Рішення

від 30.07.2024 по справі 592/7610/23

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/7610/23

Провадження №2/592/140/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі: головуючого судді Алфьорова А.М., за участю секретаря Літовченко С.М., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кондратенка Ю.М., представника відповідача АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» - адвоката Новака А.А., представника третьої особи професійної спілки «Вибір» АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» - Назаренка І.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі засідань Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», третя особа: професійна спілка «Вибір» Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що він з 21.08.1995 р. перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював телеоператором. Наказом № 49-к від 02.05.2023 р. був звільнений з посади телеоператора на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Вважає, що його звільнено безпідставно, з порушенням його додаткових законних гарантій і порядку звільнення, передбачених ст. ст. 2-1, 22, 40, 42, 43, 49-2, 141, 252 КЗпП України, ст. ст. 39, 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Крім того, в день звільнення з ним не провели повного розрахунку, оскільки відповідач не нарахував і не виплатив грошову компенсацію за роботу у вихідні дні за період з 2022-2023 р., яка згідно положень ст. ст. 72, 107 цього Кодексу оплачується у подвійному розмірі. При звільненні відповідач проігнорував письмове повідомлення профспілки № 1 від 26.04.2023 р. про обрання його секретарем виборного профспілкового органу комітету Професійної спілки «Вибір» АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та порушив заборону на звільнення його, що гарантована ст. ст. 43, 252 КЗпП України, ст. ст. 39, 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Звільненням з роботи, відповідач позбавив його професійної взаємодії та засобів до існування, що очевидно є непропорційним (несправедливим, що тягне необхідність судового захисту її права на повагу до приватного життя. Він має переваги на залишення на посаді телеоператора у порівнянні з іншими працівниками (яких відповідач не звільняв), оскільки він має значно більший безперервний стаж роботи у відповідача на зазначеній посаді та найвищу продуктивність праці, що визнані не тільки роботодавцем. Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що менеджер філії, який підписав наказ про його звільнення, вдався до хитрощів зазначивши у п. 1 наказу декілька підстав для звільнення із займаної посади, що порушує принцип правової визначеності. Удавані (фіктивні) зміни в організації виробництва і праці та відсутність реального скорочення посади телеоператора у філії АТ «НСТУ» «Сумська регіональна дирекція» не можуть бути підставою для звільнення його. Перед звільненням йому не було надано можливості своєчасно ознайомитись з новим штатним розписом відповідача, усіма наявними вакантними посадами та посадовими інструкціями до них, рішеннями, іншими розпорядчими актами, незрозуміло, які саме відбулися зміни в організації виробництва і праці у зв`язку з якими його звільнено з посади телеоператора. Відповідач всупереч ч. 1 ст. 2-1, ч. 4 ст. 22 КЗпП України порушив принцип рівності прав і можливостей, обмежив трудові права його при припиненні трудового договору. Так, при вивільненні працівників всупереч вимог ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України відповідачем не враховано (не перевірялось) передбачене ст. 42 КЗпП України переважне право на залишення його на посаді телеоператора у філії АТ «НСТУ» «Сумської РД». Відповідач протиправно його звільнив, не врахувавши, що він має переваги. В силу вимог ст. ст. 43, 252 КЗпП України, ст. 39, 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та положень ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» перед проведенням звільнення працівника, який членом виборного профспілкового органу, відповідач повинен звернутися з відповідним обґрунтованим письмовим поданням саме до виборного профспілкового органу Професійної спілки «Вибір» АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», членом якої він є. За попередньою згодою на звільнення його до належного комітету профспілки відповідач не звертався, хоча листом № 1 від 26.04.2023 р. був належно повідомлений про обрання його секретарем виборного профспілкового органу Професійної спілки «Вибір» АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України». Просить суд: визнати незаконним та скасувати виданий менеджером філії АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Сумська регіональна дирекція» О.Такулом наказ № 49-к від 01.05.2023 р. «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити його на попередній роботі; стягнути з відповідача на його користь невиплачену при його звільненні заробітну плату у розмірі 58050 грн. 23 коп., а також середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 03.05.2023 р.; стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кондратенко Ю.М. позов підтримав, просив задовольнити.

Представник АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» - адвокат Новак А.А. проти задоволення позову заперечував, просив відмовити.

Представник третьої особи професійної спілки «Вибір» АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» - Назаренко І.Ю. позов підтримав, просив задовольнити.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 повідомила, що працювала у відділі кадрів, процедура скорочення почалась з 24.01.2023 р. Працівників ознайомлювали з вакантними посадами. У вихідні дні наказів про роботу ОСОБА_1 не було.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 зазначила, що вона працювала кореспондентом АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», є членом професійної спілки «Вибір» АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України». АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» не зверталась за погодженням до профспілки щодо звільнення ОСОБА_1 , профспілка згоди на звільнення не надавала.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що з 01.02.2022 р. по 01.02.2024 р. працював у АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України». Про скорочення працівників на зборах було повідомлено всіх працівників, в тому числі ОСОБА_1 та ознайомлено з усіма вакантними посадами, які були чи з`явилися в АТ «НСТУ» в період проведення процедури вивільнення, необранням вакантної посади для переведення. ОСОБА_1 до роботи у вихідні дні не залучався, відповідні накази не виносились.

Заслухавши думки сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 21.08.1995 р. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі АТ «НСТУ»), працював телеоператором.

АТ «НСТУ» керуючись ст. 49-2 КЗпП України, відповідно до рішенням правління АТ «НСТУ» від 24.01.2023 р. (протокол № 359), наказу АТ «НСТУ» від 24.01.2023 р. № 47 «Про введення в дію змін до структури та штатного розпису АТ «НСТУ», наказу АТ «НСТУ» від 25.01.2023 р. № 49 «Про організацію заходів, пов`язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) в АТ «НСТУ» посада телеоператора управління виробництва регіонального контенту Бюро виробництва регіонального контенту скорочується.

ОСОБА_1 був повідомлений, що посада яку він обіймає підлягає скороченню, а він вивільненню та запропоновано відповідно до наказу АТ «НСТУ» від 25.01.2023 № 49 «Про організацію заходів, пов`язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) в АТ «НСТУ» ознайомитися із переліком усіх вакантних посад в АТ «НСТУ» та обрати відповідну до його кваліфікації та стану здоров`я вакантну посаду для переведення. Крім того, повідомлено, що не раніше 2-х місячного терміну з моменту одержання персонального письмового попередження ОСОБА_1 підлягає звільненню з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується персональним письмовим попередженням від 16.02.2023 р. про наступне вивільнення АТ «НСТУ».

16.02.2023 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до філії АТ «НСТУ» «Сумська регіональна дирекція» про переведення його на посаду телеоператора відділу виробництва регіонального контенту бюро інформаційного контенту на умовах строкового трудового договору з 01.05.2023 р.

ОСОБА_1 було повідомлено, що станом на 16.02.2023 р. вакантна посада «телеоператор відділу виробництва регіонального контенту бюро інформаційного контенту» у філії АТ «НСТУ» «Сумська регіональна дирекція» відсутня. З вакансіями по філіям та центральній дирекції АТ «НСТУ» він був ознайомлений 16.02.2023 р., що підтверджується листом № 116-2-08/45 від 28.02.2023 р. АТ «НСТУ» «Сумська регіональна дирекція».

ОСОБА_1 було запропоновано розглянути можливість переведення на посаду телеоператора відділу виробництва регіонального контенту бюро інформаційного контенту на умовах строкового трудового договору на період тимчасової відсутності основного працівника (мобілізація до лав ЗСУ), що підтверджується листом № 116-2-08/91 від 25.04.2023 р. АТ «НСТУ» «Сумська регіональна дирекція».

25.04.2023 р. головний редактор бюро інформаційного контенту ОСОБА_5 звернувся до менеджера філії філії АТ «НСТУ» «Сумська регіональна дирекція» О.Такула з поданням про розгляд питання звільнення ОСОБА_1 телеоператора управління виробництва регіонального контенту Бюро виробництва регіонального контенту.

Наказом № 49-К від 01.05.2023 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » АТ «НСТУ» звільнено ОСОБА_1 , телеоператора управління виробництва регіонального контенту Бюро виробництва регіонального контенту із займаної посади 02.05.2023 р., у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та у зв`язку із ознайомленням його з усіма вакантними посадами, які були чи з`явилися в АТ «НСТУ» в період проведення процедури вивільнення, необранням вакантної посади для переведення, відповідно до наявної у нього спеціальності та кваліфікації та необранням інших запропонованих йому вакантних посад у АТ «НСТУ», які не відповідають спеціальності та кваліфікації, але передбачають роботу, яку ОСОБА_1 міг би виконувати з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи і стану здоров`я, у порядку передбаченому ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Щодо застосування до спірних правовідносин п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 ГК підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (ч. 3 ст. 64 ГК).

Нормами законодавства, в тому числі трудового, не передбачено повноважень здійснення судом перевірки доцільності скорочення працівників, оскільки власник підприємства або уповноважений ним орган самостійно вирішує питання організаційної структури, чисельності та штату працівників. Вказані питання стосуються суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб`єкта господарювання та не є предметом доказування у судових спорах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 461/3024/18.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП скорочення чисельності штату працівників охоплюється поняттям змін в організації виробництва і праці, що в свою чергу може містити скорочення одних підрозділів підприємства, установи, організації із вивільненням їх працівників і одночасне створення інших підрозділів із наповненням їх новими посадами, що в кінцевому результаті може мати місце кількісну більшість фактичних працівників в підприємстві, установі чи організації в цілому, однак це не свідчить про те, що зміни в організації виробництва та праці і відповідно скорочення чисельності штату працівників не мали місце, оскільки такі внутрішні процеси формування структури і штату працівників вирішує виключно власник або уповноважений ним орган на свій розсуд.

Судом встановлено та досліджено у судовому засіданні, що у АТ «НСТУ» мали місце зміни в організації виробництва і праці в частині скорочення чисельності штату працівників, що підтверджується рішенням наглядової ради АТ «НСТУ», рішеннями правління АТ «НСТУ», наказами АТ «НСТУ» та іншими документами.

Вказані обставини не оспорювалися сторонами по справі, доказів на їх спростування суду надано не було.

Позивач ОСОБА_1 більше як за два місяці був попереджений про наступне вивільнення, ознайомлений з усіма вакантними посадами.

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що йому було відмовлено у переведенні на іншу посаду не заслуговують на увагу, оскільки він обирав не вакантну посаду для переведення, а на переведення на тимчасово вакантну посаду він відмовився.

Положення ст. 42 КЗпП містить вичерпний перелік працівників, яким при скороченні чисельності чи штату у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається перевага в залишенні на роботі.

З аналізу наведеної норми вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Право на залишення на роботі, передбачене ч. 1 ст. 42 КЗпП не застосовується для працевлаштування на іншу посаду, оскільки переважне право на залишення на роботі враховуються при скороченні декількох посад, тобто інші рівнозначні посади залишаються у відповідному структурному підрозділі, і тоді роботодавець застосовує переважне право та надає право на залишення на роботі.

Позивач ОСОБА_1 не обрав вакантної посади для переведення, а іншої рівнозначної посади у відповідному структурному підрозділі не залишилось, що виключає можливість роботодавця застосовувати переважне право на залишені на роботі позивача.

Щодо тверджень позивача ОСОБА_1 , що звільнення з посади відбулось без одержання погодження або відмови у погодженні на звільнення в професійної спілки, членом якої він є, суд зазначає наступне.

Статтею 252 КЗпП передбачено, що працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там. де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

З матеріалів справи вбачається, що інформація про держану реєстрацію професійної спілки «Вибір» АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з`явилася лише 09.05.2023 р., тобто через сім днів після звільнення позивача ОСОБА_1 , проте відомостей про членів профспілки АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» надано не було.

Можливість роботодавця звільнити працівника за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок) кореспондується з обов`язком працівника повідомити роботодавця про його членство у виборному органі профспілки, членом якої він є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок) з наданням підтверджуючих документів.

Інших способів визначити приналежність працівника до виборного органу певної профспілки не існує.

Невиконання працівником обов`язку по інформуванню роботодавця про обрання його до виборного органу профспілки виключає відповідальність роботодавця по звільненню такого працівника без одержання згоди виборного органу профспілки.

Частиною дев`ятою статті 43 КЗпП передбачено, що якщо розірвання трудового договору з працівником проведено роботодавцем без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.10.2023 р. зупинено провадження у справі, до отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації «Вибір» АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на звільнення ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду від 12.10.2023 р. надано рішення виборного профспілкового органу комітету Професійної спілки «Вибір» АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 04.11.2023 р. «Про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 ».

Рішення комітету вмотивоване тим, що на час звільнення ОСОБА_1 була відсутність реального скорочення посад телеоператорів, а також не дотримано порядок звільнення позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбаченихпунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації),2-5,7 статті 40іпунктами 2і3 статті 41цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно ч. 7 ст. 43 КЗпП рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічна норма міститься у ч. 6 ст. 39 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Таким чином, оскільки у вказаних нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства.

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування роботодавцем фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 р. у справі № 6-703цс15.

Суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 18.09.2019 р. у справі № 158/2336/18, від 04.12.2019 р. у справі № 447/1236/18, від 10.06.2020 р. у справі № 565/120/18, від 30.03.2023 р. у справі № 202/4218/19, від 16.11.2022 р. у справі № 263/1283/19, від 27.06.2022 р. у справі № 212/8377/20.

Як при звільненні члена профспілкової організації без дотримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (ст. 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (ст. 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленим у постанові від 05.09.2019 р. у справі № 336/5828/16.

З витягу із штатного розпису на 2023 р. у філії АТ «НСТУ» «Сумська регіональна дирекція» було п`ять штатних посад телеоператорів управління виробництва регіонального контенту.

З 02.01.2023 р. у вказаній філії введено п`ять штатних посад телеоператорів відділу виробництва регіонального контенту.

З 16.01.2023 р. виведено: три вакантних посади телеоператорів відділу виробництва регіонального контенту; три вакантних посади телеоператорів управління виробництва регіонального контенту.

Отже, після 16.01.2023 р. у філії було: дві штатні посади телеоператорів відділу виробництва регіонального контенту; дві штатні посади телеоператорів управління виробництва регіонального контенту.

24.01.2023 р. фактично розпочато процедуру скорочення чисельності та штату працівників і у вказаній філії прийнято рішення про скорочення, окрім інших, дві штатних посад саме телеоператорів управління виробництва регіонального контенту. Одну із вказаних штатних посад у вказаному управлінні обіймав позивач ОСОБА_1 .

Таким чином, у філії АТ «НСТУ» «Сумська регіональна дирекція» скорочено всі посади телеоператорів управління виробництва регіонального контенту.

Право на залишення на роботі, передбачене ч. 1 ст. 42 КЗпП не застосовується для працевлаштування на іншу посаду, оскільки переважне право на залишення на роботі враховується при скороченні декількох посад, тобто інші рівнозначні посади залишаються у відповідному структурному підрозділі і тоді роботодавець застосовує переважне право та надає право на залишення на роботі.

Як вбачається із штатного розпису посади телеоператорів в управлінні виробництва регіонального контенту Бюро виробництва регіонального контенту було лише дві і обидві вони скорочувались.

Позивач ОСОБА_1 не обрав вакантної посади для переведення, а іншої рівнозначної посади у відповідному структурному підрозділі не залишилось, що виключає можливість роботодавця застосувати переважне право на залишені на роботі позивача ОСОБА_1 .

Таким чином, трудові права позивача ОСОБА_1 не порушені під час звільнення, тому наказ № 49-К від 01.05.2023 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » АТ «НСТУ» є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам КЗпП України, тому суд не вбачає правових підстав для його скасування та поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263, 264 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», третя особа: професійна спілка «Вибір» Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М. Алфьоров