Ухвала

від 05.08.2024 по справі 521/11782/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/11782/24

Номер провадження № 2-н/521/1470/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Шевчук Н.О. розглянувши матеріали заяви Товариства зобмеженою відповідальністю«Управляюча компанія«Теремок» (65003,м.Одеса,вул.Церковна,19,оф.418,ЄДРПОУ 44701472) про видачу судового наказу стосовно стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суми заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг

ВСТАНОВИВ

23.07.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Теремок» в особі представника Дудко О.М. звернулось до Малиновського районного суду міста Одеси із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати спожитих житлово-комунальних послуг, який є власником квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , яка складається із такого:

-заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі206901 грн. 41 коп.;

-3% річних в розмірі12932 грн. 80 коп.;

-інфляційні витрати в розмірі45105 грн. 72 коп.

Після надходження та реєстрації матеріалів заяви, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.14,33 ЦПК України.

24.07.2024 року судом отримано інформацію,відповідно дост.165ЦПК Українипро зареєстрованеу встановленомузаконом порядкумісце проживанняборжника.

З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №710348 вбачається, що боржник - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 26.07.2024 року, яка надійшла до суду 01.08.2024 року, вбачається, що боржник - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Із заяви про видачу судового наказу, вбачається, що окрім вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, заявник просить суд стягнути із боржників інфляційні нарахування та три відсотки річних.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності,а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан, який в подальшому було неодноразово продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Українізабороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

В подальшому, Кабінет міністрів України скасував заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості з населення за житлово-комунальні послуги (Постанова Кабінет міністрів України від 29.12.2023 року № 1405). Відповідно до вищевказаної постанови, мораторій на відключення комунальних послуг продовжуватиме діяти лише на окупованих територіях і там, де тривають бойові дії. Для решти споживачів комунальних послуг, згідно з постановою, відновлено нарахування пені за несплату житлово-комунальних послуг.

З огляду на вказане, судом встановлено, що за період з 24.02.2022 року до 30.12.2023 року діяв мораторій на нарахування відсотків та інфляційних втрат, тобто, в період воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Незважаючи на пряму заборону щодо нарахування штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат, починаючи з 24.02.2022 року до 30.12.2023 року, заявник просить стягнути з боржника, окрім загальної суми заборгованості, інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на суму заборгованості за надані послуги, у тому числі, за період з 01.06.2022 року до 30.06.2024 року.

Водночас, зобов`язання зі сплати інфляційних витрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги в частині стягнення 3 % річних та сум інфляції за період з червня 2022 року по червень 2024 року не є безспірними, враховуючи положення чинного законодавства, а тому такі стягнення не можуть бути проведені в безспірному порядку, в рамках наказного провадження, а тому, суд приходить до переконання, що слід відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Теремок» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, а також нарахованих у зв`язку із невиконанням зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Суд зазначає, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч.3 ст.19 ЦПК України).

Як роз`яснено у п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Таким чином, наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням у суді першої інстанції, і заснованим на письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.

Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ст. 163 ЦПК України.

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті.

Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Така підстава для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права. Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження.

Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги, що існує пряма заборона інфляційних нарахувань та процентів річних під час дії воєнного стану, воєнний стан не припинено, суд приходить до висновку щодо необхідності відмови у видачі судового наказу.

В той же час, слід роз`яснити заявнику, що у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. Однак, у разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 4, 19, 160, 161, 165 ЦПК України, Малиновський районний суд міста Одеси

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити увидачі судовогонаказу зазаявою Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Управляючакомпанія «Теремок»(65003,м.Одеса,вул.Церковна,19,оф.418,ЄДРПОУ 44701472) стосовно стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суми заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. На ухвалу протягом 15 днів з дня її складення може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 05.08.2024 року.

Суддя Н.О. Шевчук