Рішення

від 05.08.2024 по справі 210/1629/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1629/24

Провадження № 2/210/876/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 серпня 2024 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «КРИВБАСВИБУХПРОМ» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді перебуває позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «КРИВБАСВИБУХПРОМ» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 17.03.1986 по 10.06.1991 року та з 06.08.1991 року по 14.01.2022 року перебував в трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Промислово-виробниче підприємство «КРИВБАСВИБУХПРОМ». 14.01.2022 року був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію.

Під часвиконання трудовихобов`язків напідприємстві відповідача,позивач підпадавпід впливна йогоорганізм шкідливихфакторів виробничогосередовища такихяк пилта важкафізична праця.У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці та недосконалістю технологічних процесів, позивачем отримано 2хронічні професійнізахворювання:«радикулопатія попереково-крижоваL5,S1з вираженимистатико-динамічнимипорушеннями,стійким больовимта м`язово-тонічнимсиндромами,нейродистрофією увигляді остеоартрозуу поєднанніз періартрозомколінних суглобів(ПФдругого ступеня)»;«хронічне обструктивнезахворювання легеньпершої стадії(пиловийбронхіт першоїст.,емфізема легень першої ст.), група А. ЛН першого- другого ступеня» (надалі - ХОЗЛ).

Відповідно доп.18акту ФормиП-4 причинами виникнення професійних захворювань виявлених у позивача являються тривала дія шкідливих умов праці на організм позивача через недосконалість технологічних процесів та характеризувались наступним чином:важка фізична праця: періодичне перебування у незручній робочій позі - 32,2% робочої зміни при допустимому 25% робочої зміни, також у робочій позі стоячи - 80,6% робочої зміни при допустимому до 60% робочої зміни, нахили корпуса - 124 рази за зміну при допустимих 100 разів за зміну; запиленість повітря робочої зони: пил переважно фіброгенної дії з концентрацією кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10% до 70% в повітрі робочої зони - 6,0 мг/м3 при гранично допустимій 2,0 мг/мЗ.

У зв`язкуіз заподіяннямзазначеної шкодиздоров`ю,19.03.2024року позивачвперше пройшовогляд медико-соціальноюекспертною комісією.За результатами даного огляду позивачу безстроково встановлено III групу інвалідності та визначено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60%, з яких 40% - внаслідок радикулопатїї та 20 % - внаслідок ХОЗЛ.

Внаслідок отриманих захворювань, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААЕ №558380, позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, праця в умовах виробничого пилу та переохолодження, встановлена потреба в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, постійний нагляд лікарів.

У зв`язкуз вказанимихронічними професійнимизахворюваннями тачастковою втратоюпрофесійної працездатності,порушено звичнийспосіб життяпозивача,останній позбавленийможливості реалізовуватисвої звичкита бажання,позивач відчуваєзадишку принезначному фізичномунавантаженні,його систематичнотурбує нападоподібнийкашель,як вденний такі внічний час,що порушуєсон позивачата позбавляєйого можливостінормально відпочивати,призводить доважкості таболю угрудній клітині,у міжлопатковійділянці,призводить доголовного болю,до постійноговідчуття втоми,загальної слабкості,зниження увагипозивача вденний час.Позивача турбуєстійкий більта обмеженнярухів ушийному тапоперековому відділаххребта зіррадіацією вліву рукута ногу,порушення ходи,біль уліктьових іколінних суглобах,обмеження рухівта хрускітв них,спостерігаються судомита заніміннякінцівок унічний час.Професійні захворюванняпризводять допостійного перенесенняпозивачем больовихвідчуттів,до необхідностіпроходження медикаментозноголікування,придбання ліків,що призводитьдо нераціональноївтрати часута життєвоїенергії.Крім того,тривалі переїздив автомобільному,залізничному транспортіпризводять доприступів задухи,загострення хвороби,виникнення гострогоболю всуглобах рукта ніг,що виключаєможливість здійсненняподорожей,піші прогулянкита навітьвихід вмагазин потребуютьвід позивачазалучення значнихзусиль,він відчуваєсебе неповноцінноюлюдиною,вказане постійновикликає упозивача відчуттятривоги засвоє здоров`ята життя.Крім того, хронічне захворювання легень істотно підвищує імовірність зараження позивача серйозними вірусними захворюваннями та їх перенесення в складних формах,

Ушкодження здоров`ястало причиноюнеобхідності залученнядодаткових зусильдляорганізації життя позивача, обмежило можливість позивача приділяти час своєму інтелектуальному та духовному розвитку, приділяти увагу близьким та рідним людям.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я 302800 гривень.

Ухвалою суду від 22.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.

24.07.2024 року до суду представником відповідача ОСОБА_2 надано відзив, згідно якого вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з цим, ухвалою суду від 22.03.2024 року відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Вказану ухвалу відповідачем отримано в електронному кабінеті 25.03.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Крім того, відповідачем отримано ухвалу та позовну заяву з додатками поштою 14.06.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст.120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно із ст.127ЦПК України,суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з ч.5 ст. 12 ільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004">ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Будь-яких клопотань про поновлення строку для подання відзиву з зазначенням причин поважності строку для надання відзиву ОСОБА_2 до суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає відзив представника відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, поданий до суду 24.072024 року.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 17.03.1986по 10.06.1991року таз 06.08.1991року по14.01.2022року(а.с. 31-36).

З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) Форми П-4 від 18.01.2024 року встановлено, що хронічне професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин. Працюючи підривником на вибухових дільницях гірничого цеху ВАТ та ПАТ «ПВП «КРИВБАСВИБУХПРОМ» з 06.08.1991 року по 14.01.2022 року, ОСОБА_1 виконував роботи щодо вимірювання параметрів свердловин на блоках кар`єрів, розвантаження з автомашини бухт поліетиленового рукава, ящиків з проміжними детонаторами і засобами ініціювання, установлення поліетиленових рукаві у свердловини, здійснював механізоване зарядження свердловин вибуховими речовинами, передбаченими проектом, механізованою забійкою свердловин вручну згідно з проектом, комутацію та монтаж вибухової мережі. Тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, вимушене перебування у незручній, нераціональній робочій позі з нерівномірними навантаженнями на різні ділянки хребта протягом усієї трудової діяльності, через що його умови праці характеризувалися фізичними перевантаженнями. Крім того, через недосконале знесилення у кар`єрах він підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони. Відповідно до медичного висновку підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: з 06.08.1991 року по 14.01.2022 року підривник вибухових дільниць гірничого цеху ВАТ та ПАТ ««ПВП «КРИВБАСВИБУХПРОМ» (а.с. 18).

Пунктом 18 вказаного вище Акту встановлено причинний зв`язок виникнення хронічного професійного захворювання з виконанням трудових обов`язків позивачем (а.с. 16).

За результатами первинного огляду МСЕК від 19.03.2024 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності безстроково та визначено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60%, з яких 40% - внаслідок радикулопатїї та 20 % - внаслідок ХОЗЛ. (а.с. 9-12).

Згідно з ст.4ЗУ «Проохорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст.173КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Так, Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) Форми П-4 від 18.01.2024 року підтверджено факт отримання професійного захворювання позивачем саме при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача.

При цьому, чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються письмовими матеріалами справи (а.с. 19-28).

Виходячи з норм ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Суд приймає до уваги зазначені у позовній заяві обставини про те, що у зв`язку з захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.23ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки, що в свою чергу призвело до моральних страждань.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв`язку.

Оскільки в письмових матеріалах справи всі перелічені умови знайшли своє відображення, оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов`язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов`язаного зі спричиненням моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання професійного захворювання, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм.

Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у пункті 9 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» (з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Тому, при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути на його користь з відповідача 200000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Відповідно до ст.141ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положення, п.п.1 п.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,0 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року.

З огляду, на суму стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2000,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України,, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «КРИВБАСВИБУХПРОМ» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «КРИВБАСВИБУХПРОМ», код ЄДРПОУ 00190934, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 40, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я 200000,00 (двісті тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «КРИВБАСВИБУХПРОМ», код ЄДРПОУ 00190934, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 40, на користь держави судові витрати в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено та підписано 05 серпня 2024 року.

Суддя: В. Є. Сільченко