Ухвала

від 29.07.2024 по справі 192/1929/24

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1929/24

Провадження № 1-кс/192/231/24

Ухвала

Іменем України

29 липня 2024 року

Слідчий суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянувши відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Солоному Солонянського району Дніпропетровської області скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , прийняту 17 липня 2024 року, про закриття кримінального провадження, внесеного 02 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041570000397 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

встановив:

23 липня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаною скаргою, у якій просить скаргу задовольнити та скасувати постанову слідчого СВ ВП № 9 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12024041570000397 від 02.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

ОСОБА_3 скаргу обґрунтовує тим, що 02.07.2024 на підставі ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області СВ ВП № 9 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області внесено відомості до ЄРДР за ч. 4 ст. 186 КК України. В подальшому він, як потерпілий, звернувся до слідчого з клопотанням про вжиття заходів щодо накладення арешту на майно, адже він, як потерпілий у кримінальному провадженні, готує цивільний позов. Вказане клопотання не було розглянуте слідчим, ухвалою суду від 22.07.2024 зобов`язано слідчого розглянути дане клопотання. Коли він, потерпілий, прибув до слідчого стосовно виконання зазначеної ухвали слідчого судді, йому було повідомлено, що постановою від 17.07.2024 кримінальне провадження закрите.

Скаржник вважає, що досудове розслідування проведено неповно, не об`єктивно та поверхово, а відповідно, постанова про закриття кримінального провадження винесена із суттєвими порушеннями норм процесуального права. Посилається на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Гюль проти Туреччини»). Обов`язком органу влади є проведення «ефективного офіційного розслідування», здатного призвести до встановлення фактів справи та, якщо скарги виявляться правдивими, до встановлення та покарання винних осіб (рішення ЄСПЛ у справі «Дєдовський та інші проти Росії» (Dedovskiy anc others v. Russia). Мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою ЄСПЛ включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (рішення ЄСПЛ у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine).

Заявник також вказує, що досудове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним у разі, якщо не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи або, якщо необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді. Разом з тим, зі змісту постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що слідчим в межах даного кримінального провадження був допитаний лише один свідок - ОСОБА_5 , а також потерпілий - ОСОБА_3 . Будь-яких інших слідчих дій не було вчинено. Висновки, викладені в постанові про закриття кримінального провадження, є передчасними та не перевірені слідчо-оперативним шляхом, тобто не відповідають дійсним обставинам справи. Так, наприклад, потерпілий ОСОБА_3 не був допитаний по факту показів свідка ОСОБА_5 , а також у зв?язку з розбіжностями у показах потерпілого та свідка не був проведений перехресний допит для усунення протиріч. Слідчий в основу своїх висновків поклав покази свідка, який стверджував, що нібито 19.06.2024 ОСОБА_3 забрав належне йому майно з будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, даний факт не був перевірений слідчим. Як зазначено у постанові про закриття кримінального провадження, свідок не надав дозволу на проведення огляду будинку. Тобто, не було встановлено, чи дійсно речі вивезені, або досі перебувають у будинку. Слідчий мав би перевірити, чи дійсно 19.06.2024 ОСОБА_3 був біля будинку та вивіз свої речі звідти. На в`їзді до с. Новоолександрівка та при виїзді з м. Дніпро знаходяться камери спостереження. Слідчий міг би витребувати відеозаписи з цих камер з метою перевірки, чи дійсно 19.06.2024 ОСОБА_3 їздив до будинку, не перевірено, чи дійсно вантажні транспортні засоби цього дня під`їжджали до будинку та вивозили речі. З огляду на те, що речі ОСОБА_3 та його родини знаходяться на всіх поверхах та в усіх кімнатах будинку, то для вивезення усіх речей, включаючи меблі та великогабаритні речі, потрібний був великий транспортний засіб, а також допомога вантажників для завантаження транспортного засобу. Проте, слідчий дані обставини не з`ясував. Тобто, підставою для прийняття висновку про відсутність складу кримінального правопорушення у діях ОСОБА_5 стали лише його показання, правдивість яких ніяким чином не була перевірена.

Слідчий у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Оскільки, з огляду на правила, визначені ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, слідчий суддя постановив здійснювати розгляд скарги за відсутності прокурора та дізнавача.

ОСОБА_3 у судовому засіданні скаргу підтримав.

Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.

У судовому засіданні встановлено, що 02 липня 2024 року зареєстроване кримінальне провадження № 12024041570000397 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань до Відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області 01.07.2024 надійшла ухвала Солонянського районного суду Дніпропетровської області про внесення відомостей за зверненням ОСОБА_3 за фактом незаконного заволодіння його майном. У витягу з ЄРДР слідчим, який здійснює досудове розслідування, названа ОСОБА_4

17 липня 2024 року слідчий прийняв постанову про закриття кримінального провадження, посилаючись на відсутність у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

У постанові про закриття кримінального провадження слідчий посилається на те, що допитаний в якості потерпілого ОСОБА_3 , пояснив, що він разом зі своєю сім`єю проживає у АДРЕСА_1 . При цьому, право власності на вказаний будинок, зареєстровано за іншою особою, ОСОБА_6 . Встановлено, що ОСОБА_6 придбала вказаний будинок у ТОВ «СВ «ФІНАНС», з чим ОСОБА_3 не згодний та на даний час у Верховному Суді з вказаного приводу проводиться розгляд його заяви. 15.06.2024 близько 15:00 ОСОБА_3 зателефонувала ОСОБА_7 , яка знаходилась з його батьком ОСОБА_8 за місцем проживання, та пояснила, що щойно четверо невідомих осіб, перелізши через паркан, проникли на територію подвір`я за адресою: АДРЕСА_1 . Приїхавши до домоволодіння, ОСОБА_3 виявив, що вхідні ворота та хвіртка на територію подвір`я заблоковані та він не міг потрапити до подвір?я. Коли ж приїхали працівники поліції, ОСОБА_3 переліз через паркан та з середини подвір?я відчинив ворота, після чого, поліція зайшла до подвір?я. Знаходячись на території подвір`я, невідомі особи, котрі перебували на території подвір?я, почали говорити, що вони на законних підставах заселяються у вказаний будинок. Як пізніше стало відомо, у одного з чоловіків укладений договір оренди будинку з власницею ОСОБА_6 . З 15.06.2024 ОСОБА_3 до будинку, розташованого в АДРЕСА_1 не приходив. До поліції звернувся, оскільки йому невідома доля належного йому майна та грошових коштів, що залишились в будинку.

Слідчий вказує, що у ході проведення досудового розслідування встановлено, що у 2021 ТОВ «СВ Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за собою, припинення права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 , посилаючись на те, що 11 квітня 2008 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/147353/3101/74, за яким останній отримав у кредит грошові кошти у розмірі 395000,00 доларів США на строк 240 місяців зі сплатою 13 % річних за користування кредитом. Позичальник зобов`язався повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно з умовами кредитного договору. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором у цей самий день між ними укладено договір іпотеки № 014/3101/147353, предметом якого було нерухоме майно, а саме земельна ділянка, площею 1 986 кв. м, кадастровий номер 1221486200:05:010:0039, та житловий будинок, загальною площею 546,9 кв. м, із господарськими будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний позов було задоволено. У липні 2021 року ТОВ «СВ Фінанс» зареєструвало за собою право власності на зазначене нерухоме майно на підставі відповідних договорів про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечними договорами від 28 жовтня 2016 року, укладеними з ПАТ «Вектор Банк». 14.05.2024 між ТОВ «СВ Фінанс» та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком у АДРЕСА_1 . 15.06.2024 від імені власника житла ОСОБА_6 в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_5 укладено договір оренди вказаного житлового будинку.

Слідчий також вказує, що допитаний у якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що, починаючи з 15 червня 2024 року, він проживає у АДРЕСА_1 . 19.06.2024 до вказаного будинку прибув ОСОБА_3 , який забрав все належне йому майно. Куди саме ОСОБА_3 перевіз свої речі, останньому невідомо. ОСОБА_5 зазначив, що дозволу на проведення огляду будинку, не надає, так як в будинку знаходиться його особисте майно.

Слідчий вважає, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкритого викрадення чужого майна.

Перевіряючи обґрунтованість постанови про закриття кримінального провадження, слідчий суддя зазначає, що відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За приписами частини 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначені статтею 91 КПК країни.

Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ч. 1 ст. 92 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Аналіз наведених правових приписів дає підстави для висновку, що для прийняття рішення слідчий повинен був зібрати докази, перевірити їх, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як вбачається з витягу з ЄРДР до Реєстру були внесені відомості за зверненням ОСОБА_3 за фактом незаконного заволодіння його майном.

За змістом постанови про закриття кримінального провадження у ході досудового розслідування було допитано потерпілого ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_5 та встановлено, що земельна ділянка та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких був ОСОБА_3 , натепер належить ОСОБА_6 , та орендарем будинку є ОСОБА_5 .

У постанові слідчий зазначив, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкритого викрадення чужого майна.

Зі змісту постанови вбачається, що висновку про закриття кримінального провадження слідчий дійшов з огляду саме на показання свідка ОСОБА_5 .

Слідчий суддя звертає увагу, що в оскаржуваній постанові слідчий не надав оцінки показанням потерпілого ОСОБА_3 .

У постанові відсутня інформація про перевірку показань свідка ОСОБА_5 іншими доказами, вжиття заходів для встановлення інших свідків, проведення одночасних допитів, та інших слідчих дій, для встановлення обставин кримінального правопорушення та винних осіб у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий не спростував доводи потерпілого щодо викрадення його майна з будинку за вказаною вище адресою, та у постанові про закриття кримінального провадження належним чином не обґрунтував свої висновки.

Слідчий суддя вважає, що слідчий не вичерпав можливостей отримання доказів у кримінальному провадженні, не вжив всіх передбачених процесуальним законом заходів задля встановлення об`єктивної істини в кримінальному провадженні та не дослідив всіх обставини кримінального провадження, а тому така постанова підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 2, 9, 303 307 КПК України, суд

постановив:

Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати постанову слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , прийняту 17 липня 2024 року, про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 липня 2024 року за № 12024041570000397 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1