Рішення

від 25.07.2024 по справі 132/50/24

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/50/24

Провадження № 2/132/264/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"25" липня 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - РЯБІШИНІЙ Ю.С., за участі: прокурора - ХРАНОВСЬКОЇ І.І., відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката БОЙКА А.М., третьої особи - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/50/24 за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, поданого в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , про визнання за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на самочинне збудоване нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2024 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, що діє в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області із вказаним позовом, в якому просить визнати за Калинівською міською радою Вінницької області право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме на громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) - площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) - площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4), та стягнути з ОСОБА_3 на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 9185грн.00коп. В обґрунтування цих вимог зазначив, що у травні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області із позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, який мотивував тим, що рішенням 23-ої сесії 5-го скликання Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області «Про надання права безоплатного користування приміщення вільного призначення по АДРЕСА_1 », йому було надано дозвіл на безоплатне користування приміщення вільного призначення в кількості три приміщення, що знаходяться на території Черепашинецької сільської ради по вулиці Кар`єрній, 6. У період часу з 2018 по 2021 роки ОСОБА_3 на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 , без відповідної документації, було здійснено будівництво: кафе-бару (літ.А) - площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) - площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4), на які вподальшому виготовлено технічний паспорт. Як зазначає сам ОСОБА_3 , проведене ним будівництво нежитлових будівель та споруд було вчинене без належним чином затвердженого проекту будівництва та на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, а тому вони є самочинними, та з урахуванням цього, на підставі статті 376 ЦК України, просив суд визнати за ним право власності на об`єкт нерухомості, який є самочинним. Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24.05.2022 року, позов було задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на самочинно побудовані нежитлові будівлі та споруди, які розташовані в селі Черепащинці (за межами населеного пункту), по АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 612356грн.00коп. Однак, вподальшому, за апеляційною скаргою Вінницької обласної прокуратури, постановою Вінницького апеляційного суду від 27.06.2023 року, зазначене рішення суду першої інстанції було скасоване та ухвалене нове, яким відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову. Апеляційний суд мотивував своє рішення відсутністю доказів введення спірної будівлі в експлуатацію, не підтвердження її реєстрації як нерухомого майна та прав на неї за будь-якою особою, а також за відсутності надання особі органом місцевого самоврядування права на користування земельною ділянкою, на якій здійснено самовільне будівництво. При цьому, судами констатовано факт самочинного будівництва ОСОБА_3 нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-які документи відповідно до яких надано право власності чи користування земельною ділянкою під час судового розгляду ОСОБА_3 не надано. За ініціативою Хмільницької окружної прокуратури до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, державним реєстратором Калинівської міської ради Хмільницького району 01.09.2023 року внесено відомості про припинення права власності ОСОБА_3 на вищевказані будівлі відповідно до пункту 6 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року за № 1141 (номер відомостей про речове право 47533313). Відповідно до частини 5 статті 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Згідно постанови Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 201/2288/20, позовна вимога про усунення перешкод шляхом надання міській раді права на знесення самочинно побудованого гаража не є належним способом захисту права, оскільки при існуванні самочинного будівництва власник земельної ділянки може вимагати не надання права на знесення самочинного будівництва на підставі судового рішення, а зокрема, зобов`язання порушника знести самостійно самочинне будівництво або за його рахунок, чи визнання за власником земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 року, визначено склад суду з розгляду даного позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 26.01.2024 року, відкрито провадження за вищевказаним позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов 23.02.2024 року до Калинівського районного суду Вінницької області, представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Бойко А.М. просить у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником (користувачем) земельної ділянки, буде порушувати права інших осіб, зокрема відповідача ОСОБА_3 . Прокурором не доведено і не встановлено наявності обставин, які б свідчили про реальну загрозу порушення прав Калинівської міської ради Вінницької області, як власника земельної ділянки, у зв`язку з розташуванням на ній спірного нерухомого майна відповідача ОСОБА_3 , який відкрито та мирно ним користується вже на протязі понад 5 років. Черепашинецькою сільською радою Калинівського району Вінницької області приймалися рішення про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в користування та укладення строкового договору земельного сервітуту, на підставі яких вподальшому укладались договори про сервітутне землекористування та про оренду землі від 05.08.2019 року, 21.07.2020 року, а тому дії відповідача ОСОБА_3 не можуть підпадати під кваліфікуючі ознаки та поняття, як самовільне зайняття земельної ділянки. В матеріалах справи відсутні відомості щодо здійснення заходів державного (нагляду) контролю Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, та докази встановленого факту недодержання ОСОБА_3 вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

На даний відзив, керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області подав 06.03.2024 року відповідь, в якій зазначив, що виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю. Оскільки суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою є Калинівська міська рада Вінницької області, тобто саме їй надане право будівництва на цій ділянці, а тому лише Калинівська міська рада Вінницької області і набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об`єкти. Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України). Таким чином, застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і зокрема, захищає право власника земельної ділянки. Калинівською міською радою Вінницької області земельна ділянка ОСОБА_3 безпосередньо для будівництва нерухомого майна не надавалась, а відтак відсутні підстави для набуття ним права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Щодо відсутності відомостей відносно здійснення заходів державного нагляду (контролю), то в матеріалах справи наявний лист-відповідь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.11.2023 року № 0-2-0.441-6863/2-23, у якому зазначено, що заходи державного нагляду (контролю) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», не можуть бути здійсненні на період дії воєнного стану.

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 22.03.2024 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Прокурор Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ХРАНОВСЬКА І.І. в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у поданому позові та відповіді на відзив відповідача.

Представник Калинівської міської ради Вінницької області в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку. Згідно ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 25.07.2024 року, постановленої в протокольній формі, та занесеної до протоколу судового засідання, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника Калинівської міської ради Вінницької області.

Відповідач ОСОБА_3 , його представник БОЙКО А.М. , а також третя особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та просили у їх задоволенні позивачу відмовити з підстав, зазначених у поданому відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням 23-сесії 5-го скликання Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області «Про надання права безоплатного користування приміщеннями вільного призначення по АДРЕСА_1 » від 12.06.2009 року, громадянину ОСОБА_3 надано дозвіл на безоплатне користування приміщеннями вільного призначення в кількості 3 (трьох) приміщень, що розташовані на території Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області.

На земельній ділянці, яка відноситься до земель запасу, за категорією: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності Калинівської міської ради Вінницької області (кадастровий номер земельної ділянки 0521688800:04:000:0005), ОСОБА_3 самочинно збудував громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) - площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) - площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4), на які отримав Технічний паспорт, який був виготовлений 05.07.2022 року ТОВ «Приват-БТІ Плюс», за його замовленням.

05.05.2022 року ОСОБА_3 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області із цивільним позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно, в якому посилаючись на те, що проведене ним будівництво нежитлових будівель та споруд по АДРЕСА_1 , було вчинене без належним чином затвердженого проекту будівництва, та на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, тобто були зведені самочинно, просив визнати за ним право власності на ці об`єкти на підставі статті 376 ЦК України.

Даний позов, рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24.05.2022 року у справі № 132/879/22 (номер провадження 2/132/434/22) був задоволений, за ОСОБА_3 визнано право власності на самочинно побудовані громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) - площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) - площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4), та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі цього судового рішення, державним реєстратором Шаргородської міської ради Вінницької області Бернацькою Л.В. відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером: 64421319 від 08.08.2022 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно був внесений запис про речове право: право власності ОСОБА_3 на об`єкт речових прав: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2619727205120; тип об`єкта: громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: Ні; опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 144.2, Опис: Кафе-бар позначене на плані літерою «А» - площею 51,1кв.м, тераса, сходи, кафе-бар літ.«Б» - площею 93,1кв.м., цокольний поверх літ.«п/Б», балкон, площадка, сходи, тераса, вбиральня літ.«В», підпірна стінка«1», підпірна стінка«2», вигрібна яма«3», вигрібна яма«4»; адреса: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право: 47533313).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27.06.2023 року у справі № 132/879/22 (номер провадження 22-ц/801/1047/2023), задоволено апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, подану в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Калинівської міської ради Вінницької області. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24.05.2022 року - скасовано та ухвалене нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Відповідно до цієї постанови суду апеляційної інстанції, державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Калинівської міської ради Вінницької області Демко С.В. на підставі рішення за індексним номером 69166684 від 06.09.2023 року, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно запис про припинення речового права ОСОБА_3 на вищезазначені громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами.

Згідно висновку експерта від 09.12.2022 року № СЕ-19/102-22/13174-БТ, нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кафе-бар загальною площею 51,1кв.м. з терасою, площею 84,1кв.м., сходами площею 2,8кв.м., кафе-бар з цокольним поверхом та балконом загальною площею 93,1кв.м., площадка, площею 24,0кв.м., сходами площею 3,8кв.м., терасою площею 48,3кв.м., вбиральня, 2 підпірні стінки, 2 вигрібні ями, можна віднести до капітального будівництва.

Право власності виникає за наявності певних юридичних фактів, які передбачено цивільним законодавством.

При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

За правилами статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності.

За положеннями частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

За змістом частини першої статті 376 ЦК України, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відсутність дозволу на будівництво, проекта або порушення умов, передбачених у цих документах, будівництво на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27.06.2023 року у справі № 132/879/22 (номер провадження 22-ц/801/1047/2023) встановлено, що нерухоме майно, а саме громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) - площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) - площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4), були побудовані ОСОБА_3 на земельній ділянці, що не була відведена йому для цієї мети, та без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи та затвердженого для цього проекту, а тому є підстави вважати, що спірний об`єкт є самочинним будівництвом.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.09.2021 року у справі № 359/5719/17 (номер провадження 14-8цс21), зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

Разом з цим, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.02.2024 року у справі № 378/729/21 (номер провадження № 61-8307св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 року у справі № 916/1174/22 (номер провадження 12-39гс23) зазначено, що виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій самочинно збудоване нерухоме майно, перебуває у комунальній власності Калинівської міської ради Вінницької області.

Відповідно до копії технічного паспорту (реєстраційний номер ТІ01:5922-3259-1032-4231), виготовленого 05.07.2022 року ТОВ «Приват-БТІ Плюс», нерухоме майно, а саме на громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) - площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) - площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4).

Згідно висновку експерта від 09.12.2022 року № СЕ-19/102-22/13174-БТ, у співставленні результатів візуального обстеження з даними зазначеними в технічному паспорті на громадські будинки з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , встановлено, що основні конструктивні елементи будівель та споруд співпадають з характеристиками зазначеними в технічному паспорті, та кваліфікуються як основні несучі та огороджувальні елементи будівель та споруд. Враховуючи вищевикладене та опираючись на визначення в нормативній документації в галузі будівництва встановлено, що будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кафе-бар загальною площею 51,1кв.м. з терасою, площею 84,1кв.м., сходами площею 2,8кв.м., кафе-бар з цокольним поверхом та балконом загальною площею 93,1кв.м., площадка, площею 24,0кв.м., сходами площею 3,8кв.м., терасою площею 48,3кв.м., вбиральня, 2 підпірні стінки, 2 вигрібні ями, згідно ДК 018-2000, пов`язані із землею та мають несучі та огороджувальні (несучоогороджувальні) конструкції, та відповідають якісним експлуатаційним характеристикам, у відповідності до вимог ДБН В.1.2-14:2018 та ДСТУ-Н В.1.2-18:2016. Згідно з Національними Стандартами № 1 та № 2 зазначені будівлі та споруди є земельними поліпшеннями, які не можливо перемістити без їх руйнування та кваліфікуються як нерухоме майно. За результатами дослідження встановлено, що нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кафе-бар загальною площею 51,1кв.м. з терасою, площею 84,1кв.м., сходами площею 2,8кв.м., кафе-бар з цокольним поверхом та балконом загальною площею 93,1кв.м., площадка, площею 24,0кв.м., сходами площею 3,8кв.м., терасою площею 48,3кв.м., вбиральня, 2 підпірні стінки, 2 вигрібні ями, відносяться до капітально побудованих будівель та споруд, тобто можна вважати капітальним будівництвом.

Отже, при будівництві вищезазначених громадських будинків з господарськими будівлями та спорудами, забезпечено надійність об`єкту у відповідності до чинних будівельних норм.

Докази того, що визнанням за Калинівською міською радою Вінницької області права власності на самочинне будівництво у судовому порядку будуть порушені права інших осіб, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Щодо способу захисту порушеного права, то суд вважає за доцільне зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року у справі № 520/1185/16-ц (номер провадження 61-13667сво21), постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20 (номер провадження 14-182цс21).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16, номер провадження 12-158гс18).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Обраний позивачем спосіб захисту має бути передбачений законом або договором.

Суду завжди необхідно враховувати, до яких наслідків призведе застосування того чи іншого способу захисту: чи призведе це до тієї кінцевої мети, яку прагне досягнути позивач, звертаючись до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду 22.03.2023 року у справі № 509/5080/18, номер провадження 61-11707св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17, номер провадження 61-2417сво19).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі № 705/3876/18 (номер провадження 61-697св20), зазначено, що порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

У мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду (пункт 4 частини четвертої статті 265 ЦПК України).

У справі, яка розглядається, спір виник відносно самочинно збудованого нерухомого майна, а саме громадських будинків з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) - площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) - площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4), яке здійснене ОСОБА_3 на земельній ділянці, яка відноситься до земель запасу, за категорією: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності Калинівської міської ради Вінницької області (кадастровий номер земельної ділянки 0521688800:04:000:0005).

Звертаючись до суду із позовом, керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області, просить суд визнати за Калинівською міською радою Вінницької області право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме на громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) - площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) - площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 ЦК України).

Як зазначено вище, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що:

рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства;

рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства;

при існуванні самочинного будівництва власник земельної ділянки може вимагати не надання права на знесення самочинного будівництва на підставі судового рішення, а, зокрема, зобов`язання порушника знести самостійно самочинне будівництво або за його рахунок, чи визнання за власником земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване;

при існуванні самочинного будівництва метою власника земельної ділянки є захист права власності на земельну ділянку, а не набуття на підставі рішення суду права на знесення. Тому вимога про надання права на знесення не є належним способом захисту права.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15.03.2023 року у справі № 201/2288/20 (номер провадження 61-7154св22), який розглядаючи спір, в якому міська рада просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить до земель комунальної власності, шляхом надання міській раді права на знесення самочинного будівництва, вирішуючи питання щодо ефективного способу захисту порушеного права вказав, що при існуванні самочинного будівництва власник земельної ділянки може вимагати не надання права на знесення самочинного будівництва на підставі судового рішення, а, зокрема, зобов`язання порушника знести самостійно самочинне будівництво або за його рахунок, чи визнання за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване; при існуванні самочинного будівництва метою власника земельної ділянки є захист права власності на земельну ділянку, а не набуття на підставі рішення суду права на знесення. Тому вимога про надання права на знесення не є належним способом захисту права.

З урахуванням вищенаведеного, керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області, звертаючись до суду із позовом, в якому просить визнати за власником земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, обрав ефективний спосіб захисту порушеного права.

Доводи поданого представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Бойко А.М. відзиву на позовну заяву є безпідставними, не спростовують вищевстановлені обставини, та виходячи з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» не вимагають детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з матеріалів цієї цивільної справи, Вінницька обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 9185грн.00коп., що підтверджується платіжним документом.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури повинні бути стягненні судові витрати у розмірі 9185грн.00коп.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, поданого в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , про визнання за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на самочинне збудоване нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за Калинівською міською радою Вінницької області право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме на громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) - площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) - площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Вінницької обласної прокуратури (розрахунковий рахунок IBAN UA568201720343110002000003988, в банку Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) судовий збір у розмірі 9185грн.00коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя