Рішення

від 19.07.2024 по справі 127/2748/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/2748/24

Провадження № 2/127/319/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Міхеєвій Н.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Мишковської Т.М.,

представника відповідача - адвоката Костюк Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю Служби у справах дітей Стрижавської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов мотивований тим, що з18 квітня 2008 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який в подальшому був розірваний. У період шлюбу народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої записаний - ОСОБА_2 . Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30 вересня 2009 року у справі №2-1441/2009 з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.08.2009 і до досягнення дитиною повноліття. 16 березня 2016 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Донька ОСОБА_7 разом з позивачкою, її чоловіком та дітьми від другого шлюбу проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що через півтора місяці від народження доньки ОСОБА_7 через негідну поведінку відповідача позивач стала проживати окремо від нього. З того часу відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, забув, що в нього є дитина, ніяким чином не піклувався про дитину, не провідував доньку, не ходив з нею гуляти, не телефонував і не цікавився, як вони живуть, матеріально не допомагав, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання доньки, який Вінницьким районним судом був задоволений. До цього часу відповідач не піклується про спільну дитину, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не цікавиться її життям, здоров`ям, навчанням, дозвіллям, підготовкою до самостійного життя, не проявляє батьківської уваги та турботи, він навіть не знає як виглядає його дитина, бо бажання спілкуватися з донькою в нього ніколи не виникало. Відповідач жодного разу не приходив до доньки в дитячий садочок, школу, батьківські збори та родинні заходи не відвідував, у класних керівників успіхами та поведінкою дитини не цікавився, не провідував дитину тоді, коли вона хворіла. Відповідач не телефонує доньці навіть в день народження, не робить подарунків та не намагається передати їх через інших осіб. Донька перебуває на утриманні позивачки, всі питання щодо її виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Аліменти відповідач почав частково сплачувати після посилення відповідальності за ухилення від сплати аліментів. Вказане й стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

04.03.2024 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Костюк Г.М. подано відзив на позовну заяву (вх. №18608). Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволені позову з наступних підстав. Відповідач ОСОБА_2 з 14 березня 2016 року працює водієм у фермерському господарстві «Фагор ВГВ» смт Літин. З 2017 року ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 , виховує доньку дружини від першого шлюбу - ОСОБА_9 , 2008 року народження. Відповідач сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , а також суму заборгованості по аліментах. При цьому, відповідач вказує, що надані позивачем документи не містять належних, допустимих та достатніх доказів щодо нехтування ним обов`язками по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав. Щодо наданого позивачем акту про фактичне проживання осіб за адресою та участі у вихованні дитини за місцем її фактичного проживання, складеного мешканцями будинку ОСББ « АДРЕСА_2 , підписаного головою цього ОСББ про те, що рідний батько ОСОБА_3 , 2009 року народження, що фактично проживає за адресою: кв. АДРЕСА_3 (а саме: ОСОБА_2 ) з нею не проживає, не з`являється, та участі у її вихованні за місцем фактичного проживання не бере, то вказаний доказ не є беззаперечним доказом ухилення відповідача від виховання дитини та його винної поведінки. Видача такого акту виходить за межі повноважень та компетенції ОСББ. Щодо характеристики учениці 9-А класу КЗ «Ліцей №1 смт Стрижавка Вінницького району Вінницької області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , характеристики з навчального центру КІWI, то ці документи не містять відомостей щодо виконання чи невиконання ним батьківських обов`язків. В характеристиках лише зазначено, що відповідач контакту з школою, вчителями не підтримує, на батьківські збори не з`являвся, що не свідчать про те, що він не забезпечує здобуття своєю дитиною повної середньої освіти або ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Щодо доводів позивача про підставу для позбавлення батьківських прав відповідача через наявну заборгованість по сплаті аліментів, вказує, що твердження про заборгованість зі сплати аліментів не може бути покладене судом в основу для позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки аліменти відповідачем сплачуються регулярно, постійно, заборгованість допущена через виплату заробітної плати не в повній мірі, частинами, внаслідок чого повну суму місячного платежу вчасно відповідач не в змозі сплатити. Тому виходячи із особливостей правовідносин, що склалися, наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини відповідача не є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав.

Позивач відповідь на відзив не надала.

Службою у справах дітей Стрижавської селищної ради надано висновок служби у справах дітей Стрижавської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мишковська Т.М. позовні вимоги підтримали за обставин викладених в позові просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в жодне із засідань не з`явився, натомість його представник адвокат Костюк Г.М. позовні вимоги не визнала, у задоволені позовних вимог просила відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник Служби у справах дітей Стрижавської селищної ради в судове засідання не з`явився, 05.07.2024 до суду надійшов лист (вх. ЕП-12711) за підписом начальника служби ОСОБА_10 відповідно до якого остання просила розглядати справу у відсутність представника служби, при вирішенні справи поклались на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_11 , яка є двоюрідною сестрою позивачки ОСОБА_1 та хрещеною матір`ю дитини ОСОБА_3 , показала, що відповідач ОСОБА_2 не цікавився життям дитини ОСОБА_7 від її народження, не вітав її з днем народження. Востаннє бачила ОСОБА_2 на святкуванні першого дня народження дитини. Жодної участі у вихованні дитини ОСОБА_12 не бере, натомість з 4-річного віку ОСОБА_7 виховує чоловік позивачки, якого вона називає батьком. Під час перебування дитини ОСОБА_7 , коли їй було близько 9 років, в гостях у бабусі по батькові лінії за два дні ОСОБА_2 лише двічі з нею заговорив, жодних намагань встановити контакт з дитиною не вживав, як про те повідомила ОСОБА_7 . Зі слів ОСОБА_1 відомо, що ОСОБА_2 також ухилявся від сплати аліментів, стягнення яких відбувалося у судовому порядку.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_13 , яка є матір`ю позивачки ОСОБА_1 , показала, що ОСОБА_2 . не цікавився дитиною ОСОБА_7 , не вітав її з днем народження. Коли ОСОБА_7 було 9 років, ОСОБА_2 разом зі своєю матір`ю звертався до ОСОБА_14 , аби вона пробачила борги по аліментам, оскільки його автомобіль забрали на штраф-майданчик. Тоді ж бабуся по батьковій стороні забрала ОСОБА_7 на декілька днів у гості, однак, як по приїзду додому повідомила ОСОБА_7 , ОСОБА_2 протягом перебування дитини у гостях не намагався встановити жодного контакту з нею, лише одного разу пригостив гостинцями. Вказала, що до 2,5-річного віку дочки ОСОБА_7 її мати ОСОБА_14 зверталися з проханням про допомогу до ОСОБА_2 на що завжди отримувала відмови. Жодних перешкод у спілкуванні з дитиною ніколи не чинилося, при цьому ОСОБА_2 жодного разу не дзвонив та не цікавився дитиною. Аліменти ОСОБА_2 почав сплачувати вже після того як арештували авто. Лікуванням та вихованням ОСОБА_7 займаються мати та її чоловік, який має намір її усиновити. ОСОБА_15 проживає із дочкою та зятем, які є військовослужбовцями, батьком називає свого вітчима ОСОБА_16 .

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_17 , яка є подругою позивачки ОСОБА_1 , показала, що знайома із ОСОБА_1 з 2012 року, неодноразово допомагала їй з дитиною ОСОБА_7 , так як їх діти одного віку, часто забирала дитину з садочку. У 2014 році, коли ОСОБА_14 почала жити разом із ОСОБА_16 , тоді вже він почав виконувати обв`язки батька щодо ОСОБА_7 . Рідного батька ОСОБА_7 жодного разу не бачила, особисто з ним не знайома. До появи ОСОБА_16 в житті ОСОБА_7 , остання казала, що хотіла батька, після знайомства з ОСОБА_16 через нетривалий час почала називати його батьком, а він її - дочкою.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_18 , яка є двоюрідною сестрою позивачки ОСОБА_19 - ОСОБА_20 , показала, що після народження дитини ОСОБА_12 залишив дружину з дитиною без засобів існування, питання щодо сплати аліментів на утримання дитини вирішувалося у судовому порядку. Як відомо зі слів ОСОБА_7 під час її перебування у гостях бабусі зі сторони батька ОСОБА_2 з дочкою не спілкувався та не намагався наладити з нею контакт. Фактично ОСОБА_7 виховує мама разом зі своїм теперішнім чоловіком ОСОБА_16 . Навіть після звернення до суду з даним позовом поведінка ОСОБА_2 жодним чином не змінилася.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Між сторонами виникли правовідносини, які ґрунтуються на вимогах ст. ст. 19, 150, 151-154, 164-166, 180-183, 191 СК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства».

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_20 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого 17.02.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (а.с. 7).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30.09.2009 по справі №2-1441/2009 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_20 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів щомісячно починаючи з 03.08.2009 року, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 8).

На підставі вказаного рішення Вінницьким районним судом Вінницької області 26.10.2009 видано виконавчий лист (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 27.07.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького районного управління юстиції Вінницької області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_20 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 106 від 27.07.2010 (а.с. 10).

16.03.2016 позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 16.03.2016 Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (а.с. 25)

26.07.2017 відповідач зареєстрував шлюб із ОСОБА_8 , яка є матір`ю ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 54, 55).

Мешканцями будинку АДРЕСА_2 складено акт про фактичне проживання осіб за адресою да участі у вихованні дитини за місцем її фактичного проживання, згідно якого рідний батько ОСОБА_3 , 2009 року народження, що фактично проживає за адресою: кв. АДРЕСА_3 (а саме: ОСОБА_2 ) з нею не проживає, не з`являється, та участі у її вихованні за місцем фактичного проживання не бере (а.с. 11).

Як вбачається з акту обстеження фактичного місця проживання від 12.12.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі фактично проживають без реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Зі слів сусідів, батько ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , до доньки не приїжджає та не приймає участі у її вихованні. Життям, розвитком та доглядом дітей займається ОСОБА_24 та ОСОБА_25 (а.с. 12).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчить інформаційна довідка з реєстру Вінницької міської територіальної громади про реєстрацію місця проживання особи №5346 від 02.02.2024 (а.с. 33).

Обставини щодо проживання дитини ОСОБА_7 разом із матір`ю ОСОБА_1 . окремо від відповідача ОСОБА_2 сторонами не заперечувались.

Згідно характеристики учениці 9-А класу КЗ «Ліцей №1 смт Стрижавка Вінницького району Вінницької області» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у закладі з 01.09.2015 року. За час навчання зарекомендувала себе як здібна, розумна дитина. Має достатні досягнення у навчанні, бере посильну участь у позаурочному житті класу. Дуже дружня, добра дитина, по товариськи відноситься до усіх дітей у класі, має лідерські здібності. Мати, ОСОБА_19 - ОСОБА_20 , бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує достатній рівень навчання дитини. Батько, ОСОБА_2 , контакту з школою не підтримує, з класним керівником на зв`язок не виходив, з учителями не спілкується, на батьківські збори не з`являвся (а.с. 13).

Згідно характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як учениці навчального центру KIWI ОСОБА_3 систематично відвідує додаткові заняття з англійською мови вже понад три роки. За час навчання зарекомендувала себе як позитивна, здібна та дисциплінована учениця. Сприйняття навчальної інформації ОСОБА_7 дається досить добре. Має хорошу пам`ять, добре запам`ятовує навчальний матеріал. Виявляє зосереджену увагу, логічне та креативне мислення. Систематично виконує домашнє завдання, активно працює на уроках. Має добрий загальний розвиток. ОСОБА_7 користується повагою серед учнів та має товариські стосунки з іншими студентами. Завжди привітна, ввічлива та комунікабельна. Мати, ОСОБА_19 - ОСОБА_20 , активно слідкує за навчанням дитини. Цікавиться її розвитком та успішністю. Батько, ОСОБА_2 , контакту з вчителями не підтримує (а.с. 14).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 10805 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться на обслуговуванні в Стрижавській АЗПСМ з 2009 р. На «Д» обліку знаходиться в офтальмолога, за весь період нагляду батько ОСОБА_2 не з`являвся, контакту із сімейним лікарем не підтримує. На мед. огляди під час хвороби дитини являється мати ОСОБА_19 - ОСОБА_20 , забезпечує лікування та профілактування хвороб (а.с. 26).

Додано службову характеристику ОСОБА_1 від 14.12.2023 (а.с.27), а також характеристику ОСОБА_2 (а.с.53).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому проваджені №31210861 на підставі виконавчого листа №2-1441 від 15.11.2011 сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 з моменту відкриття виконавчого провадження станом на 31.12.2023 становив 50641,47 грн (а.с. 15).

Також позивачем додано копію ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2014 по справі 127/2521/14-ц про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , а також копії винесених у межах виконавчого провадження №31210861 постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на підставі яких було внесено обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (а.с. 16-22).

Разом з тим, впродовж розгляду даної справи судом, заборгованість зі сплати аліментів була погашена відповідачем у повному розмірі на підтвердження чого надано копії квитанцій (а.с. 27, 77,78). Вказана обставина щодо сплати заборгованості також не заперечувалась позивачкою у судовому засіданні.

Питання щодо позбавлення батьківських прав відповідача розглянуте Службою у справах дітей Стрижавської селищної ради. Як слідує з висновку Служби у справах дітей Стрижавської селищної ради від 05.03.2024 позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,вважається доцільним. При цьому як слідує із вказаного висновку, на засідання Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті селищної ради батько дитини ОСОБА_2 не з`явився через зайнятість на роботі. До нього здійснено телефонний дзвінок за номером телефону: НОМЕР_4 та заслухано думку щодо позбавлення його батьківських прав відносно доньки. ОСОБА_26 відповів на телефонний дзвінок та повідомив, що заперечує про позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, на запитання членів Комісії коли він останній раз бачився з донькою та чому не намагався з нею зустрітись, не міг відповісти. Про що донька мріє, куди бажає вступити, який вид відпочинку полюбляє, на які додаткові заняття ходить теж чіткої відповіді не надав.

Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтями 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини; на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно положень ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» факт ухилення батька (матері) від виховання та утримання дітей може бути підтверджений письмовими доказами (актами, листами тощо), а також показаннями свідків. Відповідно до п. 16 зазначеної постанови, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позивач, звертаючи до суду з даним позовом, вказує на ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (п. 2 ч.1 ст. 164 СК України).

Слід зауважити, що при розгляді справ про позбавлення батьківських прав на перше місце суд має ставити якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав є крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Так, суд враховує, що у судовому засіданні неповнолітня дитина ОСОБА_3 повідомила, що бачила біологічного батька ОСОБА_2 лише одного разу, вперше та востаннє, у віці близько 8-9 років, коли бабуся з дідусем по батьковій ліній запросили її на декілька днів погостювати на дачі, поряд з якою по сусідству живе ОСОБА_2 . Там і його побачила, при зустрічі він лише привітався, однак не спілкувався з нею та не цікавився як її справи. Ні садочок, ні школу ОСОБА_2 не відвідував, з днем народження не вітав. Коли мати була відсутня у зв`язку із робочими відрядженнями, її вихованням у дошкільний період займалися бабуся та дідусь по маминій ліній, біологічний батько жодного разу не брав її до себе. Вказала, що біологічний батько не підтримує з нею жодного зв`язку, тому вона для себе прийняла рішення, що у неї є один батько - ОСОБА_16 (вітчим), якого вона любить, називає «татом», він її виховує, разом вони проводять дозвілля та відпочивають, вона бажає носити його прізвище та хоче, щоб за законом саме він був її батьком.

Судом у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від доньки ОСОБА_7 з часу як її виповнилося півтора місяці від народження, не цікавиться її життям, вихованням і розвитком, не має жодного відношення до тих умов проживання, які створені для дитини.

У свою чергу відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що він намагався зустрітися з дочкою, наладити з нею стосунки та спілкуватися з нею. Разом з тим, відповідач навіть не зазначає про свої спроби брати участь у житті дитини, займатися її вихованням та розвитком, бачитися з нею та проводити спільно час, усі обов`язки з моменту народження дитини і по даний час покладені на матір дитини. Жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідачу чинились або чиняться перешкоди у спілкуванні з дочкою суду також не надано.

Так, байдуже ставлення батька до доньки, враховуючи відсутність будь-яких об`єктивних, незалежних особисто від відповідача, причин такого ставлення до дочки, до її інтересів, виховання, умов проживання, навчання та її розвитку свідчать про те, що відповідач самоусунулася від виконання покладених на нього батьківських обов`язків, свідомо нехтує ними, умисно ухиляється від їх виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, досліджені докази у їх сукупності та логічному взаємозв`язку належними, допустимими, достатніми для вирішення справи та такими, що узгоджуються між собою. Суд зважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених судом обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на нехтування відповідачем своїм батьківським обов`язком, що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, відтак суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Суд зауважує, що в даному випадку не застосовує ч. 3 ст. 166 СК України, якою передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, оскільки уже існує рішення суду з цього приводу.

При цьому, суд роз`яснює, що відповідно до вимог ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Також суд наголошує, що згідно вимог ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1211,20 грн судового збору.

Керуючись ст. 19, 150, 151-155, 164- 166, 169 СК України, ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 13, 77-79, 81, 89, 200, 206, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

Служба у справах дітей Стрижавської селищної ради, код ЄДРПОУ 44101403, місцезнаходження: вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область.

Повний текст рішення суду складено 29 липня 2024 року.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна