Постанова

від 31.07.2024 по справі 916/1754/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1754/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Діброви Г.І., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Чеголі Є.О.

За участю представників сторін:

від ТОВ "ФОРЛІ" - адвокат Фатєєва І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Форлі

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 (складено та підписано 29.05.2024, суддя Д`яченко Т.Г.)

у справі №916/1754/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Форлі

до Компанії OZKAN DEMIR CELIK SANAYI A.S.

про стягнення 105965,25 євро

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Форлі звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Компанії OZKAN DEMIR CELIK SANAYI A.S. про стягнення 105965,25 євро.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.05.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Форлі до розгляду та відкрито провадження по справі.

Також даною ухвалою зобов`язано позивача у строк до 20.05.2024 надати до суду два примірника перекладу англійською мовою ухвали суду від 02.05.2024 по справі №916/1754/24, доручення про вручення документів, виклику (повідомлення) про день судового розгляду, а також підтвердження про вручення документів у 2 (двох) екземплярах та зупинено провадження у справі № 916/1754/24 до надходження відповіді на судове доручення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 по справі №916/1754/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Форлі до Компанії OZKAN DEMIR CELIK SANAYI A.S. про стягнення 105965,25 євро у справі №916/1754/24 - залишено без розгляду.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що позивачем у визначений судом строк не було надано витребуваних документів, а саме перекладів англійською мовою ухвали суду, доручення про вручення документів, виклику (повідомлення) про день судового розгляду, а також підтвердження про вручення документів, що в свою чергу перешкоджає вирішенню спору та подальшому розгляду справи.

Не погодившись із вказаною ухвалою, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 про залишення позовної заяви без розгляду в справі № 916/1754/24 скасувати та поновити розгляд справи.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала не відповідає дійсним обставинам справи та нормам діючого законодавства, з огляду на наступне.

Так за твердженням апелянта, на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 позивачем було виконано переклад на англійську мову ухвали суду від 02.05.2024, доручення про вручення документів, виклику (повідомлення) про день судового розгляду, а також підтвердження про вручення документів.

Скаржник зазначає, що 17.05.2024 нотаріально засвідчений переклад вищевказаних документів був направлений поштою на адресу Господарського суду Одеської області, що підтверджується квитанцією та описом вкладення кур`єрської служби доставки.

Відтак, апелянт вважає, що виконав вимоги ухвали суду від 02.05.2024 своєчасно та в повному обсязі, у зв`язку з чим, у суду були відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. відкрито апеляційне провадження по справі №916/1754/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Форлі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 та призначено справу до розгляду на 31.07.2024.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/1754/24 у зв`язку із перебуванням судді Принцевської Н.М. у відпустці.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Форлі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у справі №916/1754/24 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Діброви Г.І., Філінюка І.Г.

Ухвалою суду від 30.07.2024 прийнято справу №916/1754/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Форлі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 до провадження колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Діброви Г.І., Філінюка І.Г.

30.07.2024 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю Форлі надійшли доповнення до апеляційної скарги в яких скаржник зазначає, що ним було здійснено запит до кур`єрської служби доставки ТОВ «ДВАДЦЯТЬ П`ЯТЬ ГОДИН», яка здійснювала відправлення наданий позивачем документів до суду першої інстанції, з приводу надання інформації щодо підставі доставки адресату поштового відправлення № 4417, наданого до відправлення 17.05.2024, лише 06.06.2024.

За твердженням апелянта, 29.07.2024 позивачем була отримана відповідь від ТОВ «ДВАДЦЯТЬ П`ЯТЬ ГОДИН», що зазначена ситуація є виключенням та є форс мажорною обставиною, оскільки прийняте службою кур`єрської доставки ТОВ «ДВАДЦЯТЬ П`ЯТЬ ГОДИН» 17.05.2024 року поштове відправлення № 4417 з описом вкладення не було змоги вчасно доставити на адресу Господарського суду Одеської області через те, що внаслідок здійснення мобілізаційних заходів було вимушено втрачено своїх співробітників з різних причин. Через брак співробітників кур`єрська служба доставки вимушена була шукати нових кур`єрів, а також через неналежне виконання своїх обов`язків з передачі справ колишніми кур`єрами, сталася прикра затримка в доставці.

До вказаних доповнень скаржником додано запит адвоката Чорного О.В. №2207/24 від 22.07.2024 та відповідь ТОВ «ДВАДЦЯТЬ П`ЯТЬ ГОДИН» від 29.07.2024.

Колегією суддів під час судового засідання вирішила залишити такі доповнення до апеляційної скарги без розгляду, з огляду на таке.

Водночас, вимогами ч.1 ст.266 ГПК України передбачено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані доповнення до апеляційної скарги надійшли до суду апеляційної інстанції 30.07.2024, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження (10.06.2024) встановленого абз.2 ч.1 ст. 256 ГПК України.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак враховуючи те, що апелянтом під час подання доповнень до апеляційної скарги не ставилося питання про поновлення процесуального строку на подання таких доповнень, а строк, встановлений чинним процесуальним законодавством на їх подання, закінчився, судова колегія визначила за можливе такі пояснення скаржника залишити без розгляду.

Щодо доказів, які були надані до вказаних доповнень до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Згідно з частиною третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частинами четвертою, п`ятою та восьмою цієї статті передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази повинні існувати на момент розгляду спору судом першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.

Однак, така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.

Так, колегія суддів зазначає, що надані скаржником до доповнень до апеляційної скарги докази, а саме адвокатський запит від 22.07.2024 та відповідь на нього (29.07.2024) датовані після прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 29.05.2024, що свідчить про те, що такі докази були відсутні станом на час прийняття оскаржуваної ухвали, та відповідно, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання скаржником таких доказів.

На підставі вищенаведеного судова колегія зазначає, що надані скаржником адвокатський запит та відповідь на нього залучаються до матеріалів справи, але апеляційним судом не враховується під час розгляду справи по суті.

Під час судового засідання від 31.07.2024 представник апелянта підтримав вимоги та доводи за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скарга та участь у розгляді справи не скористався.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно з ч.1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.4 ч.1 ст.228 цього Кодексу - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Так у даній справі, відповідач - Компанія OZKAN DEMIR CELIK SANAYI A.S. є іноземною особою та знаходиться за адресою Bozkoy Mahallesi 13/Cadde №4 35800, Аліага, Ізмір/Туреччина.

Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Нормами статті 367 ГПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах» ратифіковано Угоду між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, укладену в м. Анкара 23 листопада 2000 року (надалі - Угода).

Статтею 1 Угоди Сторони погодили, що громадяни договірних сторін мають право на рівний правовий захист на території другої договірної сторони щодо своїх прав та інтересів в цивільних справах так як би вони були громадянами другої договірної сторони.

Договірні сторони призначають центральні органи для надання правової допомоги одна одній згідно з цією Угодою. Центральними органом з боку Республіки Туреччина є Міністерство юстиції Республіки Туреччини, з боку України - Міністерство Юстиції України. Компетентні органи Договірних Сторін зносяться через їхні центральні органи з метою виконання цієї Угоди (стаття 2 Угоди).

Статтею 3 Угоди визначено, що прохання про здійснення правової допомоги та додатки до нього складаються мовою запитуючої Договірної Сторони, до них також додаються завірені копії перекладу на мову другої Договірної Сторони або на англійську мову.

Правова допомога включає виконання судових процесуальних дій, передбачених законодавством договірних сторін, зокрема опитування сторін, свідків, експертів, здійснення експертизи, судового огляду, вручення та передача документів, та інших правових дій, якщо це не суперечить законодавству запитуваної Договірної сторони (стаття 5 Угоди).

На виконання наведених законодавчих приписів Господарський суд Одеської області ухвалою від 02.05.2024 у цій справі зупинив провадження у справі №916/1754/24 до надходження відповіді на судове доручення, а також зобов`язав позивача у строк до 20.05.2024 надати до суду два примірника перекладу англійською мовою ухвали суду від 02.05.2024 по справі №916/1754/24, доручення про вручення документів, виклику (повідомлення) про день судового розгляду, а також підтвердження про вручення документів у 2 (двох) екземплярах.

Ухвалу суду першої інстанції від 02.05.2024 по цій справі була отримана представником позивача 02.05.2024, про що свідчить підпис на зворотному боці примірника ухвали суду.

Однак, як свідчать наявні матеріали справи, станом на час прийняття оскаржувано ухвали, тобто 29.05.2024 до суду першої інстанції не надходило витребуваних судом документів, а саме суду два примірника перекладу англійською мовою ухвали суду від 02.05.2024 по справі №916/1754/24, доручення про вручення документів, виклику (повідомлення) про день судового розгляду, а також підтвердження про вручення документів у 2 (двох) екземплярах.

Також судова колегія відзначає, що наявні матеріли справи не містять доказів звернення позивача до суду першої інстанції із будь-якими заявами, клопотанням, повідомленнями, листами тощо в яких останній повідомив суд про неможливість своєчасного надання витребуваних судом доказів та наданням додаткового часу для їх надання.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст. 2 ГПК України).

За приписами ч.2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 3 ч. 3 ст. 2 ГПК України визначає гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку (ч.7 ст. 4 ГПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини 5 статті 13 ГПК України).

За змістом пунктів 2, 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у даному випадку мають бути враховані пріоритети завдань господарського судочинства, які зокрема полягають у рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, а також гласності і відкритості судового процесу, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

А тому, у даному випадку на переконання суду апеляційної інстанції, з метою дотримання завдань та основних засад господарського судочинства, є необхідним повідомлення про розгляд справи відповідача, який є іноземною особою та, як свідчать наявні матеріали справи, не має власного уповноваженого представника на території України, та таке повідомлення можливо здійснити лише шляхом направлення судового доручення про вручення документів, через знаходження відповідача за межами України.

Слід відзначити, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже у даному випадку невиконання позивачем вимог ухвали суду з надання перекладу документів, які б мали бути вручені відповідачеві з метою належного повідомлення останнього про розгляд цієї справи, перешкоджають подальшому розгляду справи та вирішенню справи по суті.

Відповідно до умов п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо залишення позову без розгляду.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження апелянта про те, що він у визначених судом строк, а саме 17.05.2024 передав до кур`єрської служби доставки витребувані судом першої інстанції документи, однак від незалежних від позивача причин таке відправлення було доставлено до суду лише 06.06.2024, з огляду на таке.

Статтею 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 ГПК України).

Діяльність кур`єрських служб з надання послуг доставки поштових відправлень регулюється Законом України "Про поштовий зв`язок" та здійснюється у відповідності з положеннями Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Статтею 1 Закону України "Про поштовий зв`язок" визначено, що поштовий зв`язок це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій.

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Пунктом 1 Правил визначено, що просте поштове відправлення це поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки; реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку; рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 передбачено, що надання послуг поштового зв`язку (кур`єрська доставка поштових відправлень), окрім іншого, повинно підтверджуватись розрахунковим документом (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту.

Отже, надання накладної служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання апеляційної скарги у день, зазначений на відповідній накладній.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 21.12.2019 по справі №910/6447/18.

Однак, апелянтом не надано відповідного розрахункового документа (касового чеку, розрахункової квитанції тощо), який би свідчив про надання послуг поштового зв`язку, зокрема із пересилання поштового відправлення в якому знаходились витребувані ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 документи.

Також, у відповідності до п. 8 Правил оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать: поштові картки - прості, рекомендовані; листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; бандеролі - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; відправлення для сліпих - прості, рекомендовані; посилки - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю; прямі контейнери - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України №173/24950 від 28.01.2014 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України №449 від 19.09.2014), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

У відповідності до наданої апелянтом накладної кур`єрської служби доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин» відповідне відправлення було прийнято від позивача 17.05.2024.

Відтак, у відповідності до вищевказаних нормативів, поштове відправлення, яке було прийнято кур`єрською службою доставки у м. Одесі 17.05.2024, мало б бути доставлено на адресу суду, який також знаходиться у м. Одесі 20.05.2024, з урахуванням вихідних, не робочих днів.

Однак, як свідчать наявні матеріали справи, поштове відправлення з витребуваними судом першої інстанції доказами надійшло до Господарського суду Одеської області лише 06.06.2024, тобто через 20 днів після його направлення.

Судова колегія також зазначає, що на накладній кур`єрської служби доставки міститься печатка ТОВ «Двадцять п`ять годин».

У відповідності до даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ТОВ «Двадцять п`ять годин» є Україна, 54034, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Будівельників, будинок 5, офіс 2.

При цьому, жодних відомостей про наявність відділень, філій, представництв, тощо даної особи у м. Одесі у реєстрі не зазначено.

Судова колегія також звертає увагу на те, що місцезнаходженням позивача ТОВ «ФОРЛІ» є м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 11/80, а його представника адвоката Чорного О.В. м. Одеса, пр-т Адміральський 36, оф. 2 про що, зокрема вказано останніми у заявах по суті справи поданих до суду.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що позивач та його представник, не були позбавлені об`єктивної можливості, враховуючи встановлений судом строк на подання перекладу документів, подати їх безпосереднього до Господарського суду Одеської області, місцезнаходження якого також є місто Одеса.

Враховуючи наведене, порушення наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у справі №916/1754/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2024.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяФілінюк І.Г.