Постанова

від 23.07.2024 по справі 910/17242/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. Справа№ 910/17242/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 (повний текст рішення підписано 10.04.2024)

у справі № 910/17242/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси»

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівий берег 2»

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкін Олександр Васильович

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорней Віта Володимирівна

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єрмакович Вікторія Володимирівна

за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерепа Ольга Володимирівна

про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, припинення права власності та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київської міської ради (дала за текстом - КМР, Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» (далі за текстом - ТОВ «Землі та ресурси», Відповідач), в якому Позивач просить суд:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерепи Ольги Володимирівни про державну реєстрацію права власності від 23.12.2021 № 62542902 на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. Г (навіс літ. Г; господарська будівля літ. Г1; вбиральня літ. Г2), що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:106:0029) площею 0,6006 га, за адресою: вул. Канальна, 4, у Дарницькому районі м. Києва за Товариством з обмеженою відповідальністю «Землі та Ресурси»;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припиненням права власності на об`єкт, а саме: нежитлову будівлю літ. Г (навіс літ. Г; господарська будівля літ. Г1; вбиральня літ. Г2), що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:106:0029) площею 0,6006 га, за адресою: вул. Канальна, 4, у Дарницькому районі м. Києва за Товариством з обмеженою відповідальністю «Землі та Ресурси»;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельними ділянками шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» знести об`єкт самочинного будівництва: а саме, нежитлову будівлю літ. Г (навіс літ. Г; господарська будівля літ. Г1; вбиральня літ. Г2), що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:106:0029) площею 0,6006 га, за адресою: вул. Канальна, 4, у Дарницькому районі м. Києва з приведенням їх у придатний для використання стан.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначав, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:106:0029 площею 0,6006 га, за адресою: вул. Канальна, 4, у Дарницькому районі м. Києва.

При цьому КМР жодних рішень щодо передачі у власність чи користування вказаної земельної ділянки не приймала, однак така земельна ділянка стала об`єктом неодноразових реєстраційних дій в тому числі щодо зміни особи власника, що наразі Позивачем оскаржується. Також, Позивач стверджував, що проведені Відповідачем та третіми особами реєстраційні дії свідчать про їхні наміри на незаконне заволодіння земельною ділянкою, є незаконними, а відтак підлягають скасування оскільки наявні підстави для усунення власнику перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом приведення її у придатний для використання стан.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 позов задоволено.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерепи Ольги Володимирівни про державну реєстрацію права власності від 23.12.2021 № 62542902 на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. Г (навіс літ. Г; господарська будівля літ. Г1; вбиральня літ. Г2), що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:106:0029) площею 0,6006 га, за адресою: вул. Канальна, 4, у Дарницькому районі м. Києва за Товариством з обмеженою відповідальністю «Землі та Ресурси».

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припиненням права власності на об`єкт, а саме: нежитлову будівлю літ. Г (навіс літ. Г; господарська будівля літ. Г1; вбиральня літ. Г2), що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:106:0029) площею 0,6006 га, за адресою: вул. Канальна, 4, у Дарницькому районі м. Києва за Товариством з обмеженою відповідальністю «Землі та Ресурси».

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельними ділянками шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» знести об`єкт самочинного будівництва: а саме, нежитлову будівлю літ. Г (навіс літ. Г; господарська будівля літ. Г1; вбиральня літ. Г2), що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:106:0029) площею 0,6006 га, за адресою: вул. Канальна, 4, у Дарницькому районі м. Києва з приведенням їх у придатний для використання стан.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» на користь Київської міської ради судовий збір - 8 052 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» звернулося 19.04.2024 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі № 910/17242/23 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. До апеляційної скарги долучено клопотання про призначення експертизи.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку, що оскільки при першій реєстрації права власності державним реєстратором Прошкіним О.В. було порушено пункт 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, то набуття права власності за відповідними правочинами є нікчемними. Такий висновок суду на думку скаржника спростовується тим, що ТОВ «Землі та ресурси» набуло право власності на об`єкт нерухомого майна правомірно та добросовісно на підставі договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 23.12.2021 № 1108, а тому товариство не повинно і не може відповідати за прорахунки представника держави: державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості Держав бізнесу» Прошкіна О.В. при прийнятті рішення від 26.11.2018 № 44253843.

З тих же підстав скаржник вважає, що судом невірно застосовано ч. 1 ст. 204, ст. 328, ст. 626-629, ст. 656 та ст. 657 Цивільного кодексу України, внаслідок чого відповідача може бути позбавлено права власності на спірне нерухоме майно.

Крім того, відповідач вважає, що місцевий господарський суд повинен був призначити судову комплексну будівельно-технічну та оціночно- будівельну експертизу з метою встановлення фактичної ступені готовності об`єкту нерухомого майна, а оскільки цього не було здійснено, то суд не з`ясував всіх обставин справи.

Разом з апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про призначення комплексної оціночно-будівельної і будівельно-технічної експертизи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/17242/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17242/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі № 910/17242/23.

02.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/17242/23.

Разом з тим, суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 06.05.2024 по 10.05.2024, а тому вирішення питання, пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/17242/23 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

23.05.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від Товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» на адресу Північного апеляційного господарського суду електронною поштою надійшла заява про усунення недоліків з доказами надсилання апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Лівий берег 2».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024, розгляд справи призначено на 02.07.2024.

17.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Чорнєй Віти Володимирівни , в якій остання просила розгляд справи здійснити без її участі.

28.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Так позивач зазначив, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: вул. Канальна, 4, у Дарницькому районі м. Києва у власність чи користування, будь-яким юридичним чи фізичним особам не приймала, що на переконання сторони свідчить про вчинення Відповідачем та третіми особами дій, направлених на заволодіння спірною земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав земель комунальної власності у місті Києві.

На підтвердження зазначеного, за клопотанням Позивача судом витребувано копії матеріалів реєстраційної справи, які включають документи на підставі яких прийнято рішення державних реєстраторів та на які посилається Позивач при обґрунтуванні позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в межах наданих йому повноважень звертався зі скаргою від

Міністерства юстиції України зі скаргою від 29.07.2021 № 057031- 18729 щодо скасування рішень державного реєстратора Прошкіна О.В від 26.11.2018 №44253843 та приватного нотаріуса Чорнєй В.В. від 28.18.2018 №44891058 про державну реєстрацію прав обтяжень.

Наказом Міністерства юстиції України від 01.09.2021 № 3089/5 «Про задоволення скарги» скаргу Департаменту від 29.07.2021 № 057031-18729 задоволено, скасовано рішення від 26.11.2018 № 44253843, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстр нерухомості та бізнесу» Прошкіним Олександром Васильовичем; скасовано рішення від 28.12.2018 № 44891058, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В.В.

Проте, Міністерство юстиції України листом від 10.09.2021 № 77609/СК-620-21/33.1.1 повідомило Департамент про неможливість виконання Наказу, у зв`язку із внесенням змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1704128080000, відкритого на нежитлову будівлю літ. «Г», розташовану за вул. Канальна, буд. 4, а саме: зміною типу об`єкта нерухомого майна та опису його складових частин.

Отже, на підставі неналежних документів прийнято рішення про державну реєстрацію самочинного будівництва Об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_2 , розташованій на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:106:0029), що належить на праві власності Позивачу, що відповідно свідчить про відсутність у вказаної фізичної особи необхідного обсягу цивільної дієздатності на відчуження Об`єкту нерухомого майна третій особі-1, а в подальшому Відповідачу.

Згідно доводів Позивача та що вбачається з наданих до суду копій матеріалів реєстраційної справи, державному реєстратору Прошкіну О.В. не було надано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адресу, що передбачено пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015.

Також, позивач у своєму відзиві заперечив проти задоволення клопотання скаржника про призначення судової експертизи.

02.07.2024 розгляд справи не відбувся у зв?язку з відсутністю електропостачання в будівлі Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 розгляд справи призначено на 23.07.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 22.07.2024 по 02.08.2024 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.07.2024 у справі №910/17242/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 прийнято справу №910/17242/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

В судове засідання з`явився представник позивача, який доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав та просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 23.07.2024 не з`явились, про причини неявки до суду не повідомили. Про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Щодо заявленого клопотання про призначення судової експертизи, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. (Правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17).

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20.

За змістом ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 181 Господарського процесуального кодексу України, в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання для виконання завдання підготовчого провадження. Завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 8, 10 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України саме у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Тобто, вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу.

За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Водночас, згідно ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що право учасника судового процесу на звернення до суду із тим або іншим клопотанням повинно бути реалізоване з дотриманням положень процесуального законодавства, оскільки в іншому випадку суд залишає подане клопотання без розгляду.

Судова колегія зазначає, що представник відповідача був обізнаний про хід справи в суді першої інстанції, приймав активну участь шляхом подання процесуальних документів, брав участь в підготовчому засіданні 19.02.2024 та 18.03.2024, а отже був обізнаний про можливість скористатись своїм процесуальним правом та заявити клопотання про призначення експертизи до закінчення підготовчого провадження. Однак своїм процесуальним правом на подання такого клопотання у передбачений вимогами ГПК України порядок і строк не скористався.

Натомість, зазначене клопотання про призначення судової експертизи відповідач подав разом з апеляційною скаргою.

Отже, ТОВ "Землі та ресурси" звернулось з клопотанням про призначення експертизи поза межами строку, встановленого для звернення сторін з клопотаннями.

Судова колегія зазначає, що оскільки у межах підготовчого провадження відповідачем не заявлялись відповідні клопотання про призначення експертизи, то в силу приписів ст. 207 Господарського процесуального кодексу України заявник повинен довести суду існування поважних причин пропуску строку для подання клопотання у межах підготовчого провадження.

Однак, будь-яких доводів щодо існування поважних причин пропуску строку для звернення до суду із відповідним клопотанням заявником суду наведено не було.

За таких обставин відсутні підстави для призначення на стадії апеляційного провадження судової експертизи, клопотання про призначення якої було заявлено відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою, тобто із пропуском строку на його подання та за недоведеності поважності причин його неподання до суду першої інстанції у встановлений законом строк.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості Держав бізнесу» Прошкіним Олександром Васильовичем прийнято рішення від 26.11.2018 № 44253843 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. Г (навіс літ. Г; господарська будівля літ. Г1; вбиральня літ. Г2) (далі за текстом - Об`єкт нерухомого майна), розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:106:0029) площею 0,6006 га, що розташована за адресою м. Київ, вул. Канальна, буд. 4 .

Підставою для винесення державним реєстратором Прошкіним О.В. даного рішення є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження від 26.11.2018 №44253843.

При цьому, як вбачається з матеріалів реєстраційної справи №1704128080000, а саме, довідки суб`єкта господарювання ФОП Вовк Ю.В. від 03.02.2018 №1104, нежитлова будівля літ. «Г» побудована зі слів замовника господарським методом в 1991 році і не потребує прийняття в експлуатацію.

Як свідчать матеріали справи, 20.12.2018 на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ОСОБА_2 передала товариству з обмеженою відповідальністю «Лівий берег 2» майно, в тому числі, нежитлову будівлю літера «Г», загальною площею 25,2 кв.м. по вул. Канальній, буд. 4 в м. Києві .

В подальшому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.12.2018 № 44891058, відповідно до якого право власності Об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ТОВ «Лівий берег 2» .

Підставою для винесення приватним нотаріусом Чорнєй В.В. даного рішення є акт-приймання - передачі нерухомого майна від 20.12.2018 № 1517, 1518.

Згодом, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єрмакович Вікторією Володимирівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.12.2019 №50338793, яким внесено зміни в розділ №1704128080000, що містить інформацію про Об`єкт нерухомого майна, в саме: тип об`єкту нерухомого майна нежитлова будівля літ. Г змінено на: АЗК, нежитлову будівлю літ. Г, а також замінено опис складових частин Об`єкту нерухомого майна, а саме: навіс літ. Г; господарська будівля літ. Г1; вбиральня літ. Г2 змінено на споруди: багатопаливні ПРК з навісом літ. А, площа забудови 626,2 м.кв.; навіс літ. Г площа забудови 23,4 м.кв.; господарська будівля літ. Г1 загальна площа 12,0 м.кв.; вбиральня літ. Г2 площа забудови 1,0 м.кв.; підземний резервуар палива літ. І; підземний резервуар води літ. ІІ.

07.07.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «Лівий берег 2» звернулось до Київської міської ради з заявою (реєстраційний номер 65042-005954436-031-03), в якій просило видати рішення Київської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Канальна, 4, яка перебуває у фактичному користуванні товариства та надання земельної ділянки в оренду на 15 років для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі АЗК. Проте, документи, додані до вказаної заяви були повернуті 19.07.2021 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) товариству на доопрацювання.

Згідно з доводами Позивача, в результаті обстеження земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:106:0029) площею 0,6006 га, що розташована за адресою вул. Канальна, 4, у Дарницькому районі м. Києва встановлено, що на ній розміщена споруда з газоблоків, частина земельної ділянки огороджена парканом, інша частина не використовується та вільна від будівель та споруд, про що складено акт обстеження від 15.07.2021 № 20-0530-02.

23.12.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Лівий берег 2» та товариством з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Лівий берег 2» передало у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» нежитлову будівлю, АЗК «літ. Г», що розташована за адресою м. Київ, вул. Канальна, буд. 4, а останнє сплатило за неї грошову суму відповідно до умов договору.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерепою Ольгою Володимирівною прийнято рішення від 23.12.2021 №62542902 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ТОВ «Землі та ресурси» на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.12.2021 №1108 зареєстровано право приватної власності на Об`єкт нерухомого майна.

Разом з тим, 29.07.2021 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в межах наданих йому повноважень звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою від 29.07.2021 №057031-18729 щодо скасування рішень державного реєстратора Прошкіна О.В від 26.11.2018 №44253843 та приватного нотаріуса Чорнєй В.В. від 28.18.2018 №44891058 про державну реєстрацію прав обтяжень.

Наказом Міністерства юстиції України від 01.09.2021 №3089/5 «Про задоволення скарги» (далі за текстом - Наказ) скаргу Департаменту від 29.07.2021 № 057031-18729 задоволено, скасовано рішення від 26.11.2018 №44253843, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстр нерухомості та бізнесу» Прошкіним Олександром Васильовичем; скасовано рішення від 28.12.2018 № 44891058, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.

Як вбачається з наданих до суду копій матеріалів реєстраційної справи, а також з самого наказу Міністерства, державному реєстратору Прошкіну О.В. не було надано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, що передбачено пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 (далі за текстом - Порядок № 1127).

Водночас, Міністерство юстиції України листом від 10.09.2021 №77609/CK-620-21/33.1.1 повідомило Департамент про неможливість виконання Наказу, у зв`язку із внесенням змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1704128080000, відкритого на нежитлову будівлю літ. «Г», розташовану за вул. Канальна, буд. 4, а саме: зміною типу об`єкта нерухомого майна та опису його складових частин.

Як стверджує позивач, Департаментом в інтересах Київської міської ради, подано до Дарницького районного суду міста Києва позовну заяву до ОСОБА_2 , ТОВ «Лівий Берег 2», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорней Віти Володимирівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єрмакович Вікторії Володимирівни про:

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомо та бізнесу» Прошкіна О.В. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 26.11.2018 № 44253843;

- визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єрмакович В.В. від 19.12.2019 № 50338793;

- визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорней В.В.;

- припинення за ТОВ «Лівий берег 2» право власності на нежитлову будівлю за адресою: вул. Канальна, буд. 4, у Дарницькому районі м. Києва, привівши її у придатний для використання стан.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19.01.2022 у справі №753/145/22 відкрито провадження за позовом Київської міської ради.

Проте, під час розгляду даної справи на стадії підготовчого провадження встановлено наступне: перший недобросовісний набувач права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, ОСОБА_2 померла, а тому ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 753/145/22 провадження у справі за позовом Київської міської ради в частині позовних вимог до ОСОБА_2 - закрито.

В подальшому, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва 21.02.2023 у справі №753/145/22 провадження у справі за позовною заявою Київської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Лівий берег-2», товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та Ресурси», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єрмакович Вікторії Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності та зобов`язання вчинити дії - закрити у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В свою чергу, ТОВ «Лівий берег 2» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 01.09.2021 № 3089/5, в задоволенні якого рішенням від 12.10.2022 у справі № 910/21532/21 було відмовлено, яке в свою чергу залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 та постановою Верховного Суду від 18.07.2023.

Отже, Позивач стверджує, що на підставі неналежних документів прийнято рішення про державну реєстрацію самочинного будівництва Об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_2 , що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:106:0029), яка належить на праві власності Позивачу.

Відповідно зазначене свідчить про відсутність у вказаної фізичної особи необхідного обсягу цивільної дієздатності на відчуження об`єкту нерухомого майна третій особі-1, а в подальшому Відповідачу.

Оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Прошкіним О.В. за наявності підстав для зупинення розгляду заяви, що також відображено у Наказі Міністерства юстиції України, а всі похідні від вказаного рішення реєстраційні дії також є незаконними та нікчемними.

За доводами Відповідача, він є добросовісним набувачем Об`єкта нерухомого майна і добросовісним володільцем, який вживає заходи щодо розроблення проекту землеустрою та звернення до КМР із відповідним клопотання, а відтак вимоги Позивача про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки для Відповідача не настали. Відповідач зазначає, що порушення Порядку № 1127, про які зазначає Позивач є формальними та не можуть мати наслідком припинення у Відповідача права власності на нерухомий об`єкт.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

В силу положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Абзацом першим пункту 12 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на дату прийняття рішення від 26.11.2018 №44253843) (далі - Порядок № 1127), встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком № 1127.

Згідно з пунктом 41 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Пунктом 1 частини першої статті 23 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав має бути зупинено державним реєстратором у разі, зокрема, подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Відповідно до абзацу першого пункту 14 Порядку № 1127 у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

Як встановлено судами, державному реєстратору Прошкіну О.В. не було надано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

А тому колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що рішення державного реєстратора Прошкіна О.В. від 26.11.2018 №44253843 є незаконним, оскільки станом на час його прийняття існували підстави для зупинення розгляду заяви, що натомість реєстратором не вчинено, що також встановлено Наказом, законність якого підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/21532/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 та постановою Верховного Суду від 18.07.2023.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що виходячи з практики Верховного Суду, зокрема, постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22, рішення державного реєстратора Прошкіна О.В. від 26.11.2018 №44253843 є нікчемним (недійсним) в силу його незаконності оскільки зазначену реєстраційну дію проведено з порушенням вимог п. 2 ч. 3 ст. 10, п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абзацу 1 пункту 12, абзацу 1 пункту 14, пункту 41 Порядку № 1127.

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, що доказів вчинення ОСОБА_2 дій на заволодіння земельною ділянкою територіальної громади матеріали справи не містять, а відтак нею лише реалізовано право на реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, яке знову ж таки у неї не виникло в силу нікчемності такої реєстрації.

Водночас, за змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Проте, матеріали справи не містять достатніх доказів, на підставі яких ОСОБА_2 набула таке право власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ч 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на встановлені судом обставини та здійснені висновки, подальші (похідні) правочини, вчинені ОСОБА_2 також є незаконними та нікчемними, оскільки остання не мала необхідного обсягу цивільної правоздатності на розпорядження Об`єктом нерухомого майна та його подальшу передачу до статутного капіталу третьої особи, що також свідчить про незаконність та нікчемність реєстраційних дій від 28.12.2018 № 44891058, від 19.12.2019 № 50338793 та від 23.12.2021 № 62542902.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що, на відміну від ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України), землекористувачі (статті 95 ЗК України), особи, які набули права користуватися чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 123 ЗК України) або з інших передбачених законом підстав.

Право на забудову виникає у особи, яка набула право на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачений статтями 26-32 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частини 1 та 2 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва: об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2020 № 915/572/17.

Статтею 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно статті 9 ЗК України саме Київська міська рада має право розпорядження землями територіальної громади міста.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Частиною 4 статті 376 ЦК України закріплено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 зазначила, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

З огляду на викладене вище, враховуючи відсутність доказів того, що Позивачем як власником земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:106:0029) площею 0,6006 га, що розташована за адресою вул. Канальна, 4, у Дарницькому районі м. Києва надавався дозвіл (відведення земельної ділянки) на будівництво Об`єкта нерухомого майна, останнє є самочинним оскільки збудовано без належних (законних) на те підстав. Доказів протилежного відповідачем або третіми особами суду не надано.

Відтак, враховуючи характер спірних правовідносин, мету звернення позивача до суду з даним позовом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обрання позивачем ефективного та належного способу захисту свого порушеного права в частині користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом припинення права власності на самочинний об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці позивача та приведення спірної земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом її знесення.

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі № 910/17242/23 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Землі та ресурси» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі № 910/17242/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі № 910/17242/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються наскаржника.

4. Матеріали справи №910/17242/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 31.07.2024

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала