Рішення

від 05.08.2024 по справі 488/2978/20

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2978/20

Провадження № 2/488/119/24 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

05.08.2024 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі - судді Селіщевої Л.І.,

за участю секретаря судового засідання - Волошиної Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради та ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

встановив:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом до відповідача - Адміністрації Корабельного району Миколаївської міськради, в якому просила суд визнати за нею право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що починаючи з лютого 1993 року вона, ОСОБА_1 , та її чоловік ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали у квартирі АДРЕСА_1 .

19 грудня 1996 року позивач разом із чоловіком ОСОБА_3 приватизували зазначену квартиру в рівних частках, по частини за кожним, та отримали Свідоцтво про право власності на житло від 19 грудня 1996 року, видане Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду за реєстровим №3284/Ж, зареєстроване у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 9194 від 21.01.1997 року.

Таким чином, позивач разом із своїм чоловіком стали власниками квартири АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної часткової власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді належної йому частини квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіту не залишив. Спадкоємцями першої черги за законом є позивач ОСОБА_1 , як дружина, та дочка спадкодавця - ОСОБА_2

05.05.1998 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, на 1/2 частину спадкового майна, та відповідно стала власницею 1/4 частини вищевказаної квартири.

Інша спадкоємиця - ОСОБА_2 також зверталася до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на частину спадкового майна, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_3 , але на даний час так його і не отримала.

Таким чином, позивачка на даний час є власницею частини спірної квартири, а інша частка квартири (1/4) є спадковим майном ОСОБА_2 , яка не вчинила жодної дії для оформлення та користування спірним майном. при цьому вона жодним чином не підтримує зв`язок із квартирою - не проживає у квартирі, не оплачує комунальні платежі, не доглядає за квартирою, не проводить її благоустрій тощо.

Позивач також зазначає, що відповідачка народилась в м. Мурманск Російській Федерації та є громадянкою Російської Федерації. Остання відома їй адреса проживання відповідачки - АДРЕСА_2 .

Позивачка неодноразово зверталась до ОСОБА_2 із пропозицією сплатити їй грошову компенсацію за її частку у спадковому майні, проте згоди так і не отримала. При цьому відповідачка взагалі не цікавиться квартирою, тому весь тягар догляду за квартирою і її утримання повністю покладений на позивачку.

Позивачка стверджує, що з часу смерті свого чоловіка - ОСОБА_3 (23 роки), вона одноосібно, відкрито, безперервно та безперешкодно володіє та користується усією квартирою АДРЕСА_1 , сплачує комунальні та всі інші витрати, пов`язані з утриманням квартири, зберігає в ній свої речі, робить в ній поточний та капітальний ремонти. Тому посилаючись на положення ст. 328, ч. 1 ст. 344 ЦК України, позивачка просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на частку квартири.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17.10.2023 р. за клопотанням представника позивача була проведена заміна неналежного відповідача - Адміністрації Корабельного району Миколаївської міськради на належного відповідача - Миколаївську міськраду, а також було залучено як співідповідача - ОСОБА_2 .

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивачки. Позов підтримує з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача - Миколаївської міськради надав заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечував проти задоволення позову.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, була належним чином та своєчасно повідомлена про час та місце судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ " Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07.02.2014 року №5, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

При цьому, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

У ході судового розгляду знайшло своє підтвердження, яке узгоджується з обставинами, викладеними позивачкою в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо добросовісного, відкритого, безперервного володіння нею чужим майном та дослідженими судом письмовими доказами у справі, те, що позивач починаючи з часу смерті чоловіка ОСОБА_3 , з ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто 23 роки, відкрито, безперервно володіє спірною квартирою, поводячись із нею як власник. Натомість, відповідачка ОСОБА_2 не здійснює жодних дій щодо володіння та користування своїм спадковим майном.

У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного суду від 28.04.2020 року, справа № 552\1354\18 володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

З урахуванням сукупності вище вказаних обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набула право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , за набувальною давністю, у зв`язку з чим позов підлягає до задоволення.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі. Відповідно до п. 9 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Корабельним РВ УМВС України в Миколаївській області 01.11.1996р., РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 26565573, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Відповідач: ОСОБА_2 , російська федерація, АДРЕСА_2 .

Суддя Л.І. Селіщева