Ухвала

від 29.07.2024 по справі 741/1504/24

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 741/1504/24

Номер провадження 2/741/478/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

29 липня 2024 року м. Носівка

Суддя Носівського районного суду Чернігівської області Крупина А.О., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Носівської територіальної громади в особі Носівської міської ради, третя особа: комунальне некомерційне підприємство «Носівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Носівської міської ради про зобов`язання провести приватизацію за відсутності ордера на житлове приміщення на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2024 року до суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивачі просять суд зобов`язати Носівську міську раду Чернігівської області провести дії по приватизації житлового будинку в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за відсутності ордера на житлове приміщення на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Вивчивши позовну заяву, дослідивши надані документи, суддя робить висновок, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, з огляду на нижченаведене.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява, у якій позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Отже, відповідно до норм чинного ЦПК України у позовній заяві почергово повинно бути викладено зміст позовної вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує цю позовну (правова підстава позову); вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Проте вказана позовна заява подана із порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів, зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Слід зазначити, що зміст позовних вимог (п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) це певна форма захисту, яку просить позивач від суду, і має суттєве значення при розгляді справи та відповідно вимагає чіткого визначення, оскільки у випадку задоволення позову, зміст таких вимог викладається у резолютивній частині судового рішення.

Прохальна частина позову містить вимоги про зобов`язання відповідача провести дії по приватизації житлового будинку в АДРЕСА_1 на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за відсутності ордера на житлове приміщення на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Однак позивачами не зазначено, з яких підстав вони не можуть надати ордер на жиле приміщення для проведення приватизації, а також, чи видавався виконавчим комітетом районної, сільської Ради народних депутатів такий ордер на підставі рішення ПК Червонопартизанської лікарні від 12 грудня 1990 року.

При цьому, слід урахувати, що у відповідності до ч. 1 статті 58 Житлового кодексу України, із змінами, саме ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до п.п. 69, 70, 72 Постанови ради Міністрів Української РСР від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» (розділ IV), із змінами, ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

З аналізу указаних правових норм випливає, що ордер це документ, що має тимчасову дію та є законною підставою вселення особи до житлового приміщення.

Окрім цього, слід урахувати, що ч. 3 статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи з зазначеної норми, підставою для звернення позивача з позовом до суду є порушені, невизнані або оспорювані його права, свободи чи законні інтереси будь-якою іншою особою.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла гарантується державою і підлягає захисту у разі його порушення.

Відповідно до постанови Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 344/1350/21 (провадження № 61-12730св22) сформульовано правовий висновок, що спосіб захисту шляхом визнання права на приватизацію відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, якій спірне житло надано в порядку права на одержання житлового приміщення за місцем роботи, у спірному житлі особа разом з членами своєї сім`ї зареєстровані і тривалий час проживають, використовуючи приміщення як житло, право на безоплатну приватизацію житла ними не використано, іншого житла не мають.

Разом з цим, позивачі вимог щодо визнання за ними права на приватизацію не порушують.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати або визначати, чи порушив відповідач у цій справі їх права на приватизацію житла, за захистом якого останні і звернулись до суду із вказаним позовом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

За приписами ч. 2 статті 2 указаного Закону не підлягають приватизації, зокрема, віднесені у встановленому порядку до числа службових.

З довідки комунального некомерційного підприємства «Носівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Носівської міської ради від 26 січня 2022 року № 01-07/165 не видно, яка юридична або фізична особа є власником будівлі з назвою «Будинок квартири медпрацівників», адреса приміщення: АДРЕСА_1 , інвентарний номер 101310003, балансова вартість 15789,0 грн., уведене в експлуатацію в 1960 році, площа будівлі 87 м кв., а також чи віднесений цей будинок до числа службових.

Однак, позивачами не надано та не зазначено докази, що підтверджують обставини, викладені в позовній заяві в указаній частині.

Суд зазначає, що зазначення доказів, які підтверджують обставини позову щодо порушення прав позивачів, є обов`язковими для осіб, які пред`явили позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

У порядку усунення недоліків, позивачам необхідно взяти до уваги викладене, визначити та зазначити, чи використовували вони раніше право на приватизацію житла безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз, чи віднесений спірний будинок до числа службових, чи видавався виконавчим комітетом районної, сільської Ради народних депутатів ордер на підставі рішення ПК Червонопартизанської лікарні від 12 грудня 1990 року.

Водночас, позивачам необхідно додатково конкретизувати зміст позовних вимог, зазначивши у прохальній частині позовної заяви позовну вимогу про визнання права на приватизацію житлового будинку в АДРЕСА_1 , на їх користь, сплатити судовий збір за таку вимогу.

Варто зазначити, що від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, а також позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачеві.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Носівської територіальної громади в особі Носівської міської ради, третя особа: комунальне некомерційне підприємство «Носівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Носівської міської ради про зобов`язання провести приватизацію за відсутності ордера на житлове приміщення на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» залишити без руху.

Надати позивачам строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних в ній недоліків.

У разі, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачам.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Анатолій КРУПИНА