Постанова

від 23.07.2024 по справі 913/453/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Харків Справа № 913/453/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від "03" квітня 2024 р. у справі № 913/453/23

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м.Київ

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєрдолік", м. Сєвєродонецьк, Луганська область

відповідача-2 - ОСОБА_1 , м.Лисичанськ, Луганська область

відповідача-3 - ОСОБА_2 , м.Лисичанськ, Луганська область

про стягнення 1893924 грн 58 коп.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі- Позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєрдолік» (далі - Відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2), ОСОБА_2 (далі - Відповідач 3) про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № 963/2020/СРД-МСБ від 02.07.2020 в розмірі 1893924 грн 58 коп., з яких: 1500000 грн 00 коп. - заборгованість по кредиту прострочена, 368424 грн 58 коп. - заборгованість по процентах прострочена, 25500 грн 00 коп. - заборгованість по комісії прострочена.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.04.2024 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто солідарно з Відповідачів на користь Позивача заборгованість за Кредитним Договором № 963/2020/СРД-МСБ від 02.07.2020 в розмірі 1825112 грн 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 1500000 грн 00 коп., заборгованість за комісією в розмірі 25500 грн 00 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 299612 грн 07 коп, відшкодовано за рахунок кожного з Відповідачів по 7300 грн 45 коп. витрат зі сплати судового збору, в решті позовних вимог-відмовлено.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням в частині відмови у стягненні відсотків в розмірі 68 812,51 грн., звернувся з апеляційної скаргою, за змістом якої просив рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У якості підстави до скасування означеного рішення Позивач зазначав, що суд першої інстанції не дослідив, що у Відповідача 1 з 16.05.2022 року виникла прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 375 000,00грн., що є підставою для застосування збільшеного розміру відсотків в порядку п.1.4.2. кредитного договору (з врахуванням додаткової угоди), виходячи з відсоткової ставки 18,9% річних, а не 14,33%, як помилково зазначено судом першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №913/453/23 від 21.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 03.06.2024р. (включно).

Відповідач 1 надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначав про неправомірність нарахування Позивачем з 14.06.2022 підвищеної процентної ставки за користування кредитними коштами в розмірі 18,9 % річних, оскільки додатковою угодою №1 від 23.07.2021 до кредитного договору №963/2020/СРД-МСБ від 02.07.2020 сторонами узгоджена процентна ставка в розмірі 14,33% річних в межах строку кредитування, а розмір заборгованості на відповідний момент не перевищував встановлену сторонами межу.

Відповідачі 2, 3 не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою судової колегії від 05.07.2024 призначений розгляд справи на 23.07.2024 року о 14:15 год в залі судових засідань №131 з повідомленням всіх учасників справи.

У судове засідання 23.07.2024р. представники сторін не з`явилися, але були повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, тому судова колегія прийшла до висновку про розгляд справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 02.07.2020 між Позивачем та Відповідачем 1 кредитного договору № 963/2020/СРД-МСБ (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Позивач відкриває Відповідачу-1 відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитної лінії в сумі 1500000 грн 00 коп., а Відповідач 1 зобов`язується сплачувати комісії та проценти за

користування кредитними коштами та повернути кредит у порядку та на умовах, визначених цим договором;

- укладення 02.07.2020 між Позивачем, Відповідачем 2 та Відповідачем 1 Договору поруки №963/2020/СРД-МСБ-П2 (далі - договір поруки) за умовами якого Відповідач 2 зобов`язався перед Позивачем відповідати за виконання Відповідачем 1 зобов`язань по кредитному договору №963/2020/СРД-МСБ від 02.07.2020, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, укладеному кредитором з позичальником, згідно якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 15.06.2023 повернути кредит у розмірі 1500000 грн 00 коп, сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, виходячи з 18,9 % річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 5 % річних, при настанні умов, передбачених п. 1.4.3. кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі підвищеної процентної ставки згідно з умовами п.1.4.3. кредитного договору; комісії, а також штрафи, пені та інші платежі у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами; відшкодувати кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором (п. 1.1. договору поруки);

- укладення 23.07.2021 між Позивачем та Відповідачем 1 додаткової угоди №1 до кредитного договору №963/2020/СРД-МСБ від 02.07.2020 (далі - Додаткова угода №1), в якій сторони внесли зміни до Договору щодо порядку та розміру сплати комісії банку та процентів за користування кредитними коштами, зокрема, в розмірі 14,33 % річних;

- укладення 23.07.2021 між Позивачем, Відповідачем 2 та Відповідачем 1 додаткової угоди №1 до договору поруки №963/2020/СРД-МСБ-П2 від 02.07.2020 (далі - додаткова угода №1 до договору поруки), за умовами якої сторони також внесли зміни до цього договору щодо обсягу поруки у зв`язку з укладенням Додаткової угоди №1 до Договору;

- укладення 23.07.2021 між Позивачем, Відповідачем 3 та Відповідачем 1 Договору поруки №963/2020/СРД-МСБ-П3 (далі - Договір поруки № 2) за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №963/2020/СРД-МСБ від 02.07.2020, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, укладеному кредитором з позичальником, згідно якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 15.06.2023: повернути кредит у розмірі 1500000 грн 00 коп в строк по 15 червня 2023 року; сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, виходячи з 14,33 % річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з базової процентної ставки, збільшеної на 5,0 процентних пункти, при настанні умов, передбачених п. 1.4.3. кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі підвищеної процентної ставки згідно з умовами п. 1.4.3. кредитного договору; комісії, а також штрафи, пені та інші платежі у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами; відшкодувати кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором;

- перерахування Позивачем на особовий рахунок Відповідача 1 кредитних коштів 1500000 грн 00 коп., що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачами взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та договорами поруки, просив стягнути солідарно з відповідачів 1893924 грн 58 коп, з яких 1500000 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту, 368424 грн 58 коп - заборгованість за процентами, 25500 грн 00 коп - заборгованість з комісії.

Відповідач 1 в суді першої інстанції у поданому відзиві заперечував проти наданого Позивачем розрахунку заборгованості, зазначаючи про невірно визначену відсоткову ставку.

Відповідачі 2, 3 не скористались правом на подання відзивів на позов, проте звертались до суду першої інстанції з заявами про зловживання Позивачем процесуальними правами та залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.02.2024, зокрема, повернуто без розгляду відзив Відповідача через відсутність зареєстрованого електронного кабінету та відмовлено у задоволенні заяв Відповідачів 2, 3 про залишення позову без розгляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд вважав доведеними та обґрунтованими позовні вимоги, однак вважав безпідставним нарахування Позивачем процентів за користування кредитом за збільшеною процентною ставкою, у зв`язку зі зміною сторонами процентної ставки до 14,33 % суд здійснив перерахунок нарахованих Позивачем суми заборгованості з процентів, стягнувши солідарно з Відповідачів на користь Позивача заборгованість за кредитним договором № 963/2020/СРД-МСБ від 02.07.2020 в розмірі 1500000 грн 00 коп., заборгованість за комісією в розмірі 25500 грн.00 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 299612 грн 07 коп., відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного оскарження є ухвалене судове рішення в частині відмови у стягненні заборгованості з процентів за користування кредитом в розмірі 68 812,51грн., отже рішення суду щодо стягнення решти заборгованості за кредитом, комісією та заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 299612 грн 07 коп. згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в даному апеляційному провадженні не переглядається.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Відповідно до постанови від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд визначив, що проценти за користування кредитом нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі, вони розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник, порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

З наявних у справі доказів вбачається, що згідно з п. 1.3.1 договору сторонами встановлений строк кредитування з 02.07.2020 по 15.06.2023 (включно).

Пунктом 1.4. договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісії у розмірі та в порядку, визначеному тарифами, які наведені в додатку 2 договору та проценти за користування кредитними коштами в наступному розмірі, зокрема, за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного п. 1.3. договору з врахуванням встановленого графіку зменшення ліміту кредитної лінії за цим договором (строкова заборгованість) базова процентна ставка за користування кредитними коштами (базова процентна ставка) встановлюється в розмірі 18,9% річних (пп. 1.4.1. договору).

За змістом внесених сторонами змін за Додатковою угодою №1 від 23.07.2021, позичальник зобов`язаний сплачувати банку проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування з врахуванням встановленого графіку зменшення ліміту кредитної лінії за цим договором в розмірі 14,33 % річних.

Дійсно, сторонами в п.1.4.2 також передбачено можливість збільшення базової процентної ставки за користування кредитними коштами на 5,0 процентних пунктів у разі існування простроченої заборгованості, або відповідно до умов дострокового погашення кредиту встановлених внаслідок застосування банком вимоги дострокового повного або часткового виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши аналіз договірних умов, вважає, що виходячи з погоджених сторонами умов, розрахунок заборгованості за користування кредитними коштами (базова процентна ставка) повинен здійснюватися з розрахунку 14,33 % річних, а не 18,9% річних, як помилково стверджує Позивач в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Становище сторони, що подала апеляційну скаргу, не може стати гіршим, ніж те, яке вона отримала в суді першої інстанції.

Принцип заборони звороту до гіршого є гарантією того, що у сторони, не задоволеної рішенням суду першої інстанції, не має бути побоювань в тому, що після оскарження рішення її становище може погіршитись. В іншому випадку це призведе до завуальованого обмеження права на апеляційне оскарження.

Застосування принципу заборони повороту до гіршого (reformatio in pejus) в контексті спірних правовідносин узгоджується з принципом змагальності і диспозитивності, передбачених статтями 13,14 Господарського процесуального кодексу України.

Близькі за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі №179/363/21, 21.06.2023 у справі №757/42885/19-ц, 22 травня 2024 року та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 910/12778/22, від 21.03.2024 у справі №922/1715/22.

За змістом ст.162 ГПК України, саме в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Внаслідок аналізу позовної заяви встановлено, що Позивач в цій заяві (з урахуванням розрахунку суми позовних вимог до неї) наводить лише обставини укладення сторонами вищенаведених правочинів, перерахуванням ним кредитних коштів, але заявляючи про стягнення суми процентів за користування кредитними коштами - не визначає період та підстави її виникнення, як і не визначає фактичних обставин, з якими пов`язана можливість нарахування чи зміни саме заявленого розміру процентів.

З доданих Позивачем доказів у вигляді виписки з особистого рахунку позичальника також неможливо встановити обставини та підстави зміни процентної ставки, що встановлена сторонами в Додатковій угоді №1, а Відповідачем 1 правомірність такого збільшення заперечувалася в суді першої інстанції та зазначалося про неможливість перевірки правильності такого розрахунку.

В апеляційній скарзі Позивач наводить обставини (зокрема, наявність заборгованості в розмірі 375 000,00грн станом на 16.05.2022 року), що на його думку, є договірною підставою до збільшення відсотків за користування кредитом, проте, по- перше - такі обставини не були предметом дослідження судом першої інстанції, оскільки про них Позивачем не заявлялося, а по друге - в матеріалах справи взагалі відсутні докази цієї обставини.

Слід зауважити, що з урахуванням принципу заборони повороту до гіршого (reformatio in pejus) та меж апеляційного перегляду, судова колегія не досліджує доведеність та обґрунтованість висновку суду в частині стягнутої суми відсотків за користування кредитом.

Враховуючи наведене судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині, що переглядається в межах даного апеляційного провадження.

Інших доводів на спростування висновку суду першої інстанції апеляційна скарга Позивача не містить.

За таких підстав, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2024 року у справі №913/453/23 в межах оскарження підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від "03" квітня 2024 р. у справі № 913/453/23- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від "03" квітня 2024 р. у справі № 913/453/23- залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", м. Київ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 02.08.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков