Рішення

від 24.07.2024 по справі 904/3411/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2024м. ДніпроСправа № 904/3411/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Потапов О.М.,

дослідивши матеріали справи №904/3411/23

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПЛАСТ УКРАЇНА"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПЛАСТ УКРАЇНА" (далі - відповідач) про стягнення 108.500,00 грн вартості частини майна відповідача, яка є пропорційною частки позивача у статутному капіталі товариства відповідача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (арк. 58-59, том 1), яка ухвалою від 11.07.2024 прийнята судом до розгляду.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача та повернути позивачу з державного бюджету судовий збір, надміру сплачений при подачі позовної заяви до суду.

Разом із позовом від позивача отримано клопотання про проведення судової експертизи в порядку ст. 99 ГПК України з метою визначення реальної (дійсної, ринкової) вартості чистих активів відповідача на дату виходу позивача зі складу засновників товариства.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3411/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023.

Ухвалою від 30.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.07.2023.

Ухвалою від 12.07.2023 підготовче засідання відкладено до 25.07.2023.

Через відділ документального забезпечення 25.07.2023 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки відсутній предмет спору. Відповідач вважає, що виплатив позивачу його частку у статутному капіталі і на підтвердження обраної правової позиції посилається на заяву самого позивача про вихід зі складу учасників товариства, у якій останній вказав, що не має фінансових та майнових претензій до відповідача.

За результатами судового засідання 25.07.2023 оголошено перерву до 09.08.2023.

Через відділ документального забезпечення 26.07.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Через відділ документального забезпечення 02.08.2023 від позивача надійшли заперечення проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Через відділ документального забезпечення 08.08.2023 від позивача надійшли доповнення до заперечень проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 09.08.2023 клопотання позивача про призначення у справі комплексної судової експертизи задоволено, у справі призначено експертизу, провадження у справі зупинено.

Через відділ документального забезпечення 02.11.2023 від науково-дослідного інституту судових експертиз отримано листа від 27.10.2023 разом із клопотанням про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

Ухвалою від 02.11.2023 суд задовольнив клопотання судового експерта, а відповідача зобов`язав надати необхідні для проведення експертизи матеріали.

Ухвалою від 14.11.2023 відповідача зобов`язано надати необхідні для проведення експертизи матеріали.

Через відділ документального забезпечення 13.11.2023 та 21.11.2023 відповідач супровідними листами від 13.11.2023 та від 21.11.2023 надав суду витребувані документи.

Супровідним листом від 22.11.2023 суд направив отримані від відповідача документи на адресу науково-дослідного інституту судових експертиз.

Через відділ документального забезпечення 03.01.2023 від науково-дослідного інституту судових експертиз отримано лист від 25.12.2023 з проханням забезпечити виконання попередньої оплати експертизи. До вказаного листа долучено рахунок на оплату №680 від 19.12.2023 на суму 68.912,48 грн.

Ухвалою від 04.01.2024 суд зобов`язав позивача здійснити попередню оплату експертизи у строк до 20.01.2024 і надати докази оплати науково-дослідному інституту судових експертиз та суду.

Висновок експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи отримано судом у квітні 2024 року.

Ухвалою від 19.04.2024 суд поновив провадження у справі, продовжив здійснювати провадження зі стадії підготовчого провадження, призначив підготовче засіданні на 16.05.2024.

Через відділ документального забезпечення 01.05.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення з приводу висновку експерта, у якому відповідач просив суд визнати документ «висновок експертів» недопустимим доказом, а провадження у справі слід закрити, оскільки відсутній предмет спору.

Через відділ документального забезпечення 01.05.2024 від відповідача надійшла заява про постановлення окремої ухвали, оскільки експерти самовільно визначили назву експертизи, яку призначив суд.

Через відділ документального забезпечення 01.05.2024 від відповідача надійшла заява про забезпечення доказів, у якій відповідач просить суд допитати позивача в судовому засіданні в якості свідка.

Ухвалою від 01.05.2024 заяву відповідача про забезпечення доказів прийнято до розгляду і призначено судове засідання на 03.05.2024.

Через відділ документального забезпечення 03.05.2024 від позивача надійшли заперечення проти заяви про забезпечення доказів, у якій позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволені заяви про забезпечення доказів.

Ухвалою від 03.05.2024 у задоволенні заяви про забезпечення доказів відмовлено.

Через відділ документального забезпечення 16.05.2024 від позивача надійшло клопотання в порядку ст. 98 ГПК України, у якому просить суд викликати судових експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для надання додаткових пояснень по суті проведеної експертизи.

Ухвалою від 16.05.2024 у задоволенні заяви відповідача про постановлення окремої ухвали відмовлено, у задоволенні заяви позивача про виклик експертів відмовлено, підготовче провадження продовжено, підготовче засідання відкладено до 12.06.2024.

Через відділ документального забезпечення 12.06.2024 від позивача надійшло клопотання, у якому позивач ініціює врегулювання спору за участю судді, оскільки висновок судової експертизи містить неточності та прийнятий без урахування певного дорогоцінного обладнання, вихідні дані на яке відповідач суду не надав.

За результатами судового засідання 12.06.2024 оголошено перерву до 11.07.2024.

Через відділ документального забезпечення 11.07.2024 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача вартість частини майна відповідача пропорційно частці позивача у статутному капіталі, у розмірі 108.500,00 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача та повернути позивачу з державного бюджету судовий збір, надміру сплачений при подачі позовної заяви до суду.

Ухвалою від 11.07.2024 заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 24.07.2024.

Через відділ документального забезпечення 16.07.2024 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення щодо висновку експерта, у якому відповідач просить суд визнати висновок експерта недопустимим доказом.

У судовому засіданні 24.07.2024 представник позивача усно заявив (також через відділ документального забезпечення 24.07.2024 від позивача надійшло відповідне клопотання) про те, що ним будуть додатково подані докази витрат, понесених на професійну правничу допомогу у порядку та строки, передбачені ст. 129 ГПК України.

Того ж дня, 24.07.2024 від позивача через відділ документального забезпечення надійшли пояснення щодо висновку експерта.

В судовому засіданні 24.07.2024 представники позивача та відповідача надали пояснення у справі, відповідали на запитання суду. Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач вважає, що товариство відповідача виплатило вартість частки позивача у статутному капіталі не за ринковою ціною, а за нижчою. Оскільки ані обґрунтованого розрахунку частки у статутному капіталі відповідача, ані первинних документів для вирахування такої частки позивачу відповідач не надав, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, здійснивши розрахунок невиплаченої частки із вартості чистих активів на момент виходу іншого учасника зі складу засновників відповідача.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач вважає, що сам позивач у заяві про вихід зі складу учасників товариства відповідача визнав розмір своєї частки у статутному капіталі, яку відповідач і перерахував на користь позивача, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: виходу позивача зі складу учасників товариства відповідача, визначення розміру вартості частини майна товариства, належної до сплати позивачу у зв`язку із виходом зі складу учасників товариства, наявності/відсутності заборгованості відповідача перед позивачем та підстав для її стягнення.

На підставі відомостей, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд встановив, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМПЛАСТ УКРАЇНА» було засновано 06.06.2018.

Квитанцією №1260-5956-8447-5586 від 14.06.2018 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 129.870,13 грн. Коментар до платежу: внесок до статутного фонду від ОСОБА_1 .

Квитанцією №0.0.1229559527.1 від 03.01.2019 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 1.800,00 грн. Призначення платежу: поповнення статутного капіталу товариства від засновника ОСОБА_1

Квитанцією №0.0.1575832004.1 від 09.01.2020 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 70.000,00 грн. Призначення платежу: поповнення статутного капіталу товариства від засновника ОСОБА_1

Квитанцією №0.0.1576341554.1 від 10.01.2020 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 4.300,00 грн. Призначення платежу: поповнення статутного капіталу товариства від засновника ОСОБА_1

Квитанцією №0.0.1579541772.1 від 13.01.2020 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 107.068,83 грн. Призначення платежу: поповнення статутного капіталу товариства від засновника ОСОБА_1

Квитанцією №0.0.1214474862.1 від 17.12.2018 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 3.000,00 грн. Призначення платежу: внесення в статутний капітал товариства від засновника ОСОБА_1

Свідоцтвом від 01.03.2020 підтверджено, що позивач був учасником товариства відповідача і повністю вніс свій вклад у розмірі 320.000,00 грн, що становить 13,33% статутного капіталу.

До 07.07.2021 позивач був засновником товариства відповідача.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу із заявою про вихід зі складу учасників товариства відповідача та повідомив, що належна позивачу частка у статутному капіталі відповідача складає 320.000,00 грн, що становить 13,33% від загального розміру статутного капіталу товариства. Справжність підпису позивача на заяві засвідчено нотаріусом про що зроблено запис у реєстрі за №2195 від 05.07.2021.

Із листом від 17.02.2022 позивач звернувся до відповідача щодо виплати вартості частки у статутному капіталі та про виплату дивідендів.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із листом-претензією від 21.04.2023, у якому позивач визнав, що товариство відповідача у період з 10.08.2021 до 04.07.2022 перерахувало на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 242.500,00 грн, проте товариство відповідача не надало позивачу обґрунтованого розрахунку та копій документів, необхідних для розрахунку ринкової вартості частки у статутному капіталі товариства відповідача, яка і підлягала виплаті на користь позивача. Отже, позивач просив у відповідача надати обґрунтований розрахунок та копії документів, які необхідні для розрахунку ринкової вартості частки у статутному капіталі товариства відповідача. В якості доказів направлення листа-претензії на адресу відповідача позивач надав опис вкладення, фіскальний чек від 21.04.2023 та накладну від 21.04.2023 за №4900000338120.

Адвокат позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 15.05.2023, у якому адвокат позивача просив відповідача надати йому належним чином засвідчені копії документів фінансової звітності та інші документи для визначення вартості частки колишнього учасника товариства відповідача - позивача за кожен календарний звітний період починаючи з 06.06.2018 до 04.07.2021.

У відповідь на адвокатський запит позивача відповідач у листі від 30.05.2023 повідомив, що обсяг інформації вимагає значних зусиль, а тому товариство відповідача зможе її надати протягом 20-ти робочих днів з моменту отримання такої інформації.

Позивач долучив до справи докази переказів коштів: 18.05.2023 у розмірі 77.500,00 грн, 10.08.2021 - 65.000,00 грн, 12.08.2021 - 50.000,00 грн, 13.06.2022 - 50.000,00 грн, 04.07.2022 - 77.500,00 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 108.500,00 грн вартості частини майна відповідача, яка є пропорційною частці позивача у статутному капіталі товариства відповідача.

Щодо закриття провадження

Відповідач звертає увагу на складену позивачем заяву, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом 05.07.2021 та зареєстровано у реєстрі за №2195, у якій позивач вказав, що належна йому частка у статутному капіталі учасників товариства відповідача складає 320.000,00 грн, що становить 13,33% від загального розміру статутного капіталу товариства, який становить 2.400.000,00 грн. У вказаній заяві позивач визнав, що фінансових, моральних та будь-яких інших претензій до товариства відповідача не має.

З огляду на положення складеної особисто позивачем заяви відповідач вважає, що предмет спору відсутній, а отже провадження у справі підлягає закриттю.

Водночас, з такою позицією відповідача неможливо погодитися, оскільки вказівка позивача у заяві про вихід з товариства про відсутність претензій майнового характеру до товариства не свідчить про його відмову від отримання вартості частини майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №914/923/17.

Питання виходу учасника з товариства врегульовано ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції від 16.07.2020, яка була чинною на момент виходу позивача зі складу учасників товариства відповідача).

Так, учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників (ч. 1).

Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється (ч. 5).

В даному випадку для виходу позивача зі складу учасників товариства відповідача було достатньо заяви останнього і не вимагалася згода інших учасників, оскільки частка позивача у статутному капіталі відповідача складала менше 50 відсотків (13,33%).

Позивач вважається таким, що вийшов з товариства з 07.07.2021 (дата державної реєстрації його виходу).

Згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати (ч. 7).

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника (ч. 8).

Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника (ч. 10).

Оскільки майнові претензії позивача до відповідача виникли після спливу строку на виплату, а законодавство не передбачає можливості відмовитися від права на судовий захист порушеного права суд доходить висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі та наявність підстав для вирішення спору по суті.

Щодо суті спору

За змістом ст. 139 ГК України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів (ст. 76 ГПК України).

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 y справі №925/1165/14.

Отже, позивач має право вимагати проведення з ним розрахунків, як з колишнім учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпласт Україна" на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

Ухвалою від 09.08.2023 судом призначено у справі комплексну експертизу з метою визначення дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено комплексну судову економічну та товарознавчу експертизу у господарській справі №904/3411/23 та складено висновок експертів №4028-23, згідно із яким ринкова вартість активів товариства відповідача, що зазначені у відомостях основних засобів товариства відповідача у період з 01.01.2018 до 05.07.2021 на момент виходу позивача з товариства, а саме - станом на 05.07.2021 складає 1.846.114,41 грн.

Розмір чистих активів відповідача станом на 05.07.2021, з урахуванням ринкової вартості основних засобів, становить 3.214,3 тис. грн.

З урахуванням розміру чистих активів відповідача станом на 05.07.2021, розмір частини майна відповідача у розмірі 13,33%, який був часткою позивача в статутному капіталі товариства відповідача, станом на 05.07.2021 становить 428,5 тис. грн.

Відповідач просить суд визнати висновок експерта неналежним доказом, оскільки судом не визначено вид призначеної експертизи.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Проаналізувавши висновок експертів за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи у господарській справі суд дійшов висновку, що експерти надали висновок за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи, надали відповіді на постановлені судом в ухвалі про призначення експертизи питання, а назва експертизи (або її відсутність) не змінює суті поставлених перед експертом питань та не впливає на результат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №332/4629/15.

Так, частиною 1 ст. 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 2 ст. 98 ГПК України).

Здійснивши аналіз вказаних положень, суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, або коли наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

При цьому, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

У вирішенні питання призначення судової експертизи суду слід:

- визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв`язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи;

- визначити об`єкти, що підлягають експертному дослідженню;

- максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз`яснені судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності;

- за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз`яснення відповідних питань. Якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта).

Такі ж правові висновки викладені у постановах Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №910/10417/23, від 03.06.2020 у справі №910/17473/16, Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі №904/3478/21, Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 у справі №924/911/20.

Зокрема, у справі №924/911/20 суть апеляційної скарги зводилась до того, що суд першої інстанції у резолютивній частині ухвали не вказав, який саме вид експертизи призначено у справі. Суд апеляційної інстанції залишив без змін ухвалу місцевого суду про призначення експертизи, вказавши, що суд під час вирішення питання про призначення судової експертизи, окрім іншого, визначає вид (підвид) судової експертизи за необхідності; якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта).

Як зазначено у 3.7 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) для проведення комплексної експертизи зазначаються її назва та експертна(і) установа (установи), експертам якої (яких) доручено її проведення.

Однак, заявник помилково ототожнює поняття «назва» та «вид» експертизи, адже в розумінні зазначеної Інструкції вони є різними поняттям. Водночас Інструкція не містить вимоги щодо визначення судом виду експертизи.

Слід відзначати, що згідно з п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» у вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз`яснення відповідних питань. Якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта).

При цьому станом на час прийняття постави Пленуму зазначена Інструкції також містила аналогічні положення про те, що у постанові (ухвалі) про призначення комплексної експертизи зазначаються її назва та установа (установи), експертам якої (яких) доручено її проведення (п. 3.7).

Таким чином, у даній справі експерти при підготовці до проведення експертизи підставно виходили саме зі змісту поставлених перед ним питань, в т.ч. при визначенні виду експертизи.

Так, до проведення експертизи через відділ загального забезпечення 03.01.2023 від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №7182/04-17/13-23 від 25.12.2023 щодо необхідності здійснення попередньої оплати експертизи в сумі 68.912,48 грн в порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідно до рахунку.

Також інститутом направлено на адресу суду копію рахунку на оплату №680 від 19.12.2023 (оригінал такого рахунку направлений на адресу платника - позивача), у якому зазначено види експертиз, які підлягають проведенню (судова економічна експертиза та судова товарознавча експертиза).

Ухвалою суду від 04.01.2024 зобов`язано позивача в строк до 20 січня 2024 року здійснити попередню оплату вартості експертного дослідження у сумі 68.912,48 грн згідно з рахунком на оплату №680 від 19.12.2023, чим додаткового погоджено зазначені види експертиз.

Відтак, суд не вбачає підстав для визнання висновку експертів неналежним доказом у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 ГПК України неповнота або неясність висновку експерта є підставою для призначення додаткової експертизи, яка доручається тому самому або іншому експерту.

За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Суд зауважує, що сторони не зверталися до суду з клопотаннями про призначення додаткової (або повторної) експертизи, а лише відсутність в ухвалі вказівки виду призначеної експертизи не вплинуло на результат проведеної комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи у господарській справі.

Отже, згідно із висновком експертів №4028-23 від 26.03.2024 за результатами проведеної комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи у господарській справі №904/3411/23 розмір частини майна відповідача у розмірі 13,33%, який був часткою позивача в статутному капіталі товариства відповідача, станом на 05.07.2021 становить 428.500,00 грн.

Сторони визнають, що відповідач у період з 10.08.2021 до 18.05.2023 перерахував на користь позивача грошові кошти у розмірі 320.000,00 грн в якості оплати вартості частки у статутному капіталі товариства відповідача, у зв`язку із виходом позивача зі складу учасників товариства відповідача.

Суд доходить висновку, що частка позивача у статутному капіталі товариства відповідача є непогашеною у розмірі 108.500,00 грн.

Згідно з ч. 7 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки.

З огляду на положення ч. 7 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» строк для виплати відповідачем позивачу вартість його частки у статутному капіталі є таким, що настав.

Доказів виплати (у повному обсязі) вартості частки позивача у статутному капіталі відповідача матеріали справи не містять.

Відтак, позовна вимога позивача про стягнення 108.500,00 грн вартості частини майна відповідача, яка є пропорційною частки позивача у статутному капіталі товариства відповідача є обґрунтованою, документально доведеною і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини у пункті 6 рішення від 05 жовтня 2023 року у справі «Леонтьєв та інші проти України» (Leontyev and оthers v. Ukraine) виснував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).

Також Європейський суд з прав людини вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача (у розмірі 2.684,00 грн) за ставками, які діяли при подачі позовної заяви до суду (тобто, які діяли у 2023 році).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов`язані із проведенням експертизи.

Згідно з ч.ч. 4 та 9 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати на проведеної судової експертизи становлять 68.912,48 грн та покладаються судом на відповідача, оскільки позов задоволено повністю, а спір вини внаслідок неправомірних дій останнього.

У заяві про зменшення позовних вимог позивач звернувся до суду з клопотанням повернути надміру сплачений судовий збір, оскільки первісні позовні вимоги складали 226.003,46 грн, а зменшені позовні вимоги складають 108.500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема у разі зменшення розміру позовних вимог.

Так, при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 3.390,06 грн, що підтверджується платіжним документом №ХЕММ-ВТОХ-7РНЕ-6649 від 23.06.2023. З урахуванням зменшення позовних вимог позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2.684,00 грн.

Отже, поверненню позивачу підлягає судовий збір у розмірі 706,06 грн.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПЛАСТ УКРАЇНА" (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СВЯТОСЛАВА ХОРОБРОГО, будинок 12; ідентифікаційний код 42194648) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 108.500,00 грн (сто вісім тисяч п`ятсот грн 00 к.) вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПЛАСТ УКРАЇНА", пропорційну частці ОСОБА_1 у статутному капіталі, 68.912,48 грн (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот дванадцять грн 48 к.) витрат за проведення експертизи, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири 00 к.) судового збору.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 706,06 грн (сімсот шість грн 06 к.), сплата якого підтверджується квитанцією № ХЕММ-ВТ0Х-7РНЕ-6649 від 23.06.2023 на суму 3.390,06 грн, про що видати ухвалу.

Видати наказ та ухвалу про повернення судового збору після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 05.08.2024.

Суддя С.А. Дупляк