Рішення

від 25.07.2024 по справі 904/1851/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2024м. ДніпроСправа № 904/1851/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Іванченко Г.В.,

від відповідача: Киселиця І.Ю.,

розглянувши матеріали справи №904/1851/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 19.03.2024 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" (далі - відповідач) про стягнення 1.369.898,53 грн передоплати, 19.971,53 грн трьох відсотків річних.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1851/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024.

Ухвалою від 30.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 29.05.2024 о 10:40 год у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області за адресою: місто Дніпро, вулиця Володимира Винниченка, будинок 1 в залі судових засідань № 1-405.

Через систему "Електронний Суд" від відповідача 22.05.2024 надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Через систему "Електронний Суд" від позивача 24.05.2024 надійшли заперечення на відзив, у яких позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Через систему "Електронний Суд" від позивача 27.05.2024 надійшло клопотання, у якому позивач просить провести підготовче засідання призначене на 29.05.2024 без участі уповноваженого представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Через систему "Електронний Суд" від відповідача 28.05.2024 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та про участь у наступному засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 29.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 10.07.2024.

Ухвалою від 10.07.2024 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2024.

У судовому засіданні 25.07.2024 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

За умовами укладеного між сторонами договору відповідач взяв на себе зобов`язання поставити товар, який останній оплатив, однак товар відповідачем був поставлений не у повному обсязі, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, та вважає, що сторонами не було погоджено в передбаченому договором порядку будь-яких поставок та істотних умов їх здійснення, а тому відповідач не міг допустити прострочення виконання поставки відповідного товару.

Стислий виклад позиції позивача на заперечення відповідача

Позивач не погоджується з доводами відповідача щодо узгодження і непідписання специфікацій до договору, оскільки сторонами були узгодженні всі істотні умови поставки в телефонному режимі, відповідачем були виставлені рахунки для оплати, а позивачем в свою чергу вони були сплачені.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; виставлення рахунку для здійснення попередньої оплати; здійснення попередньої оплати товару; настання строку поставки товару; поставки/непоставки товару; правомірності вимог про повернення коштів нарахування трьох процентів річних.

Суд встановив, що 12.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" (далі позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" (далі відповідач, постачальник) був укладений договір поставки №1201/21-1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю, а покупець у порядку й на

умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується оплатити й прийняти, сільськогосподар ську техніку виробництва торгової марки «Галешина, машзавод», (далі - товар), вартість, та асо ртимент, кількість та комплектність якої визначається Сторонами у специфікаціях, що є не від`ємною частиною даного договору.

Товар відпускається покупцеві у строки, та за ціною згідно специфікацій, які є не

від`ємною частиною даного договору (п. 1.6. договору).

Ціна за одиницю товару встановлюється постачальником у прайс-листі, з урахуванням вимог п. 1.7 даного договору (п. 1.2. договору).

Право власності на товар переходите до покупця в момент передачі товару по видатковій накладній, в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.3. договору).

Передача постачальником товару здійснюється в строки та в розмірі, обумовлені в

специфікації відвантажень продукції, які зазначаються в узгодженому сторонами письмовому замовленні покупця на поставку товару (п. 4.1. договору).

Відвантаження товару здійснюється на складі постачальника згідно видаткової накладної, за адресою: вул.Заводська.1, смт. Нова Галещина, Козельщинського р-ну., Полтавської обл (п. 4.2. договору).

Покупець сплачує на користь постачальника передплату у розмірі 50% вартості щомісячної партії товару, в строки визначені п. 1.6. цього договору (п. 5.1. договору).

Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами і

діє до 31 грудня 2021 року (п. 9.1. договору).

14.04.2021 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 відповідно до якої: сторони прийшли до згоди заключній дану угоду у зв`язку з тим, що покупцю надається додаткова знижка в 3%, в сумарному розмірі 15% від прайсової ціни по рахунку № 1404/2 від 14 квітня 2021 року на придбання шлейф борони БШН-11 - 1шт; всі інші умови даного договору залишаються незмінними. Усіправовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства. Дана угода набуває чинності з 14 квітня 2021 року і діє до 31 грудня 2021 року.

Таким чином, договором не визначено конкретної суми чи кількості товару.

Позивачем було сплачено за товар кошти на загальну суму 11.560.688,94 грн, що підтверджується банківськими виписками (арк. 13-40, том 1).

Відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 10.210.761,78 грн, згідно з видатковими накладними (арк. 41-61, том 1), а саме:

- № 1003/1 від 10.03.2021 на суму 446.191,68 грн;

- № 1105/1 від 11.05.2021 на суму 392.042,10 грн;

- № 1507/1 від 15.07. 202 на суму 447.474,72 грн;

- № 210/1 від 02.10.2021 на суму 447.474,72 грн;

- 2710/3 від 27.10.2021на суму 785.780,16 грн;

- № 511/1 від 05.11.2021 на суму 447.474,72 грн;

- № 1711/2 від 17.11.2021 на суму 447.474,72 грн;

- № 1711/3 від 17.11.2021 на суму 258.260,64 грн;

- № 2311/2 від 23.11.2021на суму 258.260,64 грн;

- №2511/1 від 25.11.2021 на суму 468.846,08 грн;

- № 1712/1 від 17.12.2021на суму 516.521,28 грн;

- № 1901/1 від 19.01.2022 на суму 447.474,72 грн;

- № 2501/1 від 25.01.2022 на суму 516.521,28 грн;

- № 2601/1 від 26.01.2022 на суму 258.260,64 грн;

- № 202/2 від 02.02.2022 на суму 469.846,08 грн;

- № 1002/1 від 10.02.2022 на суму 785.780,16 грн;

- № 1104/1 від 11.04.2022 на суму 469.846,08 грн;

- № 2204/1 від 22.04.2022 на суму 469.846,08 грн;

- № 1506/1 від 15.06.2022 на суму 258.260,64 грн;

- № 405/1 від 04.05.2023 на суму 469.846,08 грн;

- № 811/1 від 08.11.2023 на суму 678.432,48 грн.

Як у позові зазначає позивач, сума заборгованості постачальника перед покупцем за оплачений і непоставлений (не переданий) товар за договором поставки № 1201/21-1 від 12 січня 2021 року складає 1.349.927,16 грн.

14.09.2023 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 05.09.2023 за №б/н з вимогою виконання ним своїх зобов`язань щодо поставки товару відповідно до умов договору, або в разі неможливості поставити товар, повернути кошти, які були сплачені позивачем в якості передоплати. Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, претензію відповідачем було отримано 19.09.2023.

Після направлення претензії №б/н від 05.09.2023 відповідач поставив позивачу товар на суму 678.432, 48 грн і сума боргу зменшилась з 2.028.359,64 грн до 1.349.927,16 грн.

Позивач зазначає, що 06.12.2023 він повторно направив відповідачу претензію від 05.12.2023 з вимогою виконання ним своїх зобов`язань щодо поставки товару відповідно до умов договору, або в разі неможливості поставити товар, повернути кошти, які були сплачені позивачем в якості передоплати. Відповіді на лист позивач не отримав.

Таким чином, на момент подання позову сума боргу відповідача перед відповідачем згідно з договором поставки договором поставки № 1201/21-1 від 12 січня 2021 року становить 1.349.927,16 грн.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує, та вважає, що сторонами не було погоджено в передбаченому договором порядку будь-яких поставок та істотних умов їх здійснення, а тому відповідач не міг допустити прострочення виконання поставки відповідного товару.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 1.349.927,00 грн основної заборгованості, 19.971,53 грн трьох процентів річних.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).

Договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов`язується оплатити й прийняти, сільськогосподар ську техніку виробництва торгової марки «Галешина, машзавод», (далі - товар), вартість, та асо ртимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікаціях, що є не від`ємною частиною даного договору.

Товар відпускається покупцеві у строки, та за ціною згідно специфікацій, які є не

від`ємною частиною даного договору (п. 1.6. договору).

Передача постачальником товару здійснюється в строки та в розмірі, обумовлені в

специфікації відвантажень продукції, які зазначаються в узгодженому сторонами письмовому замовленні покупця на поставку товару (п. 4.1. договору).

Відвантаження товару здійснюється на складі постачальника згідно видаткової накладної, за адресою: вул.Заводська.1, смт. Нова Галещина, Козельщинського р-ну., Полтавської обл (п. 4.2. договору).

Покупець сплачує на користь постачальника передплату у розмірі 50% вартості щомісячної партії товару, в строки визначені п. 1.6. цього договору (п. 5.1. договору).

Позивачем було сплачено за товар кошти на загальну суму 11.560.688,94 грн, що підтверджується банківськими виписками (арк. 13-40, том 1).

Відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 10.210.761,78 грн, згідно з видатковими накладними (арк. 41-61, том 1), а саме:

- № 1003/1 від 10.03.2021 на суму 446.191,68 грн;

- № 1105/1 від 11.05.2021 на суму 392.042,10 грн;

- № 1507/1 від 15.07. 202 на суму 447.474,72 грн;

- № 210/1 від 02.10.2021 на суму 447.474,72 грн;

- 2710/3 від 27.10.2021на суму 785.780,16 грн;

- № 511/1 від 05.11.2021 на суму 447.474,72 грн;

- № 1711/2 від 17.11.2021 на суму 447.474,72 грн;

- № 1711/3 від 17.11.2021 на суму 258.260,64 грн;

- № 2311/2 від 23.11.2021на суму 258.260,64 грн;

- №2511/1 від 25.11.2021 на суму 468.846,08 грн;

- № 1712/1 від 17.12.2021на суму 516.521,28 грн;

- № 1901/1 від 19.01.2022 на суму 447.474,72 грн;

- № 2501/1 від 25.01.2022 на суму 516.521,28 грн;

- № 2601/1 від 26.01.2022 на суму 258.260,64 грн;

- № 202/2 від 02.02.2022 на суму 469.846,08 грн;

- № 1002/1 від 10.02.2022 на суму 785.780,16 грн;

- № 1104/1 від 11.04.2022 на суму 469.846,08 грн;

- № 2204/1 від 22.04.2022 на суму 469.846,08 грн;

- № 1506/1 від 15.06.2022 на суму 258.260,64 грн;

- № 405/1 від 04.05.2023 на суму 469.846,08 грн;

- № 811/1 від 08.11.2023 на суму 678.432,48 грн.

Суд вище встановив, що договором не визначено конкретної суми чи кількості товару.

Як зазначає позивач, сума заборгованості постачальника перед покупцем за оплачений і непоставлений (не переданий) товар за договором поставки № 1201/21-1 від 12 січня 2021 року складає 1.349.927,16 грн.

Позивач також зазначає, що 14.09.2023 на адресу відповідача позивач направив претензію від 05.09.2023 за №б/н з вимогою виконання ним своїх зобов`язань щодо поставки товару відповідно до умов договору, або в разі неможливості поставити товар, повернути кошти, які були сплачені позивачем в якості передоплати. Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, претензію відповідачем було отримано 19.09.2023.

Після направлення претензії №б/н від 05.09.2023 відповідач поставив позивачу товар на суму 678.432, 48 грн і сума боргу зменшилась з 2.028.359,64 грн до 1.349.927,16 грн.

Позивач зазначає, що 06.12.2023 він повторно направив відповідачу претензію від 05.12.2023 з вимогою виконання ним своїх зобов`язань щодо поставки товару відповідно до умов договору, або в разі неможливості поставити товар, повернути кошти, які були сплачені позивачем в якості передоплати. Відповіді на лист позивач не отримав.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує, та вважає, що згідно з положеннями сторони домовились погоджувати всі істотні умови майбутніх поставок (вартість, асортимент, кількість, комплектність, строки поставки тощо) в специфікації та письмовому замовленні. Однак, на виконання вказаних положень договору позивач не надав суду жодного письмового документу (специфікацій, замовлення, іншого додатку), в яких би було погоджено всі істотні умови поставки на суму, що пред`явлена до стягнення в розмірі 1.349.927,16 грн.

Тому, відповідач вважає, що він не погоджував в передбаченому договором порядку з позивачем (у вигляду специфікації, письмового замовлення тощо) будь-яких поставок та істотних умов їх здійснення (в тому числі й предмету та строків поставки), як наслідок, він не міг допустити прострочення виконання поставки відповідного товару.

Відповідач не відмовляється від своїх обов`язків за договором і станом на теперішній час він готовий погодити з позивачем всі істотні умови відповідного замовлення та виконати відповідні домовленості належним чином.

Відповідач вважає, що оскільки він не погоджував з позивачем будь-яких суттєвих умов майбутньої поставки (в тому числі предмету та строків поставки), як наслідок, він не міг допустити прострочення поставки, а отже у позивача не винило право на повернення здійсненої ним попередньої оплати. Також відповідач вважає, що позивач безпідставно нарахував йому 3% річних на відповідних підставах.

Суд встановив, що згідно з п. 5.1. договору покупець сплачує на користь постачальника передплату у розмірі 50% вартості щомісячної партії товару, в строки визначені п. 1.6. цього договору.

Водночас, пунктом 1.6. договору встановлено, що товар відпускається покупцеві у строки, та за ціною згідно специфікацій, які є не від`ємною частиною даного договору (п. 1.6. договору).

Таким чином сплаті переоплати передує складення відповідних специфікацій.

А сам обов`язок сплати передоплату виникає в строки, визначені в специфікації, тобто після її складення.

Відповідно, належною правовою підставою для отримання від позивача коштів є специфікації.

Відсутність таких специфікацій вказує на набуття відповідачем коштів та збереження їх у себе без достатньої правової підстави (оскільки договором не визначено конкретної суми, кількості товару та строку його оплати, оскільки такі умови мають визначатися саме у специфікаціях).

В свою чергу, доводи про те, що сторонами були узгодженні всі істотні умови поставки в телефонному режимі, не підтверджуються матеріалами, а таке погодження не відповідає умовам договору.

Водночас, суд встановив, що договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами діє до 31 грудня 2021 року (п. 9.1. договору, п. 4 додатковї угоди від 14.04.2021). Таким чином договір припинив свою дію 31 грудня 2021 року.

Позивачем було сплачено за товар кошти на загальну суму 11.560.688,94 грн, відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 10.210.761,78 грн.

Відтак, сума переплати становить 1.349.927,16 грн.

При цьому із суми 1.349.927,16 грн позивач сплатив відповідачу 303.515,64 грн до 31.12.2021, тобто під час дії договору, а тому щодо коштів у розмірі 303.515,64 грн підлягають застосуванню положення договору.

Таким чином, сума у розмірі 303.515,64 грн була перерахована відповідачеві без складення відповідних специфікацій, а отже без достатньої правової підстави.

Решта ж суми у розмірі 1.046.411,36 грн була сплачена позивачем уже після 31.12.2021, тобто після закінчення дії договору, а тому щодо коштів у розмірі 1.046.411,36 грн положення договору застосуванню не підлягають.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Також згідно з ч. 2 ст. 639 ЦКУ, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через: ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Фактично після 31.12.2021 між сторонами виникли нові правовідносини щодо поставки товару на суму 1.046.411,36 грн шляхом вчинення конклюдентних дій, а посилання у рахунках на договір, який припинив свою дію, не змінює вказаних обставин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Питанню строку виконання обов`язку передати товар присвячено ст. 663 ЦК України, а саме продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Слід відзначити, що матеріали справи не дають змоги чітко визначити строк поставки товару на суму 1.046.411,36 грн.

Водночас, ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеній до продавця.

Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки законом не визначено порядок та форму повідомлення про відмову від договору позивач може реалізувати своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до відповідача з претензією, так і шляхом пред`явлення через суд позову у визначеній законом формі.

Як у позовній заяві зазначає позивач, на час звернення до суду відповідач всупереч взятих зобов`язань оплачений позивачем товар не поставив.

Позивач зазначає, що 14.09.2023 на адресу відповідача позивач направив претензію від 05.09.2023 за №б/н з вимогою виконання ним своїх зобов`язань щодо поставки товару відповідно до умов договору, або в разі неможливості поставити товар, повернути кошти, які були сплачені позивачем в якості передоплати. Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, претензію відповідачем було отримано 19.09.2023. Після направлення претензії №б/н від 05.09.2023 відповідач поставив позивачу товар на суму 678.432, 48 грн і сума боргу зменшилась з 2.028.359,64 грн до 1.349.927,16 грн. Позивач зазначає, що 06.12.2023 він повторно направив відповідачу претензію від 05.12.2023 з вимогою виконання ним своїх зобов`язань щодо поставки товару відповідно до умов договору, або в разі неможливості поставити товар, повернути кошти, які були сплачені позивачем в якості передоплати. Відповіді на лист позивач не отримав.

Однак, у матеріалах справи відсутні належні докази направлення відповідачеві зазначених претензій, оскільки позивач не надав описів вкладення до листів, якими надсилалися такі претензії, а тому суд не може встановити вмісту цих листів.

Водночас, суд встановив, що відповідач після 14.09.2023 поставив позивачу товар на суму 678.432,48 грн і сума боргу зменшилась з 2.028.359,64 грн до 1.349.927,16 грн, і така поставка відбулася саме після того, як, за твердженням позивача, він звертався до відповідача з претензією.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відтак, суд з урахуванням вірогідності доказів вважає, що вимоги позивача до відповідача щодо поставки товару та повернення коштів скоріше мали місце, аніж не мали.

Як встановлено судом вище, що договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року (п. 9.1. договору, п. 4 додатковї угоди від 14.04.2021). Таким чином договір припинив свою дію 31 грудня 2021 року.

Позивач зазначає про те, що у зв`язку з тим, що виконання зобов`язань відповідача перед позивачем щодо поставки товару втратило інтерес для позивача, як кредитора за вказаним зобов`язанням, через непоставку товару відповідачем у погоджений в телефонному режимі строк та протягом тривалого часу після закінчення такого строку (і, як становлено судом після закінчення строку дії договору), то позивач на підставі ст. 693 ЦК України вимагає від відповідача повернення суми попередньої оплати.

У відповідача на рахунку залишились кошти позивача у розмірі 1.349.927,16 грн, доказів поставки товару на суму 1.349.927,16 грн матеріали справи не містять; строк поставки товару у договорі (специфікації) не визначений, однак він має бути розумним, а тому звернення позивача з позовом до суду про повернення суму попередньої оплати за товар, який так і не був поставлений відповідачем, розцінюється судом як правомірні дії позивача щодо відмови від договору.

При цьому, суд встановив, що відсутність специфікацій вказує на набуття відповідачем коштів у розмірі 303.515,64 грн та збереження їх у себе без достатньої правової підстави (оскільки договором не визначено конкретної суми, кількості товару та строку його оплати, оскільки такі умови мають визначатися саме у специфікаціях).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, зокрема у пункті 7.43, зазначено, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Враховуючи вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду та надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам щодо застосування до них ст. 693 ЦК України (на яку посилається позивач), суд зазначає, що до спірних правовідносин щодо повернення коштів у розмірі 303.515,64 грн підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК України.

Подібного висновку дійшов Центральний апеляційний господарський суд у постанові у справі № 904/2001/23 від 18.10.2023.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

У статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 та відступила від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2021 року у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18, від 17 серпня 2021 року у справі №913/371/20 та від 27 березня 2019 року у справі №905/1313/18.

Враховуючи, що договір припинив свою дію 31 грудня 2021 року, а відповідач набув кошти у розмірі 303.515,64 грн без достатньої правової підстави (відповідних специфікацій), беручи до уваги правомірність дій позивача щодо відмови від договірних відносин (що склалися шляхом вчинення конклюдентних дій) на суму поставки у розмірі 1.046.411,36 грн, господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем у розмірі 303.515,64 грн, відразу після їх безпідставного набуття, а також суму у розмірі 1.046.411,36 грн після пред`явлення через суд позову у визначеній законом формі.

З урахуванням встановленого, господарський суд визнає вимоги позивача про стягнення 1.349.927,16 грн попередньої оплати за товар обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 22.09.2023 до 19.03.2024 на загальну суму 19.971,53 грн.

Оскільки господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем у розмірі 303.515,64 грн, відразу після їх безпідставного набуття (більш того договір припинив свою дію 31.12.2021), то за період з 22.09.2023 до 19.03.2024 на користь позивача підлягають стягненню проценти у розмірі 4.484,99 грн, нараховані на суму 303.515,64 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення решти процентів річних, нарахованих на суму 1.046.411,36 грн, слід відмовити, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено точних дат отримання відповідачем претензій. Біль того суд дійшов висновку, що позивач правомірно відмовився від договірних відносин (що склалися шляхом вчинення конклюдентних дій) на суму поставки у розмірі 1.046.411,36 грн лише шляхом пред`явлення через суд позову у визначеній законом формі (23.04.2024).

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 20.480,67 грн.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЮРКЕВИЧА, будинок 31; ідентифікаційний код 32861451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" (25014, Кіровоградська область, місто Кропивницький, селище міського типу Нове(з), вул. Виставкова Перша, будинок 29-М; ідентифікаційний код 31919788) 1.349.927,00 грн (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім грн 00 к.) попередньої оплати, 4.484,99 грн (чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири грн 99 к.) трьох процентів річних, 20.480,67 грн (двадцять тисяч чотириста вісімдесят грн 67 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 05.08.2024.

Суддя С.А. Дупляк