Рішення

від 31.07.2024 по справі 904/2675/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2024м. ДніпроСправа № 904/2675/24за позовом Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Личківської сільської ради, с. Личкове Новомосковського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс", м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Личківської сільської ради, с. Личкове Новомосковського району Дніпропетровської області

про скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельні ділянки

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Колісник О.М.

Представники:

Від прокуратури: Тавлеєв О.О., посвідчення №069908 від 01.03.2023, прокурор

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Личківської сільської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 422,0852 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1132, яка розташовується на території Личківської сільської ради Новомосковського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області №70306196 від 20.11.2023 (номер запису про право 52604880);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" повернути земельну ділянку, площею 422,0852 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1132, яка розташовується на території Личківської сільської ради Новомосковського району Личківській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Личківської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.10.2020 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 1222381100:05:001:1132, площею 422,0852 га зареєстровано за Личківською сільською об`єднаною територіальною громадою Новомосковського району Дніпропетровської області в особі Виконавчого комітету Личківської сільської ради (номер відомостей про речове право: 38769086; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1936110412223). Однак, рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки із кадастровим номером 1222381100:05:001:1132, площею 422,0852 га Личківською сільською радою не приймалось, договір оренди з вищезазначеним підприємством не підписувався. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" до сільської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 1222381100:05:001:1132, площею 422,0852 га не звертались. Крім того, згідно з даними Національної кадастрової системи (Державного земельного кадастру) та публічної кадастрової карти, що розміщена на веб-порталі https://kadastr.live/ земельна ділянка площею 422,0852 га (кадастровий номер1222381100:05:001:1132) знаходиться в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський".

Від керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшли пояснення щодо визначення статусу позивача та третьої особи, у яких зазначає, що рішенням Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області від 20.12.2019 №657-15/VII прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 993,8641 га у комунальну власність Личківської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області згідно з додатком до Акта від 08.11.2019. Разом з цим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.10.2020 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 1222381100:05:001:1132, площею 422,0852 га зареєстровано за Личківською сільською об`єднаною територіальною громадою Новомосковського району Дніпропетровської області в особі Виконавчого комітету Личківської сільської ради (номер відомостей про речове право: 38769086; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1936110412223). Прокурор зазначає, що Личківська сільська рада, у зв`язку з об`єднанням територіальних громад, рішенням від 18.11.2020 № 08-1/VIIІ "Про утворення виконавчого комітету Личківської сільської ради та затвердження його персонального складу" фактично делегувала свої повноваження Виконавчому комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, які останнім і було використано під час реєстрації права власності на земельні ділянки, що передані Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області із державної власності у комунальну власність.

Від Личківської сільської ради та Виконавчого комітету Личківської сільської ради надійшли пояснення по справі, у яких останні погоджуються з позовними вимогами прокурора, просять позовні вимоги задовольнити. Також позивач та третя особа просять розглядати справу без участі їх представників.

Відповідач не скористався правом на участь у судовому засіданні та поданням відзиву на позову. Поштове відправлення з копією ухвали суду від 24.06.2024, у якій запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позовну заяву, повернулося на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Також повернулося за зворотною адресою поштове відправлення, яке направлялося відповідачеві з копією ухвали від 09.07.2024 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд звертає увагу, що адреса, підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Суд наголошує на тому, що ухвала суду надсилалася відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, строк на подання відзиву сплив 17.07.2024, а відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи у суді.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Суд також намагався повідомити представника відповідача про дату, час та місце судових засідань, телефонограмою, проте відомий суду номер телефону не обслуговується.

Крім того, суд звертає увагу, що до позовної заяви додані докази направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви з додатками, що також свідчить про належне повідомлення відповідача (обізнаність відповідача про подання позивачем позову до суду) (правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 у справі №910/1384/21).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належно повідомлений про дату, час та місце судових засідань.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 31.07.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин вчинення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, наявність підстав для її вчинення, наявність підстав для її скасування та повернення земельної ділянки державі.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.11.2019 №4-3522/15-19 СГ, акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.11.2019 та додатку до нього Личківській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області передано із державної у комунальну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту загальною площею 993,8641 га, у тому числі і земельну із кадастровим номером 1222381100:05:001:1132 площею 422,0852 га.

Рішенням Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області від 20.12.2019 №657-15/УII прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 993,8641 га у комунальну власність Личківської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області згідно з додатком до акту від 08.11.2019.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.10.2020 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 1222381100:05:001:1132, площею 422,0852 га зареєстровано за Личківською сільською об`єднаною територіальною громадою Новомосковського району Дніпропетровської області в особі Виконавчого комітету Личківської сільської ради (номер відомостей про речове право: 38769086; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1936110412223).

14.11.2023 державним реєстратором виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області Водяник О.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку із кадастровим номером 1222381100:05:001:1132, площею 422,0852 га, яка розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди проведено на підставі рішення органу місцевого самоврядування Виконавчого комітету Личківської сільської ради №1377-22/VІІ від 22.08.2023 та договору оренди землі від 23.10.2023, укладеного між Виконавчим комітетом Личківської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс".

Згідно наявної у справі копії договору оренди земельної ділянки від 23.10.2023, укладеного між Личківською сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" (орендар) орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із кадастровим номером 1222381100:05:001:1132, яка розташована за межами населених пунктів на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, загальною площею 422,0852 га (п. 1 - 2 договору оренди).

Договір укладено на 7 років (до 23 жовтня 2030 року) (п. 5 договору).

Згідно з відповіддю Виконавчого комітету Личківської сільської ради №50 від 15.01.2024, Личківською сільською радою дійсно приймалося рішення від 22.08.2023 №1377-22/VІІ, проте дане рішення прийнято щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у постійне користування відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Личківської сільської ради. Рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки із кадастровим номером 1222381100:05:001:1132, площею 422,0852 га Личківською сільською радою не приймалось, договір оренди з вищезазначеним підприємством не підписувався. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" до сільської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 1222381100:05:001:1132, площею 422,0852 га не звертались.

Згідно з даними Національної кадастрової системи (Державного земельного кадастру) та публічної кадастрової карти, земельна ділянка площею 422,0852 га (кадастровий номер 1222381100:05:001:1132) знаходиться в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський".

Зазначена інформація також підтверджується листом Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22.05.2024 №2-1822/0/261-24.

Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 28.02.2024 №2-626/0/261-24, на момент формування вказаної вище земельної ділянки, повноваження щодо передачі земель сільськогосподарського призначення облдержадміністрації, як суб`єкту владних повноважень, відповідно до ст. 122 п. 21 розділу Х Земельного кодексу України не належали і наразі не належать.

Зазначений заказник створено на землях сільськогосподарського призначення.

Згідно з інформацією Національної кадастрової системи земельна ділянка із кадастровим номером 1222381100:05:001:1132, площею 422,0852 га відноситься до категорії земель "Землі сільськогосподарського призначення".

Указом Президента України від 09 грудня 1998 року № 1341/98 "Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам`ятками природи загальнодержавного значення території та об`єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд" ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Приорільський" створено без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у його користувачів колективних сільськогосподарських підприємств Новомосковського (КСП "Приорілля" - 709 га, КСП "Дружба" - 618 га, КСП "Зоря" - 435 га, АКП "Мир" - 467 га) та Магдалинівського (КСП "Суворова" - 2028 га, КСП "Росія" - 679 га, КСП "Вікторія" - 456 га, КСП "Котівка" -172 га, КСП "Оріль" 744 га, КСП "Промінь" - 954 га, КСП "Ілліча" - 790 га) районів, а також Новомосковського держлісгоспу Держкомлісгоспу України 325 га.

Прокурор посилається на відсутність підстав для державної реєстрації права оренди земельної ділянки, площею 422,0852 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1132 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" та просить скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 422,0852 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1132, яка розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" та зобов`язати повернути Личківській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Личківської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 422,0852 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1132, яка розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 422,0852га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1132, зобов`язання повернути спірну земельну ділянку.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (частина 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина 1 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (частина 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Зміст цієї правової норми вказує на те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Прокурор стверджує, що права власника земельної ділянки порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди за договором, який ним не укладався.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4 статті 122 Земельного кодексу України).

Відсутні докази звернення відповідача з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення для надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, дозволу на розроблення такого проекту землеустрою відповідач не отримував; проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу не розроблялася, проект землеустрою не погоджувався; рішення відповідного органу щодо передачі у користування відповідачу спірної земельної ділянки не приймалося; акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду, не підписувався. Відповідних доказів сторонами до суду не надано.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (частина 1 статті 407 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Істотні умови договору оренди визначені частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Так, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, в наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. (частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України).

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує з частиною 2,3 статті 215 Цивільного кодексу України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення № 13377-22/VІІІ від 22.08.2023 про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільсьгосподарського виробництва з кадастровим номером: 1222381100:05:001:1132 площею 422,0852 га, що розташована на території Личківської сільської ради, не приймалось, договір оренди земельної ділянки не укладався.

Таким чином, підстави для державної реєстрації права оренди на підставі рішення державного реєстратора були відсутні.

Відтак, вимоги прокурора про скасування державних реєстрацій прав оренди на підставі рішення державного реєстратора щодо спірної земельної ділянки відповідає належному способу захисту та є законною й обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 422,0852 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1132, яка розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, господарський суд зазначає наступне.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Доказів повернення спірної земельної ділянки відповідачем матеріали справи не містять, тому вимога прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку Личківській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Личківської сільської ради заявлена правомірно та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Стосовно наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд звертає увагу на наступне.

Питання представництва прокурором інтересів держави в суді, було предметом вирішення виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду, яка в постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 сформулювала наступні правові висновки.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як убачається з матеріалів справи, Новомосковською окружною прокуратурою Дніпропетровської області направлялися листи Виконавчому комітету Личківської сільської ради (№62-64вих-24 від 05.01.2024) та Личківській сільській раді (№62-3069ВИХ-24 від 05.06.2024) у яких вказано про виявлені порушення та прохання проінформувати про вжиті заходи. У відповідь на вказані листи Виконавчий комітет Личківської сільської ради листом від 15.01.2024 №50 просив Новомосковську окружну прокуратуру вжити заходів претензійно-позовного характеру та представляти інтереси виконкому щодо визнання протиправним та скасування запису державного реєстратора виконкому Зеленодольської міської ради за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222381100:05:001:1132 площею 422,0852 га, а також притягнути винних до кримінальної відповідальності за підробку документів; Личківська сільська рада листом №838 від 10.06.2024 просить Новомосковську окружну прокуратуру звернутися до суду для захисту порушених інтересів держави, так як земельна ділянка відноситься до земель природоохоронного заказника загальнодержавного значення та притягнути до кримінальної відповідальності винних за підробку документів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Личківської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Личківської сільської ради про скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельні ділянки задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 422,0852 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1132, яка розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, 40, ідентифікаційний код 43174334) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області №70306196 від 20.11.2023 (номер запису про право 52604880).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, 40, ідентифікаційний код 43174334) повернути земельну ділянку, площею 422,0852 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1132, яка розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Личківській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Личківської сільської ради (51140, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Личкове, вул. Центральна, 103, ідентифікаційний код 04340112).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвідос Плюс" (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, 40, ідентифікаційний код 43174334) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро пр. Дмитра Яворницького, 38, ідентифікаційний код 02909938) судовий збір у розмірі 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн 80 коп).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.08.2024

Суддя О.М. Крижний