Рішення

від 05.08.2024 по справі 908/1388/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/95/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024 Справа № 908/1388/24

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Комунального підприємства «ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ`ЄДНАННЯ №7», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ГРУП ЗАПОРІЖЖЯ», м. Запоріжжя

про стягнення суми 103479,46 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства «ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ`ЄДНАННЯ №7» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ГРУП ЗАПОРІЖЖЯ» про стягнення суми 103479,46 грн, яка складається з: суми 53760,36 грн заборгованості з оплати 70% від розміру орендної плати, суми 10888,32 грн інфляційних втрат, суми 2941,46 грн 3% річних та суми 1638,54 грн штрафу (на користь місцевого бюджету); суми 26483,28 грн заборгованості з оплати 30% від розміру орендної плати, суми 5520,62 грн інфляційних втрат, суми 1448,46 грн 3% річних та суми 798,42 грн штрафу (на користь балансоутримувача).

Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів за користування комунальним майном - частиною нежитлового приміщення № 346 підвального поверху (літ.А-5) загальною площею 74,60 кв.м. у складі приміщень №№ 8, 9, 10, 10а по вул. Гоголя, буд. 143 в рамках договору оренди нежитлового приміщення №489/0 від 31.01.2020, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 31.03.2024. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача також штраф, 3% річних та інфляційні втрати (на користь місцевого бюджету та балансоутримувача).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 07.05.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1388/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду від 09.05.2024 вищевказану позовну заяву на підставі ч.1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви в термін до 20.05.2024 включно.

10.05.2024 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані докази на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.05.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1388/24, присвоєний номер провадження 9/95/24, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В ухвалі суду від 14.05.2024 про відкриття провадження у справі відповідачу відповідно до положень ст. 165, ст. 251 ГПК України було запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 05.06.2024 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Про відкриття провадження у справі та її розгляд відповідач повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

З положень ч. 4 ст. 89 ЦК України слідує, що до єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Ухвала суду від 14.05.2024 про відкриття провадження у справі, яка надсилалась відповідачу на його зареєстровану адресу місцезнаходження відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме на адресу: 69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна (нова назва - вул. Сергія Зорського), буд. 5, була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Додатково судом було направлено ухвалу від 14.05.2024 про відкриття провадження у справі відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, а саме на адресу: 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 143. І 17.05.2024 ухвала про відкриття провадження у даній справі була отримана відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» (Балансоутримувач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ГРУП ЗАПОРІЖЖЯ» (Орендар, відповідач у справі) 31 січня 2020 року уклали Договір №489/0 оренди нежитлового приміщення по вул. Гоголя, 143 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець, Балансоутримувач на підставі наказу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 17.09.2019 №295р передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - частину нежитлового приміщення №346 підвального поверху (літ. А-5) загальною площею 74,60 кв.м. у складі приміщень №№8, 9, 10, 10-а по вул. Гоголя, 143, яке перебуває на балансі комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 218600,00 грн станом на 31.08.2019 (Додаток №3 до договору).

Орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами договору та акту прийому-передачі майна (Додаток №2 до договору) (п. 2.1 Договору).

Пунктами 3.1-3.4 Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 №47, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і складає без ПДВ 15302,00 грн на рік згідно з розрахунком (Додаток №1 до договору).

Орендна плата за базовий місяць (грудень 2019) становить 1291,79 грн. Орендна плата за перший місяць (січень 2020 року) становить без ПДВ 1291,79грн. х Іінф.(01/2020) /далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції/ та сплачується з 31.01.2020 року.

Розмір платежу за неповний місяць оренди визначається з поденного розрахунку місячної орендної плати.

Орендар самостійно здійснює розрахунок щомісячної орендної плати з урахуванням індексу інфляції та ПДВ (відповідно до п. 3.4. Договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата розраховується та спрямовується орендарем:

- 70 відсотків від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць до місцевого бюджету на розрахунковий рахунок (ІВАN) НОМЕР_3 УК у Олександрівському районі м.Запоріжжя/Олекс/22080401, код отримувача (ЄДРПОУ) 38025440, код класифікації доходів бюджету 22080401, банк отримувача Казначейство Украйни (ЕАП).

Розрахунок орендної плати на 70 відсотків, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім;

- 30 відсотків розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок (ІВАN) № НОМЕР_1 в філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 05478717.

Розрахунок орендної плати на 30 відсотків, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов Договору 31.01.2020 між учасниками правочину був підписаний Акт прийому-передачі комунального майна в оренду - частини нежитлового приміщення №346 підвального поверху (літ. А-5) загальною площею 74,60 кв.м. у складі приміщень №№8, 9, 10, 10-а по вул. Гоголя, 143.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, орендар в порушення п.5.2 договору не виконує обов`язку по своєчасній оплаті орендної плати з урахуванням її індексації, внаслідок чого станом на 01.04.2024 за орендарем обліковується заборгованість за період з травня 2020 (з урахуванням сальдо на 01.05.2020) по 31.03.2024:

- на користь місцевого бюджету - 53760,36 грн;

- на користь балансоутримувача - 26483,28 грн.

Порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасного внесення орендних платежів з урахуваннях їх індексації стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З положень частини 1 статті 174 Господарського кодексу України слідує, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору № 489/0 оренди нежитлового приміщення по вул. Гоголя, 143 від 31.01.2020.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом статті 287 Господарського кодексу України, орендодавцями щодо комунального майна є, зокрема, органи, уповноважені місцевими радами управляти майном.

Договір оренди № 489/0 від 31.01.2020 укладено щодо нерухомого майна, яке знаходиться в комунальній власності. Отже відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

03.10.2019 було прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, в розділі «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).

Відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди.

Відповідно до п. 11.1 Договору, останній укладено на 2 роки 11 місяців з 31 січня 2020 до 31 грудня 2022 року.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання пункту 5.15 договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 11.7 договору).

Пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019 визначено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідну постанову № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» було прийнято Кабінетом Міністрів України 27.05.2022 (далі - Постанова КМУ № 634).

Згідно з п.5 Постанови КМУ № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Пунктом 16 Постанови КМУ № 634 визначено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Отже, за змістом наведених положень Постанови КМУ № 634, нею встановлено автоматичний порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна з початку ведення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, за наступних умов:

- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;

- відсутність повідомлення балансоутримувачем орендаря з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Таким чином Договір оренди №489/0 оренди нежитлового приміщення по вул. Гоголя, 143 від 31.01.2022 є продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану в силу прямої норми закону.

З урахуванням наведеного, обов`язок орендаря своєчасно сплачувати орендні платежі не припинений.

Як зазначено судом вище та слідує з матеріалів справи, за ТОВ «Нафтогаз Груп Запоріжжя» обліковується заборгованість за договором зі сплати 70% орендної плати станом на 31.03.2024 в розмірі 53760,36грн на користь місцевого бюджету та заборгованість зі сплати 30% орендної плати станом на 31.03.2024 в розмірі 26483,28 грн на користь балансоутримувача.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань за договором щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів (70% на користь місцевого бюджету та 30% на корить балансоутримувача) не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з оплати 70% від орендної плати в розмірі 53760,36 грн на користь місцевого бюджету та суми заборгованості з оплати 30% від орендної плати в розмірі 26483,28 грн на користь балансоутримувача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем строків внесення орендних платежів позивач, посилаючись на п. 3.7 договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1638,54 грн за загальний період прострочення з травня 2020 по березень 2024 включно (на користь місцевого бюджету) та штраф у розмірі 798,42 грн за загальний період прострочення з травня 2020 по березень 2024 включно (на користь балансоутримувача).

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від місячного розміру орендованого платежу щодо якого було допущено відповідне порушення. Обов`язок щодо нарахування вказаних вище платежів покладається на орендаря. В разі нездійснення орендарем сплати платежів, нарахування та стягнення штрафу виконує балансоутримувач у встановленому нормативно-правовими актами порядку.

На підставі викладеного, суд встановив, що нарахування штрафу відповідно до п. 3.7 договору здійснено позивачем правильно, а тому вимоги позивача в цій частині є законними, обґрунтованими і задовольняються судом у заявлених позивачем розмірах.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2941,46 грн за загальний період прострочення з 16.06.2020 по 03.05.2024 (до місцевого бюджету), у розмірі 1448,46 грн за загальний період прострочення з 21.06.2020 по 03.05.2024 (на користь балансоутримувача) та інфляційні втрати у розмірі 10888,32 грн за період прострочення з липня 2020 по березень 2024 (включно) (до місцевого бюджету), у розмірі 5520,62 грн за період прострочення з липня 2020 по березень 2024 (включно) (на користь балансоутримувача).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунки здійснені правильно, а тому враховуючи положення ст. 625 ЦК України вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ГРУП ЗАПОРІЖЖЯ», код ЄДРПОУ 41163048 (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 5) на користь місцевого бюджету (розрахунковий рахунок (IBAN) НОМЕР_4 ГУК у Зап.Обл/ТГ м. Запоріжжя/22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача Казначейство України (Ел.Адм.Подат.)) суму 53 760 (п`ятдесят три тисячі сімсот шістдесят) грн 36 коп. заборгованості з оплати 70% від розміру орендної плати, суму 10 888 (десять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 32 коп. інфляційних втрат, суму 2 941 (дві тисячі дев`ятсот сорок одну) грн 46 коп. 3% річних, суму 1638 (одну тисячу шістсот тридцять вісім) грн 54 коп. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ГРУП ЗАПОРІЖЖЯ», код ЄДРПОУ 41163048 (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 5) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7», код ЄДРПОУ 05478717 (69032, м. Запоріжжя,пр. Металургів, буд. 11, розрахунковий рахунок (IBAN) № НОМЕР_2 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 313957) суму 26 483 (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят три) грн 28 коп. заборгованості з оплати 30% від розміру орендної плати, суму 5 520 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн 62 коп. інфляційних втрат, суму 1 448 (одну тисячу чотириста сорок вісім) грн 46 коп. 3% річних, суму 798 (сімсот дев`яносто вісім) грн 42 коп. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ГРУП ЗАПОРІЖЖЯ», код ЄДРПОУ 41163048 (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 5) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7», код ЄДРПОУ 05478717 (69032, м. Запоріжжя,пр. Металургів, буд. 11) суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 05.08.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва