Рішення

від 29.07.2024 по справі 910/6546/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2024Справа № 910/6546/24Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного авіаційного підприємства «УКРАЇНА» (08303, Київська обл., Бориспільський р-н, місто Бориспіль, вул.Київський Шлях, будинок 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 25196197) до за участю проТовариства з обмеженою відповідальністю «ПК УКРПРОМПОСТАЧ» (04128, місто Київ, вул.Мрії, будинок 19, офіс 110Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 40884096) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (02160, місто Київ, ПРОСПЕКТ СОБОРНОСТІ, будинок 15, КАБІНЕТ 219, ідентифікаційний код юридичної особи 42547705) стягнення заборгованості у розмірі 369 757 грн. 08 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне авіаційне підприємство «УКРАЇНА» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК УКРПРОМПОСТАЧ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 369 757 грн. 08 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором постачання №10611 від 22.09.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 року відкрито провадження у справі № 910/6546/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

11.06.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК УКРПРОМПОСТАЧ» про розгляд справи №910/6546/24 в порядку загального позовного провадження відмовлено, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (02160, місто Київ, ПРОСПЕКТ СОБОРНОСТІ, будинок 15, КАБІНЕТ 219, ідентифікаційний код юридичної особи 42547705).

19.06.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

20.06.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

24.06.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли пояснення по справі.

26.06.2024 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи надійшли пояснення по справі.

08.07.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.05.2024 року була надіслана до електронного кабінету Сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

22.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК УКРПРОМПОСТАЧ» (Постачальник) та Державним авіаційним підприємством «УКРАЇНА» (Покупець) було укладено Договір постачання №10611, відповідно до умов якого Продавець приймає на себе зобов?язання по передачі у власність Покупця продукції, визначеної за кодом згідно з ДК 021:2015 - 09130000-9. «Нафта і дистиляти (автомобільне пальне)», далі по тексту «Продукція», а Покупець зобов?язується прийняти і оплатити Продукцію в порядку, у терміни і на умовах, передбачених цим Договором. (а.с.7-25)

Згідно з п.1.2 Договору право власності на Продукцію переходить до Покупця з моменту передачі Продукції.

Відповідно до п.1.3 Договору номенклатура Продукції, її кількість, ціна за одиницю, сумарна вартість партії продукції складає:

Бензин А-95 30 870 л за ціною 23,7000 грн. без ПДВ загальною вартістю 731 619 грн. 00 коп.;

Бензин А-92 13000 л за ціною 23,5816795 грн. без ПДВ загальною вартістю 306 561 грн. 83 коп.,

Дизельне пальне 55 100 л за ціною 21,6500 грн. без ПДВ загальною вартістю 1 192 915 грн. 00 коп.

Загальна сума з ПДВ 2 677 315 грн. 00 коп.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна вартість договору складає 2 677 315,00 гривень, в тому числі ПДВ 446 219,17 гривень.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата за Продукцію, що поставляється, здійснюється 100% після отримання продукції згідно з видатковою накладною протягом 7 (семи) банківських днів. Підставою для проведення оплати є видаткова накладна та рахунок-фактура Продавця.

Згідно з п.5.1 Договору заправка бензинами та дизельним паливом на АЗС здійснюється по талонах (картках на пальне) паливним карткам цілодобово.

Після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни партії Продукції (товарної партії) Продавець надає за видатковою накладною Покупцю картки на пальне паливні картки встановленої форми відповідного номіналу. Одночасно Продавець надає Покупцю видаткову накладну. З моменту підписання Сторонами видаткової накладної до Покупця переходить право власності на Продукцію. В момент підписання Сторонами видаткової накладної здійснюється передача Продукції на відповідальне зберігання. Продавець зобов?язується зберігати продану Продукцію до дати отримання Покупцем (довіреною особою Покупця) пального (заправки пальним транспортного засобу на АЗС). (п.5.2 Договору)

Згідно з п.5.3 Договору для отримання Продукції (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред?являє оператору АЗС картку на пальне паливну картку. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне паливної картки, і на підставі цього здійснює відпуск ПММ відповідної марки та кількості. При відпуску Продукції картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання Покупцем Продукції відповідного асортименту та кількості.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що картки на пальне/ паливні картки залишаються дійсними не менше 2-х років з моменту їх отримання Покупцем.

Перелік АЗС на момент укладання Договору визначається Сторонами в Додатку №1 до цього Договору, який є його невід?ємною частиною. В подальшому. перелік АЗС може коригуватись Продавцем, про що Продавець повідомляє Покупця. (п.5.5 Договору)

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року включно. (п.10.1 Договору)

Додатковою угодою №1 від 23.10.2021 року до Договору постачання №10611 від 22.09.2021 року Сторони дійшли згоди встановити номенклатуру Продукції, її кількість, ціна за одиницю, сумарна вартість партії продукції:

Бензин А-95 28 000 л за ціною 26,05 грн. без ПДВ загальною вартістю 729 400 грн. 00 коп.;

Бензин А-92 12 000 л за ціною 25,90 грн. без ПДВ загальною вартістю 310 800 грн. 00 коп.,

Дизельне пальне 5 000 л за ціною 21,6500 грн. без ПДВ загальною вартістю 108 250 грн. 00 коп.

Дизельне пальне 45 480 л за ціною 23.80 грн. без ПДВ загальною вартістю 1 082 424 грн. 00 коп.

Загальна сума з ПДВ 2 677 048 грн. 80 коп. (а.с.26-27)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачання №10611 від 22.09.2021 року Відповідач передав заправні талони на дизельне паливо у кількості 20 000 л на суму 571 200 грн. 00 коп., заправні талони на бензин А-92 у кількості 12 000 л на суму 372 960 грн. 00 коп., заправні талони на бензин А-95 у кількості 28 000 л на суму 875 280 грн. 00 коп., заправні талони на дизельне паливо у кількості 20 000 л на суму 571 200 грн. 00 коп., а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар на загальну суму в розмірі 2 390 640 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними №12473 від 02.11.2021 року на суму 1 819 440 грн. 00 коп., №12473 від 02.11.2021 року на суму 571 200 грн. 00 коп. (а.с.28-29) та здійснив оплату за отриманий товар у загальному розмірі 2 390 640 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №2682 від 04.11.2021 р. на суму 1 819 440 грн. 00 коп., №2915 від 23.11.2021 р. на суму 571 200 грн. 00 коп. (а.с.30-31)

Листом №51-10 від 17.10.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК УКРПРОМПОСТАЧ» повідомило Позивача про відсутність на ринку та в мережі АЗС бензину А-92 та запропонував використовувати бензин марки А-95 в замін на використання А-92. (а.с.32)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що у нього залишаються оплачені, але не використані паливні картки на загальну суму в розмірі 369 757 грн. 08 коп., а саме дизельне пальне 12001 л на суму 342 748 грн. 56 коп., бензин А-92 869 л на суму 27 008 грн. 52 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Державним авіаційним підприємством «УКРАЇНА» становить 369 757 грн. 08 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Позивач отримував пальне по паливним карткам зі зберігання на АЗС БРСМ в червні - листопаді 2022 року марки А-95 ЕКО Преміум та рідину ЕСО Blue, які не є предметом договору, а тому Позивачем в повному обсязі отримано пальне за картками, жодних зауважень щодо неможливості отримання пального зі зберігання на адресу Відповідача за період з грудня 2022 по квітень 2024 не надходило.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного авіаційного підприємства «УКРАЇНА» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору постачання №10611 від 22.09.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачання №10611 від 22.09.2021 року Відповідач передав заправні талони на дизельне паливо у кількості 20 000 л на суму 571 200 грн. 00 коп., заправні талони на бензин А-92 у кількості 12 000 л на суму 372 960 грн. 00 коп., заправні талони на бензин А-95 у кількості 28 000 л на суму 875 280 грн. 00 коп., заправні талони на дизельне паливо у кількості 20 000 л на суму 571 200 грн. 00 коп., а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар на загальну суму в розмірі 2 390 640 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними №12473 від 02.11.2021 року на суму 1 819 440 грн. 00 коп., №12473 від 02.11.2021 року на суму 571 200 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.28-29) та здійснив оплату за отриманий товар у загальному розмірі 2 390 640 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №2682 від 04.11.2021 р. на суму 1 819 440 грн. 00 коп., №2915 від 23.11.2021 р. на суму 571 200 грн. 00 коп. (а.с.30-31)

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до статті 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (частина 1 статті 949 Цивільного кодексу України).

Після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни партії Продукції (товарної партії) Продавець надає за видатковою накладною Покупцю картки на пальне паливні картки встановленої форми відповідного номіналу. Одночасно Продавець надає Покупцю видаткову накладну. З моменту підписання Сторонами видаткової накладної до Покупця переходить право власності на Продукцію. В момент підписання Сторонами видаткової накладної здійснюється передача Продукції на відповідальне зберігання. Продавець зобов?язується зберігати продану Продукцію до дати отримання Покупцем (довіреною особою Покупця) пального (заправки пальним транспортного засобу на АЗС). (п.5.2 Договору)

Згідно з п.5.3 Договору для отримання Продукції (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред?являє оператору АЗС картку на пальне паливну картку. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне паливної картки, і на підставі цього здійснює відпуск ПІММ відповідної марки та кількості. При відпуску Продукції картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання Покупцем Продукції відповідного асортименту та кількості.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що картки на пальне паливні картки залишаються дійсними не менше 2-х років з моменту їх отримання Покупцем.

Таким чином, факт підписання сторонами видаткових накладних, оплата таких талонів, підтверджує факт передачі талонів - товарно-розпорядчих документів, які надають Позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Листом №51-10 від 17.10.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК УКРПРОМПОСТАЧ» повідомило Позивача про відсутність на ринку та в мережі АЗС бензину А-92 та запропонував використовувати бензин марки А-95 в замін на використання А-92. (а.с.32)

Листом №01-26/425 від 02.04.2024 року Позивач просив Відповідача повернути з відповідального зберігання пальне А-92 в кількості 869 л та ДП в кількості 12001 л або у разі відсутності пального відшкодувати його вартість. У відповідь на який Відповідач листом №01/04 від 22.04.2024 повідомив, що подальша заправка палива в мережі АЗК БРСМ Нафта здійснювалась Покупцем згідно з паливними картками, що підтверджується звітами продавця за період травень 2022 - грудень 2022, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 22.04.2024, накладної, фіскального чеку. (а.с.101-103)

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що у нього залишаються оплачені, але не використані паливні картки на загальну суму в розмірі 369 757 грн. 08 коп., а саме дизельне пальне 12001 л на суму 342 748 грн. 56 коп., бензин А-92 869 л на суму 27 008 грн. 52 коп., на підтвердження чого надано оборотно - сальдові відомості, копії талонів на бензин марки А-92, дизельне паливо із зазначенням строку дії до 31.10.2022. (а.с.33-77)

Спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008 року №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка згідно ст. 1 встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, та поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Так, за визначенням, наданим в Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Відповідно, талон є засобом, що посвідчує право його власника на отримання пального.

Суд також враховує, що з огляду на умови укладеного між сторонами договору, талони є лише способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав би відбутись у межах господарського Договору постачання №10611 від 22.09.2021 року.

Як вбачається з оборотно - сальдових відомостей по рахунку 2031, Державним авіаційним підприємством «УКРАЇНА» не було отримано пальне, а саме бензин марки А-92 в кількості 869 л та дизельне паливо в кількості 12001 л. (а.с.33-37)

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Позивач отримував пальне по паливним карткам зі зберігання на АЗС БРСМ в червні - листопаді 2022 року марки А-95 ЕКО Преміум та рідину ЕСО Blue, які не є предметом договору, а тому Позивачем в повному обсязі отримано пальне за картками, жодних зауважень щодо неможливості отримання пального зі зберігання на адресу Відповідача за період з грудня 2022 по квітень 2024 не надходило.

Як встановлено Судом, емітентом паливних карток АЗК БРСМ Нафта - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» було видано Державному авіаційному підприємству «УКРАЇНА» паливні картки №№000000086354, 000000086355, 000000086358 та згідно з наданою Третьою особою інформацією по клієнту за період з 16.05.2022 року по 02.12.2022 року Позивачем було отримано пальне:

ДП Euro Plus в кількості 500 л, 100,95 л, 3820,18 л (всього 4421,13 л) на суму 235 907 грн. 58 коп.

А-95 Euro Plus в кількості 1700,30 л, 867,53 л, 1947,49 л, 4005,42 л (всього 8520,74 л) на суму 420 965 грн. 51 коп.

А-95 ЕКО Преміум в кількості 990,37 л, 55,06 л, 5221,38 л (всього 6266,81 л) на суму 279 484 грн. 03 коп.

А-92 євро в кількості 1120 л, 280 л (всього 1400 л) на суму 67 385 грн. 00 коп.

рідина EcoBlue в кількості 20 л на суму 599 грн. 80 коп. (а.с.105-121)

Додатковою угодою №1 від 23.10.2021 року до Договору постачання №10611 від 22.09.2021 року Сторони дійшли згоди встановити номенклатуру Продукції, її кількість, ціна за одиницю, сумарна вартість партії продукції:

Бензин А-95 28 000 л за ціною 26,05 грн. без ПДВ загальною вартістю 729 400 грн. 00 коп.;

Бензин А-92 12 000 л за ціною 25,90 грн. без ПДВ загальною вартістю 310 800 грн. 00 коп.,

Дизельне пальне 5 000 л за ціною 21,6500 грн. без ПДВ загальною вартістю 108 250 грн. 00 коп.

Дизельне пальне 45 480 л за ціною 23.80 грн. без ПДВ загальною вартістю 1 082 424 грн. 00 коп.

Загальна сума з ПДВ 2 677 048 грн. 80 коп. (а.с.26-27)

Як зазначено Відповідачем у відзиві на позовну заяву, Позивачем було отримано пальне А-95 ЕКО Преміум та рідину EcoBlue, які не є предметом Договору постачання №10611 від 22.09.2021 року, та кількість неотриманого палива зі зберігання станом на 01.07.2022 року складає: ДП - 16550 л, А-95-11340 л.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ним випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета й підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 1 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема, в статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач визначив правову підставу позову - Договір постачання №10611 від 22.09.2021 року, при укладенні якого Сторони визначили предмет поставки товару - Бензин А-95, Бензин А-92, Дизельне пальне. В той же час, Суд зазначає, що здійснення поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК УКРПРОМПОСТАЧ» товару, а саме пального А-95 ЕКО Преміум та рідини EcoBlue, не передбачено умовами Договору постачання №10611 від 22.09.2021 року. Також Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження внесення змін до умов вказаного договору шляхом укладення сторонами додаткових угод до Договору постачання №10611 від 22.09.2021 року в частині номенклатури продукції.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що отримання Державним авіаційним підприємством «УКРАЇНА» пального А-95 ЕКО Преміум в кількості 6266,81 л на суму 279 484 грн. 03 коп. та рідини EcoBlue в кількості 20 л на суму 599 грн. 80 коп. на підставі паливних карток АЗК БРСМ Нафта №№000000086354, 000000086355, 000000086358, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», здійснювалось не на виконання умов Договору постачання №10611 від 22.09.2021 року, що визначений Позивачем в якості підстави позову, про що також не заперечувалось Відповідачем у поданій заяві по суті спору відповідно до ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року включно. (п.10.1 Договору)

Судом встановлено, що термін дії талонів на бензин марки А-92, дизельне паливо становив до 31.10.2022.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поставки Відповідачем пального Позивачу по талонах в обсязі, передбаченому умовами правочину як під час реалізації Договору, так і під час розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку про неналежне виконання Відповідачем його зобов`язань за Договором постачання №10611 від 22.09.2021 року в частині отримання Позивачем продукції (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) - дизельного пального в кількості 12001 л та бензину А-92 в кількості 869 л. При цьому, Суд приймає до уваги надану Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» інформацію про отримання пального Позивачем за період з 16.05.2022 року по 02.12.2022 року, а саме ДП Euro Plus в кількості 500 л, 100,95 л, 3820,18 л (всього 4421,13 л) на суму 235 907 грн. 58 коп. та А-92 євро в кількості 1120 л, 280 л (всього 1400 л) на суму 67 385 грн. 00 коп., що є меншими за кількістю ніж, зазначено Позивачем у позовній заяві, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 23.10.2021 року до Договору постачання №10611 від 22.09.2021 року.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, а тому Суд розглядає позовні вимоги Державного авіаційного підприємства «УКРАЇНА» в межах заявлених у позові.

Таким чином, станом на день подання позову залишок недоотриманого від Постачальника бензину А-92 складає 869 літрів на суму 27 008 грн. 52 коп. з ПДВ (із розрахунку 25,90 грн. без ПДВ за 1 л бензину), дизельного палива - 12 001 літрів на суму 342 748 грн. 56 коп. з ПДВ (із розрахунку 23,80 грн. без ПДВ за 1 л палива), а разом на загальну вартість 369 757 грн. 08 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК УКРПРОМПОСТАЧ» Позивачу пального - бензину А-92 складає 869 літрів на суму 27 008 грн. 52 коп. та дизельного палива - 12 001 літрів на суму 342 748 грн. 56 коп.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частини 2статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як передбачено пунктом 1 частиною 1статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Натомість, як встановлено судом, Відповідачем поставка товару (бензину та дизельного пального) в повному обсязі та на суму, передбачену умовами Договору та відповідно до здійсненої Позивачем оплати здійснена не була.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів наведеної норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передплати за непоставлений товар, враховуючи умови розділу 5 Договору, яким фактичним місцем поставки (передачі) товару та відпустку його за картками на пальне/паливні картки визначено безпосередньо АЗС у Додатку №1 до Договору. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем покупцеві.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Листом №01-26/425 від 02.04.2024 року Позивач просив Відповідача повернути з відповідального зберігання пальне А-92 в кількості 869 л та ДП в кількості 12001 л або у разі відсутності пального відшкодувати його вартість. У відповідь на який Відповідач листом №01/04 від 22.04.2024 повідомив, що подальша заправка палива в мережі АЗК БРСМ Нафта здійснювалась Покупцем згідно з паливними картками, що підтверджується звітами продавця за період травень 2022 - грудень 2022, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 22.04.2024, накладної, фіскального чеку. (а.с.101-103)

Відсутність дій Відповідача щодо фактичного передання товару на АЗС постачальника на території України у визначений договором строк надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти, попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Таким чином, як встановлено судом, обов`язок щодо поставки товару, а саме забезпечення відпуску пального по талонам на автозаправних станціях загальною вартістю 369 757 грн. 08 коп. (а саме: бензин А-92 складає 869 літрів на суму 27 008 грн. 52 коп., дизельного палива - 12 001 літрів на суму 342 748 грн. 56 коп.) та у визначений строк, всупереч умовам Договору, вимогам цивільного та господарського законодавства Відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем в розмірі вартості фактично передплаченого, проте не поставленого товару (пального) на суму 369 757 грн. 08 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив поставку товару та повернення грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 369 757 грн. 08 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного авіаційного підприємства «УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК УКРПРОМПОСТАЧ» про стягнення заборгованості у розмірі 369 757 грн. 08 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому, Суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Державного авіаційного підприємства «УКРАЇНА» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК УКРПРОМПОСТАЧ» (04128, місто Київ, вул.Мрії, будинок 19, офіс 110Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 40884096) на користь Державного авіаційного підприємства «УКРАЇНА» (08303, Київська обл., Бориспільський р-н, місто Бориспіль, вул.Київський Шлях, будинок 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 25196197) заборгованість у розмірі 369 757 (триста шістдесят дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 08 коп. та судовий збір у розмірі 5 546 (п`ять тисяч п`ятсот сорок шість) грн. 36 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29 липня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин