Постанова

від 31.07.2024 по справі 908/1351/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1351/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Золотько О.І. - довіреність № 01 від 03.01.2024 р.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви

на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023 р.

( суддя Боєва О.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 15.08.2023 р.)

у справі

за позовом:

Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7, ( м. Запоріжжя )

до відповідача:

Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви,

( м. Запоріжжя )

про звільнення будівлі шляхом виселення

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 до відповідача: Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви з позовними вимогами про звільнення будівлі церкви (літ. А з прибудовою А1), площею 510,70 кв.м по вул. Самарській, 14 у місті Запоріжжя, шляхом виселення Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви на користь позивача.

Підставою для звернення з позовом зазначено закінчення строку дії договору № 11 користування окремо стоячої будівлі (споруди) від 26.12.2002 р., укладеного сторонами, та неукладенням Відповідачем договору оренди комунального майна, що є предметом позички. Позов обґрунтовано умовами договору користування окремо стоячої будівлі ( споруди ) від 26.12.2002 р. з додатковими угодами до нього, та ст. ст. 525, 526, 530, 629, 833, 836 ЦК України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-ІХ.

Відповідач у відзиві виклав свої заперечення щодо заявлених позовних вимог, зазначивши, що строк дії договору користування окремо стоячої будівлі (споруди) №11 від 26.12.2002 р., укладеного сторонами, був продовжений до 26.12.2022 р.. Листом від 24.11.2022 р. відповідач звернувся до позивача з заявою (№ 179/22) про передання вказаної будівлі на умовах договору оренди. Проте, у подальшому, Позивач фактично відмовив Відповідачу в укладенні договору оренди. Відповідач вважає таку відмову безпідставною, а вимогу про надання інформації щодо повноважень особи, від якої надійшло звернення, безпідставною і недоречною.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023 р. позов задоволено. Зобов`язано Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви звільнити будівлю церкви (літ. А з прибудовою А1), площею 510,70 кв.м по вул. Самарській, 14 у місті Запоріжжя, шляхом виселення Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви, на користь Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об єднання №7. Стягнуто з Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви на користь Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об єднання №7 - 2 684 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви, в якій просить рішення суду від 15.08.2023 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що при розгляді справи судом було допущене неправильне застосування норм матеріального права, а саме не було враховано норму п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 р. № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", та не було перевірено обставину направлення Позивачем відповідачеві повідомлення про непродовження договору позички на умовах договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

При цьому Скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутнє посилання Позивача на направлення Відповідачеві заяви, що відповідає умовам п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 р. № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" та містить одну чи більше підстав, передбачених ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Відповідно, до спірних правовідносин може бути застосовано, на підставі ст. 8 ЦК України, положення п. 5 Постанови КМУ № 634, відповідно до якого Договір № 11 користування окремо стоячої будівлі ( споруди ) від 26.12.2002 р., строк дії якого мав спливти 26.12.2022 р., тобто вже у період дії воєнного стану, може вважатися продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Комунальне підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Комунальне підприємство посилається на те, що на підставі умов Договору у грудні 2012 року Договір було продовжено на 10 років до 26.12.2022 р. Згідно із п. 2.3. Договору Користувач зобов`язаний в 10-ти добовий строк здати Позичкодавцю будівлю, що перебувала в користуванні у відповідності з актом- приймання передачі. У встановлений Договором строк Користувач будівлю церкви Позичкодавцю не передав. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна України» забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку. Таким чином, договори позички укладені до введення в дію Закону 157-ІХ зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який їх було укладено. За потреби подальшого використання такого майна, необхідно укласти договір оренди майна з врахуванням вимог законодавства України про оренду.

Крім того, Комунальне підприємство зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України, якою передбачена можливість продовження строку договору оренди на період воєнного стану, є підзаконним актом. Однак, саме законодавчим актом, Законом 157-ІХ, встановлено заборону на передачу державного або комунального майна в безоплатне користування. У даному випадку, з урахуванням правової позиції судів та Великої Палати Верховного Суду викладеної у судовій практиці по справах № 913/204/18, № 160/1088/19, № 440/2722/20, № 537/5837/14-а та інших, керуючись принципом законності та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для вирішення судового спору слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а Закон 157-ІХ.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Коваль Л.А., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1351/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023 р. у справі № 908/1351/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 908/1351/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2023 р. апеляційну скаргу Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023 р. у справі № 908/1351/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів доплати судового збору, у сумі 4 026,00 грн..

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2023 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 21.02.2024 р..

Від представника Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 - Петрової Людмили Іванівни до суду надійшло клопотання про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Найближчі суди, до якого може прибути представник позивача для участі у вищевказаному судовому засіданні в режимі відеоконференції є Господарський суд Запорізької області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 р. судове засідання у справі № 908/1351/23 вирішено провести в режимі відеоконференції 21.02.2024 р., зал засідань № 511. Забезпечення проведення відеоконференції за участю представника Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 з Центральним апеляційним господарським судом 21.02.2024 р. доручено Господарському суду Запорізької області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2024 р. по справі оголошено перерву в судовому засіданні до 24.04.2024 р..

Від представника Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 до суду надійшло клопотання про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Найближчі суди, до якого може прибути представник позивача для участі у вищевказаному судовому засіданні в режимі відеоконференції є Господарський суд Запорізької області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 р. судове засідання у справі № 908/1351/23 вирішено провести в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції за участю представника Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 з Центральним апеляційним господарським судом 24.04.2024 р. доручено Господарському суду Запорізької області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2024 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 31.07.2024 р..

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 31.07.2024р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Коваль Л.А., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024р., судовою колегією у визначеному складі, апеляційну скаргу Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023р. у справі №908/1351/23 прийнято до свого провадження.

Від Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» до суду надійшло клопотання про участь їх представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому просить визначити відповідальний за проведення відеоконференції Господарський суд Запорізької області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024р., судове засідання у справі №908/1351/23 призначене на 31.07.2024р. о 15:00 год., вирішено провести з представником Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» в режимі відеоконференції. Забезпечити проведення відеоконференції за участю представника Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» з Центральним апеляційним господарським судом доручено Господарському суду Запорізької області.

Скаржник не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Скаржника.

В судовому засіданні 31.07.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

7. Встановлені судом обставини справи

26.12.2002 р. між Управлінням комунальної власності міської ради ( Власник ) та Запорізькою Єпархією Української православної церкви ( Користувач ) укладено договір користування окремо стоячої будівлі ( споруди ) № 11, відповідно до п. 1.1 якого Власник на підставі рішення міськвиконкому від 05.11.2002 р. № 331/1 передає, а Користувач приймає в строкове користування окремо стоячу будівлю ( споруду ) за адресою: вул. Самарська, 14, площею 497,8 кв.м., вартість якої станом на 30.06.2002 р. становить 50 362,00 грн.

Окремо стояча будівля ( споруда ) використовується Користувачем на правах користування для розміщення Стрітенської релігійної громади Української православної церкви ( п. 1.2 договору ).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вступ Користувача у користування окремо стоячою будівлею ( спорудою ) настає одночасно із підписанням сторонами цього договору та Акту прийому-передачі вказаної окремо стоячої будівлі ( споруди ).

За змістом пункту 2.3 договору, після закінчення строку дії договору Користувач зобов`язаний в 10-ти добовий строк здати Власнику окремо стоячу будівлю (споруду), що перебувала в користуванні, у відповідності з актом-приймання передачі.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що цей договорі діє з 26.12.2002 р. до 26.12.2012 р. строком на 10 років.

Матеріали справи містять Акт прийому-передачі від 26.12.2002 р., відповідно до якого Управління комунальної власності міської ради передало, а Запорізька Єпархія Української православної церкви прийняла в користування будівлю по вул. Самарській, 14, площею 497,8 кв.м., вартістю 50 362,00 грн станом на 30.06.2002 р. згідно з експертною оцінкою.

Додатковою угодою від 01.11.2011 р. до договору від 26.12.2002 р. № 11 сторони дійшли згоди замінити сторону в договорі, а саме - замінити Позичкодавця з Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 24.12.2019 р. до договору від 26.12.2002 р. № 11 сторони внесли зміни у пункт 1.1 розділу 1 «Предмет договору», а саме - змінили предмет договору, замість «…окремо стоячу будівлю (споруду), за адресою: вул. Самарська, буд. 14, площею 497,8 кв.м….» читати «… будівлю церкви ( літ. А з прибудовою А1 ) площею 510,70 кв.м. по вул. Самарській, 14…».

Додатковою угодою від 02.07.2020 р. до договору від 26.12.2002 р. № 11 сторони змінили Позичкодавця майна за договором, а саме - на Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7».

Як зазначав Позивач у позові, листами № 1647 від 27.09.2022 р. та № 1803 від 27.10.2022 р., Відповідача було повідомлено про закінчення строку дії договору від 26.12.2002 р. № 11, у зв`язку з чим, вимагав 26.12.2022 р. звільнити та повернути КП «ВРЕЖО №7» ( Позичкодавцю ) нежитлове приміщення за адресою: вул. Самарська, 14 за актом приймання-передачі разом з передачею ключів від цього приміщення або надати проект договору оренди на зазначений об`єкт нерухомого майна.

Листом від 24.11.2022 р. вих. № 179/22 Відповідач просив Позивача розглянути питання щодо включення об`єкту нежитлового приміщення до Переліку ІІ типу та передати його в оренду без проведення аукціону для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній.

У відповіді вих. № 2287 від 19.12.2022 р. на зазначений лист Позивач повідомив, що для прийняття рішення стосовно наміру передачі комунального майна по вул. Самарській, 14 в оренду Відповідачу, останньому необхідно в найкоротший термін надати інформацію щодо повноважень керівника Коваленка Андрія В`ячеславовича, оскільки зазначену особу Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 11.12.2022 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» віднесено до переліку фізичних осіб до яких застосовуються персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

Як зазначив Позивач у позові, відповідь на його лист вих. № 2287 від 19.12.2022 р. від Відповідача не надходила, так само не було надано й проект договору оренди на зазначений об`єкт нерухомого майна.

26.12.2022 р. Позивачем складено односторонній акт за результатами обстеження об`єкта.

Оскільки відповідач не виконав свого зобов`язання, закріпленого в договорі №11 від 26.12.2002 р. та чинному законодавстві, не звільнив нежитлове приміщення і не передав його за відповідним актом приймання-передачі після закінчення терміну дії договору користування, Позивач звернувся з позовом до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, за якою відкрито провадження у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як слушно зауважив суд першої інстанції - укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором позички.

Так, відповідно до частини 1 ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Частиною 3 ст. 827 ЦК України передбачено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Водночас, глава 58 ЦК України регулює правовідносини, пов`язані з наймом (орендою).

Відтак, до Договору № 11 про безоплатне користування Управлінням Запорізької Єпархії Української православної церкви нерухомим майном, що є комунальною власністю від 26.12.2002, підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України, а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна - Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

За змістом ст. 287 ГК України орендодавцями щодо комунального майна є, зокрема, органи, уповноважені місцевими радами управляти майном.

Відповідно до пункту 10 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій ст. 284 ГК України визначені істотні умови договору оренди, однією з яких, зокрема, є строк, на який укладається договір оренди.

Згідно з частиною 1 ст. 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір діє з 26.12.2002 р. до 26.12.2012 р. строком на 10 років.

Згідно з п. 9.6 договору, в разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Враховуючи наявність додаткових угод від 24.12.2019 р. та від 02.07.2020 р. до договору, господарський суд дійшов вірного висновку про застосування сторонами положень п. 9.6 договору та продовження строку його дії ще на 10 років, тобто до 26.12.2022 р..

Положеннями частини 2, 4 ст. 291 ГК України передбачено, що однією із підстав припинення договору оренди є закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-ІХ, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Ст. 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Передбачений вищевказаною правовою нормою негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним.

Згідно з частиною 2 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-ІХ ( набрав чинності 27.12.2019 р. ) забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку.

Отже, законодавець встановив заборону передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.09.2022 р. (лист №1647) КП «ВРЕЖО №7» повідомило Відповідача про те, що відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку. Також було звернуто увагу, що листом від 16.12.2021 р. № 3851 повідомлялось про необхідність звернення до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з заявою про передачу в оренду нежитлового приміщення. Одночасно Позивач вимагав звільнити та повернути Позичкодавцю об`єкт користування за актом приймання-передачі разом з передачею ключів від будівлі церкви (літ А з прибудовою А1) по вул. Самарській, 14, або надати проект договору оренди на зазначений об`єкт нерухомого майна. До листа були додані акт приймання-передачі у 2-х прим. на 2 арк.

В подальшому листом № 1803 від 27.10.2022 р. Позивач повторно зазначив про необхідність повернення об`єкта користування. Також було акцентовано увагу Відповідача, що користування комунальним майном повинно здійснюватися у відповідності до вимог Закону, тобто має бути платним.

За таких обставин, договір № 11 від 26.12.2002 р. припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який цей договір було укладено (з урахуванням одноразової пролонгації на 10 років), тобто 26.12.2022 р.. Відповідно, правові підстави користуватись нежилим приміщенням (будівля церкви (літ. А з прибудовою А1)), площею 510,7 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Самарська, 14, після закінчення строку дії договору, у відповідача відсутні.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК України користувач зобов`язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Відповідно до статті 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 785 ЦК України, за змістом якої, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами укладеного сторонами договору, у разі припинення договору Користувач зобов`язаний повернути об`єкт Власнику в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в користування з урахуванням фізичного зносу ( п. 4.7 договору ).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023 р. у справі № 908/1351/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.08.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін