Рішення

від 24.07.2024 по справі 910/8992/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2024Справа № 910/8992/19 (521/25513/23)

За позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

до 1) Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний номер 00376886);

2) Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, ідентифікаційний номер 26597691)

третя особа-1, яка є не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Формула-2016" (25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Глинки, 3, ідентифікаційний номер 23684596)

про зобов`язання вчинити дії

в межах справи № 910/8992/19

За заявою Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний номер 00376886)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники учасників:

від позивача - не з`явилися,

від відповідача-1 - Абрамов В.В.,

від відповідача-2 - Голуб А.С. (поза межами приміщення суду),

від третьої особи - не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/8992/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай".

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась з позовною заявою ОСОБА_1 до 1) Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай"; 2) Одеської міської ради, в якому просить зобов`язати ПАТ "Одеський Коровай" - передати гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (до 2002 року - 14/2) у м. Одесі, у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради; Зобов`язати Одеську міську раду - прийняти гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (до 2002 року - 14/2) у м. Одесі, від ПАТ "Одеський Коровай" у власність територіальної громади м. Одеси.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 15.11.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

30.11.2023 року до Малиновського районного суду міста Одеси надійшов відзив Одеської міської ради на позовну заяву.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 27.02.2024 витребувано від арбітражного керуючого Абрамова Віталія Валерійовича інформацію щодо розгляду питання передачі гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (до 2002 року-14/2) у м. Одесі, від ПАТ "Одеський Коровай" у власність територіальної громади м. Одеса, та за наявності надати копії відповідних документів.

26.03.2024 до Малиновського районного суду міста Одеси надійшло клопотання відповідача-1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "Формула-2016".

У судовому засіданні, що відбулось 26.03.2024 Малиновським районним судом міста Одеси залучено до участі у справі третю особу, яка є не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Формула-2016" (25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Глинки, 3, ідентифікаційний номер 23684596), що відображено у протоколі судового засідання від 26.03.2024.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 27.03.2024 матеріали цивільної справи № 521/25513/23 (провадження № 2/521/1547/24) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай", Одеської міської ради, третя особа ТОВ "Формула 2016", про зобов`язання вчинити дії - передано на розгляд за підсудністю до Господарського суду м. Києва (справа № 910/8992/19).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 прийнято справу №521/25513/23 за позовом ОСОБА_1 до 1) Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай"; 2) Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула-2016" про зобов`язання вчинити дії до розгляду в межах справи № 910/8992/19. Призначено підготовче засідання на 12.06.2024.

27.05.2024 до суду надійшли письмові пояснення по справі від Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула-2016".

28.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі.

06.06.2024 до суду надійшла заява Одеської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 відмовлено Одеській міській раді у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.06.2024 до суду надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву.

12.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/8992/19 (521/25513/23) та призначено справу до розгляду по суті на 24.07.2024.

У судове засідання, призначене на 24.07.2024, позивач або представник позивача не з`явилися, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечень не висловив.

Представник відповідача-2, у свою чергу, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа до судового засідання уповноваженого представника не направила, однак про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Будівля гуртожитку, загальною площею 2 548,0 кв. м., житловою площею 1 720,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, збудована за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, і в липні 1997 року передана до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Одеський Коровай» (ПАТ «Одеський Коровай»).

Згідно з карткою прописки позивач проживала в гуртожитку з 1995 року.

Як слідує з позову, мешканцями гуртожитку створена Громадська організація «Дружний Дім», що опікується побутовими проблемами мешканців та забезпеченням їх комунальними послугами.

Листом від 06.07.2023 № 101 ГО «Дружній Дім» звернулася до ліквідатора ПАТ «Одеський коровай» та Одеської міської ради з листом про необхідність передачі гуртожитку від ПАТ «Одеський коровай» Одеській міській раді.

У відповідь Департамент міського господарства Одеської міської ради в листі від 01.08.2023 № 01-58/791 повідомив ГО «Дружний Дім» про те, що вирішення питання про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Одеси гуртожитку за вищевказаною адресою можливо у встановленому законом порядку виключно за зверненням арбітражного керуючого Абрамова В.В., якого станом на серпень 2023 року на адресу Одеської міської ради не надходило.

Поряд із цим, 29.05.2024 арбітражним керуючим Абрамовим В.В. прийнято рішення про передачу гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у власність територіальної громади м. Одеси.

03.06.2024 вищевказане рішення арбітражного керуючого направлено на адресу Одеської міської ради.

11.07.2024 на адресу Юридичного департаменту Одеської міської ради надійшов лист Департаменту міського господарства Одеської міської ради № 01-59/1228, у якому повідомлено про те, що останнім належним чином розглянуто лист арбітражного керуючого Абрамова В.В., за результатом чого листом від 25.06.2024 № 01-58/840 надано відповідь.

Заперечуючи проти задоволення позову, Одеська міська рада наголосила на відсутності порушеного права позивача та обранні останнім невірного способу захисту. Також відповідач звернув увагу, що ухваленню рішення про прийняття гуртожитку у власність територіальної громади передує прийняття рішення про передачу такого гуртожитку за рішенням його законного власника до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що наразі власником не прийнято. У додаткових письмових поясненнях у справі відповідач також зауважив, що направлене арбітражним керуючим повідомлення від 03.06.2024 про передачу гуртожитку у власність територіальної громади не містить всіх необхідних документів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовної заяви з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», що передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; 2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Примусова передача гуртожитку в комунальну власність здійснюється в судовому порядку за позовом органів місцевого самоврядування в разі відмови власника гуртожитку від його передавання на добровільних (договірних) умовах (п. 4 ст. 5, п. 19 ст. 18 Закону) або за рішенням суду за позовом власника гуртожитку у разі відсутності згоди місцевої ради (пп. б п. 3 ч. 4 ст. 14 Закону).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

За змістом частини 1 статі 4-1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад (частина 3 статі 4-1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності»).

У пунктах 2, 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» визначено, що передача гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальних громад здійснюється за рішенням законного власника гуртожитку (чи уповноваженої власником особи) або за рішенням суду; прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою).

Отже, положення Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачають, що саме власник гуртожитку приймає рішення про передачу гуртожитку, як об`єкту державної власності у комунальну власність, виразивши таким чином своє волевиявлення.

Відповідно до ч. 7 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства в разі ліквідації підприємства-банкрута, зобов`язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об`єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об`єкти комунальної інфраструктури, ліквідатор передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об`єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом.

Разом із цим, позов у даній справі подано фізичною особою - ОСОБА_1 , як мешканкою гуртожитку, яка не наділена законодавчо правом на прийняття рішення про передачу гуртожитку у власність територіальної громади.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17.

За наведених обставин, оскільки позивач не відноситься до суб`єктів, які наділені повноваженнями вирішувати питання передачі в комунальну власність гуртожитку чи окремих житлових приміщень, відповідний позов про зобов`язання ПАТ "Одеський Коровай" передати, а територіальну громаду м. Одеси в особі Одеської міської ради - прийняти гуртожиток у власність, пред`явлений неналежним позивачем.

Ураховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку в задоволенні відповідного позову відмовити.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.08.2024

Суддя Мандичев Д.В.