Рішення

від 05.08.2024 по справі 910/6510/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2024Справа № 910/6510/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєл-транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індеп транс"

про стягнення заборгованості в розмірі 881 829,07 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бєл-транс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індеп транс» про стягнення заборгованості в розмірі 881 829,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором транспортного експедиювання вантажів автомобільним транспортом № 23/11-22 від 23.11.2022 та Угоди про погашення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу від 11.01.2023, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.06.2024 та 18.06.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що позивачем невірно визначено періоди нарахування штрафних санкцій, вид пені та суму заборгованості (основного боргу) за відповідним періодом часу (в динаміці його погашення), від якої розраховувався розмір штрафних санкцій, в зв`язку з чим, відповідачем здійснено контррозрахунок інфляційних втрат та пені, відповідно до якого, розмір пені складає 69 751,11 грн., розмір інфляційних втрат - 10 219,95 грн., які відповідачем з урахуванням заборгованості у розмірі 627 494,14 грн. сплачені відповідачем згідно платіжного доручення № 5158 від 11.06.2024 на суму 707 465,20 грн.

Позивач в свою чергу, правом на подання відповіді на відзив у встановлений строк не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Індеп транс» (далі - експедитор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бєл-транс» (далі - перевізник, позивач) укладено Договір транспортного експедиювання вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір), за умовами якого перевізник зобов`язується надати комплекс послуг, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надається експедитором для перевезення автомобільним транспортом перевізника по території України та по території інших держав, а також інших замовлених послуг, а експедитор зобов`язаний своєчасно сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату, відповідно до умов Договору та на підставі наданих перевізником рахунків за перевезення.

Укладення Договору підтверджується подальшим укладенням між сторонами замовлень на перевезення вантажів (Додаток № 1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною) та товарно-транспортними накладними у паперовій та/або електронній формі (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору ціна на транспортні послуги узгоджується сторонами в замовленні на перевезення вантажів і вказується у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунках-фактурах перевізника.

Підставою для оплати є надані після перевезення документи:

- оригінал рахунку;

- оригінал ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу в 2-ох примірниках;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- зареєстровані згідно вимог чинного законодавства України податкова накладна.

За умовами п. 4.4 Договору розрахунки за надані послуги між перевізником і експедитором проводяться протягом 3-х робочих днів з дня підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підставі документів, визначених в п. 4.2 Договору.

У відповідності до п. 6.2.2 Договору у випадку порушення експедитором строків проведення розрахунків, він зобов`язаний сплатити на користь перевізника пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань, що виникли під час дії цього договору та продовжуються існувати після його припинення.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії цього Договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії цього Договору, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 9.1 Договору).

11 січня 2023 року між ТОВ «Бєл-транс» (далі - кредитор) та ТОВ «Індеп транс» (далі - боржник) укладено Угоду про погашення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу (далі - Угода), предметом якої є врегулювання порядку та строків добровільного погашення боржником кредитор заборгованості по оплаті послуг з перевезення вантажу, що існує станом на дату підписання цієї Угоди в сумі 2 427 494,14 грн., яка виникла у відповідності до п. 4.4 Договору, укладеного між сторонами.

У п. 2 Угоди сторони домовились, що боржник оплачує кредитору суму заборгованості по оплаті послуг з перевезення вантажу у розмірі 2 427 494,14 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Бєл-транс» відповідно до наступного графіку платежів: 600 000,00 грн. в період 01.02.2023-28.02.2023; 600 000,00 грн. в період 01.03.2023-31.03.2023; 600 000,00 грн. в період 01.04.2023-30.04.2023; 627 494,14 грн. в період 01.05.2023-31.05.2023.

Відповідно до п. 4 Угоди у разі прострочення боржником оплати заборгованості згідно з графіком, визначеним п. 2 цієї Угоди, останній сплачує кредитору неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми щомісячного платежу, визначеного таким графіком, за кожний день прострочення грошового зобов`язання.

У разі прострочення боржником графіку оплати заборгованості, визначеного п. 2 цієї Угоди, більше ніж на 5 банківських днів, кредитор має право розірвати цю Угоду в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це боржника. Письмове повідомлення може направлятися: засобами поштового зв`язку (через відділення Укрпошти), кур`єрською службою або особисто під розпис. Угода буде вважатися розірваною, якщо протягом 5 робочих днів з моменту отримання від кредитора відповідного повідомлення, зі сторони боржника відсутні конкретні дії, направлені на виконання Угоди.

За умови своєчасного виконання боржником зобов`язання щодо сплати грошових коштів, передбачених п. 2 цієї Угоди, кредитор не має права здійснювати будь-які нарахування відсотків, штрафів, комісій, які ґрунтуються на Договорі в частині правовідносин, що стосуються оплати заборгованості, вказаної в цій Угоді.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за Договором та Угодою, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 627 404,14 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 40 616,15 грн. та пеню в розмірі 213 718,78 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з порушенням відповідачем строків здійснення розрахунків за Договором, 11 січня 2023 року сторонами укладено Угоду про погашення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу, предметом якої є врегулювання порядку та строків добровільного погашення боржником кредитор заборгованості по оплаті послуг з перевезення вантажу, що існує станом на дату підписання цієї Угоди в сумі 2 427 494,14 грн., яка виникла у відповідності до п. 4.4 Договору, укладеного між сторонами.

У п. 2 Угоди сторони домовились, що боржник оплачує кредитору суму заборгованості по оплаті послуг з перевезення вантажу у розмірі 2 427 494,14 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Бєл-транс» відповідно до наступного графіку платежів: 600 000,00 грн. в період 01.02.2023-28.02.2023; 600 000,00 грн. в період 01.03.2023-31.03.2023; 600 000,00 грн. в період 01.04.2023-30.04.2023; 627 494,14 грн. в період 01.05.2023-31.05.2023.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 627 404,14 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачено суму основного боргу згідно платіжної інструкції № 5158 від 11.06.2024 на суму 707 465,20 грн.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 627 404,14 грн.

В свою чергу, пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 627 404,14 грн. підлягає закриттю.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 40 616,15 грн. та пеню в розмірі 213 718,78 грн.

Частиною 2 ст. 218 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 6.2.2 Договору у випадку порушення експедитором строкові проведення розрахунків, він зобов`язаний сплатити на користь перевізника пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

В свою чергу, відповідно до п. 4 Угоди у разі прострочення боржником оплати заборгованості згідно з графіком, визначеним п. 2 цієї Угоди, останній сплачує кредитору неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми щомісячного платежу, визначеного таким графіком, за кожний день прострочення грошового зобов`язання.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, з урахуванням наданого відповідачем контррозрахунку, судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди нарахування штрафних санкцій, вид пені та суму заборгованості (основного боргу) за відповідним періодом часу (в динаміці його погашення), від якої розраховувався розмір штрафних санкцій, в зв`язку з чим, обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 69 751,11 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, з урахуванням сум заборгованості, що існували в певний період часу, дослідивши наданий відповідачем контррозрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 10 219,95 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно платіжного доручення № 5158 від 11.06.2024 на суму 707 465,20 грн. сплачено пеню в розмірі 69 751,11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 10 219,95 грн., в зв`язку з чим, провадження у цій частині підлягає також закриттю на підставі 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 627 404,14 грн., пені в розмірі 69 751,11 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 219,95 грн. та відмовою в задоволенні позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору в цій частині на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. В частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індеп транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєл-транс" основного боргу у розмірі 627 404,14 грн., пені в розмірі 69 751,11 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 219,95 грн. провадження у справі закрити.

2. В іншій частині позову відмовити.

3. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 616,81 грн. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 05.08.2024

Суддя О.А. Грєхова