Рішення

від 29.07.2024 по справі 911/678/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/678/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Вороньківської сільської ради (08352, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вороньків, вул. Паркова, буд. 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Реконструкція та будівництво (08354, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Кийлів, вул. Рудяківська, буд. 50)

про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р. та стягнення 599195,28 грн. заборгованості зі сплати орендної плати,

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

від позивача: Порохницький Д.Ю. (довіреність № 1, посвідчення № 7 від 12.07.2022 р.)

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Вороньківська сільська рада звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Реконструкція та будівництво про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р. та стягнення 599195,28 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р., укладеним між Старівською сільською радою та ТОВ «Реконструкція та будівництво», у вигляді несплати орендної плати.

За змістом прохальної частини позовної заяви позивач просить суд: 1) розірвати договір оренди земельної ділянки від б/н 23.03.2006 р., укладений між Старівською сільською радою та ТОВ «Реконструкція та будівництво» та зобов`язати ТОВ «Реконструкція та будівництво» повернути Вороньківській сільській раді Бориспільського району Київської області земельну ділянку для обслуговування будівель підсобного господарства загальною площею 2,8948 га, за рахунок земель державної власності по вул. Заводській, 1 (один) в с. Старе в адміністративних межах Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області в межах населеного пункту, кадастровий номер: 3220887601:01:001:0006, у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому її було одержано в оренду; 2) стягнути з ТОВ «Реконструкція та будівництво» на користь Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р. у розмірі 599195,28 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2024 р. вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.04.2024 р. до Господарського суду Київської області від позивача на виконання вимог ухвали суду від 25.03.2024 р. надійшла заява № 780/02-17 від 11.04.2024 р. (вх. № 4939/24 від 15.04.2024 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2024 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 30.05.2024 р.

У судовому засіданні 30.05.2024 р. представник позивача підтримував позовні вимоги, зазначав про неотримання позивачем відзиву від відповідача та заявив про подання всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання усі учасники були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.06.2024 р.

У судовому засіданні 24.06.2024 р. судом було розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово присутнього представника позивача, розпочато з`ясування обставин справи та дослідження доказів у відповідності до ст.ст. 208-210 Господарського процесуального кодексу України. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2024 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 29.07.2024 р.

19.07.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 19.07.2024 р. (вх. № 7807/24 від 19.07.2024 р.), в якому останній надав пояснення по суті спору щодо кадастрового номеру спірної земельної ділянки з посиланням на лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 21-10-0.223-6581/2-24 від 09.07.2024 р., копію якого долучено до вказаних пояснень.

У судовому засіданні 29.07.2024 р. з розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд задовольнити їх; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання усі учасники були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач не скористався правом, наданим останньому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та не подав до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю Реконструкція та будівництво відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилав йому усі судові рішення (ухвали) у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак, вручення останньому поштових відправлень №№ 0600915288283, 0600927238630 та 0600936335168 не відбулося, і конверти повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місця реєстрації відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Слід зазначити, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв`язку з посиланням, зокрема, на відсутність (вибуття) адресата, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.12.2023 р. у справі № 916/905/23, від 22.04.2024 р. у справі № 922/1648/19.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Київської області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, які опубліковані та доступні до вільного перегляду.

У судовому засіданні 29.07.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.03.2006 р. між Старівською сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Реконструкція та будівництво (ТОВ Реконструкція та будівництво, орендар, відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Заводській, 1 (один) в с. Старе Бориспільського району Київської області. В оренду передається земельна ділянка для обслуговування будівель підсобного господарства загальною площею 2,8948 га, за рахунок земель державної власності вул. Заводській, 1 (один) в с. Старе в адміністративних межах Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області, в межах населеного пункту.

Відповідно до п. 1.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 752494,29 грн.

Згідно з п. 2.1.1 договору земельна ділянка вважається переданою в оренду за цим договором з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки.

Пунктом 2.1.3 договору встановлено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 7 календарних днів після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі земельної ділянки, що є невід`ємною частиною договору.

У відповідності з п. 2.2.1 договору земельна ділянка являється землею державної власності і відноситься до категорії земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Даний договір укладається на 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 2.3.1 договору).

У відповідності з п. 2.7.1 договору орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за рік в розмірі 4% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки 30099,78 грн. Орендна плата вноситься на поточний рахунок Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області, або на інший рахунок, визначений за згодою сторін, або орендарем відповідно до чинного законодавства. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з п. 2.7.2 договору орендна плата сплачується щомісячно в рівних долях, не пізніше 15 числа місяця, який слідує за звітним місяцем. Орендар має право сплатити орендну плату на майбутнє, але не більше ніж за один рік.

Умовами п. 2.7.3 договору передбачено, що орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду з урахуванням зміни її якісних характеристик, викликаних нормальним використанням земельної ділянки орендарем відповідно до умов цього договору.

Орендар зобов`язаний у відповідності з п. 2.7.2 цього договору своєчасно вносити орендну плату (п. 4.2.3 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору підставою для дострокового розірвання договору є, зокрема, рішення суду про розірвання договору у встановлених випадках.

Згідно з п. 5.6 договору в разі припинення або розірвання договору орендар та орендодавець мають забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених п. 2 цього договору.

Договір набуває чинності після його підписання з моменту державної реєстрації. Невід`ємною частиною договору є: план (схема) земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки, проект відведення земельної ділянки, який передається на зберігання в Бориспільський районний відділ земельних ресурсів (розділ 8 договору).

12.06.2020 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження № 715 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», відповідно до якого Вороньківська територіальна громада визначена адміністративним центром територіальних громад Вороньківської, Головурівської, Процівської, Мирненської, Сошниківської, Старівської.

Згідно з рішенням Вороньківської сільської ради від 08.12.2020 р. № 1-1-VІІІ «Про початок реорганізації Головурівської, Процівської, Мирненської, Сошниківської, Старівської сільської ради шляхом приєднання до Вороньківської сільської ради» остання є правонаступником всього майна, прав та обов`язків, зокрема, Старівської сільської ради.

Таким чином, Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області є правонаступником прав та обов`язків Старівської сільської ради за договором оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р.

Позивач зазначає, що відповідач тривалий час не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою площею 2,8948 га, на звернення Вороньківської сільської ради не реагує. При цьому, ТОВ Реконструкція та будівництво, за твердженням позивача, продовжує користуватись орендованим майном.

Згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 21.02.2024 р. суб`єктом речового права (оренди) на земельну ділянку з кадастровим номером 3220887601:01:001:0006, площею 2,8949 га, є ТОВ Реконструкція та будівництво; суб`єктом права власності на вказану земельну ділянку є Старівська сільська рада.

Як слідує з матеріалів справи, листом від 06.02.2024 р. № 2463/5/10-36-13-06-10 Головне управління ДПС у Київській області повідомило позивача про те, що станом на 01.02.2024 р. в інформаційно-комунікаційній системі ДПС України по ТОВ Реконструкція та будівництво наявний податковий борг зі сплати орендної плати у сумі 19519,23 грн. (нарахування штрафних санкцій та пені); згідно даних інфрмаційно-комунікаційної системи ДПС України по платнику податків ТОВ Реконструкція та будівництво за 2020-2023 р.р. відсутня інформація про податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Поряд з цим, з листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 21-10-0.223-6581/2-24 від 09.07.2024 р. вбачається, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3220887601:01:001:0006, площею 2,8949 га, цільове призначення якої 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Старівська сільська рада, с. Старе, перенесені до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку; на даний час земельна ділянка обліковується на праві оренди за ТОВ «Реконструкція та будівництво»; інформація про зареєстровані речові права від суб`єктів реєстрації речових прав на нерухоме майно, визначених ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на даний час не надходила.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р. і не сплатив на користь Вороньківської сільської ради 599195,28 грн. орендної плати за період з 2021 р. по 2023 р., остання і звернулась з даним позовом до суду.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Приписами ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності зі ст. 3 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі це угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Згідно положень ст. 19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди. Внесення орендної плати на майбутній період оренди допускається на термін, не більший одного року. У разі визнання договору оренди земельної ділянки недійсним одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить такий стандарт доказування як «вірогідність доказів», який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процессу.

Тобто, тлумачення змісту згаданої вище статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 р. у справі № 916/401/17).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість орендаря за договором оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р., згідно з умовами останнього та розрахунком позивача, за період з 2021 р. по 2023 р. становить 599195,28 грн., у тому числі 166602,05 грн. за 2021 рік, 210918,20 грн. за 2022 рік, 221675,03 грн. за 2023 рік.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Суд констатує, що факт несплати ТОВ Реконструкція та будівництво орендної плати за договором за 2021-2023 рр. останнім не заперечений та не спростований.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення факту відсутності або погашення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р. суду не надав.

Отже, вимога позивача про стягнення з ТОВ Реконструкція та будівництво 599195,28 грн. заборгованості з орендної плати є доведеною, обґрунтованою, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р., укладеного між Старівською сільською радою та ТОВ «Реконструкція та будівництво», суд відзначає таке.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Винятком з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Істотність порушення визначається за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Поряд з цим, передбачене ст. 782 Цивільного кодексу України право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, свідчить про можливість розірвання договору за ініціативою наймодавця.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору. Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 р. у справі № 910/15049/17.

У відповідності зі ст. 28 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди земельної ділянки може бути розірвано за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов`язків, передбачених статтями 22, 23 цього Закону та договором.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що підставою для дострокового розірвання договору є, зокрема, рішення суду про розірвання договору у встановлених випадках.

З огляду на встановлений судом факт наявності простроченої заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за період з 2021 р. по 2023 р., суд дійшов висновку про систематичність несплати відповідачем орендної плати, при цьому, понад три місяці підряд, що є істотним порушенням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості протягом тривалого часу отримувати орендну плату.

Наведені обставини, з огляду на вказані приписи ст.ст. 651 та 782 Цивільного кодексу України, є достатньою та обґрунтованою підставою для розірвання договору оренди.

Таким чином, оскільки відповідач систематично порушував умови договору в частині сплати орендної плати (доказів протилежного матеріали справи не містять), враховуючи волевиявлення позивача на розірвання договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р.

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до приписів ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р., то, відповідно, такий договір буде розірвано з дня набрання чинності рішенням суду у даній справі.

Щодо вимоги про повернення Вороньківській сільській раді Бориспільського району Київської області спірної земельної ділянки суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, пунктом 3.1 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду з урахуванням зміни її якісних характеристик, викликаних нормальним використанням земельної ділянки орендарем відповідно до умов цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

При цьому, суд відзначає, що вимога позивача про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди.

Обов`язок орендаря повернути земельну ділянку та привести її в придатний для подальшого використання стан невід`ємно пов`язаний з настанням певного юридичного факту - припинення чи розірвання договору оренди. Відтак, після припинення чи розірвання договору оренди у відповідача виникає обов`язок повернути земельну ділянку.

Враховуючи, що суд дійшов висновку щодо розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р., то в даному випадку наявними є й підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повернути Вороньківській сільській раді Бориспільського району Київської області земельну ділянку для обслуговування будівель підсобного господарства загальною площею 2,8948 га, за рахунок земель державної власності по вул. Заводській, 1 (один) в с. Старе в адміністративних межах Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області в межах населеного пункту, кадастровий номер 3220887601:01:001:0006, у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому її було одержано в оренду.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р., укладений між Старівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реконструкція та будівництво» та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Реконструкція та будівництво» (08354, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Кийлів, вул. Рудяківська, буд. 50, код 33193675) повернути Вороньківській сільській раді Бориспільського району Київської області (08352, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вороньків, вул. Паркова, буд. 2, код 04363509) земельну ділянку для обслуговування будівель підсобного господарства загальною площею 2,8948 га, за рахунок земель державної власності по вул. Заводській, 1 (один) в с. Старе в адміністративних межах Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області в межах населеного пункту, кадастровий номер 3220887601:01:001:0006, у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому її було одержано в оренду.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконструкція та будівництво» (08354, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Кийлів, вул. Рудяківська, буд. 50, код 33193675) на користь Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (08352, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вороньків, вул. Паркова, буд. 2, код 04363509) 599195 (п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 28 коп. заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2006 р., 12015 (дванадцять тисяч п`ятнадцять) грн. 93 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.08.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна