Рішення

від 31.07.2024 по справі 911/188/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/188/24

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУАЛ» до Васильківської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Володимирівка-С» про визнання відсутнім права та обов`язків, скасування рішень, за участі представників від:

позивача Якухно О.М. (ордер АМ №1049935 від 03.01.2024);

відповідача не з`явилися;

третьої особи Якухно О.М. (ордер АМ №1046254 від 02.10.2023)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СУАЛ» (далі позивач, ТОВ «Суал») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Васильківської міської ради (далі відповідач) про визнання відсутнім у ТОВ «Суал» прав і обов`язків по оренді земельних ділянок з кадастровими номерами 3221482802:03:008:0010, 3221482802:03:008:0011 за договором оренди землі від 14.10.2008, підписаним між Застугнянською сільською радою та ТОВ «СУАЛ», право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав: індексний номер: 68779414 від 08.08.2023 11:49:53, номер запису про інше речове право: 51281455, про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,5151га, кадастровий номер: 3221482802:03:008:0010, на підставі договору оренди землі, серія та номер: 1921, виданий 14.10.2008; індексний номер: 68780310 від 08.08.2023 12:19:14, номер запису про інше речове право: 51281852, про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,2049 га, кадастровий номер: 3221482802:03:008:0011, на підставі договору оренди землі, серія та номер: 1921, виданий 14.10.2008.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 03.08.2023 відповідачем безпідставно здійснено державну реєстрацію за ТОВ «Суал» права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3221482802:03:008:0010 та 3221482802:03:008:0011, яке не виникло, оскільки договір оренди №1921 від 14.10.2008 не був зареєстрований у встановленому порядку, а у подальшому нерухоме майно, розташоване на таких земельних ділянках, передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Володимирівка С» (т.1 а.с.1-6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2024: відкрито провадження у справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 11.03.2024 о 14:45; залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Володимирівка-С» (далі третя особа, ТОВ «Володимирівка-С»;) встановлено строк відповідачу для подання відзиву, третій особі - пояснень (т.1 а.с.75-77).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів учасників справи 09.02.2024 о 15:57, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.1 а.с.78-80).

16.02.2024 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області, у строк встановлений судом, надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.127-133).

У відзиві на позов відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що:

- договір оренди земельної ділянки набув чинності 14.10.2008, після його підписання уповноваженими особами Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області та ТОВ «Суал», а також його нотаріального посвідчення і діє дотепер;

- позивач не зареєстрував такий договір, в порушення його умов;

- позивач залишається титульним користувачем земельних ділянок, на яких розташоване нерухоме майно ТОВ «Володимирівка-С»;

- подані позивачем та третьою особою позови спрямовані на ухилення від сплати орендної плати за користування земельними ділянками;

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту, такий спосіб є належним, у випадку подання позову саме орендодавцем земельної ділянки.

Також, у відзиві на позов відповідач просив розглядати справe за відсутності його представника.

16.02.2024 у строк, встановлений судом, третьою особою подані пояснення (т.1 а.с.82-84), у яких ТОВ «Володимирівка-С» підтримує заявлений позов та вказує, що ТОВ «Суал» у встановленому законом порядку не набуло права оренди на спірні земельні ділянки, оскільки не відбулася державна реєстрація договору оренди, а на момент реєстрації права оренди ТОВ «Суал» позивач вже не був власником нерухомого майна, розташованого на таких земельних ділянках.

23.02.2024 від відповідача, через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на пояснення третьої особи, в яких відповідач просить відмовити у задоволені заявлених вимог з підстав, наведених у раніше поданому відзиві (т.1 а.с.137-139).

06.03.2024 до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову, у який позивач просить вважати заявлені вимоги такими (т.1 а.с.148-150):

- визнати відсутнім у ТОВ «СУАЛ» прав і обов`язків по оренді земельних ділянок з кадастровими номерами 3221482802:03:008:0010, 3221482802:03:008:0011 за договором оренди землі від 14.10.2008, підписаним між Застугнянською сільською радою (правонаступник юридичної особи, що припинена, Васильківська міська рада) та ТОВ «СУАЛ», право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав: індексний номер: 68779414 від 08.08.2023 11:49:53, номер запису про інше речове право: 51281455, про реєстрацію права оренди земельної дылянки площею га, 0,5151 кадастровий номер: 3221482802:03:008:0010, на підставі договору оренди землі, серія та номер: 1921, виданий 14.10.2008; індексний номер: 68780310 від 08.08.2023 12:19:14, номер запису про інше речове право: 51281852, про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,2049 га, кадастровий номер: 3221482802:03:008:0011, на підставі договору оренди землі, серія та номер: 1921, виданий 14.10.2008;

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської міської ради Садикової Ірини Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяження, індексний номер: 68779414 від 08.08.2023 11:49:53, номер запису про інше речове право: 51281455, про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,5151 га, кадастровий номер: 3221482802:03:008:0010, на підставі договору оренди землі, серія та номер: 1921, виданий 14.10.2008;

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської міської ради Садикової Ірини Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяження, індексний номер: 68780310 від 08.08.2023 12:19:14, номер запису про інше речове право: 51281852, про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,2049 га, кадастровий номер: 3221482802:03:008:0011, на підставі договору оренди землі, серія та номер: 1921, виданий 14.10.2008.

07.03.2024 до суду надійшла заява, у який відповідач заперечує проти позову, враховуючи зміну його предмету, мотивуючи це тим, що спір між сторонами має договірний характер, а тому вимоги про скасування рішень державного реєстратора без визнання недійсним договору оренду є неналежним способом захисту (т.1 а.с.161-162).

Ухвалами, від 11.03.2024, які занесені до протоколу судового засідання, судом: прийнято заяву про зміну предмету позову та встановлено учасникам строк для подання пояснень щодо такої заяви; залишено без розгляду заяву позивача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської міської ради Садикової Ірини Ігорівни; на підставі ч.4 ст.166, ч.4 ст.167 ГПК України встановлені строки для подання сторонами відповіді на відзив та заперечення; в підготовчому засіданні оголошено перерву до 15:00 03.04.2024 (т.1 а.с.165-167).

Судом прийнято заяву про зміну предмету спору, оскільки таке право позивача визначено ч.3 ст.46 ГПК України та реалізовано ним у встановлений строк - до закінчення підготовчого засідання, а копія відповідної заяви, як передбачено ч.5 ст.46 ГПК України, направлена іншим учасникам.

Враховуючи заявлене позивачем клопотання про залишення без розгляду заяви про залучення в якості третьої особи державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської міської ради Садикової Ірини Ігорівни, судом залишено без розгляду відповідну заяву позивача.

Перерва в підготовчому засіданні оголошена судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, оскільки судом не завершено всі необхідні дії для підготовки справи до судового розгляду по суті, у т.ч., враховуючи встановлення сторонам строків для реалізації права на подання заяв по суті.

Ухвалою від 11.03.2024 відповідача повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 15:00 03.04.2024 (т.1 а.с.168-169).

Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 11.03.2024 о 21:59, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (т.1 а.с.170).

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду з дотриманням встановленого строку (т.1 а.с.171-175), позивач підтримує заявлені вимоги та вказує, що:

- договір оренди станом 14.10.2008 не є укладеним, оскільки його нотаріальне посвідчення не звільняє від обов`язку здійснити державну реєстрацію такого договору;

- оскільки договір оренди не є укладеним, такий договір не є підставо для переходу прав та обов`язків орендодавця - Застугнянської сільської ради до Васильківської міської ради і реєстрація права оренди за ним є незаконною;

- обраний спосіб захисту є належним, оскільки спрямований на однакове розуміння сторонами прав та обов`язків за договором, а вимога щодо визнання скасування спірних рішень обумовлена тим, що внесення відомостей до відповідного реєстру відбулось без достатніх на те підстав.

01.04.2024 надійшла заяву, у якій відповідач просив врахувати висновки, викладені в рішенні Господарського суду Київської області від 04.03.2024 у справі №911/3292/23 (т.1 а.с.179-180), у тому числі щодо встановлення наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельних ділянках, за ТОВ «Суал».

Також, 03.04.2024 від позивача надійшло клопотання про прийняття доказів (т.1 а.с.182-184).

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що необхідність у поданні таких доказів спричинена заявою відповідача щодо врахування висновків суду, викладених у рішенні у справі №911/3292/23. Позивач вказує, що такі докази спростовують висновки суду у відповідній справі та доводи відповідача про наявність у ТОВ «Суал» на даний час зареєстрованого права на нерухоме майно, розташоване на відповідних земельних ділянках.

Ухвалами від 03.04.2024, які занесені до протоколу підготовчого засідання: продовжено строк відповідачу для подання заперечення та прийнято його заяву від 01.04.2024 в якості заперечення; надано позивачу дозвіл відповідно до ч.5 ст. 161 ГПК України на надання пояснень щодо окремого питання та прийнято докази, подані позивачем разом із клопотанням від 03.04.2024, що містить відповідні пояснення; встановлено відповідачу та третій особі строк для подання заперечень щодо пояснень позивача; продовжено строк підготовчого провадження на 8 днів; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15:10 17.04.2024(т.1 а.с.194-195).

Судом з власної ініціативи продовжено строк на подання відповідачем заперечень на підставі ч.2 ст.119 ГПК України,з метою повного та об`єктивного вирішення спору, а також враховуючи складення повного тексту рішення у справі №911/3292/23 29.03.2024, на яке посилається відповідач, тобто поза строком на подання відповідачем такої заяви по суті, встановленим судом.

При цьому, заява відповідача прийнята судом саме в якості другої заяви по суті заперечення, оскільки в силу ч.1 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, якими є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Такі заяви у відповідності з ч.3 цієї статті подаються у встановлені судом або кодексом строки.

Подана заява, оскільки містить доводи з посиланням на встановлені у іншій справі обставини, з огляду на які відповідач щодо позову заперечує, є нічим іншим як заявою по суті спору.

Задовольняючи клопотання про прийняття доказів, наданих позивачем, суд керувався положеннями ч.8 ст.80 ГПК України та виходив з того, що надання додаткових доказів позивачем після звернення до суду з позовом обумовлена необхідністю спростувати обставини, на які посилався відповідач під час підготовчого засідання та встановлені рішення суду, що не набрало законної сили на відповідний момент, а саме належність ТОВ «Суал» право власності на нерухоме майно, а також з метою повного та об`єктивного розгляду такої справи.

На підставі ч.5 ст.161 ГПК України, враховуючи прийняття судом додаткових доказів, судом дозволено та встановлено учасникам - відповідачу та третій особі строк для подання пояснень щодо доказів, наданих позивачем та прийнятих судом.

Строк підготовчого провадження судом продовжено на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, оскільки це необхідно для забезпечення учасникам справи реалізації їх процесуальних прав та вирішенні всіх питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України, які необхідні для повного та об`єктивного вирішення спору, у тому числі, надання пояснень відповідачем та третьою особою.

Ухвалою від 03.04.2024 відповідача повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 15:10 17.04.2024(т.1 а.с.196).

Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 04.04.2024 о 14:24 (т.1 а.с.197).

08.04.2024, у встановлений судом строк, відповідач скористався своїм правом на подання пояснень щодо поданих позивачем доказів (т.1 а.с.198-200), в яких, заперечуючи проти задоволення заявлених вимог, звказує, що:

- ТОВ «Суал» з 17.08.2007 та до 03.04.2024 є власником об`єкту нерухомого майна, розташованого на орендованих земельних ділянках, про що свідчить інформація з реєстру;

- не надано доказів набуття ТОВ «Володимирівка-С» права власності на вказане нерухоме майно, а надані позивачем докази - акт приймання-передачі від 27.04.2017 та протокол загальних зборів від 10.05.2017 не свідчать про такий факт;

- судовим рішенням у справі №911/3292/23 встановлено, що ТОВ «Володимирівка-С» не набуло права власності на відповідне майно.

17.04.2024 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу підготовчого засідання, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2024 о 16:00 (т.1 а.с.204-205).

Підготовче провадження закрито у відповідності з п.3 ч.1 ст.185 ГПК України, у зв`язку із виконанням завдань підготовчого провадження.

З метою повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті, йому направлено ухвалу від 17.04.2024 (т.1 а.с.206), яка доставлена до його електронного кабінету 18.04.2024 о 12:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т1 а.с.207).

13.05.2024 судом отримано заяву позивача про розподіл судових витрат, а саме: судового збору в розмірі 9084грн та витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 8 000грн (т.1 а.с.211-212).

13.05.2024 відповідачем подано клопотання про зменшення витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги до 2000грн (т.1 а.с.208-209).

17.05.2024 від ТОВ «Суал» надійшло клопотання про долучення доказів: відповіді Міністерства юстиції України від 04.04.2024, інформації з Державного реєстру речових прав від 17.05.2024, постанови державного виконавця від 26.04.2017 у виконавчому проваджені №52088358 (т.1 а.с.219-221).

Позивач вказав, що неможливість подання таких доказів в установлений строк обумовлена тим, що відповідних документів не існувало на момент звернення до суду та проведення підготовчого провадження.

20.05.2024 надійшли заперечення відповідача щодо поданого клопотання позивача від 17.05.2024, у яких відповідач вказує, що державна реєстрація не є способом набуття права власності, а є лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, а долучені позивачем документи не підтверджують переходу права власності у визначений спосіб від позивача до ТОВ «Володимирівка-С» (т.1 а.с.236-237).

Ухвалою від 20.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, судом прийнято додаткові докази, а в судовому засіданні на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошена перерва (т. 1 а.с.239-242).

Задовольняючи вказане клопотання, суд виходив з того, що відповідні докази одержані вже після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.80 ГПК України для подання доказів, та підготовчого провадження, однак, необхідність їх подання обумовлена повідомленням відповідача про те, що саме позивач є володільцем нерухомого майна на земельних ділянок.

Ухвалою від 20.05.2024 відповідача повідомлено про оголошення перерви в судовому засіданні до 14:00 12.06.2024(т.1 а.с.243).

Така ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 20.05.2024 о 21:46 (т.1 а.с.244).

20.05.2024 судом заслухано вступне слово позивача та третьої особи, досліджено подані сторонами докази та ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 20.05.2024, на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 14:00 12.06.2024 (т.1 а.с.239-242).

Ухвалою від 20.05.2024 відповідача повідомлено про оголошення перерви в судовому засіданні до 14:00 12.06.2024 (т.1 а.с.243).

Зазначена ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 20.05.2024 о 21:46, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.1 а.с.244).

Ухвалою від 12.06.2020, яка занесена до протоколу судового засідання судом, на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 15:00 03.07.2024 (т.1 а.с.245-246).

Перерва у судовому засіданні оголошена враховуючи не завершення перегляду судового рішення у справі №911/3292/23 в апеляційній інстанції, на яке, зокрема, посилався відповідач , мотивуючи свої заперечення.

Ухвалою від 12.06.2024 відповідача повідомлено про оголошення перерви в судовому засіданні до 15:00 03.07.2024(т.1 а.с.247).

Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 12.06.2024 о 16:22 (т.1 а.с.248).

Ухвалою від 03.07.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, судом на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 14:00 17.07.2024 (т.1 а.с.249-251).

Ухвалою від 03.07.2024 відповідача повідомлено про оголошення перерви в судовому засіданні до 14:00 17.07.2024(т.1 а.с.252).

Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 03.07.2024 о 17:22 (т.1 а.с.253).

11.07.2024 судом отримано заяву відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою від17.07.2024, яка занесена до протоколу судового засідання судом, на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 14:40 31.07.2024, оскільки станом на момент проведення судового засідання повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №911/3292/23 не був оприлюднений (т.2 а.с.1-3).

Ухвалою від 17.07.2024 відповідача повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 14:40 31.07.2024(т.2 а.с.4).

Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 17.07.2024 о 16:25 (т.2 а.с.5).

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.08.2007 №15621309, виданого Васильківським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №977031 від 17.08.2007 за ТОВ «Суал» зареєстровано право власності на комплексний нерухомий об`єкт, що розташований за адресою: Київська обл., Васильківський р-н., с. Безп`ятне, вул. Васильківська, буд.72 (т.1 а.с.9).

Відповідно до рішення Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 17.07.2008 №193-21-V вирішено затвердити ТОВ «Суал» технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки під існуючу виробничу базу в с. Безп`ятне, вул. Васильківська, 72 (т.1 а.с.35). Пунктом 2 вказаного рішення вирішено передати в оренду строком на 49 років земельні ділянки площею 0,720га (0,5151га і 0,2049га) (забудовані землі комерційного призначення) за рахунок земель ВАТ «Васильківське РТП» на території Застугнянської сільської ради Васильківського району.

Пунктом 4 такого рішення доручено голові сільської ради укласти договір оренди, та відповідно до п.5 вказаного рішення вирішено зобов`язати директора ТОВ «СУАЛ» зареєструвати договір оренди у відповідності з Порядком державної реєстрації договорів оренди землі та подати його копію в Васильківську державну податкову інспекцію в 5-ти денний термін.

14.10.2008 Застугнянською сільською радою Васильківського району Київської області (далі орендодавець) та ТОВ «Суал» (далі орендар) підписано договір оренди земельної ділянки (т.1 а.с.36-38; далі договір орнеди).

Відповідно до п.1.1 договору оренди орендодавець передає в дострокову оренду під існуючу виробничу базу, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка розташована в с. Безп`ятне, вул. Васильківська, буд.72, на території Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області.

В силу п.2.1 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,720га (0,5151га і 0,2049га - забудовані землі комерційного призначення) за рахунок земель ВАТ «Васильківське РТП») на підставі рішення Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 17.07.2008; кадастрові номери земельних ділянок: площею 0,5151га 3221482802:03:008:0010; площею 0,2049га 3221482802:03:008:0011.

Земельні ділянки передаються в оренду строком на 49 років (п.3.1 договору оренди).

Згідно п.3.2 договору оренди такий договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Як визначено п. 13.4 договору оренди, орендар зобов`язаний зареєструвати зазначений договір в Васильківському управлінні земельних ресурсів в десятиденний термін з моменту його підписання.

Вказаний договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Соломатіною О.П. 14.10.2008 та зареєстрований за №1921.

Як вбачається з акту прийому-передачі від 14.10.2008, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для розміщення вже існуючої виробничої бази на умовах вищевказаного договору оренди (т.1 а.с.39).

10.05.2017 проведено загальні збори учасників ТОВ «Володимирівека-С» на яких прийнято рішення занесені до протоколу №5 (т.1 а.с.188) про:

- надання згоди на проведення державної реєстрації за ТОВ «Володимирівка-С» права власності на майновий комплекс, балансова вартість якого складає 500 000грн, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Безп`ятне, вул. Васильківська, буд. 72 та входить до статутного капіталу товариства у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: електроцеху «А1», площею 627,1кв.м; фарбувального цеху «А2» площею 158,9кв.м; адмінбудинку «А3»,площею 384,9кв.м; котельні «А4», площею 218,1кв.м;

- уповноваження учасника товариства - ТОВ «Суал» в особі директора Геворгяна Сурена Людвиговича подати до органів державної реєстрації всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «Володимирівка-С» на вказаний майновий комплекс у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідному рішенню передував факт передачі 27.04.2017 ТОВ «Суал» третій особі -ТОВ «Володимирівка-С» вищевказаного нерухомого майна, про що складено акт прийому-передачі майнового комплексу згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Суал» від 27.04.2017 №27/04/2017 (т.1 а.с.12; далі акт).

Вказані об`єкти нерухомого майна, як зазначає позивач, знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221482802:03:008:0010,3221482802:03:008:0011 та є об`єктами оренди за договором оренди.

Право власності на відповідне нерухоме майно зареєстровано 10.05.2017 за третьою особою ТОВ «Володимирівка-С, про що свідчить інформаційна довідка №362326248 від 18.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (т.1 а.с.13-14).

Підставою для прийняття рішення №35210261 від 17.05.2017 про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно є акт прийому-передачі від 10.05.2017.

17.05.2018 вх.№213/02-11 з метою викупу земельної ділянки у власність ТОВ «Володимирка-С» звернулось до Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області із відповідною заявою, в який просило надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т.1 а.с.85, зворот).

Застугнянською сільською радою Васильківського району Київської області листом від 01.06.2018 вих.№214/02-12 повідомлено ТОВ «Володимирівка-С», що порушене питання буде розглянуто на найближчій черговій сесії (т.1 а.с.86).

Рішенням Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 06.09.2018 №482-27-VII відмовлено ТОВ «Володимирівка-С» в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та проведенні нормативно-грошової оцінки щодо відведення земельної ділянки по місцю розташування нерухомого майна по вул. Васильківській, 72 с.Безп`ятне Васильківського району Київської області з метою викупу, в зв`язку з тим, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок відповідно ч.1 ст.50 Закону України «Про землеустрій», а такі земельні ділянки вже сформовано (т.1 а.с.89).

Надалі, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Володимирівка-С» неодноразово зверталось до Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області, а в подальшому й до Васильківської міської ради з заявами/клопотаннями та листами щодо викупу земельної ділянки, а в подальшому, щодо укладення договору оренди земельної ділянки (т.1 а.с.91; 94-98; 100; 104-105).

Листом від 15.05.2023 вих.№01-05/23 Васильківська міська рада повідомила ТОВ «Володимирівка-С», що, з метою впорядкування правовідносин між Васильківською міською радою та ТОВ «Володимирівка-С» та укладення договору оренди на земельні ділянки, необхідно погасити борг у розмірі 982 445,54грн за використання земельних ділянок та надати документи, які підтверджують сплату боргу (т.1 а.с.106-107).

03.08.2023, як вбачається з Інформаційної довідки №362270613 від 18.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, зареєстровано право власності Васильківської міської ради на земельну ділянку з кадастровим №3221482802:03:008:0010, а також право оренди на таку земельну ділянку за ТОВ «Суал» (т.1 а.с.18). Підставою для внесення запису про право оренди ТОВ «Суал» є рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області Садикової І.І. №68779414 від 08.08.2023 (спірне рішення), що прийнято на підставі договору оренди землі від 14.10.2008 №1921.

Як вбачається з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.08.2023, відповідна інформація щодо права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3221482802:03:008:0010, що є комунальною власністю, площею 0,5151га, наявна у Державному земельному кадастрі (т.1 а.с.17).

03.08.2023, як вбачається з Інформаційної довідки №362280083 від 18.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, зареєстровано право власності Васильківської міської ради на земельну ділянку з кадастровим №3221482802:03:008:0011, а також право оренди на таку земельну ділянку за ТОВ «Суал» (т.1 а.с.21). Підставою для внесення запису про право оренди ТОВ «Суал» є рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області Садикової І.І. №68780310 від 08.08.2023 (спірне рішення), що прийнято на підставі договору оренди землі від 14.10.2008 №1921.

Як вбачається з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.08.2023, відповідна інформація щодо права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3221482802:03:008:0011, що є комунальною власністю, площею 0,2049га, наявна у Державному земельному кадастрі (т.1 а.с.20).

Також, судом встановлено, що позивач вчинив дії щодо погашення запису про право власності на майновий комплекс, розташований на вказаних земельних ділянках, на підставі п.45 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141,в архівній складовій Державного реєстру прав, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 17.05.2024 №378959774 (т.1 а.с.228-230).

Предметом спору у даній справі є вищевказані спірні рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області Садикової І.І. щодо реєстрації прав оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221482802:03:008:0010, 3221482802:03:008:0011 за ТОВ «Суал». Окрім того, у даній справі позивач просить встановити факт відсутності у нього прав та обов`язків за договором оренди, на підставі якого зареєстровано відповідні права спірними рішеннями.

Як установлено ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу ч.1 ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, ч.2 такої статті установлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В силу ч.2 ст.20 Господарського кодексу України (далі ГК України) кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, які захищаються визначеними відповідною нормою способами, перелік яких не є виключним, оскільки відповідна норма встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатись і іншим способом, передбаченим законом. Зокрема, одним із способів захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання є визнання наявності або відсутності прав.

Застосування певного способу захисту порушеного права або охоронюваного закону інтересу тісно пов`язано із суб`єктивним матеріальним правом або інтересом, на захист яких подано позов, способом його порушення.

Вимагаючи визнати відсутніми права та обов`язки за вищезгаданим договором оренди, позивач не вказує, яке саме суб`єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес порушені, що вимагають застосування такого способу, який обрав у позові позивач визнання відсутнім прав та обов`язків. Фактично у цій частині позивач просить встановити той факт, що договір оренди не є підставою для виникнення прав та обов`язків орендаря у нього, вказуючи, що такий договір не є чинним.

Разом з тим, встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється господарським судом при розгляді спорів про право. Між тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами договору оренди на даний час існує спір щодо виконання зобов`язань за таким договором, реалізації прав або виконанні обов`язків за ним.

Окрім того, фактично вбачається, що у даній справі позивач вимагає визнати відсутнім не право відповідача чи іншої особи за таким договором, що порушує певне його суб`єктивне матеріальне право, а просить визнати відсутнім саме своє право, що фактично не може порушувати його прав або охоронюваних законом інтересів, оскільки сам позивач розпоряджається таким правом, може відмовитись від такого права, не здійснювати його реалізацію тощо.

Визнання відсутнім обов`язків за відповідним договором оренди також не відповідає способом захисту, окрім того, суд здійснює захист саме прав, а встановлення відсутності обов`язку суд здійснює розглядаючи спір про поновлення права, якому кореспондується такий обов`язок, у разі відсутності якого або факту його порушення, відмовляє у задоволенні позову.

Отже, у відповідній частині позову визнання відсутніми прав та обов`язків за договором оренди суд відмовляє. При цьому, в іншій частині заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.а ч.1 ст. 90 Земельного кодексу України (у редакції, чинній в момент підписання договору оренди, далі - ЗК України) власник земельної ділянки має право, зокрема, передавати земельну ділянку в оренду.

Згідно з ч.ч. 1,7 ст.93 ЗК України (у редакції, чинній в момент підписання договору оренди): право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

В силу до ст.13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній в момент підписання договору оренди) договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Форма договору оренди землі на момент підписання договору оренди визначена ст.14 Закону у відповідній редакції, яка вказувала, що договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Як визначено ст.20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинний в момент підписання договору оренди), укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації; державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Поряд з цим, ст.18 цього Закону у вказаній редакції установлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, норми вказаного Закону на відповідний момент встановлювали вимогу щодо реєстрації відповідного правочину договору оренди землі.

В силу ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом і є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст.210 ЦК України, у редакції станом на момент укладення договору). При цьому, договір є видом правочину, що вбачається з змісту ч.2 ст.202 ЦК України.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації, що установлено ч.3 ст.640 ЦК України (в редакції, чинній на момент підписання договору оренди).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України (у редакції, чинній на час підписання договору оренди) передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як визначено ч.2 ст.125 ЗК України (у редакції, чинній в момент підписання договору оренди) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

В силу ч.2 ст.126 ЗК України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

Обов`язковій державній реєстрації підлягали речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право користування нерухомим майном строком більш як один рік (п.д ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

Тобто розмежовувався момент укладення договору оренди землі, внаслідок чого договір набував юридичного значення як факт (наявність домовленостей сторін на виникнення між ними прав та обов`язків у майбутньому після державної реєстрації договору) та момент набрання чинності договором в результаті проведення його державної реєстрації, після чого виникали права та обов`язки сторін. Державна реєстрація правочину виконувала функцію фіксації волевиявлення сторін договору оренди для подальшого визнання права оренди землі та гарантування його реалізації орендарем.

Натомість, 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України № 1878-VI. Згідно з цим законом з тексту ст.ст.182, 640, 657, 732 ЦК України виключили положення про державну реєстрацію правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» - статті 18 і 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Виключаючи положення щодо державної реєстрації правочину, законодавець закріпив необхідність державної реєстрації права оренди.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень реєстратора): орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі; право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 125 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень та реєстрації прав відповідно до таких рішень) закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, з урахуванням викладених норм, поняття «державна реєстрація договору» та «державна реєстрація права» є різними.

Разом з тим, договором оренди сторони, керуючись діючим на момент його укладення законодавством, встановили, що такий договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації, що фактично не відбулось, хоча відповідний обов`язок покладався саме на ТОВ «Суал», який до моменту внесення відповідних змін до законодавства договір оренди не зареєстрував у порядку, встановленому на відповідний час постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073, якою затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що чинне на момент підписання договору оренди законодавство передбачало набрання договором оренди земельної ділянки чинності саме з моменту його державної реєстрації, а право оренди відповідної земельної ділянки виникало після реєстрації такого договору. Отже, не підлягало реєстрації за ТОВ «Суал» (оскільки не виникло у позивача) право оренди земельних ділянок на підставі спірних рішень державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської міської ради Садикової Ірини Ігорівни №68779414 від 08.08.2023, №68780310 від 08.08.2023, що здійснено за зверненням особи, відмінної від потенційного набувача такого права за відповідним договором оренди, що не є чинним.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень та реєстрації прав оренди) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності, вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав, і запис в реєстрі є документом, який встановлює факт набуття такого майна, а вноситься державним реєстратором на підставі поданих йому документів, які свідчать про таке право.

Суд враховує, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі №911/3292/23, в якій брали участь ті самі особи як учасники, суд апеляційної інстанції визначив, що: «оскільки договір оренди укладено між Застугнянською сільською радою Васильківського району Київської області (правонаступником якої є Васильківська міська рада та ТОВ «Суал» і право оренди зареєстровано саме на підставі цього договору та законодавства, яке станом на дату реєстрації права оренди не передбачало можливості державної реєстрації саме договору»,«особою, яка має право на оскарження відповідних реєстраційних дій з визначених у позові підстав (нечинності договору оренди) є саме ТОВ «Суал» як особа, за якою зареєстроване відповідне право оренди й наявність якого за собою вона не визнає».

Отже, у суду першої інстанції відсутні підстави для висновку про те, що права або охоронювані законом інтереси позивача, за яким спірними рішеннями зареєстровано право оренди, не порушуються.

Також, судовим рішенням апеляційної інстанції у справі №911/3292/23, що набрало законної сили, на момент прийняття рішення у даній справі, встановлені обставини, які не потребують доведенню знов відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, зокрема, правонаступництва Васильківської міської ради внаслідок реорганізації Застугнянської сільської ради шляхом її приєднання до відповідача, набуття права власності на нерухоме майно, розташоване на вказаних земельних ділянках, до ТОВ «Володимирівка-С» за фактом передачі його до статутного капіталу такого товариства.

Як визначено ч.3 ст.26 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

В силу ч.3 ст.26 вказаного Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Отже, заявлені вимоги в частині скасування спірних рішень реєстратора підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 9 084грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 6 056грн, враховуючи задоволення його вимог лише в частині.

До проведення судових дебатів, 13.05.2024 позивачем подано заяву про розподіл судових витрат, з доданням до неї доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, які подані у строк, визначений ч.8 ст. 129 ГПК України, з наданням доказів направлення їх копій відповідачу та третій особі (т.1 а.с.211-212).

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 8 000грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що установлено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі № 910/13060/21, 17.01.2023 у справі № 922/4812/21, 09.01.2024 у сроаві №922/1253/23, 17.01.2024 у справі №910/2158/23, а також додатковою постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позові, позивач повідомив, що його орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу будуть становити 5 000грн (т.1 а.с.1-6), до закінчення судових дебатів позивач подав заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000грн з доказами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази:

ордер АМ №1049935 від 03.01.2024 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Якухно О.М. позивачу ТОВ «Суал» (т.1 а.с.213);

договір від 03.01.2024 №б/н про надання професійної правничої допомоги, укладений між позивачем (далі клієнт) та адвокатом Якухно О.М. (далі адвокат) (далі договір; т.1 а.с.214-215);

додаток від 03.01.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги (т.1 а.с.216, далі додаток до договору);

акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.05.2024 до договору від 03.01.2024 (т.1 а.с.217).

Так, відповідно до п.1 договору: адвокат зобов`язується здійснити представництво клієнта, що вказане в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплачувати надання професійної правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору; безпосередній зміст юридичної послуги та правничої допомоги адвоката за цим договором полягає у наданні адвокатом клієнту юридичних послуг, пов`язаних із консультацією клієнта по правовим питанням, підготовкою та/або рецензією договорів, запитів, листів, відповідей, претензій, контролю за виконавчими провадженнями та участь у ньому від імені клієнта, надання юридичної допомоги у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, органами досудового розслідування, поліцією, прокуратурою, судами тощо; клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується доручення, під час строку дії цього договору готувати процесуальні та інші документи, подавати їх до суду як представник клієнта або передавати клієнту для особистої подачі останнім, здійснювати представництво (представляти) клієнта в органах поліції, прокуратурі, підприємствах, установах та організаціях, перед фізичними особами, у судах всіх інстанцій та юрисдикцій у справах, пов`язаних із оспоренням реєстрації прав та обов`язків за договором оренди землі від 14.10.2008 по земельним ділянкам з кадастровими номерами 3221482802:03:008:0010, 3221482802:03:008:0011.

Згідно п.3 договору визначено, що за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана в п.1 договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах визначених в додатку до цього договору.

В силу пп.5.1 п.5 договору клієнт зобов`язаний, зокрема, вчасно та у повному обсязі виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Цей договір діє з дати його укладення та до 31.12.2025 або до ухвалення остаточного рішення у судових справах (строк дії цього договору); в частині оплати професійної правничої допомоги договір діє до його повного виконання; сторони цього договору погодили та встановили, що із закінченням строку дії цього договору усі зобов`язання адвоката за цим договором вважаються виконаними належним чином та припиненими (п.7 договору).

Пунктом 1 додатку до договору визначено, що сторони погодили виплату суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом професійної правничої допомоги, вказаної в договорі і визначеної дорученням, у фіксованому розмірі, що становить 8 000грн, яка включає: підготовку процесуальних документів для звернення до суду, процесуальних документів, заяв, клопотань, заяв по суті, апеляційних та касаційних скарг, відзивів на апеляційні та касаційні скарги в ході розгляду справи, участь у судових засіданнях у судах всіх інстанцій, вчинення інших дій на виконання договору тощо.

Сторони погодили, що вказаний в пункті 1 цього додатку розмір гонорару (винагороди) за надання професійної правничої допомоги, вказаної в договорі і визначеної дорученням, встановлено сторонами з врахуванням складності справи, виходячи із принципів розумності та з врахуванням часу (строку) дії договору протягом якого доручення підлягає виконанню, а також матеріального стану клієнта (п.2 додатку до договору).

Сторони погодили, що виплата гонорару (винагороди) здійснюється клієнтом протягом всього часу надання допомоги частками або одноразово, але у будь-якому разі не пізніше ніж через 5 робочих днів після ухвалення остаточного рішення у справі (п.3 додатку до договору).

Відповідно до положень п.п.8-9 додатку до договору: виплата гонорару (винагороди) та оплата фактичних витрат для виконання договору здійснюється в готівковому або безготівковому порядку відповідно до чинного законодавства України; у випадку дострокового розірвання договору до винесення остаточних рішень суду, незалежно від підстав, клієнт зобов`язаний оплатити адвокату гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання та здійснити оплату всіх фактичних витрат для виконання договору, понесених адвокатом; розрахунок гонорару (винагороди) надається адвокатом та погоджується із клієнтом.

Згідно акту від 13.05.2024 приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) до договору від 03.01.2024 адвокатом надано, а клієнтом отримано послуги на загальну суму 8000грн, а саме:

підготовка позовної заяви 4год;

підготовка заяви про зміну предмета позову 1год;

підготовка відповіді на відзив 3год;

підготовка клопотання про приєднання доказів 1год;

участь у судових засіданнях 11.03.2024, 03.04.2024, 17.04.2024, 20.05.2024.

Доказів оплати наданих адвокатом послуг на момент прийняття рішення у справі не надано, строк оплати, встановлений п.3 додатку до договору, не закінчився.

У вирішенні питання щодо відшкодування позивачу витрат у розмірі 8 000грн, які позивач має понести на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі №916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, 03.04.2024 у справі №915/436/23, 30.04.2024 у справі №914/1508/23, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, 21.06.2023 у справі №908/3387/21 для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №906/432/19, 21.02.2023 у справі №4/40/5022-387/2012, 02.03.2023 у справі №910/1864/21, 19.09.2023 у справі №905/1191/21, 06.11.2023 у справі №938/466/21; додаткові постанови Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №910/3567/23, від 05.03.2024 у справі №916/2266/22, від 18.06.2024 у справі №910/466/22).

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, 16.11.2022 у справі №922/1964/21; постанови Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, 27.02.2024 у справі №916/2239/22, 05.03.2024 №912/3432/23; 15.05.2024 ц справі №922/2738/21; додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч.5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У даній справі відповідач скористався своїм правом та подав клопотання про зменшення розміру відшкодування витрат на оплату правничої допомоги до 2 000грн, в якому, зокрема, вказував на неспівмірність розміру таких витрат з обсягом наданих послуг, а також зазначав, що фактично позивачем не доведено складання позовної заяви адвокатом, оскільки така заява підписана директором позивача (т.1 а.с.208-209).

Водночас сам факт підписання позовної заяви керівником позивача, а не адвокатом не свідчить про те, що керівник позивача самостійно її склав. Поряд з цим факт надання професійної правничої допомоги при складенні позовної заяви підтверджується актом від 13.05.21024 приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) до договору від 03.01.2024, який складений позивачем та адвокатом (також див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №924/122/19).

Вимагаючи зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000грн відповідач фактично не вказує та не надає доказів того, що обсяг робіт та наданих послуг співмірний саме з таким розміром.

Поряд з цим, суд вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі таким, що є співмірним та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та послуг, часом, фактично витраченим адвокатом, а відповідні витрати неминучими та дійсно необхідними.

Однак, враховуючи, що позов задоволено лише в частині, суд відшкодовує позивачу відповіді витрати лише в частині, враховуючи задоволення лише частини з вимог позивача, а саме у розмірі 5 333грн (8000:3*2).

На підставі викладено,керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської міської ради Садикової Ірини Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяження, індексний номер: 68779414 від 08.08.2023 11:49:53, номер запису про інше речове право: 51281455, про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,5151 га, кадастровий номер: 3221482802:03:008:0010, на підставі договору оренди землі, серія та номер: 1921, виданий 14.10.2008.

3. Скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської міської ради Садикової Ірини Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяження, індексний номер: 68780310 від 08.08.2023 12:19:14, номер запису про інше речове право: 51281852, про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,2049 га, кадастровий номер: 3221482802:03:008:0011, на підставі договору оренди землі, серія та номер: 1921, виданий 14.10.2008.

4. Відмовити у задоволенні позову в частині визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «СУАЛ» прав і обов`язків по оренді земельних ділянок з кадастровими номерами 3221482802:03:008:0010, 3221482802:03:008:0011 за договором оренди землі від 14.10.2008, підписаним між Застугнянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «СУАЛ», право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав: індексний номер 68779414 від 08.08.2023 11:49:53, номер запису про інше речове право: 51281455, про реєстрацію права оренди ділянки земельної площею 0,5151га, кадастровий номер: 3221482802:03:008:0010, на підставі договору оренди землі, серія та номер: 1921, виданий 14.10.2008; індексний номер: 68780310 від 08.08.2023 12:19:14, номер запису про інше речове право: 51281852, про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,2049 га, кадастровий номер: 3221482802:03:008:0011, на підставі договору оренди землі, серія та номер: 1921, виданий 14.10.2008.

5. Стягнути з Васильківської міської ради (ідентифікаційний код 34627780; 08601, Київська обл., Обухівський р-н, м. Васильків, вул. Покровська, буд. 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУАЛ» (ідентифікаційний код 34411494; 10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Житній Базар, буд. 8) 6 056грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором та 5 333грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.08.2024.

Суддя А.Р. Ейвазова