Ухвала

від 05.08.2024 по справі 914/1925/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.08.2024 Справа № 914/1925/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем», м. Київ,

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енфор», м. Львів, заборгованості в сумі 41 490, 67 грн, що складається з 18 439, 23 грн основного боргу, 5 838, 93 грн інфляційних втрат та 17 212, 51 грн пені.

До Господарського суду Львівської області 01.08.2024 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енфор», м. Львів, заборгованості в сумі 41 490, 67 грн, що складається з 18 439, 23 грн основного боргу, 5 838, 93 грн інфляційних втрат та 17 212, 51 грн пені на підставі договору №1546 від 02.06.2020 про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу, додатку № 2 до договору №1546 від 02.06.2020 «Ціни та інші виплати за обслуговування наданого в користування робочого одягу», додатку № 3 до договору №1546 від 02.06.2020 «Принципи компенсації вартості та викупу», додатку № 5 до договору №1546 від 02.06.2020 «Перелік цін на роботи по модифікації одягу», додатку № 6 до договору №1546 від 02.06.2020 «Критерії якості послуг з обслуговування наданого робочого одягу», акта надання послуг №214894 від 31.12.2021 на суму 5 443, 09 грн, акта надання послуг №218069 від 31.01.2022 на суму 5 471, 18 грн, акта надання послуг №220636 від 28.02.2022 на суму 4 514, 98 грн, акта надання послуг №225828 від 25.04.2022 на суму 601, 99 грн, акта надання послуг №228566 від 23.05.2022 на суму 2 407, 99 грн, рахунку на оплату №214894 від 31.12.2021 на суму 5 443, 09 грн, рахунку на оплату №218069 від 31.01.2022 на суму 5 471, 18 грн, рахунку на оплату №220636 від 28.02.2022 на суму 4 514, 98 грн, рахунку на оплату №225828 від 25.04.2022 на суму 601, 99 грн, рахунку на оплату №227566 від 23.05.2022 на суму 2 407, 99 грн, графіку виставлення рахунків у 2022 році, роздруківок із електронної пошти від 04.01.2022, 31.01.2022, 29.04.2022 про надсилання рахунків на оплату на адресу ел. пошти «ІНФОРМАЦІЯ_1», претензії вих. 2П-2747 від 07.10.2022 на суму 18 439, 23 грн з доказами надсилання, претензії вих. №П-2654 від 08.09.2022 на суму 18 439, 23 грн з доказами надсилання, претензії вих. №П-3274 від 29.11.2023 на суму 18 439, 23 грн з доказами надсилання, розрахунку санкцій станом на 05.07.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Водночас Господарським процесуальним кодексом України встановлено певні вимоги до заяви про видачу судового наказу. Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України підставою для відмови у видачі судового наказу може бути та обставина, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Так, як вбачається із поданої заяви, заборгованість, заявлена до стягнення, виникла, як зазначає заявник, внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Енфор» (замовником згідно з договором) умов договору №1546 від 02.06.2020 про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу з додатками в частині несплати за надані заявником на виконання умов договору послуг.

На підтвердженням надання заявником послуг боржнику у сумі 18 439, 23 грн до матеріалів заяви долучено, зокрема, акти надання послуг, рахунки на оплату, претензії з доказами їх надсилання засобами поштового зв`язку та на адресу ел. пошти боржника, розрахунок заборгованості.

У абз. 2- 3 п. 9.5 договору про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу визначено, що із рахунком, замовнику направляються податкова накладна та акт виконаних робіт, який підтверджує надання послуг за цим договором. Сторони визнають, що акти складені в електронному вигляді та підписані електронним цифровими підписами є первинними документами, які підтверджують факт надання послуг за договором.

Відповідно до п. 9.6 договору послуги вважаються наданими в повному обсязі та без зауважень, якщо протягом 2-х тижнів з моменту відправлення рахунку, податкової накладної та акту, що підтверджує надання послуг, замовник не пред`явив жодних письмових претензій щодо якості наданих послуг.

Долучені заявником акти надання послуг підписані та скріплені печаткою виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем», натомість зі сторони боржника акти не підписано ні власноруч ні електронним цифровим підписом.

Заявник по тексту заяви про видачу судового наказу зазначає, що письмових зауважень по актам від боржника не отримано, тому слід вважати що послуги, зазначені в актах, виконані в повному обсязі і підлягають оплаті. Крім того, повідомляє, що акти виконаних робіт тв податкові накладні надсилалися Товариству з обмеженою відповідальністю «Енфор» у відповідності до умов договору.

Натомість, заявником не долучено податкових накладних із доказами їх надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю «Енфор», внаслідок чого в суду відсутні підстави вважати, що заявником доведено надання послуг боржнику в повному обсязі та без зауважень, тобто із матеріалів заяви та долучених до неї додатків не вбачається виникнення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення заяви про видачу судового наказу.

Крім того суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 7 Перехідних положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятою відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який був неодноразово продовжений. Однак постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відмінено з 30.06.2023.

Заявником нараховано пеню у період 15.01.2022 - 05.07.2024 на суму боргу 5 443, 09 грн, 15.02.2022 - 05.07.2024 на суму боргу 5 471, 18 грн, 15.03.2022 - 05.07.2024 на суму боргу 4 514, 98 грн, 10.05.2022 - 05.07.2024 на суму боргу 601, 99 грн, у період 07.06.2022 - 05.07.2024 на суму боргу 2 407, 99 грн.

Тобто обрані позивачем періоди виходять за межі шестимісячного строку нарахування, що допускається за умови встановлення законом або договором іншого порядку (строку) для нарахування пені.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу судового наказу у зв`язку з тим, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, суд одночасно звертає увагу заявника, що згідно з ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст. ст. 147, 150, 151, 152, 153 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енфор заборгованості в сумі 41 490, 67 грн відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.