Рішення

від 18.06.2024 по справі 915/1/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Справа № 915/1/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРАГРО", вул. Маріупольська, буд. 54А/1, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 43482430)

електронна пошта: info.eragro@gmail.com

представник позивача: адвокат Гоцуляк Юлія Сергіївна

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОР УКРАЇНА", вул. Маріупольська, буд. 47, кв. 19Б, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 40568367)

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

про стягнення коштів в сумі 335 411, 17 грн.

за участю представників сторін :

представник позивача: адвокат Гоцуляк Ю.В.

представник відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРАГРО" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОР УКРАЇНА" грошові кошти в сумі 335 411, 17 грн., яка складається з: 325 650, 42 грн. - сума заборгованості, 5 306, 83 грн. - інфляційні нарахування; 4 453, 92 грн. - 3% річних.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на оплату судового збору у розмірі 5 031, 18 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 05.03.2024 об 11:30 год.

Підготовче засідання у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/1/24, призначене на 05.03.2024 об 11:30 год. не відбулось протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, зокрема, у період з 11:31 по 12:18 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2024 призначено підготовче засідання по справі на 26.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 23.04.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2024 закрито підготовче провадження у справі, надано позивачу дозвіл в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України для подання додаткових пояснень у справі. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 21.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2024 відкладено судове засідання на 11.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.06.2024.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідач явку повноважного представника в жодне підготовче / судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом також враховано, що відповідач неодноразово звертався до Господарського суду Миколаївської області з клопотаннями про відкладення розгляду справи, які подавались за один день або в день судових засідань (вх. № 2629/24 від 05.03.2024; вх. № 3580/24 від 26.03.2024; вх. № 3580/24 від 26.03.2024; вх. № 4834/24 від 23.04.2024; вх.. № 5981/24 від 21.05.2024).

21.05.2024 до Господарського суду Миколаївської області від представника відповідача - адвоката Українець С.В. надійшла заява (вх. № 5977/24 від 21.05.2024) про вступ у справу як представника. На підтвердження своїх повноважень адвокатом надано ордер серії ВЕ №1120304 від 20.05.2024.

Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2024, 11.06.2024 надсилались до електронного кабінету представника відповідача адвоката Українець С.В., що підтверджується довідками про доставку електронного документа в кабінет електронного суду, що наявні в матеріалах справи.

Жодних заяв або клопотань від відповідача на адресу суду не надходило, причини неявки повноважного представника відповідача суду не повідомлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважного представника відповідача.

В судовому засіданні 18.06.2024 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо невиконання відповідачем умов укладеного між ТОВ "ЕРАГРО" та ТОВ "ЛІНКОР УКРАЇНА" договору генерального підряду на монтаж зовнішніх інженерних мереж та монтаж енергоблоку № 5/17/12/20 від 17.12.2020, який, на думку позивача, є змішаним та містить умови договорів підряду, поставки та купівлі-продажу.

Позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов`язань з поставки товару та виконання робіт, у зв`язку з чим позивач в порядку ч. 2 ст. 849 ЦК України відмовився від договору підряду та вимагав повернення передоплати.

Враховуючи невиконання відповідачем обов`язку з повернення передоплати, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 258, 525, 530, 536, 617, 625, 655, 693, 837, 849 ЦК України, ст. 193, 217, 218, 265, 317 ГК України та умовами договору.

В додаткових поясненнях (вх. № 6010/24 від 21.05.2024) представник позивача зазначає наступне:

- позивач в порядку п. 3.1 договору не передавав відповідачу (генеральному підряднику) дозвільну та затверджену проектно-кошторисну документацію, будівельний майданчик, підготовлений для виконання підрядних робіт, вказаних у Специфікації від 28.01.2022 року № 14 до договору, у якій зазначені характеристики, кількість, номенклатура й загальна вартість партії товару та робіт, що поставляється позивачу за вищевказаним документом, у зв`язку з тим, що відповідачем не було здійснено поставку товару за Специфікацією № 14 в повному обсязі, що унеможливило виконання ним робіт, вказаних у специфікації;

- відповідач прийняті на себе зобов`язання з поставки товару не виконав, ухилявся від вирішення спірних питань у досудовому порядку.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

17.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРАГРО" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОР УКРАЇНА" (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду на монтаж зовнішніх інженерних мереж та монтаж енергоблоку № 5/17/12/20 від 17.12.2020.

Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 10 грудня 2021 року, а в частині зобов`язань, що залишились невиконаними - до їх повного виконання.

Відповідно до п. 14.11 договору невід`ємними частинами цього договору є всі додатки, підписані сторонами.

Договір підписано сторонами.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає та оплачує, а генеральний підрядник приймає на себе зобов`язання по виконанню робіт з монтажу котельного обладнання та зовнішніх інженерних мереж на об`єкті за адресою: м, Миколаїв, вул. Індустріальна. 3, відповідно до затвердженої кошторисної документації (далі - "роботи").

Відповідно до п. 1.2 договору склад, обсяги, об`єм, види робіт визначаються кошторисом та договірною ціною відповідно до розділу 2 цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору за даним договором роботи виконуються в обсягах визначених проектною документацією та додатками до даного договору - "Договірна ціна", а також додатковими угодами до нього. Орієнтовний обсяг робіт на момент укладання договору - визначений в "Договірній ціні". Остаточний обсяг робіт визначається згідно з актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрати.

Відповідно до п. 2.1 договору договірна ціна по цьому договору є динамічною, визначаються згідно з приблизним кошторисом і на момент укладання даного договору, договірна ціна складає 5 000 000 грн. (п`ять мільйонів гривень), з урахуванням ПДВ 20%.

Відповідно до п. 2.2 договору замовник протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання даного договору здійснює передоплату у розмірі 100% від договірної ціни за матеріали та 34% за роботи зазначеної в пункті 2.1. цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору генеральний підрядник зобов`язується виконати всі роботи по договору, протягом 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту отримання авансового платежу встановленого в п. 2.2. цього договору, а також отримання дозвільної та затвердженої проектно-кошторисної документації від замовника та при умові передачі генеральному підряднику будівельного майданчику, підготовленого для виконання підрядних робіт, а також наявності відповідних дозволів і ліцензій, якщо такі необхідні відповідно до діючого законодавства України згідно п. 7.5 цього договору.

Відповідно п. 3.1.2 генеральний підрядник зобов`язується приступити до виконання робіт з монтажу котельного обладнання та зовнішніх інженерних мереж на об`єкті за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 3, не пізніше п`яти днів з моменту здійснення передоплати коштів замовником на рахунок генерального підрядника у порядку визначеному в п. 2.2. цього договору.

Відповідно до п. 6.4 договору забезпечення робіт всіма необхідними матеріалами, обладнанням та механізмами покладається на генерального підрядника та/або замовника - за письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до п. 6.6 договору генеральний підрядник відповідає за відповідність вимогам, встановленим нормативними документами та технічним завданням та якість матеріальних ресурсів, що згідно умов договору є поставкою генерального підрядника.

Відповідно до п. 8.10 замовник зобов`язаний сплатити відповідно до умов договору авансовий платіж.

Відповідно до п. 9.2.4., 9.2.5 договору генеральний підрядник зобов`язаний, зокрема:

- виконати повний комплекс робіт згідно договору та додатків до нього в термін і на умовах, передбачених відповідними статтями цього договору.

- поставити всі необхідні для виконання робіт за даним договором матеріали (за виключенням матеріалів поставки замовника), обладнання, устаткування та будівельну техніку на об`єкт за його місцезнаходженням. Здійснити за свій рахунок їх транспортування, приймання, розвантаження та подачу для виконання робіт.

Відповідно до п. 14.3 договору договір може бути змінено чи доповнено шляхом укладення додаткової угоди у письмовій формі, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 14.4 договору сторона, яка вважає за необхідне внести зміни у даний договір або розірвати його, повідомляє іншу сторону про своє рішення в порядку, передбаченому договором.

Судом встановлено, що в рамках виконання договору генерального підряду на монтаж зовнішніх інженерних мереж та монтаж енергоблоку № 5/17/12/20 від 17.12.2020 в період з 27.01.2020 по 15.02.2022 між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди та специфікації до договору, які є невід`ємною частиною договору, в яких сторони погоджували певний обсяг робіт, їх вартість, порядок розрахунків та строки виконання, а також перелік товару (номенклатура, асортимент, кількість, ціна тощо), необхідного для виконання робіт, а саме: специфікація № 1 від 27.01.2020; специфікація № 5 від 17.03.2020; специфікація № 6 від 19.04.2020; додаткова угода до договору № 1 "Договірна ціна" від 17.12.2020; специфікація № 4 від 29.12.2020; додаткова угода № 2 від 29.12.2020; додаткова угода № 2 "Договірна ціна" від 04.01.2021; специфікація № 3 від 15.01.2021; специфікація № 2 від 15.02.2021; специфікація № 8 від 04.04.2021; додаткова угода № 6 "Договірна ціна" від 05.05.2021; специфікація № 7 від 24.05.2021; специфікація № 8 від 02.06.2021; специфікація № 8 від 02.06.2021; специфікація № 1 від 09.06.2021 до додаткової угоди №3 "Договірна ціна" згідно пункту 1.3 до договору; додаткова угода № 4 "Договірна ціна" від 09.06.2021; специфікація № 9 від 05.08.2021; специфікація № 10 від 01.11.2021; додаткова угода № 5 "Договірна ціна" від 11.11.2021; специфікація № 3 від 11.01.2022; специфікація № 14 від 28.01.2022; специфікація № 15 від 28.01.2022; специфікація № 16 від 15.02.2022; специфікація № 17 від 15.02.2022.

Предметом спору у даній справі є правовідносини між сторонами, які виникли з умов Специфікації № 14 від 28.01.2022.

Відповідно до п. 1 Специфікації № 14 сторони затвердили характеристики, кількість, номенклатуру й загальна вартість партії товару та робіт, що поставляється згідно переліку, викладеному у таблиці. Загальна вартість товару та робіт складає 625 061, 42 грн., з яких вартість товару становить 325 650, 42 грн., а вартість робіт становить 299 411, 00 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 14 замовник протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання даного договору здійснює передоплату у розмірі 50% від загальної вартості товару, зазначеної в п. 1 цієї специфікації з урахуванням ПДВ 20%.

Відповідно до п. 3 Специфікації №14 остаточна оплата здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання замовником акту приймання-передачі товару (далі - "акт"), за вирахуванням суми авансу вказаного в п. 2 даної специфікації.

Специфікацію № 14 підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у загальній сумі 325 650, 42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку за дати 28.01.2022, 31.01.2022, 01.02.2022, 10.02.2022, а саме:

- платіжний документ № 1888 від 28.01.2022 на суму 162 825, 21 грн.;

- платіжний документ № 1892 від 31.01.2022 на суму 60 000, 00 грн.;

- платіжний документ № 1893 від 01.02.2022 на суму 25 000,00 грн.;

- платіжний документ № 1931 від 10.02.2022 на суму 77 825, 21 грн.

У вищевказаних платіжних документах у графі призначення платежу зазначено: "оплата згідно рах. № 162 від 28.01.2022 за припливно-витяжну установку в т.ч. ПДВ 20%".

25.07.2023 представником ТОВ «ЕРАГРО» направлено на адресу ТОВ "ЛІНКОР УКРАЇНА" лист-вимогу № 25/07-1 від 25.07.2023, в якій позивач повідомив про відмову від Специфікації № 14 до договору, у зв`язку з тим, що відповідач своєчасно не розпочав виконувати роботу та ТОВ "ЕРАГРО" втратило необхідність у поставці товару та виконанні вказаних у Специфікації № 14 до договору робіт. Позивач вимагав повернути суму передоплати у розмірі 325 650, 42 грн., яка була сплачена за товари відповідно до Специфікації № 14 протягом двох робочих днів з дня отримання вимоги.

Факт направлення вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення, поштовою накладною № 5401711723407 та фіскальним чеком.

Відповідно до трекінгу поштового відправлення з сайту АТ "Укрпошта" відправлення № 54017117234017 не вручене під час доставки (інші причини) (дата 29.07.2023).

Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів (суми попередньої оплати) за договором в сумі 325 650, 42 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

4.1. Правове регулювання договірних правовідносин.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (господарського зобов`язання), яке (зобов`язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 наголошував на тому, що:

«…Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Подібні висновки викладено у постанові КГС ВС від 25.04.2023 у справі № 911/950/16 (911/3488/20), у постанові ОП КЦС ВС від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, у постанові КЦС ВС від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань`від 17.12.2013 № 14).

4.2. Правове регулювання договору підряду.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17; п. 68 постанови ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19).

4.3. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання (п. 71 постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (п. 74 постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом вище, 17.12.2020 між ТОВ "ЕРАГРО" (замовник) та ТОВ "ЛІНКОР УКРАЇНА" (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду на монтаж зовнішніх інженерних мереж та монтаж енергоблоку № 5/17/12/20 від 17.12.2020.

Специфікацією № 14 від 28.01.2022 сторони затвердили характеристики, кількість, номенклатуру й загальна вартість партії товару та робіт, що поставляється згідно переліку, викладеному у таблиці. Загальна вартість товару та робіт складає 625 061, 42 грн.

На виконання умов договору та Специфікації № 14 позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 325 650, 42 грн. (аванс). Водночас строки виконання робіт у Специфікації № 14 сторонами не погоджено.

Відповідно до ч. 2 ст. 846 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів придбання відповідачем товару, вказаного у специфікації № 14, необхідного для виконання передбачених даною специфікацією робіт - монтаж повітроводів вентиляцій і димовидалення підвального приміщення ЕРАГРО. Отже, невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Специфікацією № 14 протягом майже 2 років не може вважатись розумним строком в розумінні ч. 2 ст. 846 ЦК України, у зв`язку з чим замовник правомірно відповідно до положень ч. 2 ст. 849 ЦК України відмовився від Специфікації № 14, направивши відповідачу лист від 25.07.2023 з повідомленням про відмову від передбачених Специфікацією № 14 товару та робіт, а також вимогою повернути суму попередньої оплати (авансу).

Як вказано судом вище, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс. Враховуючи, що матеріали даної господарської справи не містять жодних доказів на підтвердження факту виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Специфікацією № 14, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення суми авансу.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Як вказано вище, 29.07.2023 підприємством зв`язку АТ «Укрпошта» оформлено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення (листа-вимоги позивача від 25.07.2023). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк оплати (повернення авансу) настав, а оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів (авансу), позовна вимога в частині стягнення 325 650, 42 грн. - суми заборгованості (авансу) підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Позивачем нараховано відповідачу 5 306, 83 грн. - інфляційні втрати за період лютий-серпень 2023, а також 4 453, 92 грн. - 3% річних за період 29.01.2023 по 29.09.2023.

Враховуючи, що обов`язок з повернення авансу виник з дати направлення позивачем відповідачу повідомлення про відмову від Специфікації № 14 з вимогою повернути аванс, суд дійшов висновку про перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат.

Так, 3 % річних за період з 30.07.2023 по 29.09.2023 становлять 1 659, 48 грн. Розрахунок 3 % річних виконано судом за допомогою бази законодавство "Ліга.Закон". В цій частині позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що в серпні 2023 мала місце дефляція, то підстави для стягнення інфляційних втрат відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 4 909, 64 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 121, 54 грн. згідно ст. 129 ГПК України покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНКОР УКРАЇНА», вул. Маріупольська, буд. 47, кв. 19Б, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 40568367) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРАГРО», вул. Маріупольська, буд. 54А/1, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 43482430):

- 325 650, 42 грн. (триста двадцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят грн. 42 коп.) - суми заборгованості;

- 1 659, 48 грн. (одна тисяча шістсот п`ятдесят дев`ять грн. 48 коп.) - 3 % річних;

- 4 909, 64 грн. (чотири тисячі дев`ятсот дев`ять грн. 64 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.08.2024

Суддя Е.М. Олейняш