Рішення

від 29.07.2024 по справі 918/387/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/387/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця Павлюк Галини Олексіївни

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів 71 337 грн. 30 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від прокуратури: Кривецька-Люліч Тетяна Анатоліївна (в залі суду);

Від відповідача: Птіцин Олексій Валерійович (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до фізичної особи-підприємця Павлюк Галини Олексіївни (далі - відповідач) про визнання недійсними додаткових угод № 1, 2 до договору про закупівлю № 12/22 від 25 лютого 2022 року та стягнення коштів 71 337 грн. 30 коп.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що спірні правовідносини виникли за результатами проведення закупівлі UA-2022-02-03-004878-с, між фізичною особою-підприємцем Павлюк Галиною Олексіївною та Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради 25 лютого 2022 року укладено договір № 12/22 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, відповідно до п. 1.1. договору, відповідач зобов`язується у 2022 році поставити Замовникові товари, відповідно до замовлення, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари, а саме постачання риби мороженої в кількості 20516 кг по ціні 88,01 грн. за кг. на загальну суму 1 805 650 грн. 09 коп.

Надалі між сторонами укладено додаткові угоди до вказаного договору, за умовами яких збільшено ціну за 1 кг риби, а саме хека свіжомороженого патраного без голови.

На переконання прокуратури, при укладанні спірних додаткових угод № 1 від 28 червня 2022 року та № 2 від 04 жовтня 2022 року до договору № 12/22 від 25 лютого 2022 року, на обґрунтування збільшення ціни на 9,99% не надано документального підтвердження коливання ціни, відповідачем надано лише висновок № 56.03/221 від 23.06.22 Рівненської ТПП, в якому зазначено ціна за 1 кг на ринку що м. Рівному станом на 23 червня 2022 року - 95-110 грн/кг., яке є недостатнім доказом коливання.

Зважаючи на вказані обставини, на переконання прокуратури укладені додаткові угоди № 1, 2 до договору укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому, з огляду на положення ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними, а 71 337 грн. 30 коп. стягненню з відповідача як завдані збитки.

Відповідач позовні вимоги прокуратури визнає частково та подав до суду відзив на позовну заяву, наступного змісту.

З позовними вимогами про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 04 жовтня 2022 року та стягнення коштів в розмірі 30 460 грн. 50 коп., які отримані у відповідності до даної додаткової угоди.

Решту позовних вимог відповідач не визнає та зазначає, що при укладанні договору № 12/22 від 25 лютого 2022 року на постачання риби мороженої ціна погоджена в розмірі 88,01 грн/кг., таким чином станом, на дату надання висновку № 56.03/221 від 23 червня 2022 року Рівненської ТПП ціна за 1 кг збільшилась в межах від 7,8 % до 24,8% порівняно з ціною вказаною в договорі. Відповідно до п. 3.3 чинного договору рівень цін на продукти встановлюється органами Держстату України та Торгово-промисловою палатою.

Зважаючи на викладене, на переконання відповідача висновок № 56.03/221 від 23 червня 2022 року Рівненської ТПП в сукупності з довідкою Головного управління статистики від 15 червня 2022 року, які додавались до відповідного клопотання відповідача до позивача перед укладанням Додаткової угоди № 1 від 28 червня 2022 року є достатніми доказами обґрунтованості відповідачем коливанням ціни товару, у зв`язку із збільшенням ціни на ринку в Україні. Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що одразу після укладення договору ціни на товар різко збільшились у зв`язку із збільшенням курсу долара США.

Відповідач стверджує, що сторони погодили внести зміни до договору саме на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" , на підставі існуючої на той час ділової практики, відповідних листів - роз`яснень Мінекономрозвитку, та особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", па період дії правового режиму воєнного стану в Україні

Таким чином відповідач зазначає, що укладаючи додаткову угоду № 1 від 28 червня 2022 року до договору, позивач діяв у порядок та у спосіб, встановлений чинним законодавством України. Волевиявлення позивача було вільним та відповідало його внутрішній волі, а правочин був направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Твердження прокурора щодо недійсності додаткові угоди № 1 від 28 червня 2022 року до договору № 12/22 від 25 лютого 2022 року та стягнення безпідставно набутих коштів, є безпідставними і необгрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 29 липня 2024 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у свою чергу позовні вимоги визнав частково, у решті позовних вимог просив суд відмовити.

Заяви та клопотання у справі.

06 травня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України, в якому останній позовні вимоги заперечує.

27 червня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

04 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій останній спростовує твердження відповідача викладені у відзиві.

15 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив прокуратури.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07 травня 2024 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 13 червня 2024 року № 03-04/32/2024, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Церковної Н.Ф., набранням законної сили рішення у даній справі виникла необхідність повторного автоматизованого розподілу справи № 918/387/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2024 року, справу № 918/387/24 передано на розгляд судді Войтюку В.Р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 червня 2024 року справу № 918/387/24 прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання на 01 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2024 року відкладено підготовче засідання на 15 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/387/24 за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради до відповідача фізичної особи-підприємця Павлюк Галини Олексіївни про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів 71 337 грн. 30 коп. та призначено розгляд справи № 918/387/24 до судового розгляду по суті на 29 липня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради проведено закупівлю, шляхом переговорної процедури, риби мороженої (ДК 021:2015:15220000-6: Рибне філе та інше м`ясо риби морожені) на 2022 рік для закладів дошкільної освіти з очікуваною вартістю 1 805 650,09 гривень.

Оголошення про проведення закупівлі Замовником оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті "Ргоzzoro" 14 лютого 2022 року за ідентифікатором UА-2022-02-03- 004878-с.

Встановлено, що за результатами проведеної закупівлі UА-2022-02-03- 004878-с між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та фізичною особою-підприємцем Павлюк Галиною Олексіївною укладено договір № 12/22 від 25 лютого 2022 року на постачання риби мороженої в кількості 20516 кг по ціні 88,01 грн. за кг. на загальну суму 1 805 650 грн. 09 коп. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Учасник зобов`язується у 2022 році поставити Замовникові товари, відповідно до замовлення, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.

На момент підписання Договору сторонами погоджені всі істотні умови Договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором, відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди до вказаного договору, за умовами яких збільшено ціну за 1 кг риби, а саме хека свіжомороженого патраного без голови. Так, згідно додаткової угоди №1 від 28 червня 2022 року до вказаного договору, ціна за один кілограм хека свіжомороженого патраного без голови становить 96,82 грн. та починає застосовуватись з 28 червня 2022 року, тобто з моменту її підписання.

На обґрунтування збільшення ціни на 9,99% та укладення Додаткової угоди № 1 від 28 червня 2022 року постачальником надано лише висновок № 56.03/221 від 23 червня 2022 року Рівненської торгово-промислової палати, в якому зазначено інформацію щодо цін на хек свіжоморожений, що склалися в торгових точках, магазинах та на продуктових ринках по місту Рівному, станом на 23 червня 2022 року. Зокрема, ціна за 1 кілограм хека свіжомороженого становить 95,00 - 110,00 грн.

В подальшому, сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 04 жовтня 2022 року, згідно умов якої ціна за одиницю товару хека свіжомороженого становить 106,49 грн. (на 21% більше по відношенню до ціни вказаної у договорі від 25 лютого 2022 року).

Постачальником не надано жодного підтвердження коливання ціни на ринку, з метою обґрунтування збільшення ціни на 9,99 % та укладення додаткової угоди №2 від 04 жовтня 2022 року.

Враховуючи викладене, на переконання прокуратури додаткові угоди № 1 від 28 червня 2022 року та № 2 від 04 жовтня 2022 року укладені в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, а тому підлягають визнанню недійсними, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача на користь Управління освіти.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №924/674/21, метою регулювання, передбаченого ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2019 року у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Враховуючи наведене, перемога у закупівлі риби свіжо мороженої хеку за ціною 88,01 грн.. за 1 кг. та подальше підвищення ціни шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, що призвело до загального збільшення ціни є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати йоговнутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підсумовуючи вищевикладене, оскаржувані додаткові угоди № 1, 2 (відповідач визнав, що додаткова угода № 2 укладене з порушенням чинного законодавства) до Договору укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону, а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 року зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів, влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року № 11 визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

Пунктом 2.9 вищезазначеної постанови передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Поряд з цим, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором.

Відтак, оскільки вищевказані додаткові угоди визнаються недійсними, то розрахунок за поставлені продукти повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі на постачання риби мороженої, а саме хека за 1 кг. - 88, 01 грн.

Так, згідно наданих Управлінням освіти податкових накладних, відповідачем поставлено 5170 кг, хека свіжомороженого на загальну суму 526 349 грн. 00 коп.

Однак, в перерахунку за цінами договору, за 5170 кг, позивач повинен за рахунок коштів місцевого бюджету сплатити 455 011 грн. 70 коп. (5 170 кг * 88,01 грн.), в той же час ним сплачено загальну суму 526 349 грн. 00 коп., що перевищує вартість відповідно до умов договору на 71 337 грн. 30 коп. , тому ця сума є прямими збитками місцевого бюджету, які виникли внаслідок неправомірного збільшення ціни, шляхом укладення відповідачами оспорюваних додаткових угод до договору, в чому і полягає протиправна поведінка відповідача та наявний безпосередній причинний зв' язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі,

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст. 7 Конституції України).

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 5 цього Закону визначено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з ч. З ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 32 цього Закону визначено повноваження у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, молодіжної політики, фізкультури і спорту, утвердження української національної та громадянської ідентичності, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Згідно з вимогами ст. 54 вказаного Закону, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Територіальні громади відповідно до ст. 172 ЦК України набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Водночас, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанови Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18),

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 916/2407/22 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що прокурор у справі, яка розглядається, правильно визначив позивача - Управляння освіти, оскільки управління освіти є стороною оспорюваних правочинів, а також юридичною особою, яка може від свого імені набувати майнові права та нести обов`язки та є розпорядником бюджетних коштів, здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України. Враховуючи вищевикладене, а також те, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів за договором про закупівлю електричної енергії у постачальника на користь управління освіти, визначення цього органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, є обґрунтованим.

Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19.

Відповідно до Положення про Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 21 червня 2018 року № 4626, управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, є уповноваженим органом Рівненської міської ради у сфері освіти міста.

Управління утримується за рахунок коштів міського бюджету, а також фінансується з інших джерел не заборонених чинних законодавством України.

Управління у своїй діяльності є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядкованим виконавчому комітету, міському голові, заступнику міського голови відповідно до розподілу обов`язків, а з питань здійснення делегованих йому повноважень - підзвітний Управлінню освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації.

Управління є юридичною особою публічного права, може бути позивачем та відповідачем у суді. Крім того, слід повторно зазначити, що згідно плану закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.

Зважаючи на викладені вище обставини справи, суд погоджується із правовою позицією прокуратури, а позовні вимоги у свою чергу підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо правової позиції відповідача, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що доводи викладені у відзиві щодо правомірності укладення оспорюваної додаткової угоди, можливості внесення змін до договору про закупівлю, а також відсутності порушень ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є необґрунтованими з наступних підстав.

На момент підписання Договору сторонами погоджені всі істотні умови Договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором, відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди до вказаного договору, за умовами яких збільшено ціну за 1 кг риби, а саме хека свіжомороженого патраного без голови. Внаслідок укладення додаткових угод до договору на постачання риби свіжомороженої первісну ціну, визначену при проведенні процедури закупівлі, збільшено на 20 %.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (п.п. 89-90 указаної постанови) викладено правовий висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема: 89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. 90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Верховним Судом під час розгляду справи № 903/366/22 у постанові від 16 лютого 2023 року зазначено, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові п. 134 від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Суд зазначає, що відповідачем під час укладення оспорюваних додаткових угод, не обґрунтовано чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, не наведено причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Крім того, постачальником також не доведено, що підвищення ціни є непрогнозованим (оскільки договір укладено 25 лютого 2022 року, тобто на другий день повномасштабного вторгнення російських військ на територію України та під час воєнного стану).

Водночас у пропозиціях відповідача про необхідність внесення змін до договору, зазначено про необхідність збільшення ціни через різке зростанням цін на паливні енергоносії та у зв`язку із здороженням витрат на виробництво товарів.

Водночас, довідки Рівненської ТПП, які відповідач долучив до пропозиції збільшення ціни, взагалі не містить інформацію щодо цін на пальне, на зростання яких посилається відповідач. При цьому, відповідачем не надано підтвердження, коли і за якою ціною закуповувався товар, які паливні витрати понесено у зв`язку з виконанням договору та інші витрати, що зумовило істотну зміну обставин і неможливість виконання умов договору по запропонованій ціни.

Відповідно до Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року № 481, Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, одним з основних завдань якого є реалізація державної політики у сфері статистики. Держстат України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема організовує і проводить статистичні спостереження за соціально-економічними та демографічними явищами і процесами, екологічною ситуацією в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності та проведення спеціально організованих статистичних спостережень.

Однак, перелік органів, установ та організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку не є вичерпним. Дійсно, Закон України "Про публічні закупівлі" не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Проте, Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №917/1009/22 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Отже, у кожному випадку це буде той документ, який підтверджує факт коливання ціни конкретного предмета закупівлі, зокрема, інформація (довідка) або експертний висновок відповідного органу, який має повноваження здійснювати моніторинг ціни на конкретний товар, визначати зміни в цінах на такий товар.

На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Тобто не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, а тим більше лист є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі

№ 904/6290/17 від 13 грудня 2017 року, Верховний Суд у справі № 913/368/19 від 02 грудня 2020 року, у справі № 912/1580/18 від 13 жовтня 2020 року, у справі № 907/788/18 від 23 січня 2020 року.

У відзиві відповідач вказує, причиною підняття ціни та підтвердження коливання є те, що впродовж 2022 року індекс інфляції становив 126% у зв`язку з чим різко виросли ціни з кінця лютого, березня - червня 2022 року, а також наводить середню вартість риби мороженої відповідно до довідок Головного управління статистики у Рівненській області.

Однак, варто зауважити, що відповідно до Пояснення до споживчого набору, до категорії "Риба морожена" - віднесено тушки мінтая, скумбрії, хека, тріски, червоного окуня. Тобто, Головне управління статистики дає загальну інформацію щодо середньозваженої ціни, а не здійснює спостереження цін саме на рибу хек свіжоморожену, яка була предметом закупівлі, тому обґрунтовування коливання цін з посиланням на вказані довідки не є належним доказом.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд не погоджується та не приймає правову позицію відповідача.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду.

За наслідками розгляду справи судом встановлено, що відповідно до норм чинного законодавства (ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі") та укладеного правоичну, сторонами неправомірно укладено додаткові угоди № 1 від 28 червня 2022 року та № 2 від 04 жовтня 2022 року до договору № 12/22 від 25 лютого 2022 року.

Також за наслідками розгляду справи суд зробив висновок про необхідність визнати додаткові угоди № 1 від 28 червня 2022 року та № 2 від 04 жовтня 2022 року до договору № 12/22 від 25 лютого 2022 року недійсним та стягнення з відповідача 71 337 грн. 30 коп. безпідставно набутих коштів.

Судові витрати.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 9 084 грн. 00 коп. у зв`язку з задоволенням позову покладається на відповідача та підлягає до стягнення на користь органу прокуратури.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 28 червня 2022 року до договору про закупівлю № 12/22 від 25 лютого 2022 року укладену між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Павлюк Галиною Олексіївною.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 04 жовтня 2022 року до договору про закупівлю № 12/22 від 25 лютого 2022 року укладену між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Павлюк Галиною Олексіївною.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павлюк Галини Олексіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 25675242) кошти у розмірі 71 337 (сімдесят одна тисяча триста тридцять сім) грн. 30 коп.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павлюк Галини Олексіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури судовий (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 9 084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

6. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05 серпня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.