Рішення

від 05.08.2024 по справі 927/519/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/519/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова»,

код ЄДРПОУ 31333767, вул. Костянтина Кропиви, 59, смт Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17600

Відповідач: Комунальне підприємство «Ладан-Послуга» Ладанської селищної ради,

код ЄДРПОУ 42654379, вул. Миру, 69, смт Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ,

РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 52 143,45 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» через підсистему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Ладан-Послуга» Ладанської селищної ради, у якому просить суд стягнути з відповідача 52 143,45 грн майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.06.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Також ухвалою від 05.06.2024 зобов`язано позивача у дводенний строк з дня отримання ухвали надіслати копію позовної заяви та додані до неї документи третій особі та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали суду від 05.06.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» надав суду докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів третій особі, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвала суду від 05.06.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС 05.06.2024 о 18:54, а отже останнім днем для подання відзиву на позов є 21.06.2024.

Третій особі ухвала суду від 05.06.2024 вручена засобами поштового зв`язку 13.06.2024.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія відповідача та на транспортному засобі, що належить відповідачу, автомобілю позивача завдано майнову шкоду, розмір якої складає 124 292,06 грн. Моторне (транспортне) страхове бюро України виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 72 148,61 грн. На підставі ст. 1187, 1194 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром завданої автомобілю позивача шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 52 143,45 грн.

Відзиву на позов та інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.02.2024 у справі №742/6894/23 постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.01.2024 щодо ОСОБА_1 , якою закрито провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, змінено; закрито провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Вказаною постановою Чернігівського апеляційного суду встановлено, що 27.11.2023, близько 07 год. 40 хв. ОСОБА_1 рухався на автомобілі ВКК Спецмаш, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автодорогою Т-25-30 на виїзд з смт Ладан у напрямку м. Прилуки, під час зміни напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав маневр розвороту, під час якого ударив ковшем в бік автомобіля Рено Логан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який розпочав об`їзд снігоприбирального автомобіля. Апеляційний суд зазначив, що висновки суду про невинуватість водія ОСОБА_1 у зіткненні транспортних засобів спростовуються показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_3 , даними схеми ДТП, поясненнями самих водіїв, наданими відразу після зіткнення автомобілів.

У постанові від 28.02.2024 у справі №742/6894/23 зазначено, що ОСОБА_1 працює на посаді водія у КП «Ладан-Послуга».

Відомості про те, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 працював водієм у КП «Ладан-Послуга» та керував автомобілем ВКК Спецмаш, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить відповідачу, зазначені також у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №159433 від 27.11.2023 та постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАД №831708 від 27.11.2023.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Renault Logan, р.н. НОМЕР_3 , рік випуску - 2019, зареєстрований за СТОВ «Дружба-Нова».

ОСОБА_2 , який керував автомобілем Renault Logan, р.н. НОМЕР_3 , з 26.06.2019 працює на посаді водія у СТОВ «Дружба-Нова», на підтвердження чого надано витяг з наказу №1101-ОС від 25.06.2019.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВКК Спецмаш, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належать відповідачу, не була застрахована.

Позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

03.01.2024 експертом Даценком Г. Д. здійснено огляд пошкодженого автомобіля Renault Logan, р.н. НОМЕР_3 , про що складений акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), де зазначено назви деталей та опис пошкоджень.

08.01.2024 експерт-товарознавець ФОП Даценко Г. Д. на замовлення СТОВ «Дружба-Нова» провів автотоварознавче дослідження автомобіля Renault Logan, р.н. НОМЕР_3 , за результатами якого склав висновок експерта № 015/24 (далі - Висновок).

У Висновку зазначено, що:

- вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Logan, р.н. НОМЕР_3 , пошкодженого в результаті ДТП 27.11.2023, станом на 03.01.2024 становить 124 292,06 грн;

- вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Logan, р.н. НОМЕР_3 , пошкодженого в результаті ДТП 27.11.2023, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових станом на 03.01.2024 становить 88 944,39 грн;

- розмір (вартість збитку), завданого власнику Renault Logan, р.н. НОМЕР_3 , станом на дату пошкодження в ДТП 27.11.2023 становить 88 944,39 грн.

При розрахунку вартості відновлювального ремонту експерт на підставі п. «а», «б» п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, до складових автомобіля застосував коефіцієнт фізичного зносу, значення якого становить 0,47.

У ремонтній калькуляції №98374 від 13.01.2024, виконаній за допомогою системи «Audatex», наведений перелік робіт та найменування запчастин, необхідних для здійснення ремонту пошкодженого автомобіля, серед яких зазначено таку запчастину як вітрове скло вартістю 5 911,92 грн.

24.04.2024 МТСБУ здійснило розрахунок розміру регламентної виплати, яка належить власнику колісного транспортного засобу Renault Logan з номерним знаком НОМЕР_3 , відповідно до якого розмір такої виплати має складати 86 578,33 грн з ПДВ та 72 148,61 грн без ПДВ.

У розрахунку регламентної виплати зазначено, що у звіті до калькуляції вартості відновлювального ремонту включено заміну оригінального вітрового скла, проте згідно з фото додатків до звіту на КТЗ встановлено неоригінальне вітрове скло, вартість якого значно нижча. Виходячи з зазначеного МТСБУ провело розрахунок розміру регламентної виплати з урахуванням вартості вітрового скла - 1 610,00 грн, ціну якого взято з мережі Інтернет.

07.05.2024 МТСБУ перерахувало позивачу кошти у розмірі 72 148,61 грн.

14.05.2024 ФОП Хортом К. М. та представником СТОВ «Дружба-Нова» підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Х-00000349, відповідно до якого вартість робіт з ремонту автомобіля Renault Logan, р.н. НОМЕР_3 , склала 127 316,02 грн з ПДВ, у тому числі вартість автоскла становила 2 041,67 грн без ПДВ.

Позивач вважає, що оскільки розмір матеріального збитку пошкодженого автомобіля складає 124 292,06 грн, а розмір отриманого ним відшкодування - 72 148,61 грн, різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди та отриманим відшкодуванням у розмірі 52 143,45 грн йому повинен сплатити відповідач.

Доказів сплати позивачу коштів у розмірі 52 143,45 грн відповідач суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з п. 9 ч. 1 статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року

№ 1961-IV (далі -Закон № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Постановою Правління Національного Банку України №109 від 30.05.2022, яка набрала чинності 01.07.2022, затверджено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160 000 гривень на одного потерпілого.

За змістом ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону).

Підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону№ 1961-IV встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (КТЗ) здійснюється із застосуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.3 Методики вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики).

Вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ (п. 2.3 Методики).

Згідно з п. 4.3. Методики а результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (далі - висновок експерта).

Відповідно до вимог п. 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

У п. 7.38 Методики встановлено, що значення Е з приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 7.39 Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є:

а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);

б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)).

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним свої трудових (службових) обов`язків.

Також згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.02.2024 у справі №742/6894/23 закрито провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

З правового аналізу ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 16.04.2019 у справі № 927/623/18.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення та спливу встановленого законом строку.

Відтак, для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що факт закриття адміністративного провадження за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу, не є обставиною, яка спростовує наявність вини особи в скоєнні ДТП, а застосовується у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення.

Таким чином, суд доходить висновку, що вина водія ОСОБА_1 у вказаній вище ДТП є належним чином доведеною.

На момент вчинення ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КП «Ладан-Послуга» Ладанської селищної ради та керував службовим автомобілем.

Отже, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки позивачу.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як встановив суд, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВКК Спецмаш, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належать відповідачу, не була застрахована, а тому позивач звернувся до МТСБУ за отриманням регламентної виплати.

Також позивач звернувся до експерта для проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля Renault Logan, р.н. НОМЕР_3 , за результатами якого було складено висновок експерта № 015/24 від 08.01.2024.

Визначена у Висновку вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Logan, р.н. НОМЕР_3 , становить 124 292,06 грн з ПДВ, а з урахуванням застосованого експертом на підставі п. «а», «б» п. 7.39 Методики коефіцієнту фізичного зносу складових (0,47) - 88 944,39 грн.

Так, з розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля вбачається, що вартість складових, що підлягають заміні, становить 75 207,53 грн (у тому числі вартість вітрового скла - 5911,92 грн), а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 39 859,99 грн.

МТСБУ на підставі зазначеного Висновку провело розрахунок розміру регламентної виплати, відповідно до якого розмір такої виплати склав 86 578,33 грн з ПДВ та 72 148,61 грн без ПДВ.

Водночас з наданого розрахунку слідує, що МТСБУ не погодилось з вартістю оригінального вітрового скла, вказаній у калькуляції до Висновку, зазначивши про те, що з фото додатків до звіту на КТЗ вбачається, що на автомобілі було встановлено неоригінальне вітрове скло, вартість якого значно нижча.

Виходячи з зазначеного МТСБУ провело розрахунок розміру регламентної виплати з урахуванням вартості вітрового скла - 1 610,00 грн, ціну якого взято з мережі Інтернет.

Позивач також надав акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Х-00000349 від 14.05.2024, відповідно до якого розмір фактично понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля склав 127 316,02 грн з ПДВ.

Отже, першочерговим є з`ясування розміру, заподіяних позивачу збитків внаслідок ДТП.

Щодо розміру заподіяних збитків.

Суд зазначає, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

У позовній заяві позивач здійснив розрахунок різниці між завданою шкодою та отриманим відшкодуванням, виходячи із розміру зазначених у висновку експерта збитків (124 292,06 грн), а не з фактичної вартості ремонту (127 316,02 грн).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та, порушуючи принцип диспозитивності, самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно, право особи звернутися до суду із самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

Враховуючи наведений принцип диспозитивності, а також те, що обрана позивачем вартість відновлювального ремонту є нижчою за фактичну, що не порушує права інших учасників спору, суд розглядає спір, з огляду на суму завданих збитків у розмірі 124 292,06 грн з ПДВ.

Щодо спірної вартості вітрового скла суд зазначає наступне.

Так, відповідно до доданої до Висновку ремонтної калькуляції №98374 від 13.01.2024 вартість вітрового скла, яке підлягало заміні, становить 5 911,92 грн, тоді як МТСБУ врахована вартість цього скла у розмірі 1600,00 грн на підставі даних з мережі Інтернет.

При цьому фактично вартість вітрового скла, яке було замінено під час проведення ремонтних робіт, склала 2041,67 грн без ПДВ, а з ПДВ - 2450,00 грн.

Суд вважає, що наданий МТСБУ скріншот з мережі Інтернет щодо вартості лобового скла GALAXY MK1 43R-001853 у розмірі 1600,00 грн не є належним доказом вартості вітрового скла, яке підлягало заміні на пошкодженому автомобілі, оскільки, по-перше, є ціною лише одного продавця, а відтак та не відображає середньоринкової його вартості, яка може бути більшою за наведену, по-друге, МТСБУ не обґрунтовано, що саме ця марка скла підходить для встановлення на автомобіль Renault Logan.

Відтак суд доходить висновку, що при визначенні загальної вартості складових, що підлягають заміні, необхідно враховувати саме фактичну вартість вітрового скла, зазначену в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Х-00000349 від 14.05.2024, тобто 2450,00 грн.

Отже, загальна вартість таких складових становить 71 745,61 грн з ПДВ, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 38 025,17 грн з ПДВ.

Таким чином, загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 120 830,14 грн, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 87 109,57 грн.

Щодо розміру відшкодування, яке підлягає сплаті позивачу.

Стаття 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентує, зокрема розмір та склад суми витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що підлягає відшкодуванню на рахунок безпосередньо потерпілій особі.

Згідно з пунктом 36.1 цієї статті Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Закон № 1961-IV розмежовує порядок виплати заподіяної шкоди в умовах існування лише проведеної уповноваженою особою (органом) оцінки цієї шкоди (звіту, акта оцінки) (без урахування ПДВ) та у разі фактичного проведення відновлення ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи з доведенням вартості цього ремонту (з урахуванням ПДВ).

Водночас спеціальні норми Закону № 1961-IV обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактичної), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За змістом наведених норм, визначені пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV правила виплати (перерахування) страхового відшкодування страховиком (МТСБУ) є загальними, тобто рівною мірою (однаково) є обов`язковими для всіх випадків здійснення страхового відшкодування особі, яка має на його отримання, незалежно від того, хто є суб`єктом виплати страхового відшкодування (страховик або МТСБУ), та незалежно від того, застрахував чи ні власник транспортного засобу, що заподіяв у ДТП шкоду, свою цивільно-правову відповідальність.

Вирішальним у цьому випадку - тобто для визначення, чи підлягає перерахуванню у складі страхового відшкодування сума ПДВ, мають значення обставини фактично проведеного відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи та обставини отримання страховиком (МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ.

При цьому слід враховувати, що Закон № 1961-IV розмежовує суму страхового відшкодування (яка визначається відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яка обмежується страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування - пункти 9.1, 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону) та суму відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що визначається відповідно до оціненої шкоди або по факту проведеного ремонту (пункт 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Якщо страхова сума є меншою за розмір заподіяної (оціненої) шкоди, то страхове відшкодування (страхова виплата/регламентна виплата) за таку шкоду особі в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, здійснюється безпосередньо потерпілій з попереднім вирахуванням з суми оціненої шкоди, зокрема суми ПДВ, з подальшим обмеженням/зменшенням отриманої суми до зазначеної страхової суми.

Отже, якщо МТСБУ (у випадках, передбачених статтею 41 Закону № 1961-IV) здійснює безпосередньо на рахунок потерпілої у ДТП особи відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу, однак в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, то сума відшкодування становить: суму оціненої шкоди, що зменшена на суму (тобто за вирахуванням з неї), зокрема, податку на додану вартість, визначеного відповідно до законодавства, з подальшим обмеженням отриманої суми (якщо вона перевищує страхову суму за договором цивільно-правової відповідальності) відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховою сумою, що діяла на дату укладення договору та зазначена в договорі страхування (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону).

Таким чином, страхова виплата (регламентна виплата), здійснена за Законом № 1961-IV потерпілій особі (страховиком чи МТСБУ) в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, не включає суму податку на додану вартість. Доплата цього податку здійснюється відповідно до наведених в пункті 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV умов, а суб`єкт, на якого покладається обов`язок доплатити суму податку, визначається в залежності від того, чи перевищують сумарно: здійснена страхова виплата (регламентна виплата) разом з проведеним відновлювальним ремонтом пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу та нарахованої суми ПДВ; ліміт відповідальності страховика/МТСБУ (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 911/286/20.

Отже, відшкодування ПДВ, у разі документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту виконавцем робіт, що є платником ПДВ, у межах ліміту відповідальності покладається саме на МТСБУ.

Оскільки позивач звернувся до МТСБУ до проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, останнє здійснило виплату відшкодування позивачу з вирахуванням суми ПДВ та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, застосованого до складових, що відповідає наведеним вище положенням Закону.

Враховуючи те, що ліміт відповідальності МТСБУ (160 000,00 грн) не перевищує суми завданих збитків, позивач має право звернутись до МТСБУ для здійснення доплати суми ПДВ з наданням відповідних підтвердних документів.

Таким чином, покладення відповідальності на відповідача у вигляді сплати збитків у сумі ПДВ є неправомірним.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону № 1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У даному випадку франшиза не обумовлена і МТСБУ не утримувалась.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що за фактичної сплати ПДВ, відсутності франшизи та відсутності перевищення вартості відновлювального ремонту над розміром належної страхової виплати, єдиною різницею між розміром шкоди та належної страхової виплати, тобто величиною, що покладається саме на винну особу, є розмір фізичного зносу замінених запчастин.

Відтак відповідач повинен відшкодувати позивачу різницю між вартістю складових, що підлягала заміні, та вартістю, розрахованою з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, яка підлягає відшкодуванню МТСБУ, що становить 33 720,44 грн (71 745,61 * 0,47).

За наведених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 33 720,44 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за подання цього позову сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1 958,17 грн.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Ладан-Послуга» Ладанської селищної ради (код ЄДРПОУ 42654379, вул. Миру, 69, смт Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» (код ЄДРПОУ 31333767, вул. Костянтина Кропиви, 59, смт Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17600) 33 720,44 грн збитків та 1 958,17 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун