Постанова

від 20.06.2024 по справі 904/3674/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3674/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 (прийняте суддею Загинайко Т.В., повне судове рішення складено 05.03.2024) у справі № 904/3674/23

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД"

про стягнення 719 803 грн 95 коп

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви.

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" 719 803 грн. 95 коп. - штрафу за відмову від поставки товару за Договором від 26.11.2019 №35.1.-14/3-74 про закупівлю.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 відмовлено у задоволенні позову та судові витрати у справі віднесено за рахунок Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Відповідач у заяві (вх.№7435/24 від 13.02.2024) просив суд прийняти додаткове рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн. 00 коп.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 у справі № 904/3674/23:

- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) - задоволено частково.

- стягнуто з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" 7 500 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

- в решті вимог за заявою - відмовлено.

З урахуванням того, що справа не є складною, судові засідання у справі не призначалися, суд вважав, що обґрунтованою та співмірною вартістю витрат відповідача на професійну правничу допомогу є сума 7 500 грн. 00 коп., яка підлягає стягненню з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" подало апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 у справі № 904/3674/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) без розгляду, відмовити Відповідачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував заявлене Позивачем у запереченнях клопотання про повернення Відповідачу заяви про ухвалення додаткового рішення. Ані у додатках до Заяви Відповідача, ані до матеріалів справи, Відповідачем не було долучено жодного належного доказу (документу), який би підтверджував те, що Зерній А.А. є керівником Відповідача та, що він має відповідні повноваження на підписання Заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції у відповідності до імперативних вимог ст.ст. 56, 91, 170 ГПК України, був зобов`язаний повернути Відповідачу Заяву з додатками без розгляду.

Аналогічне стосується і долучених до заяви документів в частині відсутності доказів на підтвердження повноважень працівника Відповідача, що їх підписав, більше того вказані додатки подані у не засвідчених копіях.

Рішення суду підписано не в день його ухвалення, а 02.02.2024р., та в цей же день направлене учасникам справи до Електронного кабінету в ЄСІТС, в тому числі Відповідачу.

Отже, Відповідач повинен був подати вказані документи у строк до 07.02.2024р., оскільки вказаний строк згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України обліковується не з дати отримання рішення сторонами, а з дати ухвалення судом відповідного рішення.

Проте, Відповідач подав до суду документи, які Відповідач вважає доказами про розмір судових витрат, в порушення ч. 8 ст. 129 ГПК України, лише 11.02.2024р., навівши в якості поважної причини обставини, які повністю не відповідали дійсності, зокрема щодо не отримання судового рішення у даній справі та ознайомлення з ним лише у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Суд першої інстанції, встановивши недостовірність та помилковість тверджень Відповідача у Заяві (клопотанні) щодо існування поважних причин, замість залишення Заяви Відповідача без розгляду, поновив Відповідачу строки для подання доказів, зазначивши в ухвалі причини, на які Відповідач взагалі не посилався та які свідчать про відсутність поважних причин і повністю спростовують ті причини на, які посилався Відповідач у своєму клопотанні для поновлення строків для подання заяви.

Відповідачем в порушення вищевказаних ст.ст. 73, 74, 77, 78, 129 ГПК України до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що він дійсно отримував правничу допомогу адвоката у даній сраві, про що свідчить відсутність в матеріалах справи як ордеру на надання правничої (правової допомоги) складеного відповідним адвокатом, так і засвідченої належним чином копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю відповідним адвокатом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні в супереч ст. 74 ГПК України вдався до самостійного збору доказів в інтересах Відповідача, шляхом здійснення пошуку в мережі Інтернет, зокрема суд встановив, що нібито станом на день ухвалення додаткового рішення, в Єдиному реєстрі адвокатів України була наявна інформації про те, що керівнику відповідного адвокатського бюро, адвокату Тимофієву Євгенію Леонідовичу 08.10.2018 видано свідоцтво №3939.

Також апелянт не погоджується з обсягом послуг, наданих адвокатом відповідачу.

Позивач вважає, що докази того, що адвокат в інтересах Відповідача ознайомлювався із матеріалами справи відсутні.

Надання консультацій щодо правової позиції у спорі по справі № 904/3674/23 не було передбачено додатковою угодою від 15.08.2023р. до договору від 02.03.2021р., змін до договору Відповідачем не було внесено в цій частині.

Відповідачем не надано доказів того, що Відзив на позовну заяву та Заперечення складалися адвокатом, оскільки Відзив на позовну заяву та Заперечення підписані не адвокатом, доказів укладання договору про надання правової допомоги з адвокатом Відповідачем не надано, ордеру та засвідченої копії свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю адвоката, на підставі якого б адвокат склав Відповідачу Відзив та Заперечення до матеріалів справи не надано.

Більше того, правова позиція Відповідача щодо підстав не сплати Позивачу штрафу була сформована Відповідачем задовго до укладання додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, про що свідчать копії листів Відповідача, які він долучив у додатках до Відзиву на позовну заяву, а тому ніякої нової позиції для захисту інтересів Відповідача у Відзиві не викладено.

Заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Окрім того, Відповідач не отримував правової допомоги, що була передбачена додатковою угодою до договору і була включена до ціни гонорару - 30 000, 00 грн., яка полягала в участі адвокатом в судових засіданнях по справі.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач проти задоволення скарги заперечує.

Наявність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням наявності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань керівником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЕЛЕКТРОНТЕХСЕРВІС ЛТД" є Зерній Андрій Анатолійович.

Відповідач заявив клопотання про поновлення строку для подання доказів розміру витрат на правничу допомогу та подав такі докази протягом 5 днів з моменту отримання рішення суду.

Суд першої інстанції взяв до уваги підстави для задоволення клопотання відповідача щодо поновлення строк для подання доказів розміру витрат на правничу допомогу, про що зазначив в Ухвалі від 14.02.2024.

Ордер не є доказом розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Такими доказами є договір, рахунки, акти виконаних робіт.

Суд розглядав справу у спрощеному провадженні без виклику сторін, а тому у представництві Відповідача безпосередньо в суді не було необхідності. Відповідно не було необхідності складати ордер.

Крім того в процесуальному законі відсутня заборона або наслідки щодо підписання та подання процесуальних документів стороною справи, складених адвокатом, в рамках укладеного договору про правничу допомогу.

Суд першої інстанції враховуючи статті 126 ГПК України зменшив розмір витрат на правничу допомогу з 30 000,00 грн. до 7 500,00 грн. А тому доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, ґрунтуються лише на суб`єктивній думці та переоцінці доказів.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 20.06.2024.

В судовому засіданні 20.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД", як клієнтом, та Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія було укладено договір від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що клієнт доручає, а бюро приймає на себе доручення клієнта про надання обумовленої цим договором правової (правничої) допомоги в інтересах клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Тимофієв Євгеній Леонідович, Бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах (пункт 1.6 Договору).

Пунктом 7.1 Договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2023 визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його виконання, але не довше ніж по 31.12.2024 включно незалежно від обсягів та стадії виконання будь-якого конкретного доручення клієнта за цим договором.

Також сторонами було підписано додаткову угоду від 15.08.2023 до договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги відповідно, яка визначає зміст та обсяг падання правової (правничої) допомоги клієнтову бюро, а також порядок оплати гонорару за надання правової (правничої) допомоги у справі №904/3674/23 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" про стягнення 719 803 грн. 95 коп. (надалі - Додаткова угода).

Відповідно до вказаної Додаткової угоди бюро зобов`язується виконати роботу та надати таку правову (правничу) допомогу клієнту:

- ознайомлення з документами пов`язаних зі справою №904/3674/23 (позовом, доказами);

- надання консультацій;

- складання заяв по суті (відзиву, заперечення (за потребою), пояснення (за потребою);

- складання заяв та клопотань та інших процесуальних документів (за потребою);

- представляти інтереси клієнта в суді першої інстанції, в т.ч. брати участь судових засіданнях.

Сторонами погоджений фіксований розмір гонорару в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. за надану правову (правничу) допомогу клієнту (пункт 3 Додаткової угоди).

Сторонами погоджено, що розмір гонорару не залежить від затраченого часу бюро на надання правової (правничої) допомоги (пункт 4 Додаткової угоди).

Порядок оплати гонорару: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Клієнт може здійснити авансовий платіж (пункт 5 Додаткової угоди).

Сторони складають акт виконаних робіт протягом 3 робочих днів з дати прийняття судового рішення за результатами розгляду справи (пункт 6 Додаткової угоди).

Ця додаткова угода є підставою для оплати гонорару (пункт 7 Додаткової угоди).

В подальшому сторонами було складено акт від 07.02.2024 приймання-здачі наданої правової (правничої) допомоги, за яким бюро надало, а клієнт прийняв наступну правову (правничу) допомогу за Договором від 02.03.2021 №02/03 та Додатковою угодою від 15.08.2023:

- ознайомлення з документами пов`язаними зі справою №904/3674/23 (позовом, доказами);

- надання консультацій щодо правової позиції у спорі по справі № 904/3674/23;

- складання відзиву по справі № 904/3674/23;

- складання заперечення на відповідь на відзив по справі № 904/3674/23;

- складання заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) по справі № 904/3674/23.

Загальна вартість складає 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Підписанням цього Акту клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору №02/03 від 02.03.2021 та Додаткової угоди від 15.08.2023, а також не має претензій до бюро стосовно отриманих від нього послуг, вказаних у цьому Акті.

У відзиві на позов зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правову допомогу розмірі 30 000, 00 грн. Зазначено, що докази на підтвердження понесення витрат будуть надані протягом 5днів після прийняття рішення.

Разом із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявник подав договір про надання правничої допомоги з додатковими угодами, акт здачі-приймання наданих послуг.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При визначені у договорі про надання адвокатських послуг форми гонорару у твердій (фіксованій) сумі, то вона є незмінною в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, а витрати на правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Позивачем надавалися заперечення щодо заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу. Заперечення мотивовані тим, що судом безпідставно поновлено відповідачу пропущений процесуальний строку для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат; ні у додатках, ні в матеріалах справи не має жодного належного доказу (документу), який би підтверджував те, що Зерній А.А. є керівником відповідача та, що він має відповідні повноваження на підписання заяви; в матеріалах справи немає документів, підписаних адвокатом, адже відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив підписані не адвокатом; у справі відсутній ордер та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю; вартість послуг на правничу допомогу є завищеною: докази надання такої послуги як ознайомлення з документами пов`язаними зі справою відсутні; надання консультацій щодо правової позиції не передбачено умовами договору; доказів того, що відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив складені адвокатом відсутні; складання заяви про ухвалення додаткового рішення не підлягає відшкодуванню.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у справі було подано відзив на позов та заперечень на відповідь на відзив. Відповідно до акту приймання-передачі, підписаного між адвокатським бюро та відповідачем, вказані документи були складені адвокатом.

Суд врахувавши заперечення позивача, характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, її незначної складності зменшив розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок позивача до суми 7500, 00 грн. з чим погоджується колегія суддів.

Зокрема, судом першої інстанції враховано, що включення до переліку таких послуг як ознайомлення з документами пов`язаними зі справою №904/3674/23 (позовом, доказами), надання консультацій щодо правової позиції у спорі по справі №904/3674/23 не містить будь-якого правового підґрунтя, оскільки вказані послуги мають включатися до робіт зі складання відзиву на позовну заяву.

Також, суд, з посиланням на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, не погодився з включенням до переліку такої послуги як складання заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) та зазначив про відсутність підстав для відшкодування витрат на підготовку такої заяви.

Також судом враховано, що фіксований розмір гонорару в сумі 30 000 грн. 00 коп. передбачав надання такої послуги, як "Представляти інтереси клієнта в суді першої інстанції, в т.ч. брати участь у судових засіданнях", проте судові засідання у справі не призначалися, оскільки розгляд справи було здійснено судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Щодо заперечень позивача викладених в апеляційній скарзі колегія суддів зазначає наступне.

Так скаржник посилається на безпідставне поновлення судом строку на подання доказів розміру витрат на правничу допомогу. Проте, зазначена процесуальна дія відповідає положенням ГПК України. При цьому, обґрунтування поновлення строку іншими підставами, ніж вказано заявником, не вплинуло на правомірність такого поновлення. Оскільки, як відповідач, так і суд зазначили одну і ту саму дату ознайомлення відповідача з прийнятим рішенням 05.02.2024.

Також колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що в матеріалах справи не має документів на підтвердження повноважень директора відповідача - Зерній А.А. та заступника директора Зерній В.Д. Суд має доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та можливість перевірки керівника юридичної особи, уповноважених осіб; зазначені данні є відкритими. Наявність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням наявності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Підписання директором відповідача відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив не спростовує обставин надання адвокатом правової допомоги щодо підготовки вказаних документів.

Обов`язок складання, заяв по суті, зокрема, відзиву та заперечення встановлений у пункті 2 Додаткової угоди від 15.08.2023 до Договору та підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача щодо не визначення у справі адвоката, який надавав правову допомогу.

За умовами пункту 1.6 Договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Тимофієв Євгеній Леонідович. За інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що керівником Адвокатського бюро Тимофієва Євгенія є Тимофієв Євгеній Леонідович. Як вбачається з відкритої інформації з Єдиного реєстру адвокатів України, адвокату Тимофієву Євгенію Леонідовичу 08.10.2018 видано свідоцтво №3939.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

За положеннями ст. 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності віднесено не лише представництво. Так до видів адвокатської діяльності віднесено, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

За змістом ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто ордер не є доказом розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Такими доказами є договір, рахунки, акти виконаних робіт тощо.

При цьому, відшкодування витрат на правничу допомогу передбачено не лише за представництво в суді, а і іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою.

Ордер та довіреність, за вимогами ГПК України (ч. 4 ст. 60), є саме доказом наявності у адвоката повноважень на представництво інтересів клієнта.

Однак у даній справі адвокат у суді першої інстанції не здійснював повноваження представника відповідача він не приймав участі у судових засіданнях, не підписував особисто від імені клієнта заяви у справі, проте надавав інші види правничої допомоги, про які вказано вище.

Також, суд звертає увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Надані відповідачем докази в їх сукупності є достатніми для підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у визначеному судом першої інстанції розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Зменшення розміру судових витрат було здійснено судом першої інстанції з урахуванням викладених позивачем заперечень щодо обсягу послуг, які були також продубльовані в апеляційній скарзі.

Колегія суддів не вбачає підстав скасовувати або змінювати додаткове рішення прийняте судом першої інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 у справі № 904/3674/23 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 у справі № 904/3674/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.08.2024

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко