Рішення

від 05.08.2024 по справі 922/1928/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1928/24

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "ЕТАЛОН" (61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, будинок 17, ідентифікаційний код 38771657) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна будівельна група" (61002, м. Харків, Куликівський узвіз, будинок, 9, ідентифікаційний код 41590642) про стягнення 202267,07 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "ЕТАЛОН" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна будівельна група" (відповідач) заборгованості за договором поставки № 1603-1/20 від 16 березня 2020 року в сумі 113265,17 грн, пені в сумі 20614,26 грн, 3% річних в сумі 12027,83 грн та інфляційних витрат в сумі 56359,81 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 3034,01 грн та витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката.

При цьому, у позовній заяві зазначено, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правову допомогу складає 15 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 1603-1/20 від 16.03.2020 щодо своєчасної оплати вартості товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1928/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно ст.251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

05.10.2022 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з п. 37 наведеного розділу Положення підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Як убачається з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивач зареєстрував "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

З довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яку отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 06.06.2024 по справі №922/1928/24 (суддя Чистякова І.О.) було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 06.06.24 17:55.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отож датою вручення позивачу ухвали суду від 06.06.2024 про відкриття провадження у справі - є 07.06.2024.

З урахуванням викладеного, позивач повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію ухвали Господарського суду Харківської області від 06.06.2024 про відкриття провадження у справі було надіслано судом за відомою адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61002, м. Харків, Куликівський узвіз, будинок, 9, проте відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 0600270654964) її не було отримано відповідачем та 26.06.2024 повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення.

Порядок направлення та вручення судових рішень визначений у ст.242 ГПК.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч.5 ст.242 ГПК).

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч.11 ст.242 ГПК).

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч.6 ст.242 ГПК).

Виходячи зі змісту ст.242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил №270 (в редакції на день видачі та направлення ухвали суду від 06.06.2024), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Крім того, суд зазначає, що зазначену ухвалу суду оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

За таких обставин суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі та призначення її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ураховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а саме до 11.07.2024, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

16 березня 2020 року між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) був укладений договір поставки № 1603-1/20 (далі Договір).

Згідно з п.1.1. Договору на умовах даного договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 2.1. Договору предметом поставки є - товарний бетон, цементний розчин (далі за текстом - товар).

Згідно з п. 2.2. Договору загальна кількість Товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються Рахунком-фактурою (або Рахунками-фактурами) за згодою сторін, який є додатком до цього Договору та його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 6.1. Договору поставка здійснюється на умовах: СРТ (Інкотермс 2010).

Пунктом 6.2. Договору визначено, що перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладної на товар.

Згідно з п. 7.1. Договору місце поставки Товару: м. Харків.

Відповідно до п. 10.4. Договору одночасно з передачею партії товару Постачальник передає Покупцеві оформлені відповідно до чинного законодавства України товарно-транспортні документи, а також, на вимогу Покупця - паспорт якості.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що поставка Товару здійснюється після перерахування Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника попередньої оплати за Товар у розмірі 100% (ста процентів) від ціни, визначеної у рахунку-фактурі на партію Товару.

Згідно з п. 5.2. Договору підставою внесення оплати за Товар є рахунок-фактура, який має бути виставлений Постачальником протягом 1 (одного) робочого дня після направлення замовлення Покупцем на партію Товару.

Відповідно до п. 5.3. Договору форма розрахунків: безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у рахунку-фактурі.

Згідно з п. 5.4. Договору датою оплати Товару вважається день зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 13.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Згідно з п. 13.2. Договору строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2020 року.

Відповідно до п. 13.8. Договору в разі, якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна Сторона не виявить бажання розірвати його, про що Сторона повинна повідомити іншу Сторону письмово під розпис або рекомендованим листом, то дія Договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах без обмеження кількості таких пролонгацій.

У позовній заяві зазначено, що на виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 586 248,90 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними та підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними: № 7262 від 16.11.2020 на суму 13525,02 грн, № 7921 від 16.11.2020 на суму 8385,52 грн, № 7392 від 20.11.2020 на суму 16230,02 грн, № 7435 від 23.11.2020 на суму 8115,01 грн, № 7866 від 10.12.2020 на суму 5410,01 грн, № 7980 від 17.12.2020 на суму 5410,01 грн, № 8353 від 17.12.2020 на суму 8115,01 грн, № 8004 від 17.12.2020 на суму 5410,01 грн, № 8061 від 21.12.2020 на суму 3050,00 грн, № 8127 від 23.12.2020 на суму 3050,00 грн, № 722 від 16.01.2021 на суму 8115,01 грн, № 305 від 25.01.2021 на суму 17582,53 грн, № 343 від 26.01.2021 на суму 10820,02 грн, № 723 від 29.01.2021 на суму 9467,52 грн, № 502 від 01.02.2021 на суму 8115,01 грн, № 562 від 04.02.2021 на суму 5410,01 грн, № 1550 від 04.03.2021 на суму 16230,02 грн, № 1189 від 11.03.2021 на суму 6762,52 грн, № 1646 від 29.03.2021 на суму 10820,02 грн, № 1688 від 30.03.2021 на суму 8115,01 грн, № 1720 від 31.03.2021 на суму 8115,01 грн, № 1847 від 05.04.2021 на суму 5410,01 грн, № 2133 від 14.04.2021 на суму 8115,01 грн, № 2217 від 16.04.2021 на суму 10820,02 грн, № 2416 від 23.04.2021 на суму 8115,01 грн, № 2468 від 26.04.2021 на суму 8115,01 грн, № 2470 від 26.04.2021 на суму 5410,01 грн, № 2550 від 27.04.2021 на суму 8115,01 грн, № 2595 від 28.04.2021 на суму 8115,01 грн, № 2664 від 29.04.2021 на суму 5410,01 грн, № 2770 від 05.05.2021 на суму 10820,02 грн, № 2839 від 07.05.2021 на суму 8115,01 грн, № 2853 від 07.05.2021 на суму 8115,01 грн, № 3049 від 13.05.2021 на суму 5410,01 грн, № 3082 від 14.05.2021 на суму 5410,01 грн, № 3090 від 14.05.2021 на суму 10820,02 грн, № 3136 від 15.05.2021 на суму 10820,02 грн, № 3160 від 17.05.2021 на суму 10 820,02 грн, № 3199 від 18.05.2021 на суму 8115,01 грн, № 3245 від 19.05.2021 на суму 10 820,02 грн, № 3359 від 22.05.2021 на суму 16230,02 грн, № 3474 від 26.05.2021 на суму 8115,01 грн, № 3518 від 27.05.2021 на суму 8115,01 грн, № 3685 від 01.06.2021 на суму 8115,01 грн, № 3771 від 03.06.2021 на суму 8115,01 грн, № 3867 від 05.06.2021 на суму 10820,02 грн, № 3881 від 07.06.2021 на суму 10820,02 грн, № 3999 від 09.06.2021 на суму 10 820,02 грн, № 4077 від 11.06.2021 на суму 8115,01 грн, № 4100 від 12.06.2021 на суму 13 525,02 грн, № 4127 від 14.06.2021 на суму 8115,01 грн, № 8389 від 18.09.2021 на суму 13 525,02 грн, № 8475 від 21.09.2021 на суму 5410,01 грн, № 9423 від 13.10.2021 на суму 10 820,02 грн, № 9486 від 15.10.2021 на суму 18935,03 грн, № 9591 від 19.10.2021 на суму 16 230,02 грн, № 9658 від 20.10.2021 на суму 8115,01 грн, № 9744 від 21.10.2021 на суму 8115,01 грн, № 9800 від 22.10.2021 на суму 8115,01 грн, № 9948 від 26.10.2021 на суму 10820,02 грн, № 10633 від 10.11.2021 на суму 8115,01 грн, № 10735 від 12.11.2021 на суму 8115,01 грн, № 10802 від 13.11.2021 на суму 8115,01 грн, № 10844 від 15.11.2021 на суму 10820,02 грн.

Проте відповідач оплатив отриманий товар частково на суму 472983,73 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 258 від 25.11.2020 на суму 37870,05 грн, № 308 від 16.02.2021 50000,00 грн, № 326 від 01.03.2021 на суму 48340,66 грн, № 398 від 14.05.2021 на суму 100000,00 грн, № 491 від 19.07.2021 на суму 100837,99 грн, № 511 від 28.07.2021 на суму 117000,00 грн, № 582 від 12.10.2021 на суму 18935,03 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 113265,17 грн, пені в сумі 20 614,26 грн, нарахованої за період з 16.11.2020 по 16.05.2021, 3% річних в сумі 12 027,83 грн за період з 16.11.2020 по 30.05.2024 та інфляційних витрат в сумі 56 359,81 грн за період з 16.11.2020 по 30.05.2024.

При цьому позивачем зазначено, що з урахуванням вказаних положень договору, з дня поставки товару відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим з урахуванням здійснення останньої поставки товару 15.11.2021, заборгованість позивачем обчислюється з 16.11.2021.

Відповідач в установлений судом строк відзив на позов до суду не надав, позовні вимоги не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як вище установлено, за умовами п. 5.1. Договору поставка Товару здійснюється після перерахування Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника попередньої оплати за Товар у розмірі 100% (ста процентів) від ціни, визначеної у рахунку-фактурі на партію Товару.

Згідно з п. 5.2. Договору підставою внесення оплати за Товар є рахунок-фактура, який має бути виставлений Постачальником протягом 1 (одного) робочого дня після направлення замовлення Покупцем на партію Товару.

Відповідно до п. 5.3. Договору форма розрахунків: безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у рахунку-фактурі.

Згідно з п. 5.4. Договору датою оплати Товару вважається день зарахування коштів на рахунок Постачальника.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

З огляду на наведене, відповідно до умов ч. 1 ст. 692 ЦК України відповідач зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар негайно після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вказаних вище видаткових накладних.

Судом установлено, що позивач у період з 16.11.2020 по 15.11.2021 поставив відповідачу товар згідно вказаних вище видаткових накладних на загальну суму 589 298,90 грн, а не як зазначено позивачем розмірі 586 248,90 грн, та виставив наявні у справі рахунки на оплату, проте відповідач здійснив оплату товару частково на суму 472 983,73 грн згідно вказаних вище платіжних інструкцій, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість Договором в сумі 116 315,17 грн (589 298,90 грн - 472 983,73 грн = 116 315,17 грн).

Водночас сума боргу, яку просить стягнути позивач - 113 265,17 грн, а тому суд вважає, що позивачем доведено прострочення відповідачем оплати поставленого товару у заявленому до стягнення розмірі, а саме 113 265,17 грн.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 1603-1/20 від 16 березня 2020 року в сумі 113 265,17 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 20 614,26 грн за період з 16.11.2020 по 16.05.2021, 3% річних в сумі 12 027,83 грн за період з 16.11.2020 по 30.05.2024 та інфляційних витрат в сумі 56 359,81 грн за період з 16.11.2020 по 30.05.2024, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що пунктом 12.1. сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1%, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Виходячи з того, що договором не встановлено іншого порядку припинення нарахування пені за прострочення оплати покупцем вартості товару, у даному випадку застосовуються положення ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював поставку товару партіями у період з 16.11.2020 по 15.11.2021, а відповідач здійснював часткову оплату отриманого товару у період з 25.11.2020 по 12.10.2021.

З встановлених вище обставин справи та наданих доказів не вбачається, що у відповідача з 16.11.2020 виникло прострочення з оплати товару в сумі 113 265,17 грн, на яку проведено нарахування пені в сумі 20 614,26 грн за період з 16.11.2020 по 16.05.2021, 3% річних в сумі 12 027,83 грн за період з 16.11.2020 по 30.05.2024 та інфляційних витрат в сумі 56 359,81 грн за період з 16.11.2020 по 30.05.2024.

Отож, позивачем не обгрунтовано та не доведено, що у відповідача станом на момент нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат згідно доданого до позовної заяви розрахунку, а саме 16.11.2020 виникло прострочення з оплати товару в сумі 113 265,17 грн.

Отже, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних витрат не відповідає обставинам справи, порядку нарахування, визначеного законом та умовам укладеного між сторонами договору, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 20614,26 грн, 3% річних в сумі 12027,83 грн та інфляційних витрат в сумі 56359,81 грн.

Щодо стягнення судового збору суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2024 року в розмірі 3 028,00 грн.

У даному випадку позов було подано в електронній формі, за подачу якого згідно вимог ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання до суду цього позову позивач мав сплатити судовий збір в сумі 2427,20 грн (3 034,01 грн х 0,8%), фактично ж сплачено 3034,01 грн згідно платіжної інструкції № №2704 від 31.05.2024, а отже позивачем зайво сплачено судовий збір у сумі 606,81 грн (3034,01 грн - 2427,20 грн).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже суд звертає увагу позивача, що він має право на повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору в сумі 606,81 грн після подання до суду відповідного клопотання.

Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору в сумі 1359,18 грн покладаються на відповідача, решта судового збору у розмірі 1068,02 грн покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 253, 525, 526, 530, 538, 549, 610-611, 625, 627-629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 230-232, 343 Господарського кодексу України та ст. 4, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково у сумі 113 265,17 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна будівельна група" (61002, м. Харків, Куликівський узвіз, будинок, 9, ідентифікаційний код 41590642)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "ЕТАЛОН" (61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, будинок 17, ідентифікаційний код 38771657) заборгованість за договором поставки № 1603-1/20 від 16 березня 2020 року в сумі 113 265,17 грн та судовий збір в сумі 1359,18 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

В решті частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "05" серпня 2024 р.

СуддяІ.О. Чистякова