Вирок від 25.07.2024 по справі 333/5044/23

Справа № 333/5044/23

Пр. № 1-кп/333/327/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі спеціального судового провадження в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022000000001189 від 30.08.2022 року,

за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Катеринопіль Катеринопільського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який відповідно до п.6 ч. 1 ст. 480, п. 1 ч. 1 ст.481 КПК України є особою, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене і визнане судом доведеним

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени зазначеної організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 21.12.1965 № 2131 (ХХ) що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; від 24.10.1970 №2625 (XXV, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

-застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру чи то політичного, економічного, військового, чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва від 01.08.1975, який був підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.

Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій

від 18.10.1907, що вступила в дію 26.01.1910 і 07.03.1955 визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України

від 16 липня 1990 року (далі Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Відповідно до зазначеного документа територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від

05.12.1994 Російська Федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов`язання згідно з принципами Заключного акта співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати із ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, військової та іншої допомоги.

31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН та зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02 березня 1999 року № 42 - ФЗ). Відповідно до статей 2 3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганський областей належить до території України.

Статтями 1 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Основного Закону України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати та змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.

Статтею 73 Основного Закону України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі АР Крим) є невід`ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.

Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, спрямований на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволене.

24.02.2022 о 05 год він оголосив рішення про початок військової операції в Україні.

Того ж дня, близько 05 год 10 хв, Збройними Силами Російської Федерації, що діяли за наказом керівництва Російської Федерації та Збройних Сил Російської Федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після цього війська РФ сухопутним шляхом проникли на територію суверенної держави Україна.

У зв`язку з цим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан на всій території України.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (із змінами) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України в Запорізькій області відносяться, - у Бердянському районі: вся територія Бердянського району з 28.02.2022; у Василівському районі: Благовіщенська сільська територіальна громада з 02.03.2022, Василівська міська територіальна громада за винятком села Кам`янське з 26.02.2022, Великобілозерська сільська територіальна громада з 26.02.2022, Водянська сільська територіальна громада з 02.03.2022, Дніпрорудненська міська територіальна громада з 12.04.2022, Енергодарська міська територіальна громада з 02.03.2022, Кам`янсько-Дніпровська міська територіальна громада з 02.03.2022, Малобілозерська сільська територіальна громада з 26.02.2022, Михайлівська селищна територіальна громада з 28.02.2022, Роздольська сільська територіальна громада з 28.02.2022, Степногірська селищна територіальна громада за винятком: с. Лук`янівське; с. Малі Щербаки; смт Степногірськ; с. Степове; с. Приморське з 26.02.2022, вся територія Мелітопольського району з 25.02.2022; у Пологівському районі: Воскресенська сільська територіальна громада з 03.03.2022, с. Дорожнянка Гуляйпільської міської територіальної громади з 03.03.2022, с. Загірне Гуляйпільської міської територіальної громади з 03.03.2022, с. Марфопіль Гуляйпільської міської територіальної громади з 03.03.2022, с. Мирне Гуляйпільської міської територіальної громади з 03.03.2022, с. Степанівка Гуляйпільської міської територіальної громади з 03.03.2022, Кам`янська селищна територіальна громада з 03.03.2022, Комиш-Зорянська селищна територіальна громада з 02.03.2022, Малинівська сільська територіальна громада за винятком: села Малинівка; села Ольгівське; села Охотниче; села Полтавка (з урахуванням територій поза межами населених пунктів у межах територіальної громади) з 04.03.2022, Малотокмачанська сільська територіальна громада за винятком села Білогір`я, села Мала Токмачка (з урахуванням територій поза межами населених пунктів у межах територіальної громади) з 04.03.2022, Молочанська міська територіальна громада з 25.02.2022, с. Копані Оріхівської міської територіальної громади з 04.03.2022, с. Мирне Оріхівської міської територіальної громади з 04.03.2022, с. Нестерянка Оріхівської міської територіальної громади з 04.03.2022, вся територія Пологівської міської територіальної громади з 03.03.2022, вся територія Розівської селищної територіальної громади з 03.03.2022, вся територія Смирновської сільської територіальної громади з 03.03.2022, вся територія Токмацької міської територіальної громади з 26.02.2022, вся територія Федорівської сільської територіальної громади з 04.03.2022.

Крім того, відповідно до указу представника окупаційної адміністрації держави-агресора ОСОБА_6 № 21-у від 03.03.2023, адміністративно-політичним центром Запорізької області встановлюється місто Мелітополь.

Так, ОСОБА_5 , будучи громадянином України та маючи досвід перебування на керівних посадах, заручившись підтримкою військовослужбовців РФ, вирішив реалізувати свої політичні амбіції шляхом зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора у Запорізькій області.

Зокрема, у не встановлений досудовим розслідуванням час і місці, але не пізніше 13.05.2022,ОСОБА_5 , перебуваючи на території Запорізької області, домовився з окупаційними військами РФ про силове забезпечення йому умов для керівництва Запорізькою областю, в тому числі за рахунок збройного примушування органів місцевого самоврядування та комунальних підприємств до визнання його заступником голови з питань інфраструктури так званої адміністрації Запорізької області, яка діє на території Запорізької області, тимчасово окупованій збройними силами Російської Федерації.

В подальшому, у не встановлений досудовим розслідуванням час і місці, але не пізніше 13.05.2022,будучи громадянином України, ОСОБА_5 добровільно зайняв посаду у створеній окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме посаду заступника голови з питань інфраструктури так званої адміністрації Запорізької області (тимчасово окуповані території), пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Так, 13.05.2022, так званою «Військово-цивільною адміністрацією Запорізького району» в особі військового коменданта Запорізької області ОСОБА_7 видано наказ про призначення заступника голови адміністрації Запорізької області з питань інфраструктури ОСОБА_5 .

Після цього,у вересні2022року,більш точнадата невідома, ОСОБА_5 ,перебуваючи білябудівлі такзваної «Мелітопольськоїобласної адміністрації»(Мелітопольськарайонна державнаадміністрація Запорізькоїобласті заадресою:Запорізька область,м.Мелітополь,вул.Івана Алексєєва,5),позиціонуючи себеяк заступник голови так званої адміністрації Запорізької області з питань інфраструктури Запорізької області (тимчасово окуповані території), звернувся до жителів Запорізької області шляхом публічного виступу, під час якого піднімав питання відновлення пошкодженої інфраструктури району.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 вчинив кримінальнеправопорушення (злочин),передбачений ч.5ст.111-1КК України- добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Позиція обвинуваченого

Відповідност. 129 Конституції України,ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Відповідно до ч. 2ст. 7 КПК України,зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписівст. 2 КПК Україниз дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр», на сайті суду та на сайті Офісу Генерального прокурора.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5ст. 111-1 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, ухвалою суду від 06.11.2023 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинуваченого та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого.

У зв`язку з цим обвинувачений ОСОБА_5 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого йому обвинувачення.

Докази, які досліджені судом

Дослідивши підчас спеціальногосудового провадженняв судовомузасіданні наданістороною обвинуваченнядокази,суд вважає,що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами:

- протоколом огляду відкритих джерел інформації від 14 вересня 2022 року та скріншотів до нього, за змістом яких за допомогою пошукової системи «Google» шляхом введення в пошуковий рядок запиту « ОСОБА_8 » встановлено: мовою оригіналу «Замом у мелитопольского коллаборанта Евгения 27 трав 2022 р Как стало известно редакции РИА-Мелитополь из компетентних источников … ОСОБА_9 . Он отвечает за сферу инфраструктуры» (Скріншот №1). При переході за новиною «Замом у мелитопольского коллаборанта Евгения…» на сайт новин «МИГ» міститься сторінка сайту з відповідною новиною «Замом у мелитопольского коллаборанта ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на фоні літака міститься фото обвинуваченого ОСОБА_5 (Скріншот №2). На сайті новин «МИГ» міститься сторінка сайту з відповідною новиною (мовою оригіналу) «Стали известны имена двух заместителей рейкового губернатора Запорожской области Евгения Балицкого» …Еще один заместитель ОСОБА_10 Балицкого назначен Чертковым ОСОБА_9 . Он отвечает за сферу инфраструктуры. Ранее пресс служба НАБУ сообщила, что Сунцову заочно обявили о подозрении в растрате 1,93 млн долларов и 55,24 тыс. євро (всего около 30 млн гривень по курсу НБУ». (Скріншот №3) даний скріншот містить фото ОСОБА_11 та його анкетні дані. На сайті новин «РИА Мелитополь» міститься сторінка сайту з відповідною новиною «Кто ходит в замах у мелитопольского коллаборанта Евгения Балицкого вы удивитесь» (Скріншот №4). «Стали ивестны имена двух заместителей фейкового губернатора Запорожской области ОСОБА_12 … 12 мая 2022года Чертков назначил также двух заместителей Е.Балицкого. Первым заместителем по экономике и финансам стал ОСОБА_13 . Человек с такой фамилией и инициалами был советником главы ДНР. Еще один заместитель ОСОБА_14 , назначеный Чертковым - ОСОБА_9 . Он отвечает за сферу инфраструктуры». На фоні літака міститься фото обвинуваченого ОСОБА_5 «Известно, что ОСОБА_15 был главным конструктором по самолетным проектам ПАО «Мотор ОСОБА_16 ». В сентябре 2021 года он всплыл в скандале бывший первый заместитель генерального директора Харьковского государственного авиационного университета ИгорьСунцов был объявлен в розыск. Его подозревают в растрате 30 млн.гривен» (Скріншот №5).

Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознимками від 20.02.2023, проведеного старшим оперуповноваженим 2-го відділу 3 управління ГУ «I» ДНЗД СБ України, в присутності двох понятих, судом встановлено, що свідок ОСОБА_17 на фотознімках впізнав чоловіка на фото №2, а саме ОСОБА_5 , як особу, яку бачив в м. Мелітополь.

Протоколом огляду інформації від 22.02.2023 року та долученим до нього диском, проведеного старшим оперуповноваженим 2-го відділу 3 управління ГУ «I» ДНЗД СБ України, відповідно до якого, на офіційному сайті Міністерства івнутрішніх справ України розміщено дані та фото ОСОБА_5 , як особи яка переховується від органів досудового розслідування із зазнначенням установочних даних (Скріншот №1). На скріншоті №2 міститься публікація, під зазначено публікацією розміщено наступний текст (мовою оригіналу): лента новостей. Главы ДНР, ЛНР, херсонской, запорожской ВГА прилетели в Москву. Главы неподконтрольных Украине террторий вылетели в Москва днем 28 сентября, по завершении референдумов о вхождении в состав Росии. По словам Пушилина, в столице необходимо провести ряд юридических процедур в ОСОБА_18 . Також даний скріншот №2 містить фото із зображенням на фоні російського літака розташована делегація, серед членів якої знаходиться особа візуально схожа на ОСОБА_5 . На скріншоті №3 груповий знімок представників окупаційної влади, серед яких присутня особа, візуально схожа на ОСОБА_5 . На скріншотах № 4 та №5 з офіційного російського ютуб-каналу «Kremlin» опубліковано відео (мовою оригіналу) «Подписание договоров о принятии ДНР, ЛНР, Запорожской, Херсонской областей в состав России». Загальна тривалість відео 43 хв 40 сек, протягом яких відбувалась церемонія підписання документів щодо анексії українських територій, а також промова президента рф ОСОБА_19 .. При перегляді вказаного відеофайлу на 04 хв 40 сек та 04 хв 50 сек встановлено особу візуально схожу на ОСОБА_5 . На скріншотах № 6 та №7 міститься фото з наступним текстом (мовою оригіналу) «Почетная грамота награждается заместитель главы администрации Запорожской области по вопросам инфраструктуры ОСОБА_20 . Безлад: росіяни продовжує заохочувати зрадникв, які прийшли до влади на окупованих територіях. Так «почесною грамотою» нагороджений ОСОБА_5 , який ще в 2021 року оголошений в розшук за розкрадання державних коштів загальною сумою в 30 млн грн. Саме тоді він і виїхав до росії. З приходом загарбників на територію Запорізької області, ОСОБА_15 став заступником голови окупаційної влади ОСОБА_21 ».

З досліджених судом публікацій встановлено, що зазначені відомості підтверджують факт призначення окупаційною владою Запорізької області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаду заступника керівника т.з.в. тимчасово військово цивільної адміністрації Запорізької області.

Протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 19 січня 2023 року та долучений до нього диск, який містить файли, на яких розміщені відомості щодо зняття інформацій з електроних інформаційних систем стосовно ОСОБА_22 , а саме в папці «відправлені» встановлено ряд файлів, які підтверджують протиправну діяльность ОСОБА_5 , а саме Приложение №1 «Распоряжение главы военно-гражданской администрации Запорожской области Об утверждении Порядка предоставлений финансовой помощи. Бланк Заявлений о предоставлении финансовой помощи (наименование получателя, адрес). Приложение №2 бланк отчета о затратах (недополученных доходах в связи с производством (реализацией) товаров, выполнением работ, оказанием услуг на «- » 2022 г. Пояснительная записка к проекту Распоряжения главы военно-гражданской администрации Запорожской области «Об утверждении порчдкапредоставления». Бланк Листа согласования к проекту Распоряжения главы военно-гражданской администрации Запорожской области «О», яким встановлено, що обвинувачний ОСОБА_5 займає посаду «заместителя Главы Военно-гражданской администрации Запорожской области по вопросам инфаструктуры и промышленности» та йому призначені виплати в квітні 2022 року у розмірі 600000 рублів. Електронний лист мовою оригіналу: Совещание 06 июня 2022 года по организации проведения референдума, совещание по вопросам организации функционирования МВД, совещание по обеспечению связи место проведения АДРЕСА_2 . Учасники (в т.ч.) ОСОБА_20 заместитель ІНФОРМАЦІЯ_4 », яким призначено «…заместителем главы администрации Запорожской области ОСОБА_20 ..». (Мовою оригиналу) Указ временно исполняющего обязанности губернатора Запорожской области от 03.03.2023 № 21-у « об административно териториальном устройстве Запорожской области, приложение №1 к данному указу границы города Мелитополь..»

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 ОСОБА_23 пояснив, що до окупації він жив та працював в м. Мелітополь, виїхав з м. Мелітополь у вересні 2022 року. Особисто з ОСОБА_5 він не знайомий, знає його візуально. Про нього розміщували публікації місцеві ЗМІ що він зайняв посаду заступника ОСОБА_24 , також мешканці ОСОБА_25 розповідали про нього, що він рветься до власті. До початку війни йому невідомий був ОСОБА_5 . Бачив його особисто у вересні 2022 року біля Мелітопольської міської ради, де він знаходився під охороною близько 20 російських військових, обнімався з ними. Викрикував «Україну геть», доводив населенню, що Україна б`є по ним зброєю, не дає їм жити та погано висловлювався відносно української влади. Обіцяв мешканцям м.Мелітополь, що він все зробить заради найкращого для життя для населення, підвищить пенсії, покращить лікування.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначенийКПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

У ряді складів кримінальних правопорушень, у тому числі, передбачених ч.5 ст.111-1 КК України важливе значення має добровільність.

Наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема публікаціями, фотографіями, поясненнями свідка ОСОБА_17 огли підтверджується беззаперечне свідчення невимушеності поведінки ОСОБА_5 та відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.

Окрім того, окупація території м. Мелітополя та Мелітопольського району та встановлення на цій території окупаційних органів влади, мала відкритий характер, а тому ОСОБА_5 очевидноусвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Судом досліджені документи, які характеризують особу обвинуваченого:

З дослідженого в судовому засіданні листа начальника 3 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України щодо виконання доручення від 24.02.2023 року встановлено відомості про обвинуваченого ОСОБА_5 , що підтверджують його причетність до вчинення вказаного злочину. Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,код ДРФО НОМЕР_1 ,зареєтрований тапроживав заадресою: АДРЕСА_1 , має паспортгромадянина України НОМЕР_2 ,виданий 30.08.2000року,закордонні паспорти НОМЕР_3 14.06.2019та НОМЕР_4 від 26.02.2020років.Згідно отриманоїінформації зГоловного центруобробки інформаціїДПС України, ОСОБА_5 у період з 2018 року мав численні виїзди на територію рф, а 20.01.2021 покинув територію України через пункт пропуску «Гоптівка» в напрямку рф та в подальшому законним способом державний кордон України не перетинав.

Також встановлено, що на території рф, 08.02.2021 року ОСОБА_5 підписав трудовий договір з російською компанією ВАТ «Борисфен» (м.Москва, рф). Також досліджено (мовою оригіналу) «Трудовой договор №04/21 с работодатником 08 февраля 2021 года», укладений між головою АТ «Борисфен» м. Москва та ОСОБА_20 , за яким останнього прийнято на посаду «начальника производственно- конструкторского отдела в структурное подразделение «Производственно-конструкторский отдел» в качестве высококвалифицированного специалиста».

Згідно витягів з реєстру ДМС України, та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у власності ОСОБА_5 відсутні об`єкти нерухомого та рухомого майна.

ОСОБА_5 є керівником та підписантом ВАТ «Укрюнікон» ЄДРПОУ 32557518), а до 07.04.2021 числився засновником ТОВ «ТПК ПРОМПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 33175855) сумою внеску 12 000 грн до статутного капіталу підприємства.

Національне антикорупційне бюро України повідомило, що 12.08.2021 року ОСОБА_5 оголошено у міжнародний розшук за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст 191 КК України.

Особова картка Державної міграційної служби України на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , містить фото ОСОБА_5 та його анкетні дані та дані щодо отримання останнім паспорта громадянини України та закордонних паспортів.

Листом Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної Служби України від 01.02.2023 встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як пішохід, покинув територію України через прикордонний пункт Гоптівка 20.01.2021 о 14:37 на підставі закордонного паспорту НОМЕР_3 .

Оцінка суду

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_26 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленомуКПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними чи недопустимими.

Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими одне одного та винність ОСОБА_5 у скоєнні злочину за викладених у вироку обставинах. Суд приймає як належні та достатні докази показання свідка ОСОБА_17 огли, оскільки його покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, - часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Також покази свідка ОСОБА_17 повністю узгоджуються з дослідженим в судовому засіданні письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення. Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідок з будь-яких причин обмовив чи міг обмовити обвинуваченого у інкримінованому йому злочині.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом.

Водночас, захисник ОСОБА_4 належним чином брав участь у реалізації права на захист обвинуваченого під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженні, посилаючись на те, що досліджені у судовому засіданні докази недоводять безпосередню вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Під час судового слідства не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_5 був вимушений зайняти посаду «заместителя главы администрации Запорожской области» або діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - росію, оскільки вказаний факт спростовується і дослідженими в судовому засіданні матеріалами. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 добровільно зайняв посаду у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованій території Запорізької області.

Враховуючи наведене, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК Українита роз`ясненнями, що містяться в п.1постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннямист. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції України, ратифікованаЗаконом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції»і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Призначаючи покарання суд в виходить із наступного

Відповідно до ч. 5ст. 12 КК Україниза ступенем тяжкості вчиненого злочину, останній віднесений до категорії тяжких злочинів.

Обставин, які, відповідно дост. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставин, які, відповідно дост. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_5 , також не встановлено.

Приймаючи доуваги характер,ступінь тяжкостіта суспільнунебезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення,особу обвинуваченого,який улікарів наркологата психіатране перебуває, мешкає натимчасово окупованійтериторії України, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, проте враховуючи також, що обвинувачений вчинив данний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягали у сприянні окупаційної влади держави-агресора, з метою його перевиховання та упередження скоєння злочинів в подальшому, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5ст. 111-1 КК України, з додатковим покаранням.

При цьому, визначаючи розмір призначеного покарання, суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 як громадянин України, вчинив тяжкий злочин в період встановленого в Україні воєнного стану, що суперечить порядку, встановленомуКонституцією України, і що свідчить про те, що злочин має підвищену суспільну небезпечність, вчинив цей злочин умисно з прямим умислом, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без реального відбування покарання.

Призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч. 1ст. 59 КК Українипокарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч. 2ст. 52 КК України,конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.

Підстави для застосування положеньст. 69, 75 КК України відсутні, оскільки відсутні обставини, передбаченіст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України.

Суд приходить до висновку, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 323,369-376, 480-481, 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст.111-1КК України тапризначити йомупокарання увигляді 8(восьми)років позбавленняволі зпозбавленням праваобіймати посади,пов`язаніз виконанняморганізаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій ворганах владистроком на12(дванадцять)років,з конфіскацієювсього належногойому майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні не обирався.

Строк додаткового покарання слід обчислювати відповідно до ч. 3ст. 55 КК України.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Речові докази відсутні.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1