Рішення

від 18.07.2024 по справі 442/3682/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/3682/24

Провадження №2/442/971/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 року місто Дрогобич Львівської області

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Коваля Р.Г.

з участю секретаря судових засідань Чолавін Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької державної нотаріальної контори Львівської області про припинення обтяження майна,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з даним позовом в якому просить скасувати зареєстроване першою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження нерухомого майна: запис за реєстраційним № 3791040 від 27.09.2006 року; підстава обтяження: не вказано, об`єкт обтяження: не визначене майно, не вказано, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, коментарий: Дрогобич/Стебник. Львівська область. Дрогобицький район м.Дрогобич, вул. не вказано. Власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис. Архівний номер:1911988LVOV41, Архівна дата: 16.12.1999, Дата виникнення: 01.01.1999, № реєстратора: 110840-351, внутр. № 86015F12DF03В2В412Е, коментарій: 2562-9, алф.кн.

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.05.2014 року їй належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Турківський район, с/рада Ластівківська, кадастровий номер:4625584600:04:000:0149, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва.

Маючи намір відчужити вказаний об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, на користь родича оформивши договір дарування, вона звернулася до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Малетич О.Я. У процесі підготовки документів нотаріус їй повідомила, що існують перешкоди у вчиненні відповідної нотаріальної дії, оскільки вказане майно перебуває під обтяженням від 27.09.2006 року за реєстраційним номером 3791040, реєстратор: Перша Дрогобицька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: не вказано, об`єкт обтяження: не визначене майно, не вказано, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, коментарий: Дрогобич/Стебник, Львівська область, Дрогобицький район м.Дрогобич, вул. не вказано. Власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис. Архівний номер:1911988LVOV41, Архівна дата: 16.12.1999, Дата виникнення: 01.01.1999, № реєстратора: 110840-351, внутр. № 86015F12DF03В2В412Е, коментарій: 2562-9, алф.кн.

Жодних обтяжень на належне їй майно ніколи не накладалося, жодних виконавчих проваджень вона не мала, крім того, відповідачем відомості про обтяження внесені з порушенням діючого на той час положення, оскільки не зазначено на яке саме належне їй майно накладено арешт.

Оскільки документальне підтвердження існування невиконаних її зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами та відкритих відносно неї виконавчих проваджень немає, то існування будь-яких обтяжень належного їй на праві власності нерухомого майна порушує її майнові права.

Ухвалою суддіДрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від17.05.2024відкрито провадженняу данійсправі.Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання призначено на 03.06.2024.

28.05.2024 від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задоволити.

В підготовче судове засідання відповідач не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази.

Ухвалою від 03.06.2024 підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду на 20.06.2024.

07.06.2024 надійшов лист завідувача Дрогобицької державної нотаріальної контори про розгляд справи без участі представника держнотконтори, з приводу заявлених позовних вимог позивача покладається на думку суду.

Ухвалою суду від 20.06.2024 розгляд даної справи було відкладено на 18.07.2024 у зв`язку з неявкою позивача та відповідача в судове засідання.

03.07.2024 від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задоволити.

Відповідач в судове засідання 18.07.2024 явку компетентного представника не забезпечив.

Згідно зч.1ст.223ЦПК України неявкау судовезасідання будь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи у їхній відсутності, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавшидійсні обставинисправи,дослідивши зібраніу справідокази уїх сукупності,вирішуючи спірв межахзаявлених позовнихвимог,на підставінаданих доказів, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.05.2014 року належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Турківський район, с/рада Ластівківська, кадастровий номер:4625584600:04:000:0149, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва.

Маючи намір відчужити вказаний об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, на користь родича оформивши договір дарування, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Малетич О.Я.

У процесі підготовки документів нотаріус їй повідомила, що існують перешкоди у вчиненні відповідної нотаріальної дії, оскільки вказане майно перебуває під обтяженням від 27.09.2006 року за реєстраційним номером 3791040, реєстратор: Перша Дрогобицька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: не вказано, об`єкт обтяження: не визначене майно, не вказано, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, коментарий: Дрогобич/Стебник, Львівська область, Дрогобицький район м.Дрогобич, вул. не вказано. Власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис. Архівний номер:1911988LVOV41, Архівна дата: 16.12.1999, Дата виникнення: 01.01.1999, № реєстратора: 110840-351, внутр. № 86015F12DF03В2В412Е, коментарій: 2562-9, алф.кн.

Як вбачається зі змісту інформаційної довідки від 22.04.2024 року № 375289487 згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (параметри пошуку - фізична особа ОСОБА_1 . РНОКГІП: НОМЕР_1 ) у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься обтяження, зареєстроване 27.09.2006 року за № 3791040.

Відповідно до повідомлення Дрогобицької державної нотаріальної контори № 2 33/01- 16 від 05.04.2024 року щодо заборони на майно ОСОБА_1 одержаного на запит адвоката Наминанік О.С., вбачається, що заборона була накладена та внесена в комп`ютерну базу даних адміністраторами Львівської філії Державного підприємства «Інформаційний центр» ( тепер ДП «НАІС») в 1999 році на підставі алфавітної книги обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого майна. Одночасно повідомляють, що документи (алфавітна книга обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого майна) передані на зберігання до Львівського державного нотаріального архіву (вул. Здоров`я, 9а, м. Львів).

Згідно інформації Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 2809/26-210 від 20.03.2024, отриманої на запит адвоката Наминанік О.С., Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомляє, про те, що згідно Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 20.03.2024 виконавчі провадження, де стороною є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконанні у відділі не перебувають.

Відповідно до ухвали суду від 17.05.2024 судом було витребувано від Львівської регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (вул. Залізнична,7, м. Львів, 79039) відомостей, що стали підставою для реєстрації Першою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою Львівської області обтяження - заборони від 27.09.2006 за № 3791040 на невизначене майно в м. Дрогобичі, власник ОСОБА_1 (архівний номер: НОМЕР_2 , архівна дата: 16.12.1999, дата виникнення: 01.01.1999, № реєстра: 110840, внутр. №86015F312DF03B2B412E, коментарий: 26562-9 алф.кн.); від Львівського державного нотаріального архіву (вул. Здоров`я, 9-а, м. Львів, 79013) відомостей, що стали підставою для реєстрації Першою Дрогобицькою нотаріальною конторою Львівської області обтяження - заборони від 27.09.2006 за реєстраційним № 3791040 на невизначене майно в м. Дрогобичі, власник ОСОБА_1 (архівний номер: НОМЕР_2 , архівна дата: 16.12.1999, дата виникнення: 01.01.1999, № реєстра: 110840, внутр. №86015F312DF03B2B412E, коментарий: 26562-9 алф.кн.

На адресу суду 28.05.2024 поступив лист від ДП «Національно інформаційні системи» Львівської регіональної філії про те, що запитувана судом інформація, яка зазначена в ухвалі суду від 17.05.2024 не може бути надана у зв`язку з її відсутністю.

04.06.2024 на адресу суду поступив лист за підписом завідувача Львівським державним нотаріальним архівом № 1408/01-30 від 30.05.2024 в якому зазначено, що в Реєстрі для реєстрації заборон відчуження жилих будинків, а також арештів. Накладених на нерухоме майно Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори Львівської області за 1999 рік. Запису щодо накладення заборони відчуження нерухомого майна належного ОСОБА_1 не виявлено.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою закону визначено також способи захисту цивільних прав та інтересів та визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог ї заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Обтяження речових прав на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Із цього виходить, що обтяження, які підлягають державній реєстрації, вважаються припиненими з моменту державної реєстрації їх припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Законом до обтяжень віднесені: зокрема, заборона відчуження, предметом якої є рухоме майно, а також інші обтяження.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; та інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Статтею 31.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.

Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

Статтею 31.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею.

Державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України "Про нотаріат" проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.

Нотаріус у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення сечових прав, їх обтяжень одночасно зі вчиненням такої нотаріальної дії, самостійно формує та реєструє заяву про державну реєстрацію прав та проводить державну реєстрацію прав у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси зокрема: накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості, що підлягають державній реєстрації.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, припинення чи розірвання договору довічного утримання, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 5 Глави 15 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 року (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) - у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З позовної заяви вбачається, що заборона буланакладена тавнесена вкомп`ютернубазу данихадміністраторами Львівськоїфілії Державногопідприємства «Інформаційнийцентр» (теперДП «НАІС»)в 1999році напідставі алфавітноїкниги облікуреєстрації заборонвідчуження нерухомогомайна ще до 01.01.2013.

Одночасно позивач в позовній заяві зазначає, що документи (алфавітна книга обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого майна) передані на зберігання до Львівського державного нотаріального архіву (вул. Здоров`я, 9а, м. Львів).

Згідно листа за підписом завідувача Львівським державним нотаріальним архівом № 1408/01-30 від 30.05.2024 в якому зазначено, що в Реєстрі для реєстрації заборон відчуження жилих будинків, а також арештів. Накладених на нерухоме майно Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори Львівської області за 1999 рік. Запису щодо накладення заборони відчуження нерухомого майна належного ОСОБА_1 не виявлено.

Таким чином, предметом оскарження є реєстраційні дії, які не були вчинені державним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Львівської області тобто не відповідачем за даним позовом.

Відповідно до ч.1с т.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України,та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 312 Закону державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України «Про нотаріат» проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Дрогобицька державна нотаріальна контора Львівської області є неналежним відповідачем у справі, тому права позивача з її боку не були порушені, жодні рішення вказаної установи не оскаржуються.

Окрім цього, Законом України від 06 жовтня 2016 року №1666-7111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру судових рішень без подання відповідної заяви заявником.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 06 жовтня 2016 року №1666-7111 передбачено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

З метою забезпечення реалізації Закону №1666-7111 постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2016 року №806 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань державної реєстрації внесено відповідні зміни до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №806 визначено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили до запровадження відповідної інформаційної взаємодії, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішень судів проводиться за зверненням заявника до будь-якого державного реєстратора в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя з дотриманням вимог, установлених підпунктом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності».

Таким чином, до запровадження інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру судових рішень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судових рішень проводиться будь-яким державним реєстратором в межах Автономної Республіки Крим,області, міст Києва та Севастополя із справлянням адміністративного збору.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №520/13067/17 державний реєстратор, в тому числі нотаріус зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить скасувати зареєстроване першою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження нерухомого майна: запис за реєстраційним № 3791040 від 27.09.2006 року; підстава обтяження: не вказано, об`єкт обтяження: не визначене майно, не вказано, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, коментарий: Дрогобич/Стебник. Львівська область. Дрогобицький район м.Дрогобич, вул. не вказано. Власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис. Архівний номер:1911988LVOV41, Архівна дата: 16.12.1999, Дата виникнення: 01.01.1999, № реєстратора: 110840-351, внутр. № 86015F12DF03В2В412Е, коментарій: 2562-9, алф.кн.

Законодавець у частині 1статті 16 ЦК встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин 4 та 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виходячи з системного тлумачення статей 16, статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» і роз`яснень пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2019 року у справі № 607/3894/17, від 15 травня 2019 року у справі № 335/12353/17-ц.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач обґрунтувала свої вимоги тим, що накладення арешту на майно порушує її права, як власника, захист якого передбачено ст. ст. 16, 316-319 ЦК України.

Однак, за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється.

Разом з тим, відповідно до ст. 14 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідачем є особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав.

На відміну від позивача, відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Щодо позовних вимог до Дрогобицької державної нотаріальної контори Львівської області, суд вважає відзначити, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача.

Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості, що підлягають державній реєстрації (пункт 9 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат").

Відповідно до статті 74 Закону України "Про нотаріат" одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернень органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що "згідно зі статтею 50 Закону України "Про нотаріат" у вказаній редакції, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Аналогічні за змістом приписи закріплені у пунктах 1 і 2 глави 14 Розділу І Порядку № 296/5. Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має бути ефективним, тобто призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Велика Палата Верховного Суду вважає, що закріплене у статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб".

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21) зазначено, що "тлумачення статті 50 Закону України "Про нотаріат" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу".

При цьому суд не може зобов`язати нотаріуса вчиняти нотаріальні дії, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України "Про нотаріат" і належать до його компетенції. Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2018 року у справі № 754/16825/15-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 761/36415/18.

Із позовних вимог позивача вбачається, що в частині вимог до нотаріуса остання не оскаржує саме відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії щодо зняття обтяжень у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, останньою не представлено жодних доказів того, що вони звертались до приватного нотаріуса з будь якими вимогами, а тому на думку суду нотаріус за пред`явленим позовом є неналежним відповідачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки підстави для задоволення позовних вимог відсутні у зв`язку з пред`явленням їх до неналежного відповідача.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення, невизнання чи оспорення її прав та інтересів саме відповідачем Дрогобицькою державною нотаріальною конторою у Львівській області.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 89, 90, 95, 141, 209-211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дрогобицької державної нотаріальної контори Львівської області про припинення обтяження майна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повний текс рішення складено 18 липня 2024 року.

Суддя Роман КОВАЛЬ