Ухвала

від 01.08.2024 по справі 159/1298/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/1298/21 Провадження №11-кп/802/577/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 липня 2024 року, якою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів,

В С Т А Н О В И В

УхвалоюКіверцівського районного суду Волинської області від 23 липня 2024 року, задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, до 20.09.2024 включно, без можливості внесення застави.

Своє рішення суддя мотивував тим, що прокурором надано докази про наявність ризиків зазначених в клопотанні, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому дійшов висновку про неможливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та обрати більш м`який запобіжний захід. Вказує, зокрема, про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, думку захисника та обвинуваченого, які, кожен зокрема, підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених в ній, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, а метою: запобігання спробам ухилення від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Так, наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

Оцінюючи тяжкість вчинених злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні в тому числі і особливо тяжких злочинів, які спричини загибель людини, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочинів, за який законом, зокрема, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі із конфіскацією майна.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи обвинуваченого про те, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу втратили свою актуальність та вважає, що такі ризики, не змінилися.

З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованих йому діяння, те, що останній обвинувачується у вчиненні зокрема і особливо тяжких злочинів, його вік та стан здоров`я, відсутність медичних документів, в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

За таких обставин, суддя обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і постановлення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводах обвинуваченого, апеляційний суд не вбачає.

На підставі наведеного і керуючись ст.422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити беззадоволення,а ухвалуКіверцівського районного суду Волинської області від 23 липня 2024 року, якою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий

Судді