Постанова

від 01.08.2024 по справі 284/208/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №284/208/24 Головуючий у 1-й інст. Дубовик П. В.

Категорія 77 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 284/208/24 за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Народицького районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Дубовик П.В. у смт Народичі,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив поновити його на роботі в філії Народицьке спеціалізоване лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на посаді лісничого Народицького лісництва з дати звільнення; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду в сумі 50000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 19.09.2007 він був призначений на посаду майстра лісу Закусилівського лісниитва в ДП «Народицький спецлісгосп». 13.11.2020 його було переведено на посаду лісничого Народицького лісництва ДП «Народицький спецлісгосп». 16.01.2023 ДП «Народицький спецлісгосп» реорганізовано в філію Народицьке спеціалізоване лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про що в трудовій книжці зроблені відповідні записи. Наказом № 32-К від 08.02.2024 його звільнено з посади лісничого Народицького лісництва на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників. Вказав, що його звільнення було незаконним та проведено із порушенням чинного законодавства. Зокрема, при його звільненні роботодавцем не враховано, що відповідно до положень п. п. 1,3,4 ст. 42 КЗпП України, він має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників (скорочення чисельності чи штату працівників) у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Крім того, не дотримано вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо його працевлаштування, оскільки з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору йому не було запропоновано наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Крім того, звільнення відбулося без згоди профспілкового комітету на його звільнення. Виходячи із наведеного, вважав, що існують підстави для його поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із з 08.02.2024 по 12.03.2024 в сумі 18825, 5 грн. Також вказав, що внаслідок незаконного звільнення з роботи він зазнав моральних страждань та пережив стрес, що призвело до погіршення здоров`я, а тому просив стягнути моральну шкоду, яку оцінив в 50000 грн.

Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Зазначає, що керівник підприємства при попередженні про наступне скорочення його посади не запропонував йому наявну вакантну посаду «Інженер лісового господарства», яка була передбачена штатним розписом підприємства від 28.08.2023. Судом не було взято до уваги той факт, що у повідомленні про заходи, пов`язані із звільненням яке надійшло 24.11.2023 до первинної профспілкової організації, з яким він ознайомився під підпис 27.11.2023 згідно штатного розпису затвердженого Т.в.о. Генерального директора ДП «Ліси України» від 28.08.2023 року на час його попередження про скорочення була наявна вакантна посада «Інженер лісового господарства». Вказує, що в своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідач 05.12.2023 звернувся з листом до Природного заповідника «Древлянський» щодо працевлаштування осіб, чиї посади підлягали скороченню. Згідно листа Природного заповідника «Древлянський» від 06.12.2023, останній надав згоду у працевлаштуванні зазначених осіб, тобто відповідач нібито його працевлаштував на інше підприємство, хоча це не відповідає дійсності, оскільки після його вивільнення 08.02.2024 з філії Народицьке спеціалізоване лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», він перебував на обліку в Овруцькому центрі зайнятості, і тільки 18.03.2024 самостійно влаштувався на роботу до ПЗ «Древлянський». Наголошує, що його звільнено з роботи без згоди профкому, яка є обов`язковою.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України» в особі філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що посада «Інженер лісового господарства», на яку вказує заявник, була зазначена у наказі №35 від 20.11.2023 «Про проведення підготовчих заходів щодо затвердження, введення в дію та внесення змін в структуру та штатну чисельність філії» разом з посадою «Лісничий Народицького лісництва» як така, що підлягає скороченню з 01.02.2024. Доказом наявності або відсутності всіх вакантних посад на момент звільнення скаржника була, витребувана судом першої інстанції, копія чинного штатного розпису відповідача. Також вказує, що у своїй скарзі скаржник приділяє увагу відсутності згоди на звільнення від первинної профспілкової організації, що надана у вигляді одноосібно підписаного листа. Скаржником не було надано доказів його запрошення рекомендованим листом на засідання профкому для вислуховування його доводів та переконань щодо недотримання адміністрацією підприємства норм трудового законодавства та законних підстав звільнення, не доведено, що під час прийняття профкомом рішення про відмову у звільненні у засіданні брало участь не менше двох третин його складу.

Сторони у судове засідання апеляційного суді не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника підприємства.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч.2 ст. 247 ЦПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановленосудом першоїінстанції тапідтверджено матеріаламисправи, згіднотрудової книжкисерії НОМЕР_1 від 19.09.2007позивач посправі відповіднонаказу №101-квід 19.09.2007з 19.09.2007був прийнятийна посадумайстра лісуЗакусилівського лісництваДП «Народицькийспецлісгосп»;13.11.2020згідно наказу№129-квід 13.11.2020 ОСОБА_1 переведено напосаду лісничогоНародицького лісництвав ДП«Народицький спецлісгосп»;08.02.2024наказом №32-Кпозивача звільненоз посадилісничого Народицькоголісництва узв`язкуіз скороченнямчисельності штатупрацівників відповіднодо п.1ст.40КЗпП України(а.с.33-36).

Згідно Указу Президента України «Про створення природного заповідника "Древлянський" №1038/2009 від 11.12.2009 року створено на території Народицького району Житомирської області природний заповідник "Древлянський" з включенням 30872,84 гектара земель державної і комунальної власності, які надаються (в тому числі із вилученням у землекористувачів) природному заповіднику в постійне користування згідно з додатком (а.с.69).

Відповідно до додатку до Указу Президента України від 11 грудня 2009 року №1038/2009 до переліку земель, надання яких (в тому числі з вилученням у землекористувачів) у постійне користування природному заповіднику "Древлянський" погоджено віднесено землі ДП «Народицький спецлісгосп» площею 16823 га (а.с.70)

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2013 р. № 796-р «Про погодження питання щодо вилучення та передачі у постійне користування із зміною цільового призначення земельних ділянок установам природно-заповідного фонду», Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Державному агентству земельних ресурсів і Державному агентству лісових ресурсів дозволити приймати відповідно до законодавства рішення про погодження питання надання згоди на вилучення земельних ділянок орієнтовною загальною площею 53010,1 гектара (землі державної власності лісогосподарського призначення), що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, розташованих на території відповідних районів, згідно з додатком 1, з подальшою передачею їх у постійне користування із зміною цільового призначення установам природно-заповідного фонду згідно з додатком 2 (а.с.72).

Відповідно додатку 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2013 р. № 796-р до переліку державних лісогосподарських підприємств, з постійного користування яких планується вилучити земельні ділянки включено серед інших землі ДП «Народицький спецлісгосп» площею 16823 га (а.с.73-75).

Згідно додатку 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2013 р. № 796-р до установ природно-заповідного фонду, яким планується передати в постійне користування земельні ділянки включено серед інших природний заповідник "Древлянський" площею 16880,7 га (а.с.76-77).

Відповідно до розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації «Про розпорядження землями державної власності несільськогосподарського призначення» №162 від 04.05.2023 зобов`язано припинити Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» право постійного користування земельними ділянками загальною площею 16856,1770 га, які розташовані на території Народицької селищної ради Коростенського району, шляхом вилучення згідно з переліком та передати в постійне користування Природному заповіднику «Древлянський» земельні ділянки загальною площею 16856,1770 га для збереження та використання природних заповідників на території Народицької селищної ради Коростенського району, згідно з переліком (а.с.79-80).

Судом також встановлено, що наказом директора філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №35 від 20.11.2023, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 р. №796-р «Про погодження питання щодо вилучення та передачі у постійне користування зі зміною цільового призначення земельних ділянок установам природно-заповідного фонду» та Розпорядження Житомирської обласної військової адміністрації №162 від 04.05.2023 «Про розпорядження землями державної власності несільського господарського призначення», якими передається в постійне користування Природному заповіднику «Древлянський» земельні ділянки загальною площею 16856,2 га із земель державного лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні ДП «Ліси України» в особі філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство», у зв`язку із передачею Природному заповіднику «Древлянський» 8295,3 га площі Народицького лісництва, що становить 96% площі лісництва (при загальній площі 8642,2 га) та 3522,0 га Заліського лісництва, що становить 34% площі лісництва (при загальній площі 10113,1 га), з метою підвищення ефективності та оптимізації управління підприємством та виробничою необхідністю, змінами в організації виробництва та праці, які виникають внаслідок проведення даних заходів, керуючись Положенням про філію «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» ДП «Ліси України» затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 16.12.2022 № 48, ст. 64 Господарського кодексу України, ст. 492 Кодексу законів про працю України, з 01.02.2024 скорочено (вилучено) 13 штатних одиниць Народицького лісництва філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство», зокрема посаду лісничого (а.с.66-68).

Листом №032343/2023 від 24.11.2023 філією «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» повідомлено голову первинної профспілкової організації філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про те, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» Філія «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» згідно наказу № 31 від 27.10.2023 «Про скорочення штату та чисельності працівників» та наказу № 35 від 20.11.2023 «Про проведення підготовчих заходів щодо затвердження, введення в дію та внесення змін в структуру та штатну чисельність філії», у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, спрямованими на підвищення ефективності роботи працівників та ефективного використання фінансових ресурсів буде проведено оптимізацію чисельності працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, зокрема підлягає скороченню працівники - члени профспілки (а.с.83).

Персональним попередженням від 20.11.2023 ОСОБА_1 було попереджено про скорочення посади лісничого Народицького лісництва філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та запропоновано наявні на підприємстві вакантні посади: майстер лісу Базарського лісництва, посадовий оклад 14 000 грн, майстер лісу Давидківського лісництва, посадовий оклад 14000 грн, майстер лісу Радчанського лісництва, посадовий оклад 14000 грн, з яким він особисто ознайомився 20.11.2023 (а.с.86).

23.11.2023 ОСОБА_1 надав відповідь на персональне попередження про скорочення посади, в якій повідомив, що не погоджується на запропоновані посади майстра лісу Базарського, Давидківського та Радчанського лісництв, оскільки вони є не рівнозначними до його займаної посади лісничого Народицького лісництва (а.с.87-89).

22.01.2024 внесено зміни до штатного розпису філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», якими з 01.02.2024 посада лісничий Народицького лісництва виводиться із штатного розпису по філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (а.с.64).

Із листа Первинної профспілкової організації ДП «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» №6 від 08.12.2023 вбачається, що відповідно до рішення профкому (протокол від 07.12.2023 №12/23) при розгляді кандидатури ОСОБА_1 , виявлено обставини, які згідно зі ст. 42 КЗпП України дають право працівнику на переважне право залишитися на роботі: сімейна особа з двома і більше утриманцями; працівник з тривалим безперервним стажем роботи; працівник, що навчається і вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва. Зважаючи на викладене, профспілковий комітет спільним рішенням не дав згоду на звільнення ОСОБА_1 та звернувся із проханням вжити заходи щодо його працевлаштування на підприємстві (а.с. 30).

Наказом філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» від 08.02.2024 №32-к лісничого Народицького лісництва ОСОБА_1 з 08.02.2024 звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, з яким позивач ознайомився 08.02.2023, про що свідчить його особистий підпис (а.с.20).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що процедури попередження про наступне вивільнення та звільнення позивача з роботи відповідачем були дотримані, відповідач є таким, що не порушив вимоги ч.2 ст. 40 КЗпП України, ч.3 ст.49-2 КЗпП України, а тому підстав для задоволення позову в частині поновлення на роботі, суд не вбачав. Місцевий суд також вказав, що вимоги позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди є похідними від основної вимоги, а тому до задоволення також не підлягають.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 іпунктами 2і3 статті 41цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до ч.1, 3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст. 40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 943/857/21.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 вказано, що «оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що: «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 742/1209/18 (провадження № 61-1464св19) та від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21 (провадження № 61-5659св22) вказано, що: « Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення».

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді лісничого Народицького лісництва в філії Народицьке спеціалізоване лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці із скороченням штату працівників.

Як встановлено судом, 20.11.2023 персональним попередженням ОСОБА_1 було попереджено про наступне його вивільнення та скорочення посади лісничого Народицького лісництва філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», з яким ОСОБА_1 ознайомився особисто під підпис, про що свідчать матеріали справи.

Обгрунтовуючи позовну заяву та апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказував, що йому не було запропоновано рівнозначну посаду чи роботу на підприємстві.

Проте, із зазначеного вище попередження вбачається, що одночасно із попередженням про наступне вивільнення працівників ОСОБА_1 запропоновані посади майстер лісу Базарського лісництва, майстер лісу Давидківського лісництва, майстер лісу Радчанського лісництва, з яким він особисто ознайомився 20.11.2023, однак від запропонованої роботи ОСОБА_1 відмовився, про свідчить його письмова відповідь (а.с.86).

І в позовній заяві і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошував, що на момент вручення йому попередження про наступне скорочення його посади, керівник підприємства не запропонував йому наявну вакантну посаду «Інженер лісового господарства», яка була передбачена штатним розписом підприємства від 28.08.2023.

Однак, оцінюючи вказану обставину, місцевий суд обгрунтовано вказав, що названа посада також підлягала скороченню разом з посадою «лісничий Народицького лісництва» згідно наказу №35 від 20.11.2023 «Про проведення підготовчих заходів щодо затвердження, введення в дію та внесення змін в структуру та штатну чисельність філії» та змін до штатного розпису філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 22.01.2024 (а.с. 64). Отже, посада «Інженер лісового господарства» також підлягала скороченню, на момент звільнення позивача не вважалась вакантною, а тому у відповідача не було підстав пропонувати її позивачу. А тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині не заслуговують на увагу.

Місцевий суд слушно наголосив, що незважаючи на відмову позивача від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, але сприяючи працевлаштуванню його на іншому підприємстві, відповідач 05.12.2023 звернувся з листом до Природного заповідника «Древлянський» щодо працевлаштування осіб, чиї посади підлягали скороченню, який надав згоду у працевлаштуванні зазначених осіб, про що позивача було повідомлено під підпис (а.с.90-92).

Крім того, в подальшому ОСОБА_1 був працевлаштований в Природний заповідник «Древлянський» на посаду начальника Мотійківського природоохоронного науково-дослідного відділення, про що свідчать матеріали справи (а.с.93-102).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про те, що відповідач виконав обов`язок щодо працевлаштування позивача та вжив усіх заходів для того, щоб мінімізувати ризики залишитися без роботи.

Доводи позивачаз посиланнямна трудовукнижку,відповідно доякої ОСОБА_1 08.02.2024був звільненийз роботиза скороченнямчисельності таштату працівників,а 18.03.2024прийнятий напосаду начальникаМотійківського природоохоронного науково-дослідноговідділення,не спростовуютьтієї обставини,що відповідач виконавсвій обов`язок по працевлаштуванню працівника, який на нього покладено частиною третьою статті 49-2 КЗпП України незалежно від того, що працівник не погодився зайняти жодну із запропонованих відповідачем посад.

Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 на переважне право залишення його на роботі не заслуговують на увагу, оскільки штатним розписом філії «Народицькеспеціалізоване лісовегосподарство» станом на 2023 рік була передбачена одна посада майстра лісу Народицього лісництва, яка підлягала скороченню, а тому при скороченні посади в цьому випадку положення ст.42 КЗпП України не мають значення, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 червня 2021 року в справі № 333/4222/19, на яку обгрунтовано посилався суд першої інстанції при вирішення спору.

Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції в частині необхідності надання згоди профспілкового органу на звільнення ОСОБА_1 .

Згідно з частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Частиною третьою статті 252 КЗпП України та частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

За змістом зазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування відмови у звільнені працівника з підстав, вказаних у поданні роботодавця. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Відповідно до положень частини 2 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період воєнного стану норми статі 43 КЗпП України щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації не застосовується, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано застосував наведені норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», наголосиши на відсутності доказів обирання ОСОБА_1 до складу профспілкового органу (комітету) філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2023 у справі № 295/2725/21 зазначив, що рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Обгрунтовуючи відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 первинна профспілкова організація ДП «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» вказала, що виявлено обставини, які згідно зі ст. 42 КЗпП України дають право працівнику на переважне право залишитися на роботі: сімейна особа з двома і більше утриманцями; працівник з тривалим безперервним стажем роботи; працівник, що навчається і вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва.

З огляду на наведене у цьому випадку відмова профспілкового органу не може вважатись обгрунтованою, оскільки, як встановлено, станом на 2023 рік була передбачена одна посада майстра лісу Народицього лісництва, яка підлягала скороченню, а тому при скороченні посади в цьому випадку положення переважного права на залишення на роботі працівника при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, передбаченого ст. 42 КЗпП України, не застосовуються.

Місцевий суд також правильно вказав, що рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим, роботодавець має бути повідомленим про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття, подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено, його розгляд у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. Будь яких доказів щодо дотримання даних вимог Закону суду надано не було.

Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що роботодавцем дотримано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, а саме запропоновано вакантні посади на підприємстві при звільненні, та вважає, що звільнення ОСОБА_1 за п.1 ч.1ст. 40 КЗпП Українибуло здійснено з дотриманням вимог ст.49-2 КЗпП України, оскільки позивачу були запропоновані вакантні посади (інша робота), які були в установі, з`явилися з дня попередження про вивільнення або які існували на день звільнення ОСОБА_1 , проте він відмовився від запропонованої роботи, відповідач сприяв працевлаштуванню позивача в іншій організації, а тому наказ філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» від 08.02.2024 №32-к про звільнення ОСОБА_1 з посади лісничого Народицького лісництва з 08.02.2024 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є законним.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки суд дійшов висновку про законність звільнення ОСОБА_1 з роботи, тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди також не підлягають задоволення, оскільки є похідними, про що обгрунтовано зазначив місцевий суд.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Народицького районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.08.2024.

Головуючий Судді: