Рішення

від 05.08.2024 по справі 280/5733/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 серпня 2024 року Справа № 280/5733/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначені та виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 21 грудня 2023 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, на думку позивача, з урахуванням пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вона має право на отримання грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Натомість у виплаті такої грошової допомоги позивачу відмовлено у зв`язку із ненаданням документів на підтвердження факту, що станом на дату досягнення пенсійного віку вона працювала на відповідній посаді в закладах і установах державної та комунальної форми власності, та відсутні дані про перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Позивач вважає таку відмову протиправною. Вказує, що станом на дату звернення до органів пенсійного фонду вона: досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058; станом на день досягнення пенсійного віку працювала на посаді, робота на якій дає право па (визначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону № 1058-; мала стаж роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону № 1058, до січня 2024 року не отримувала пенсію, що є безумовною підставою для виплати вищезазначеної допомоги. З огляду на вказане, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 24 червня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач не погодився із заявленим позовом та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що підпунктом 8 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви додаються документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону: трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. У тих випадках, коли в трудовій книжці або відомостях про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної форми власності, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення", від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", додаються уточнюючі довідки закладів, установ або їх правонаступників, інші документи, що підтверджують такі відомості. Таким чином, для визначення права на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7 - 1 Прикінцевих положень Закону № 1058 обов`язковим документом є довідка про періоди роботи, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"- "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з зазначенням інформації про наявність відпусток без збереження заробітної плати. Отже, у відповідача, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії були відсутні підстави для зарахування періодів роботи з 17 серпня 1983 року по теперішній час до спеціального стажу через відсутність інформації про перебування/ неперебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Періоди роботи з 17 серпня 1983 року по теперішній час неможливо зарахувати до роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення», так як відсутня інформація про період перебування в декретній відпустці та у відпустці без збереження заробітної плати. Крім цього, для обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати приймаються довідки з місця роботи про періоди перебування (не перебування) у відпустках без збереження заробітної плати, зокрема, у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. За результатами розгляду первинних документів, наданих позивачем для призначення пенсії за віком органом пенсійного фонду встановлено, що до заяви не надані документи, які на дату досягнення пенсійного віку підтверджують факт роботи в закладах і установах державної та комунальної форми власності на посадах, передбачених Постановою № 909, та відсутні дані про перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.

Відповідачем у листі зазначено, що після надання вищезазначених документів до органу Пенсійного фонду у спосіб, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, можливо буде повернутись до питання визначення права щодо нарахування та виплати грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058. Однак, таких документів відповідачу надано не було. З урахуванням зазначеного, відповідачем прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, оскільки надані нею документи потребують дооформлення. З огляду на вказане, просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивачу, ОСОБА_1 , з 21 грудня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29 квітня 2024 року № 7785-6473/Р-02/0800/24 позивачу відмовлено у виплати грошової допомоги в розмірі 10 пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із ненаданням документів на підтвердження факту того, що на дату досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 працювала на відповідній посаді в закладах і установах державної та комунальної форми власності, та відсутні дані про перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.

Зокрема, позивача повідомлено, що після надання нею вищезазначених документів питання щодо виплати грошової допомоги буде розгляну буде розглянуто органом пенсійного фонду повторно.

Не погодившись з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги, позивачка звернулась до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003року(далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011року№ 1191 (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пунктів 2 та 4 Порядку №1191до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені:

- переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктами 5-7 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону(1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015року по 31 березня 2016 року- не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016року по 31 березня 2017 року- не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року- не менше 26 років 6 місяців ; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року- не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року- не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020року по 31 березня 2021року- не менше 28 років; з 1 квітня 2021року по 31 березня 2022року- не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року- не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року- не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993року № 909, до посад у освітніх закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено викладачів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, яка передбачає загальноосвітні навчальні заклади, навчальні заклади, музичні школи, позашкільні навчальні заклади та посади викладачів, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше із будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону№1058 станом на час спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а.

Так, ухвалою судді від 24 червня 2024 року від відповідача витребувано копію пенсійної справи ОСОБА_1 з метою з`ясування обставин щодо надання позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком до органів пенсійного фонду документів на підтвердження факту роботи станом на дату призначення пенсії за віком в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

08 липня 2024 року на виконання вимог вищезазначеної ухвали судді до суду надано витребуванні докази, зокрема, матеріали звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно розписки повідомлення разом із заявою про призначення пенсії за віком позивачем до ГУ ПФУ в Запорізькій області надані наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт, трудова книжка, диплом про навчання, заява про спосіб виплати пенсії та свідоцтво про шлюб.

Згідно положень статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно положень статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що згідно записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 17 серпня 1983 року позивач з станом на дату призначення пенсії за віком працювала і працює на теперішній час в дитячо-юнацькій спортивній школі № 5 з художньої гімнастики Запорізької міської ради Запорізької області на посаді акомпоніатора.

Аналогічну інформацію щодо перебування позивача на посаді акомпаніатора в дитячо-юнацькій спортивній школі № 5 з художньої гімнастики Запорізької міської ради Запорізької області (ЄДРПОУ 36878558) містить довідка Дитячо-юнацької спортивної школи № 5 з художньої гімнастики Запорізької міської ради Запорізької області від 10 червня 2024 року № 45, копія якої надана позивачем до суду разом із позовною заявою.

При цьому, Верховним Судом неодноразово зверталась увага на те, що перелік закладів, установ освіти і посад, визначений Переліком № 909, містить прогалини, що зумовлює обмеження права педагогічних працівників на отримання пенсії за вислугу років.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 233/4308/17, від 30 січня 2019 року у справі № 442/456/17 суд відступив від висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі № 419/794/15, і вказав: «Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909».

Виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про освіту», Закону України «Про позашкільну освіту», Переліку № 963, Переліку № 433, посада концертмейстера, акомпаніатора, викладача з класу фортепіано та викладача-інструменталіста з класу фортепіано, які позивач обіймала, відноситься до педагогічних і дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи, а тому вищевказаний стаж роботи позивача необхідно зарахувати до її спеціального стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058- IV, попри те, що зазначені посади прямо не передбачені Переліком № 909.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України судом враховано правову позицію в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17, Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 149/2408/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 456/2087/16-а.

Отже вищенаведене підтверджує зайнятість позивача станом на дату призначення пенсії на посаді передбаченої відповідним переліком та віднесеної до категорії працівники освіти.

При цьому, згідно даних є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА №5 З ХУДОЖНЬОЇ ГІМНАСТИКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ (ЄДРПОУ 36878558) за організаційно-правовою формою є комунальною організацією (установою, закладом).

Вказана інформація щодо організаційно-правової форми установи, в якій працює позивач, розміщена зокрема у відкритому доступі, у мережі інтернет.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала в установи комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що є однією із обов`язкових умови для призначення та виплати заявленої грошової допомоги.

Також, суд зазначає, що у разі наявності у відповідача сумнівів щодо форми власності установи, в якій позивач працювала станом на дату призначення пенсії, відповідач з урахуванням підпункту 2 пункту 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, не був позбавлений можливості звернутись із запитом про надання відповідної інформації як до роботодавця позивача, так і до інших організацій.

Також, із відзиву на позовну заяву вбачається, що до спеціального стужу позивача, який дає право на одержання грошової допомоги, відповідачем не зараховано період роботи з 17 серпня 1983 року по дату призначення пенсії за віком, тобто з 17 серпня 1983 року по 21 грудня 2023 року.

При цьому, з урахуванням відзиву на позов, єдиною підставою, яка перешкоджає відповідачу зарахувати до роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 17 серпня 1983 року дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком є відсутність інформації про період перебування в декретній відпустці та у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідно до листа відповідача від 29 квітня 2024 року № 7785-6473/Р-02/8-0800/24 однією із підстав для відмови у виплати грошової допомогу слугувала відсутність інформації про період перебування в декретній відпустці та у відпустці без збереження заробітної плати.

Суд зазначає, що відповідач, відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги, з підстав відсутності інформації про перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років не врахував тієї обставини, що Порядком №1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати та перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.

Враховуючи те, що навіть під час перебування у короткотермінових відпустках без збереження заробітної плати так чи інакше позивач продовжував перебувати у трудових відносинах із роботодавцем, зазначені періоди, за їх наявності, мають бути включені до спеціального страхового стажу, тому правові підстави для виключення цих періодів із спеціального стажу відсутні.

Окремо суд зауважує, що відповідно до приписів пункту 7-1 розділу ХV Закону України №1058, встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, та в цих приписах не наведено, що особи повинні надавати уточнюючі довідки щодо перебування цих осіб у відпустках без збереження заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги з підстав, викладених у листі від 29 квітня 2024 року за № 7785-6473/Р-02/8-0800/24, є протиправною.

Водночас, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Суд зазначає, що дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.

Тому, враховуючи, що відповідачем у спірному рішенні обрахунок необхідного стажу не здійснювався, за наявності дискреційних повноважень відповідача щодо обрахунку страхового стажу позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону № 1788 для виплати грошової допомоги, суд вважає, що вимога про зобов`язання відповідача призначити та виплатити грошову допомогу не підлягає задоволенню.

Але, згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Слід зазначити, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідний розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статтею 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, та з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За положенням частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

З урахуванням положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями2,5,72,77,139,241,243-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з підстав, викладених у листі від 29 квітня 2024 року за № 7785-6473/Р-02/8-0800/24 визнати протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині судового рішення в адміністративній справі № 280/5733/24.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач- ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення 05 серпня 2024 року.

Суддя Д.В. Татаринов