Рішення

від 05.08.2024 по справі 420/15507/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15507/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія (вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 26614030) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія, у якій позивач просить суд:

визнати бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія відносно непроведення компенсації втрати частини доходу індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 07.09.2019, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період 01.01.2016 року по 28.03.2024 року, протиправною;

зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.09.2019, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період 01.01.2016 року по 28.03.2024 року.

Адміністративний позов поданий за допомогою системи Електронний суд.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (умовне найменування військова частина НОМЕР_2 ), який згодом, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 490-р Про реорганізацію науково-дослідного центру Збройних Сил України Державний океанаріум та наказу Міністерства оборони України від 19 вересня 2018 року №479 Про заходи щодо реорганізації науково-дослідного центру Збройних Сил України Державний океанаріум, було реорганізовано шляхом приєднання його до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія. Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія визначено правонаступником прав та обов`язків Науково-дослідного центру Збройних Сил України Державний океанаріум. Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по стройовій частині) від 09.09.2019 року №176 позивач був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 07.09.2019 року.

Проте, як стверджує позивач, під час проходження військової служби в оскаржуваний період він недоотримував індексацію грошового забезпечення, що у подальшому стало предметом судового розгляду.

Як зазначено у позові, на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 року по справі № 420/4834/23, 28.03.2024 року на рахунок позивача було зараховано кошти у розмірі 147 531,82 грн.

Водночас, як вважає позивач, відповідачем в порушення ст.ст. 1-2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку №159 не виплачено на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.09.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У своїх доводах позивач посилається на те, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу, що не зроблено відповідачем, чим порушено право позивача.

Ухвалою суду від 27.05.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

12.06.2024 року представник відповідача, використовуючи підсистему Електронний суд подав до суду відзив на адміністративний позов, у якому клопотав про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.06.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що підставою для виплати компенсації за Законом «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є нарахування суми доходу та виплата її з порушенням строків виплати. Проте, як стверджує відповідач, індексація грошового забезпечення виплачена позивачу Інститутом на виконання рішення суду по справі № 420/4834/23, отже не нараховувалася Інститутом, а тому, на думку командування Інституту, компенсація у цьому випадку не виплачується.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія; з 07.09.2019 року був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Як зазначено у позові, під час проходження військової служби позивачу не було нараховано та виплачено у повному обсязі індексацію грошового забезпечення, що стало предметом судового розгляду у подальшому (адміністративна справа № 420/4834/23).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 року у справі №420/4834/23 визнано протиправною бездіяльність Інституту військово-морських сил Національного університету Одеська морська академія щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року; зобов`язано Інститут військово-морських сил Національного університету Одеська морська академія нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року, з врахуванням базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року; визнано протиправною бездіяльність Інституту військово-морських сил Національного університету Одеська морська академія щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 07.09.2019 р. включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3628,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, у розмірі 66153,27 грн.; зобов`язано Інститут військово-морських сил Національного університету Одеська морська академія нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 07.09.2019 р. із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3628,15 грн. з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, у розмірі 66153,27 грн. з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

Разом із позовною заявою позивачем надано до суду повідомлення про находження коштів по картковому рахунку в «Ощадбанк», відповідно до якого 28.03.2024 року позивачу перераховані кошти у сумі 147 531,82 грн.

Вказані обставини справи не заперечуються сторонами.

Спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для компенсації позивачу втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати доходів на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 року у справі №420/4834/23.

26.04.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, якою просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.09.2019, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період 01.01.2016 року по 28.03.2024 року.

Листом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія від 16.05.2024 року вих. №1056/460/1187 позивачу повідомлено, що підстави для нарахування компенсації втрати частини доходу відсутні.

Оскільки відповідачем виплачено грошове забезпечення на виконання рішення суду без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів його виплати, позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі також Закон № 2050-III).

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).

Дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (п. 1).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За своєю природою індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, про що неодноразово висновував Верховний Суд, зокрема у постановах від 12 грудня 2018 року - справа №825/874/17, від 19 червня 2019 року - справа №825/1987/17, від 19 липня 2019 року - справа № 240/4911/18, ін.

Отже, відповідно до ст. 2 Закону № 2050-III, під доходами в цілях застосування цього Закону розуміється у тому числі індексація грошового забезпечення.

Спір у цій справі виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення, виплаченої 28.03.2024 року на виконання судового рішення у справі №420/4834/23.

Верховний Суд неодноразово викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ.

Ухвалюючи постанову у справі №240/11882/19 Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону №2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - «компенсація») провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз вищенаведених норм, за позицією Верховного Суду у вказаній справі дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.

У справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Застосовуючи цей висновок у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

У постанові Верховного Суду від 21.03.2023 року у справі № 620/7687/21 колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що підстав для відступу від викладеної вище правової позиції Верховного Суду не має та вважала, що наведені правові норми підлягають саме такому застосуванню.

З матеріалів справи вбачається, що судове рішення у справі №420/4834/23 фактично було виконано лише 28.03.2024 року шляхом перерахунку на картковий рахунок позивача індексації грошового забезпечення у сумі 147531,82 грн. (а.с. 6 (зворот.стор.), що свідчить про наявність правових підстав для компенсації позивачу втрати частини доходів.

Доводи відповідача, що виплата індексації за рішенням суду компенсації не підлягає, суд відхиляє, оскільки компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виплачується у разі порушення строків виплати саме доходу (у даній справі індексації грошового забезпечення), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку розміру грошового забезпечення позивача та відновлення прав позивача, порушених при виплаті грошового забезпечення у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09.08.2022 у справі №460/4765/20.

Відповідно приписів ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Отже законодавець передбачив можливість прийняття рішення по стягненню суми компенсації окремо від стягнення суми основного боргу.

У межах розгляду даної справи суд встановив, що 26.04.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, якою просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.09.2019, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період 01.01.2016 року по 28.03.2024 року.

Листом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія від 16.05.2024 року вих. №1056/460/1187 позивачу повідомлено, що підстави для нарахування компенсації втрати частини доходу відсутні.

Аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону України №2050-ІІІ дає підстави для висновку, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - пенсійного органу) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі, пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку разом із відповідною несвоєчасною проведеною виплатою перерахованої пенсії.

Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону України № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись одночасно з виплатою заборгованості.

Відповідно, не виплата компенсації разом із заборгованістю свідчить про відмову виплатити таку відповідно до Закону України № 2050-ІІІ і не потребує оформлення такої окремим рішенням.

Вирішуючи цей спір, судом встановлено, що відповідачем 28.03.2024 року разом із заборгованістю по виплаті індексації позивачу не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а на звернення позивача щодо виплати компенсації втрати частини доходів листом від 16.05.2024 року відмовлено у такій виплаті.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, а саме суд вважає доцільним:

визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 28.03.2024 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 року у справі №420/4834/23;

зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 28.03.2024 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 року у справі №420/4834/23.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач був звільнений від оплати судового збору, розподіл судових витрат на його користь не здійснюється. Доказів понесення інших судових витрат на дату ухвалення рішення позивачем не надано.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у період з 08.07.2024 року по 02.08.2024 року у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 05 серпня 2024 року (перший робочий день).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія (вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 26614030) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 28.03.2024 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 року у справі №420/4834/23.

Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 28.03.2024 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 року у справі №420/4834/23.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук