Рішення

від 05.08.2024 по справі 460/22574/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 серпня 2024 року м. Рівне№460/22574/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" доРівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" (далі по тексту позивач) до Рівненської митниці (далі по тексту відповідач) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2023/000045; визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA204000/2023/000030/2 від 29.03.2023.

Позовна заява обґрунтована тим, що декларантом разом декларацією подані до митного органу усі належні документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Проте, митний орган надіслав декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів із зазначенням про наявність у поданих документах розбіжностей та неточностей. Позивач вказує, що жодних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не було, а тому вимога митного органу про надання додаткових документів є необґрунтованою та безпідставною. У подальшому митним органом сформовані Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості, відповідно до яких скориговано митну вартість товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості. Відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. Позивач вказує, що такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки до митного оформлення декларант надав усі без винятку належні документи щодо заявленої ціни товарів. Просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою суду від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що митний орган володів інформацією щодо іншого цінового рівня товарів. Вказане було безумовною підставою для витребування у декларанта додаткових документів, які надані у повному обсязі не були. Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач стверджує, що митну вартість імпортованих товарів було визначено на підставі раніше визначеної митницею митної вартості. Тому, відповідач вказує, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.10.2023 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" (Покупець) та Компанією QINGDAO ZHONGJIA CARGO CONTROL CO. LTD CHINA (Продавець) укладений Контракт від 01.11.2021 №ZJ21Z005 (далі Контракт № ZJ21Z005), предметом якого є продаж товару автозапчастин та комплектуючих до них.

З метою митного оформлення товару, поставленого на виконання Контракту №ZJ21Z005, декларант подав до митного органу МД №23UA204020012537U9 від 27.03.2023 з визначенням вартості товару за основним методом ціною Контракту №ZJ21Z005 (графа 43 Код МВВ 1 МД №23UA204020012537U9).

Разом з митною декларацією декларантом митному органу також подано такі документи: контракт №ZJ21Z005 від 01.11.2021, додаткова угода № ADD_ZJ1Z005_1 від 26.12.2022, специфікація №2ZJ від 02.11.2022, рахунок-проформа (proforma invoice) №ZJ22Z010 від 02.11.2022, рахунок фактура (інвойс) (commercial invoice) №ZJ22Z010 від 23.01.2023, декларація про походження товару (Declaration of origin) №ZJ22Z010 від 23.01.2023, сертифікат про походження товару №C23MA3NHJFW50004 від 14.02.2023, СМR №886731 від 24.03.2023, квитанція SWIFT №243 від 02.11.2022, заключна виписка з АТ КБ «Приватбанк» за 02.11.2022, квитанція SWIFT №289 від 21.02.2023, заключна виписка з АТ КБ «Приватбанк» за 20.02.2023, відвантажувальна специфікація від 23.01.2023, прайс-лист №PR_ZJ22Z010 з 01.11,2022 по 31.01.2023, пакувальний лист № б.н. від 23.01.2023, митна декларація країни відправлення №425820230000085020 від 23.01.2023, договір доручення №19/12/19 щодо надання послуг з декларування товарів від 19.12.2019, договір №ОТ/34-67 від 27.12.2022, заявка №2 від 13.01.2023 до Договору №ОТ/34-67 від 27.12.2022, рахунок №1482 від 24.03.2023 на оплату за надані транспортно-експедиційні послуги, довідка про транспортні витрати №24/03-01 від 24.03.2023.

На вимогу митного органу декларантом позивача листом від 29.03.2023 було надано митному органу пояснення щодо зазначених у повідомленні порушень та додатково надано рахунок-проформу (proforma invoice) №ZJ22Z010 від 02.11.2022, рахунок фактуру (інвойс) (commercial invoice) №ZJ22Z010 від 23.01.2023, копію митної декларації країни відправлення №425820230000085020 від 23.01.2023, рахунок №1482 від 24.03.2023 на оплату за надані транспортно-експедиційні послуги, довідку про транспортні витрати №24/03-01 від 24.03.2023; прайс-лист, банківські платіжні документи №243 від 02.11.2023 та №289 від 21.02.2023.

Також на вимогу митного органу надано заявку на перевезення №2 від 13.01.2023, довідку про транспортні витрати №29/03-01 від 29.03.2023, висновок про вартісні характеристики товарів №29032023/1 від 29.03.2023 та коносамент № МЕ0823014334 від 28.01.2023.

Митним органом прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів UA204000/2023/000030/2 від 29.03.2023 (далі Рішення №UA204000/2023/000030/2), яким митну вартість товарів скориговано за другорядним резервним методом.

Графа 33 Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 63 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

2) подані до митного оформлення документи містять неточності:

-в додатково наданій довідці про транспортні витрати від 29.03.2023 №29/03-1 зазначений коносамент МЕ823014334 який до митного оформлення не наданий;

-в графі 70 банківського платіжного документу від 02.11.2022 №243 зазначений інвойс від 02.11.2022 №ZJ22Z010. Разом з цим до митного оформлення наданий інвойс від 23.01.2023 №ZJ22Z010. Відповідно до п.4 зовнішньоекономічного контракту від 01.11.2021 №ZJ21Z005 «Оплата Покупцем Товару здійснюється шляхом переказу на рахунок продавця суми і в терміни, зазначені в Специфікаціях чи інвойсах на партію Товару». Твердження декларанта, зазначене в листі від 29.03.2023 №2903-1, що оплата за товар була здійснена на підставі рахунку-проформи від 02.11.2022 №ZJ22Z010 суперечить п.4 зовнішньоекономічного контракту від 01.11.2021 №ZJ21Z005;

-додатково наданий експертний висновок від 29.03.2023 №29032023/1 не на весь асортимент товарів, що суперечить п.7 «Завдання експертизи»;

-в додатково наданому експертному висновку від 29.03.2023 №29032023/1 відсутні додатки з джерелами інформації;

Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортною засобу із включення до митної вартості товару усіх належних складових з огляду на транспортування власними силами покупця.

II. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією щодо митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями: Товар №2 - МД від 28.12.2022 №UA205140/2022/093543 - 3,16usd/кг; Товар №4 - МД від 14.03.2023 №UA204020/2023/010350 - 4,07 usd/кг.

ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) коносамент МЕ823014334; 4) інвойс від 02.11.2022 №ZJ22Z010; 5) банківський платіжний документ якій підтверджує оплату заявленої до митного оформлення партії товару відповідно до специфікації від 02.11.2022 №2ZJ до зовнішньоекономічного контракту від 01.11.2021 №ZJ21Z005 - 30%.

У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митною кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервною методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Митну вартість товару №2 визначено на підставі цінової інформації щодо митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 28.12.2022 №UA205140/2022/093543 - 3,16usd/кг.

Числове значення митної вартості товару №2 у валюті рахунку становить 331,80usd, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 12133,46грн (3,16usd/кг*105кг*36,5686грн/usd).

Митну вартість товару №4 визначено на підставі цінової інформації щодо митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 14.03.2023 №UA204020/2023/010350 - 4,07usd/кг.

Числове значення митної вартості товару №4 у валюті рахунку становить 79586,82usd, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 2910378,59грн (4,07usd/кг*19554,5кг*36,5686грн/ usd)..

Митним органом сформована Картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2023/000045 (далі Картка відмови), якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Причини відмови: Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки, декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., а подані до митного оформлення документи містять неточності. Прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №2 та №4 від 29.03.2023 № UA204000/2023/000030/2 відповідно до вимог Розділу III (статті 49-66) Митного кодексу України.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України).

Відповідно до частин 8 - 11 статті 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта статті 53 МК України).

Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:

(1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

(2) у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд констатує, що доказів наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та неточностей відповідач не надав.

Щодо розбіжностей та неточностей, на думку відповідача, які зазначені у рішенні про корегування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

В рішенні про корегування митної вартості зазначено, що в додатково наданій довідці про транспортні витрати від 29.03.2023 №29/03-1 зазначений коносамент МЕ823014334 який до митного оформлення не наданий.

Слід зазначити, що митному органу до митного оформлення товару були надані довідка про транспортні витрати №24/03-01 від 24.03.2023 та рахунок на оплату транспортно-експедиційного обслуговування № 1482 від 24.03.2023. У вказаній довідці про транспортні витрати №24/03-01 від 24.03.2023 зазначено номер коносамента МЕ0823014334 від 28.01.2023.

Проте митний орган висловив сумнів щодо включення вартості перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Прушків (Польща) в загальну вартість транспортно-експедиційного обслуговування на території Польщі. У зв`язку із цим, Рівненській митниці було надано додаткові роз`яснювальні документи від перевізника, а саме довідку про транспортні витрати № 29/03-01 від 29.03.2023. Описані обставини підтверджуються листом від декларанта №2903-1 від 29.03.2023 на повідомлення Рівненській митниці щодо неточностей в поданих до митного оформлення документах.

Відповідно, Рівненській митниці було подано коносамент МЕ0823014334 від 28.01.2023, про що вказано у листі від декларанта №2903-1 від 29.03.2023, а також вказаний коносамент зазначено митним органом у графі 18 рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000030/2 від 29.03.2023.

Надаючи додаткові роз`яснення у довідці про транспортні витрати № 29/03-01 від 29.03.2023 перевізником було допущено технічну описку і помилково вказано номер коносамента МЕ823014334, замість правильного МЕ0823014334.

Коносамент - це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

У наданому митному органу коносаменті МЕ0823014334 від 28.01.2023 містяться відомості про номер контейнера, кількість упаковок, вагу та опис товару, відправника.

Водночас, суд зазначає, що відсутність коносаменту жодним чином не впливає на числові показники митної вартості товару.

Сам по собі факт ненадання коносаменту жодним чином не свідчить про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Отже, ненадання коносаменту не свідчать про те, що надані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, тобто про наявність підстав, передбачених частиною третьої статті 53 Митного кодексу України, для витребування додаткових документів.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товару митний орган вказує, що в графі 70 банківського платіжного документу від 02.11.2022 №243 зазначений інвойс від 02.11.2022 №ZJ22Z010. Разом з цим до митного оформлення наданий інвойс від 23.01.2023 №ZJ22Z010. Відповідно до п.4 зовнішньоекономічного контракту від 01.11.2021 №ZJ21Z005 «Оплата Покупцем Товару здійснюється шляхом переказу на рахунок продавця суми і в терміни, зазначені в Специфікаціях чи інвойсах на партію Товару». Твердження декларанта, зазначене в листі від 29.03.2023 №2903-1, що оплата за товар була здійснена на підставі рахунку-проформи від 02.11.2022 №ZJ22Z010 суперечить п.4 зовнішньоекономічного контракту від 01.11.2021 №ZJ21Z005.

Як встановлено з пункту 3 Контракту №ZJ21Z005 товар повинен бути поставлений на територію України не пізніше 180 календарних днів з моменту часткової передоплати на розрахунковий рахунок Продавця.

Пункт 4 Контракту №ZJ21Z005 передбачає, що оплата Покупцем Товару здійснюється шляхом переказу на рахунок Продавця суми і в терміни, зазначені в Специфікаціях чи Інвойсах на Партію Товару.

Митному органу було подано специфікацію №2ZJ від 02.11.2022, яка є невід`ємною частиною зазначеного зовнішньоекономічного контракту, у якій вказано умови оплати - 30% передоплати, 70% балансовий платіж по копії В/L. Аналогічні умови оплати містяться у рахунку проформі №ZJ22Z010 від 02.11.2022 та рахунку фактурі №ZJ22Z010 від 23.01.2023. Вартість товару становить 66 314,90 дол.США.

Проте митний орган вказує, що здійснення часткової оплати за товар на підставі рахунку проформи №ZJ21Z005 від 02.11.2022 суперечить пункту 4 зовнішньоекономічного контракту, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Рахунок проформа, який містить умови контракту з часткової передоплати товару, інформував позивача щодо обсягу товару та ціни, яку йому необхідно сплатити на умовах передоплати у разі погодження ним всіх умов поставки товару. Тобто, погодивши умови, позивач і здійснив передоплату у розмірі 30% (19894,47 дол.США) на підставі рахунку проформи №ZJ22Z010 від 02.11.2022, що підтверджується квитанцією SWIFT №243 від 02.11.2022, яка була надано до митного оформлення. Після чого було складено рахунок- фактуру, який є безпосередньо товаросупровідним документом.

Позивач, виконуючи зобов`язання за контрактом, оплатив 70% вартості товару (46420,43 дол.США), що підтверджується квитанцією SWIFT №289 від 21.02.2023, яка була надано до митного оформлення і містить посилання на рахунок-фактуру №ZJ22Z010 від 23.01.2023.

Специфікація №2ZJ від 02.11.2022, рахунок-проформа №ZJ21Z005 від 02.11.2022р. та рахунок-фактура №ZJ22Z010 від 23.01.2023 не містять будь-яких розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару, а чітко відображають вартість товару, що і було сплачено позивачем та підтвердження чого було надано митному органу.

Окрім цього, відповідні роз`яснення були надані митному органу у листі №2903-1 від 29.03.2023, проте Рівненською митницею вони не взяті до уваги.

На обґрунтування рішення про коригування митної вартості товару відповідач зазначає, що додатково наданий експертний висновок від 29.03.2023 №29032023/1 не на весь асортимент товарів, що суперечить п.7 «Завдання експертизи». Також вказує, що в додатково наданому експертному висновку від 29.03.2023 №29032023/1 відсутні додатки з джерелами інформації.

Так, по-перше, в силу пункту 8 частини третьої статті 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами та подаються лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

По-друге, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту визнання таких висновків неправомірними та скасування їх, в тому числі в судовому порядку.

Зазначені відповідачем недоліки висновку експерта не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товару, оскільки не впливають на її визначення.

Щодо коригування митної вартості товарів на підставі МД: товар №2 від 28.12.2022 №UA205140/2022/093543 - 3,16usd/кг; товар №4 - МД від 14.03.2023 №UA204020/2023/010350 - 4,07 usd/кг, то посилання на володіння митним органом інформацією щодо іншого цінового рівня товарів не може слугувати обґрунтованою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Суд наголошує, що саме по собі прирівнення митним органом цін схожих товарів, без врахування особливостей товарів, їх обсягів та умов постачання, які можуть бути різними, у зв`язку із чим це може впливати і на вартість (ціну) товару, не може вважатися обґрунтованим, адже формування ціни на товар здійснюється з урахуванням різних чинників, таких як ринкові ціни, обсяг партії, вартість і якість сировини, використаної на виготовлення товару, тощо.

Суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, як не є підставою для коригування митної вартості також і відсутність у митних органів інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

На підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціни яких взяті за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

В оскаржуваному рішенні митний орган обмежився лише тим, що прирівняв ціни одного товару до інших, водночас жодним чином не обґрунтував своє рішення (з огляду на дати поставки, кількість, асортимент та умови поставок).

Такі міркування узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.08.2018 у справі №804/1755/17, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 та від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020.

За наведеного спірні рішення відповідача не відповідають ні вимогам законності, ні вимогам обґрунтованості.

Крім того, суд зазначає, що наявність у митного органу інформації щодо іншого рівня товарів, заявлених до митного оформлення, є лише підставою для поглибленого вивчення документів, поданих декларантом до митного оформлення. Але не є самостійною правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

Суд звертає увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком статті 53 МК України.

Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника.

Вказане вище свідчить про те, що митний орган не мав жодних правових підстав для зобов`язання декларанта надавати додаткові документи.

Посилання в оскаржуваному рішенні на інші митні декларації, за якими здійснене митне оформлення товарів за іншими ціновими показниками, не може бути підставою для коригування митної вартості заявлених позивачем товарів.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).

З даного приводу суд зазначає, що оскаржуване рішення №UA204000/2023/000030/2 не містить жодного опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4цього Кодексу або до суду.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Суд зазначає, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товарів позивачем були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів. Натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товарів.

Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.

Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 та у постанові від 17.11.2022 у справі №807/221/18, які є обов`язковими для врахування в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15 міститься правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України суд враховує таке.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позов містить одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру, за які, з урахуванням підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", слід сплатити судовий збір в сумі 5368,00 грн.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви сплачено судового збору в сумі 5368,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 26.09.2023 №ОТ00001364 та №ОТ00001365.

Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем.

Щодо розподілу витрат на переклад документів, викладених іноземною мовою, суд зазначає таке.

Стаття 137 КАС України передбачає, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина п`ята).

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг) (частина шоста).

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів»встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у даній справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у справі № 160/7049/19 від 31.03.2020.

При пред`явленні позову до позовної заяви позивачем було долучено докази з офіційним перекладом.

На підтвердження понесення позивачем витрат з перекладу надано суду:

- Договір про надання послуг усного та письмового перекладу від 27.02.2023 №106-23, укладений між Приватним підприємством «АЛЬФА ПЕРЕКЛАД» (Виконавець) та ТОВ "ОТОТРАК" (Замовник), згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати кваліфіковані послуги письмового перекладу документів, текстів тощо та усного перекладу з російської мови на українську мову або інші іноземні мови, які Виконавець має можливість здійснювати, або навпаки з іноземної мови на українську мову відповідно до стандартів Асоціації перекладачів України (п.1.1); за надані послуги Замовник сплачує Виконавцю плату на підставі виставлених рахунків. Розмір плати відображається в Актах виконаних робіт згідно з фактичним обсягом наданих послуг (п.3.1); оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця, який зазначений у цьому Договорі, протягом трьох робочих днів після підписання Сторонами Акту виконаних робіт, який засвідчує факт належним чином наданих Виконавцем послуг, відсутність взаємних претензій у Сторін та прийняття послуг Замовником (п.3.2);

- рахунок на оплату від 19.09.2023 №268 на суму 3150,00 грн за надання послуг письмового перекладу з китайської на українську мову, письмового перекладу з англійської на українську мову та перекладу з нотаріальним посвідчення підпису перекладача;

- акт наданих послуг від 19.09.2023 №259, згідно з яким було надано послуги з письмового перекладу з китайської на українську мову, письмового перекладу з англійської на українську мову та перекладу з нотаріальним посвідчення підпису перекладача на суму 3150,00 грн;

- платіжну інструкцію від 19.09.2023 №ОТ00001354 про оплату послуг за договором від 27.02.2023 №106-23 по рахунку №268 від 19.09.2023 на суму 3150,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних із залученням перекладача, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат позивача є обґрунтованим та підтвердженим, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000030/2 від 29.03.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000045.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати всього в сумі 8518,00 грн, у тому числі: судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5368,00 грн та витрати, пов`язані із залученням перекладача, в сумі 3150,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 05 серпня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" (вул. Тиха, 7,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 42617033)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Н.О. Дорошенко