Рішення

від 05.08.2024 по справі 520/14430/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 серпня 2024 р. справа № 520/14430/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної соціальної сервісної служби України у Харківській області (майдан Свободи, буд.5, 3 під., 9 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 44222320) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної соціальної сервісної служби України у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області щодо не проведення виплати всіх належних при звільненні сум, а саме: не проведення виплати заробітної плати за період з 01.01.2024 по 03.05.2024 з застосуванням до посадового окладу коефіцієнта 1,5 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 року № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» та неврахуванні коефіцієнту 1,5 при визначенні суми вихідної допомоги при звільненні та грошової компенсації за 20 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки;

- зобов`язати Головне управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області нарахувати та виплатити мені 49475,86 грн. (суму коштів, яка підлягала виплаті та не була виплачена при звільненні), а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 03.05.2024 по день фактичного розрахунку.

Ухвалою від 27.05.2024 судом відкрито спрощення провадження у справі.

В обґрунтування позову вказано, що у період з 01.01.2024 по 03.05.2024 посадовий оклад позивача визначався без врахування вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 року № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану». Невірно визначена сума посадового окладу у свою чергу призвела до невірного нарахування та невірної суми виплати належної позивачу суми вихідної допомоги при звільненні, а також суми грошової компенсації за 20 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки.

У відзиві відповідач не заперечував, що виплата заробітної плати за період з 01.01.2024 по 03.05.2024 та при визначенні суми вихідної допомоги при звільненні позивачу здійснювалась без застосування до посадового окладу коефіцієнта 1,5 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 року № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», та зазначив, що з 01 січня 2024 року Головою Нацсоцслужби було затверджено штатний розпис Головному управлінню без врахування коефіцієнта 1,5, у зв`язку з чим підстав для виплати працівникам окладів з урахуванням коефіцієнта 1,5 не було.

Грошова компенсація при звільненні позивачу виплачена за період з 02.09.2023 по 03.05.2024 та складала 20 календарних днів, з яких компенсацію за 10 календарних днів було виплачено за період з 02.09.2023 по 31.12.2023, а інші 10 календарних днів було виплачено за період з 01.01.2024 по 03.05.2024. Отже, на думку відповідача, перерахунку з урахуванням коефіцієнту 1,5 підлягає тільки 10 календарних днів за період з 01.01.2024 по 03.05.2024.

У відповіді на відзив позивач вказала, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у неї права на отримання всіх належних при звільненні сум.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що у зв`язку з тим, що датою звільнення ОСОБА_1 є 03 травня 2024 року, період розрахунку для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починається з 04 травня 2024 року, оскільки 03 травня 2024 року був останнім робочим днем, який було оплачено. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що у період з 02.09.2021 по 03.05.2024 ОСОБА_1 працювала в Головному управлінні Національної соціальної сервісної служби у Харківській області, з 02.09.2021 по 14.02.2022 головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, з 15.02.2022 по 09.10.2023 начальником відділу здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, з 10.10.2023 по 03.05.2024 начальником відділу здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері соціального захисту населення, що підтверджує копія трудової книжки.

03.05.2024 згідно з наказом від 03.05.2024 № 16-К ОСОБА_1 звільнена з посади у зв`язку із скороченням штату державних службовців відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» на підставі її особистої заяви від 30.04.2024.

Відповідно до п. 2 наказу від 03.05.2024 № 16-К головного спеціаліста-бухгалтера Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області зобов`язано: здійснити позивачу відповідні розрахунки та виплати згідно чинного законодавства (пп. 2.1 п. 2), виплатити грошову компенсацію за 20 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 02.09.2023 по 03.05.2024; виплатити вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно до ч. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

14.05.2024 з позивачем проведено остаточний розрахунок при звільненні, що підтверджує копія виписки АТ КБ «Приватбанк» по картці/рахунку.

14.05.2024 позивач направила запит на ім`я начальника Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області з проханням направити копію наказу про звільнення, копію штатного розпису, за період з 01.01.2024 по 03.05.2024, детальний розрахунок нарахованої та виплаченої мені заробітної плати з 01.01.2024 по 03.05.2024 (помісячно з розділенням на посадовий оклад, надбавку за вислугу років, надбавку за ранг, інше) та копію затвердженого переліку працівників, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

16.05.2024 на адресу електронної пошти позивача та поштою надійшли розрахункові листи за січень-травень 2024 року.

Як вказала позивач, ознайомившись зі змістом розрахункових листів та штатним розписом, вона виявила, що у період з 01.01.2024 по 03.05.2024 посадовий оклад визначався без врахування вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 року № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», що вплинуло на розмір суми вихідної допомоги при звільненні, а також суми грошової компенсації за 20 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки, та стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідачем вказані обставини не заперечувались, утім, відповідач в заявах по суті справи вказав, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні позивачу виплачена за період з 02.09.2023 по 03.05.2024 та складала 20 календарних днів, з яких компенсацію за 10 календарних днів було виплачено за період з 02.09.2023 по 31.12.2023, а інші 10 календарних днів було виплачено за період з 01.01.2024 по 03.05.2024. Отже, на думку відповідача, перерахунку з урахуванням коефіцієнту 1,5 підлягає тільки 10 календарних днів за період з 01.01.2024 по 03.05.2024, оскільки обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Згідно із частинами 1 та 3 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

За приписами статті 50 вказаного Закону держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Згідно з абзацом 4 пп. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 року № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ від 30.01.2024№ 99, які застосовуються з 01.01.2024) на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади, визначені Кабінетом Міністрів України у відповідних схемах посадових окладів, визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» Харківська міська територіальна громада (код у Переліку: UA63120270000028556) з 15.09.2022 року включена до Переліку територій можливих бойових дій. При цьому дата припинення можливості бойових дій на території Харківської міської територіальної громади Переліком не визначена.

Підпунктом 3 п. 1 Постанови № 391, зокрема, встановлено, що для цілей цієї постанови розташування робочого місця працівника визначається керівником державного органу (керівником державної служби, суб`єктом призначення) шляхом затвердження відповідного переліку працівників, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дані наявні у відкритому доступі на веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/freesearch/ person-result) місцезнаходження Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області зареєстровано за наступною адресою: 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, будинок 5.

Відповідачем не заперечувалось, що позивач здійснювала свої повноваження на посаді начальника відділу здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері соціального захисту населення Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області безпосередньо у м. Харків, де було розташоване її робоче місце.

Наказом начальника Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області від 26.12.2023 № 274-О ОСОБА_1 включено до Переліку працівників, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ.

Як встановлено проведеним судовим розглядом, у період з 01.01.2024 по 03.05.2024 посадовий оклад позивача визначався без врахування вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 року № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», при цьому позивач має право на обчислення її посадового окладу з урахуванням коефіцієнту 1,5, чого відповідачем протиправно зроблено не було.

Відповідно до ч.4 ст.87 Закону України "Про державну службу" у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

У межах спірних правовідносин розрахунковою величиною для виплати вихідної допомоги є заробітна плата за березень і квітень 2024 року.

Компенсація за невикористані відпустки у 2023 році розрахована із величини виплат, нарахованих у 2023 році, як зазначив відповідач у відзиві та що не заперечувалось позивачем.

Відтак, невиплата позивачу посадового окладу у період з 01.01.2024 по 03.05.2024 без урахування вимог постанови Кабінету Міністрів України № 391 (коефіцієнту 1,5) вплинула на розрахунок як вихідної допомоги позивача, так і на суму компенсації за невикористані відпустки за 2024 рік.

Щодо аргументів відповідача про відсутність бюджетних асигнувань для виплати позивачу заробітної плати із застосуванням коефіцієнту 1,5, суд вважає їх неприйнятними з огляду на те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Вказана правова позиція є усталеною у вітчизняній судовій практиці з огляду на рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України», в якому Суд встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (№ рішення в ЄДРСР 88952400) визначила, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за період з 01.01.2024 по 03.05.2024 з застосуванням до посадового окладу коефіцієнта 1,5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», а також перерахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період з 01.01.2024 по 03.05.2024 з урахуванням виплачених сум.

Розрахунок розміру необхідних виплат уповноважений здійснювати відповідач з огляду на наявність у нього відповідної компетенції та необхідних табелів обліку робочого часу, наказів про відпустки (за наявності) та іншої бухгалтерської і кадрової документації, з урахуванням проведення перерахунку інших складових заробітної плати, що обчислюються із розмірів посадового окладу (за необхідності).

За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз зазначених норм в редакції на момент виникнення спірних правовідносин свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Щодо вимог адміністративного позову про зобов`язання відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Під час розгляду цієї справи судом вирішено на користь позивача спір про перерахунок і виплату позивачу заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік із застосуванням коефіцієнту 1,5 до посадового окладу позивача.

Тобто, такий перерахунок та виплата на час розгляду цієї справи по суті відповідачем не здійснені.

Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що після виплати відповідачем вищевказаних сум позивачу не буде виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 04.05.2024.

Приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними, а тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної соціальної сервісної служби України у Харківській області (майдан Свободи, буд.5, 3 під., 9 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 44222320) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області щодо не проведення виплати ОСОБА_1 всіх належних при звільненні сум, а саме: не проведення виплати заробітної плати за період з 01.01.2024 по 03.05.2024 з застосуванням до посадового окладу коефіцієнта 1,5 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 року № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» та неврахуванні коефіцієнту 1,5 при визначенні суми вихідної допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік.

Зобов`язати Головне управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області (майдан Свободи, буд.5, 3 під., 9 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 44222320) нарахувати та виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) заробітну плату за період з 01.01.2024 по 03.05.2024 з застосуванням до посадового окладу коефіцієнта 1,5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», а також перерахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період з 01.01.2024 по 03.05.2024.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 05 серпня 2024 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ