Постанова

від 16.07.2024 по справі 380/22795/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22795/23 пров. № А/857/8521/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівЗатолочного В.С., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засіданняБерезюка Д.О.,

представника відповідача Івасечко Н.Я.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

суддя (судді) в суді першої інстанції Клименко О.М.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 11 березня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» (далі ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА») звернулось в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27 березня 2023 року № UA209000/2023/400018/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 березня 2023 року № UA209140/2023/000211.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання Контракту від 25 травня 2020 року № DC-SU/2020-0525 на поставку автомобільних шин придбало у Double Coin Tyre Group (Shanghai) Imp Exp Co., Ltd товар. З метою митного оформлення придбаного товару його декларант 16 березня 2023 року подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UА209140006386U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (шини гумові нові, для вантажних автомобілів з індексом навантаження більше як 121) у кількості 228 штук. Однак, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27 березня 2023 року № UA209000/2023/400018/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 березня 2023 року № UA209140/2023/000211. Вважає вказані рішення та картку відмови протиправними, такими, що підлягають скасуванню, оскільки для визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (за ціною договору) надало митному органу повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), зокрема, зовнішньоекономічний контракт та доповнення до нього, рахунок-фактуру, специфікацію, автотранспортну накладну, банківський платіжний документ, договір (контракт) перевезення тощо. Зауважує, що зазначені документи повною мірою підтверджують задекларовану митну вартість імпортованих товарів. Зазначає, що митний орган не зазначив жодних конкретних обставин, які викликали сумніви до поданих документів, а також не вказав причин неможливості їх перевірки, не відзначив, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому зі змісту поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Звертає увагу на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Вказує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товарів і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за основним методом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27 березня 2023 року № UA209000/2023/400018/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 27 березня 2023 року № UA209140/2023/000211, складену Львівською митницею.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі від 06 січня 2023 року № 202300035В з урахуванням специфікації від 13 березня 2023 року № 2 до нього (31 635,00 доларів США). Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України. Відповідно до листа експедитора ЗАТ «Орміна» від 13 березня 2023 року експедитор повідомив про помилку в маршрутах транспортування, зазначивши, що у рахунку-фактурі від 13 березня 2023 року № GRE 004769 допущена помилка, неправильно вказано місце завантаження Вільнюс, Литва, слід вважати правильним місцем завантаження - Клайпеда, Литва. Отже, експедитор підтвердив листом від 13 березня 2023 року допущену помилку у зазначенні маршруту. Вартість послуг доставки не змінювалась та становить 1 400 євро. Для підтвердження розміру транспортних витрат на доставку морським транспортом, які впливають на розмір митної вартості товарів, позивач надав митному органу довідку про транспортні витрати від 13 березня 2023 року № 1303-2 та рахунок на оплату від 13 березня 2023 року № 1006, надані експедитором ТОВ «Хіллдом Логістікс». В цих документах зазначено маршрут транспортування вантажу, а також вартість транспортних витрат за маршрутом, що становить 64 635,02 грн за доставку одного контейнера. З наведеного слідує, що позивач надав митному органу документи, які містять інформацію про розмір транспортних витрат, що впливають на розмір митної вартості товарів. Всі істотні умови перевезення відображені у заявці на перевезення та у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 13 березня 2023 року № GRE 004769. У вказаному рахунку-фактурі зазначений маршрут транспортування, номер замовлення, номер транспортного засобу, яким перевозився товар, номер договору, відповідно до якого надаються послуги, та вартість таких послуг. Беручи до уваги відсутність належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач до митного оформлення надав усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості, та давали відповідачу підстави для прийняття рішення щодо визнання заявленої митної вартості таких товарів. Враховуючи наведені вище мотиви, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати. Зважаючи на те, що у процесі розгляду цієї справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 27 березня 2023 року № UA209000/2023/400018/2 є протиправним та підлягає скасуванню, тому складена на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 березня 2023 року № UA209140/2023/000211 також є неправомірною, а тому її належить визнати протиправною та скасувати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 16 березня 2023 року № 23UA209140006386U3 митний орган опрацював інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах, та встановив, що у ЦМР гр.4 «місце завантаження» вказано Вільнюс, тоді як відповідно до наданих до митного оформлення рахунків на транспортування покупець оплачує перевезення за маршрутом Шанхай Клайпеда та Вільнюс Рава-Руська, від Клайпеди до Вільнюса відстань складає 300 км, відомості щодо витрат на цій ділянці маршруту відсутні. Також зауважує, що транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте коносамент до митного оформлення не надавався. Вказує, що відповідно до пункту 2 договору із ЗАТ «Орміна» перевезення вантажів, здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення, форма Заявки наведена у додатку до договору, посилання на заявку міститься у рахунку на перевезення, заявка до митного оформлення не надана. Зазначає, що встановлено невідповідності у поданих позивачем документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, документи, подані позивачем на вимогу митного органу, не усувають виявлені невідповідності, а інших документів не надано. Відзначає, що лист експедитора ЗАТ «Орміна» від 13 березня 2023 року до митного оформлення не подавався, також на вимогу декларант його додатково не подав. Вказує, що для підтвердження порту призначення декларант мав надати транспортний (перевізний) документ коносамент, однак такий документ до митного оформлення та на вимогу поданий не був, тому не міг бути врахований при прийнятті рішення. Звертає увагу на те, що в поданій до митного офомлення ЦМР № 0313/1-1 чітко вказано місце завантаження Вільнюс, Литва (графа 4), при тому, що лист експедитора від 13 березня 2023 року не містить жодних відомостей про те, що і в ЦМР допущено помилку. Зауважує, що розмір витрат на транспортування, які є складовими митної вартості, не можна вважати таким, що є документально підтверджений та піддається обчисленню, тому оскаржувані рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покликалась на доводи в ній викладені.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 25 травня 2020 року між Double Coin Tyre Group (Shanghai) Imp Exp Co., Ltd (Продавець) та ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» (Покупець) та укладено Контракт № DC-SU/2020-0525 на поставку шин (далі Контракт) а.с.25-29).

Відповідно до пункту 2 Контракту валюта Контракту - долари США. Загальна сума Контракту складається із всіх сум, вказаних в інвойсах на поставку товарів, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Інвойс вважається невід`ємною частиною цього Контракту. Цей Контракт допускає часткові поставки. Кількість, ціна і перелік Товарів по кожній частковій поставці будуть відображені в інвойсах, які вважаються невід`ємною частиною Контракту.

03 березня 2021 року та 19 травня 2022 року між Double Coin Tyre Group (Shanghai) Imp Exp Co., Ltd (Продавець) та ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» (Покупець) укладено додаткові угоди № 1, 2 до Контракту від 25 травня 2020 року № DC-SU/2020-0525, що стосуються викладення банківських реквізитів Продавця та пункту 4 «Строк і умови відвантаження» Контракту в нових редакціях (а.с.31-33).

На виконання Контракту від 25 травня 2020 року № DC-SU/2020-0525 Продавець надав ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» інвойс від 06 січня 2023 року № 202300035В на поставку шин (778 шт.) загальною вартістю 100 131,92 доларів США (а.с.22).

ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» сплатило на рахунок Продавця суму, вказану в інвойсі від 06 січня 2023 року № 202300035В, що підтверджується Swift від 12 січня 2023 року.

Поставка шин згідно з інвойсом від 06 січня 2023 року № 202300035В була здійснена окремими партіями, різними контейнерами, які підлягали розмитненню.

З метою митного оформлення придбаного товару декларант позивача 16 березня 2023 року подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UА209140006386U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (шини гумові нові, для вантажних автомобілів з індексом навантаження більше як 121) у кількості 228 штук.

Одночасно декларант позивача до митного контролю разом з митною декларацією № 23UА209140006386U3, як підставу для застосування основного методу, надав такі документи (зазначені в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000211): сертифікат якості б/н від 06 січня 2023 року; пакувальний лист б/н від 08 березня 2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 06 січня 2023 року № 202300035В; автотранспортну накладну від 13 березня 2023 року № 0313/1-1; супровідний документ Т1 від 13 березня 2023 року № 23LTVR500000014459; сертифікат про походження товару від 08 березня 2023 року № 23С3100А8410/00053; декларацію про походження товару від 06 січня 2023 року № 202300035В; видаткову накладну від 02 січня 2023 року № 171; видаткову накладну від 05 січня 2023 року № 31; банківський платіжний документ б/н від 12 січня 2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 13 березня 2023 року № 1006; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 13 березня 2023 року № GRE 004769; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 13 березня 2023 року № 1303-2; прейскурант (прайс-лист) б/н від 06 січня 2023 року; висновок про вартісні характеристики товару експерта від 15 березня 2023 року № 23/1/116; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03 березня 2021 року № 1; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19 травня 2022 року № 2; зовнішньоекономічний договір від 25 лютого 2020 року № DC-SU/2020-0525; договір про надання послуг митного брокера від 08 серпня 2022 року № UA209160/2022/26-01; договір (контракт) про перевезення від 04 січня 2018 року № 204018-117; договір (контракт) про перевезення від 28 березня 2022 року № 280322/1; специфікацію до інвойсу від 13 березня 2023 року № 2; копію митної декларації про відправлення від 22 січня 2023 року № UA 223120230000325922.

За результатами розгляду митної декларації від 16 березня 2023 року № 23UА209140006386U3 та доданих документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 27 березня 2023 року № UA209000/2023/400018/2, в якому вартість імпортованих позивачем товарів визначено за шостим (резервним) методом, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 березня 2023 року № UA209140/2023/000211 (а.с.16-19).

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 27 березня 2023 року № UA209000/2023/400018/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган зазначив, зокрема, про таке:

… - у ЦМР гр.4 «місце завантаження» вказано Вільнюс, тоді як відповідно до наданих до митного оформлення рахунків на транспортування покупець оплачує перевезення за маршрутом Шанхай Клайпеда та Вільнюс Рава-Руська. Від Клайпеди до Вільнюса відстань складає 300 км. Відомості щодо витрат на цій ділянці маршруту відсутні;

- транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте коносамент до митного оформлення не надавався;

- відповідно до пункту 2 договору із ЗАТ «Орміна» перевезення вантажів, здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення. Форма Заявки наведена у додатку до договору, посилання на заявку міститься у рахунку на перевезення. Заявка до митного оформлення не надана;

- до митного оформлення надано специфікацію до інвойсу від 13 березня 2023 року, пакувальний лист від 08 березня 2023 року (документи складені після відвантаження товару, дата інвойсу 06 січня 2023 року).

- за власним бажанням декларантом було надано висновок експерта щодо вартісних характеристик товару (відсутні обґрунтування величин застосованих понижувальних коефіцієнтів, під час дослідження ринку, використані цінові пропозиції на внутрішньому ринку) та видаткові накладні.

Отже, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених частиною другою статті 53 МК України. …

… На вимогу декларант надав додатки до висновку. Надані документи не усувають та не роз`яснюють наявні розбіжності. Отже, митниця встановила розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є відповідно до частини шостої статті 54 МК України підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № UA100320/2023/1100 від 21 січня 2023 року, 3,01 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось (а.с.16-17).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 МК України містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною першою статті 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дає підстави для таких висновків: основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»; МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу; митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Таким чином, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості та причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів. Водночас посадова особа митного органу повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів. Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Разом із цим, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товарів за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товарів за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товарів за жодним із методів, що передують резервному.

Із матеріалів справи слідує, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі від 06 січня 2023 року № 202300035В з урахуванням специфікації від 13 березня 2023 року № 2 до нього (31 635,00 доларів США) (а.с.22-23).

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів декларант позивача надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: сертифікат якості б/н від 06 січня 2023 року; пакувальний лист б/н від 08 березня 2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 06 січня 2023 року № 202300035В; автотранспортну накладну від 13 березня 2023 року № 0313/1-1; супровідний документ Т1 від 13 березня 2023 року № 23LTVR500000014459; сертифікат про походження товару від 08 березня 2023 року № 23С3100А8410/00053; декларацію про походження товару від 06 січня 2023 року № 202300035В; видаткову накладну від 02 січня 2023 року № 171; видаткову накладну від 05 січня 2023 року № 31; банківський платіжний документ б/н від 12 січня 2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 13 березня 2023 року № 1006; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 13 березня 2023 року № GRE 004769; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 13 березня 2023 року № 1303-2; прейскурант (прайс-лист) б/н від 06 січня 2023 року; висновок про вартісні характеристики товару експерта від 15 березня 2023 року № 23/1/116; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03 березня 2021 року № 1; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19 травня 2022 року № 2; зовнішньоекономічний договір від 25 лютого 2020 року № DC-SU/2020-0525; договір про надання послуг митного брокера від 08 серпня 2022 року № UA209160/2022/26-01; договір (контракт) про перевезення від 04 січня 2018 року № 204018-117; договір (контракт) про перевезення від 28 березня 2022 року № 280322/1; специфікацію до інвойсу від 13 березня 2023 року № 2; копію митної декларації про відправлення від 22 січня 2023 року № UA 223120230000325922.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, навівши відповідні аргументи, що дали йому підстави дійти таких висновків.

Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості зазначено:

- у ЦМР гр.4 «місце завантаження» вказано Вільнюс, тоді як відповідно до наданих до митного оформлення рахунків на транспортування покупець оплачує перевезення за маршрутом Шанхай Клайпеда та Вільнюс Рава-Руська. Від Клайпеди до Вільнюса відстань складає 300 км. Відомості щодо витрат на цій ділянці маршруту відсутні;

- транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте коносамент до митного оформлення не надавався;

- відповідно до пункту 2 договору із ЗАТ «Орміна» перевезення вантажів, здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення. Форма Заявки наведена у додатку до договору, посилання на заявку міститься у рахунку на перевезення. Заявка до митного оформлення не надана.

Оцінюючи аргументи Львівської митниці, зазначені в оскаржуваному рішенні, а також в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд першої інстанції в обґрунтування оскаржуваного рішення покликався на лист експедитора ЗАТ «Орміна» від 13 березня 2023 року.

У вказаному листі експедитор повідомив про помилку в маршрутах транспортування, зазначивши, що в рахунку-фактурі від 13 березня 2023 року № GRE 004769 допущена помилка, неправильно вказано місце завантаження Вільнюс, Литва, а правильним місцем завантаження слід вважати Клайпеда, Литва (а.с.179, зворот).

З огляду на це, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що експедитор підтвердив листом від 13 березня 2023 року допущену помилку у зазначенні маршруту, вартість послуг доставки не змінювалась та становить 1400 євро.

Колегія суддів критично оцінює такий висновок суду першої інстанції, оскільки лист експедитора ЗАТ «Орміна» від 13 березня 2023 року до митного оформлення 16 березня 2023 року не подавався, також не був наданий на вимогу митного органу, тому не міг бути врахований при прийнятті рішення про коригування митної вартості.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у поданій до митного оформлення ЦМР № 0313/1-1 чітко вказано місце завантаження: Вільнюс, Литва (графа 4) (а.с.54).

При цьому, лист експедитора ЗАТ «Орміна» від 13 березня 2023 не містить жодних відомостей, про те, що в ЦМР № 0313/1-1 також допущено помилку.

Стосовно аргументу митного органу про те, що транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте коносамент до митного оформлення не надавався, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Для підтвердження розміру транспортних витрат на доставку морським транспортом, позивач надав митному органу довідку про транспортні витрати від 13 березня 2023 року № 1303-2 та рахунок на оплату від 13 березня 2023 року № 1006, надані експедитором ТОВ «Хіллдом Логістікс». В цих документах зазначено маршрут транспортування вантажу, а також вартість транспортних витрат за маршрутом, що становить 65 753,20 грн за доставку одного контейнера (а.с.49-50).

Згідно з наданими документами на транспортні витрати товар прямував морем за маршрутом Янтиан (Китай) Клайпеда (Литва).

Відповідно до ч. 4 ст. 56 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» для кожного перевезення вантажу судном внутрішнього водного плавання перевізник оформлює перевізний документ (транспортна накладна, внутрішній коносамент або коносамент), у тому числі в разі перевезення власного вантажу. Перевізний документ засвідчує факт прийняття перевізником вантажу до перевезення у стані, описаному в транспортному документі. Оформлення коносаменту для транзитних і міжнародних перевезень є обов`язковим.

Оскільки коносамент є транспортно-перевізним документом, а відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, він відноситься до документів, які підтверджують митну вартість, подання його до митного оформлення є обов`язковим.

Відповідно до п. 4 контракту № DC-SU/2020-0525 від 25 травня 2020 року кожна поставка буде відправлятись з наступними документами: інвойс, пакувальний лист, коносамент або телекс-реліз, сертифікат походження, сертифікат якості, прас - лист, копія експортної МД країни відправлення.

Крім того, відповідно до інвойсу № 20230035В та МД № 23UA209140006386U3 умови поставки FOB Shanghai, проте відповідно до довідки № 1303-2 від 13 березня 2023 року товар слідував з порту Янтиан, Китай.

Таким чином, для підтвердження порту призначення декларант повинен був надати транспортний (перевізний) документ коносамент або телекс-реліз, проте до митного оформлення та на вимогу митниці такі документи не були надані.

Отже, позивач на момент митного оформлення не міг підтвердити місце завантаження товару. Оскільки відстань між м. Клайпеда та м. Вільнюс складає приблизно 300 км, а витрати на перевезення товару за цим маршрутом не включено у ціну, у митного органу були обгрунтовані сумніви стосовно такої складової митної вартості як транспортні витрати.

Стосовно доводів митного органу про те, що відповідно до пункту 2 договору перевезення із ЗАТ «Орміна» перевезення вантажів, здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення; форма Заявки наведена у додатку до договору, посилання на заявку міститься у рахунку на перевезення; заявка до митного оформлення не надана, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив що всі істотні умови перевезення відображені у заявці на перевезення та у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 13 березня 2023 року № GRE 004769 (а.с.51).

Однак, колегія суддів зауважує, що згідно з п. 2.1. Договору на міжнародні транспортні перевезення від 28 березня 2022 року № 280322/1 умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами у заявках. Заявка є невід`ємною частиною цього Договору. У разі розбіжностей у тлумаченні умов за цим договором, пріоритетними є умови, зазначені у заявці.

Відповідно до п. 2.2. Договору на міжнародні транспортні перевезення від 28 березня 2022 року № 280322/1 заявка складається письмово, підписується уповноваженою особою Замовника та надсилається Перевізнику. Перевізник підтверджує прийняття заявки своєю печаткою та підписом уповноваженої особи. У заявці обов`язково мають бути такі відомості: точні адреси завантаження /розвантаження; дата завантаження; опис вантажу; точну адресу та найменування підприємства-відправника та одержувача; умови доставки; фрахт і умови оплати; інші особливості доставки конкретного вантажу.

Згідно з п. 4.1. Договору на міжнародні транспортні перевезення від 28 березня 2022 року № 280322/1 умови оплати, строки, розмір та валюта платежу узгоджуються у заявці, яка є невід`ємною частиною цього Договору (а.с.34-39).

Проаналізувавши вказаний Договір, колегія суддів зауважує, що всі умови виконання перевезень повинні були бути зазначені у Заявці, яка є невід`ємною частиною Договору на міжнародні транспортні перевезення від 28 березня 2022 року № 280322/1, однак така заявка не була подана, що позбавило можливості митний орган впевнитись у повноті нарахування витрат на перевезення, а, відповідно, й у правильності визначення митної вартості товару.

Наведене є підставою для висновку про те, що, оскільки разом із митною декларацією № 23UА209140006386U3 від 16 березня 2023 року не подавалась заявка, яка є невід`ємною частиною договору на міжнародні транспортні перевезення, можна вважати, що договір на перевезення наданий не в повному обсязі. Відповідно, декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині необхідності включення такої складової митної вартості як вартість навантаження оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що аналіз митного законодавства свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

У цій справі для усунення наявної розбіжності було скеровано вимогу декларанту, зокрема вимагалось подання транспортних документів, які б вказали на місце завантаження товару та місце доставки товару у порт (коносамент); заявки на перевезення, в яких би зазначався маршрут за яким здійснювалось перевезення і за який було сплачено; якщо такі є - рахунки на перевезення за маршрутом Клайпеда Вільнюс або інші документи, які б спростували розбіжність.

Проте, жодних документів, які б спростували наявні розбіжності, не було подано.

Незважаючи на те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, останнім не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного контролю документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом. Додаткових документів витребуваних митним органом позивачем не надано.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним

особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Вищенаведене у своїй сукупності зумовлює висновок про те, що в даному випадку у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, а тому, митний орган мав законні підстави для витребування додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості товару та, відповідно, наступного коригування такої вартості.

Враховуючи вказані вище мотиви, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим, відповідачем доведено його правомірність в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 27 березня 2023 року № UA209000/2023/400018/2 є правомірним, тому складена на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 березня 2023 року № UA209140/2023/000211 також є правомірною, тому в цій частині також відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити повністю.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі № 380/22795/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. С. Затолочний О. І. Мікула У зв`язку з перебуванням головуючого судді Заверухи О.Б. у відпустці 19.07.2024 відповідно до наказу № 427/к/тм від 19.07.2024, перебуванням судді Мікули О.І. у відпустці з 22.07.2024 по 04.08.2024 відповідно до наказу № 406/к/тм від 15.07.2024 повний текст судового рішення складено та підписано 05.08.2024.