Постанова

від 05.08.2024 по справі 460/27350/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/27350/23 пров. № А/857/5937/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЙТЕКС» до Рівненської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

суддя у І інстанціїЗозуля Д.П.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 09 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЙТЕКС» (далі ТОВ «СОЙТЕКС») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА204020/2023/000119/2 від 24.10.2023 (далі Рішення), а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204020/2023/000808 (далі Картка відмови) Рівненської митниці (далі Митниця).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №460/27350/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «СОЙТЕКС» під час митного оформлення надало Митниці усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного Рішення і похідної від нього Картки відмови. Митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ «СОЙТЕКС».

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією (далі МД) від 24.10.2023 № 23UA204020042505U2 до розмитнення було заявлено товар «Зелена кава Арабіка, урожай 23/24.Всього 320 мішків(19200 кг.) у вигляді зерен, несмажена, з кофеїном». Митна вартість товару була визначена декларантом за основним методом у сумі 2 656 606,30 грн.

При проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості вказаного товару було встановлено таке:

1) комерційний рахунок від 07.07.2023 № 230707054 виставлений на суму 208320 дол. США, проте заявлена у графі 22 ЕМД фактурна вартість 69440 дол. США;

2) пакувальний лист від 07.07.2023 №230707054 не містить посилання на комерційний рахунок від 07.07.2023 № 230707054;

3) у наданому до митного оформлення прайс-листі від 07.07.2023 № б/н не зазначено термін його дії і він містить дві ціни на оцінюваний товар;

4) копію митної декларації країни відправлення від 15.09.2023 № 23BR001308638-1, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, не може бути взято до уваги, оскільки він не містить всіх відомостей, визначених митним законодавством Європейського союзу, щодо вартості товару та статистичної вартості, а також відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт.

Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, у тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.

На письмову вимогу Митниці декларантом 24.10.2023 додаткові документи не надано.

Відтак, за результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів митницею було прийнято Рішення.

Випуск у вільний обіг товару здійснено за МД від 25.10.2023 № 23UA204020042619U0.

Сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 121 526,44 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «СОЙТЕКС» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до зовнішньоекономічного контракту №PRCSTX-UA-230412 від 12.04.2023 ТОВ СОЙТЕКС (Покупець) з PROCAFE EXPORTACAO E IMPORTACAO LTDA (Бразилія) (Продавець) позивачем було придбано товар «Кава у вигляді зерен, несмажена, з кофеїном - зелена кава Арабіка, врожаю 23/24, регіон вирощування: Santos» (всього 960 мішків по 60 кг), який транспортувався морем у трьох контейнерах (MSDU1368342, TGBU3060312, CAIU3006494) відповідно до коносаменту MEDUUO008830.

Після прибуття товару до порту розвантаження Гданськ (Польща) його із кожного контейнеру було перевантажено партіями на автомобільний транспорт для подальшого транспортування на адресу Покупця.

Загальна вартість товару (320 мішків по 60 кг), який був перевантажений з контейнеру MSDU1368342 на автомобільний транспорт, становила 69440,00 доларів США.

З метою митного оформлення товару, який транспортувався до м. Гданськ (Польща) в контейнері MSDU1368342 та у подальшому був перевантажений на автомобільний транспорт, позивачем 24.10.2023 було подано електронну митну декларацію (далі ЕМД) №23UA204020042505U2 разом із супровідними документами та митну вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару за вказаною ЕМД декларантом ТОВ СОЙТЕКС було подано:

- пакувальний лист (Packaging list) 230707054 від 07.07.2023;

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 230707054 від 07.07.2023;

- коносамент MEDUUO008830 від 11.09.2023;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) 230707054 від 20.10.2023;

- сертифікат про походження товару ( Certificate of origin) №025316 від 12.09.2023;

- декларацію про походження товару (Declaration of origin) 230707054 від 07.07.2023;

- банківські платіжні документи, що стосуються товару № 4 від 14.07.2023;

- банківські платіжні документи, що стосуються товару № 6 від 12.09.2023;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 73 від 20.10.2023;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № СФ-0001543 від 20.10.2023;

- документ, що підтверджує вартість страхування, № 0000015414.900557/2014-61 від 07.09.2023;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 07.07.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток № 2 від 07.07.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №PRCSTX-UA-230412 від 12.04.2023;

- договір про надання послуг митного брокера №2310 від 01.07.2023;

- договір (контракт) про перевезення №230929/UA-1 від 29.09.2023;

- договір (контракт) про перевезення №231019.T.01 від 19.10.2023;

- інші некласифіковані документи акт виконаних робіт OY-1543 від 20.10.2023;

- інші некласифіковані документи лист продавця № PC-2310-20-1 від 20.10.2023;

- інші некласифіковані документи сертифікат ваги №4836/23-EXP від 11.09.2023;

- копію митної декларації країни відправлення № 23BR001308638-1 від 15.09.2023.

Фактурна митна вартість товару визначена на рівні 69440,00 USD.

Митну вартість товару заявлено за першим методом (за ціною договору) у загальному розмірі 2 656 606,30 грн.

За результатами опрацювання поданих декларантом позивача документів Митниця повідомила про наявність у них розбіжностей, а саме:

у графі 31 ЕМД зазначено, що оцінювані товари переміщуються у мішках. У зовнішньоекономічному контракті від 12.04.2023 № PRCSTX-UA-230412 та інвойсі від 07.07.2023 №230707054 не зазначено, що вартість пакування або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, входить у ціну товарів;

відповідно до коносаменту від 11.09.2023 №MEDUUO008830 порт розвантаження Гданськ (Польща), що кореспондується із заявленими умовами поставки CIF Gdansk (PL). Відповідно до рахунку на оплату від 20.10.2023 № 73 товар переміщується з м. Брвінов (Brwinow) (Польща) до п/п Краківець. Проте, у рахунку, що стосується транспортноекспедиційного обслуговування, від 20.10.2023 №73 відсутня інформація щодо вартості транспортування за маршрутом Гданськ (Польща) Брвінов (Польща).

відповідно до пункту 2.1. договору про перевезення автомобільним транспортом від 19.10.2023 № 231019.Т.01 оплата перевізнику за послуги, передбачені у додатках та/або специфікаціях, відбувається замовником у вигляді 50 відсотків від ціни послуг протягом 2-х робочих дні з моменту укладання цього договору, а залишок сплачується протягом 2-х робочих днів з моменту подання в пункт призначення вантажу в розпорядження вантажоодержувача. Проте, до митного оформлення не надано будь-яких банківських платіжних документів, що стосуються оплати транспортно-експедиційних послуг за зазначеним договором.

у наданому до митного оформлення прайс-листі від 07.07.2023 № б/н не зазначено термін його дії. Ціна товару Зелена кава Арабіка, врожаю 23/24 Santos Scr.17-18, NY2/3 Fine Cup в мішках по 60 кг вказана на 221,20 дол. США., що не кореспондується з відомостями, зазначеними у інвойсі від 07.07.2023 № 230331037.

Відтак, Митниця зобов`язала позивача надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

виписку з бухгалтерської документації продавця;

довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

прейскуранти (прайс-листи) виробника товару із зазначеним терміном дії;

розрахунок ціни (калькуляцію).

У відповідь на вимогу Митниці декларант позивача листом № 24/10-1 від 24.10.2023 надав платіжну інструкцію на сплату за транспортно-експедиторські послуги №294 від 24.10.2023 року про сплату перевезення за маршрутом Брвінов (Польща) Київ (Україна), а також повідомив, що інші додаткові документи надаватись не будуть, оскільки всі наявні документи на підтвердження митної вартості товарів були надані.

Відтак Митницею була сформована Картка відмови та прийняте Рішення, відповідно до якого загальна сума митної вартості товару становить 89280,00 USD (вартість за кг. 4,65 USD). Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом 6. При цьому взято за основу інформацію про рівень митної вартості подібних (за фізичними характеристиками, країною виробництва) товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією МД від 12.06.2023 №23UA100190557490U3 4,65 USD /кг.

Випуск у вільний обіг товару здійснено за МД від 25.10.2023 №23UA204020042619U0. Сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 121526,44 грн.

Разом із тим, ТОВ СОЙТЕКС не погодилося із вказаними рішеннями Митниці щодо коригування заявленої ним митної вартості імпортованого товару та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 статті 1 МК передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі МК) митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним транспортного засобу були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправних рішень.

При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі, апеляційний суд зазначає таке.

На думку апеляційного суду, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що у поданих декларантом ТОВ «СОЙТЕКС» документах відсутні розбіжності, які би впливали на визначення митної вартості товару.

Матеріали справи не містять доказів наявності ознак підробки у поданих митному органу документах. Водночас такі документи містять необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Оцінюючи доводи апелянта про неврахування декларантом позивача вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, при розрахунку митної вартості товарів, у порушенням частини 10 статті 58 МК, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.04.2023 № PRCSTX-UA-230412 та додатку №1 до нього, поставка товару здійснюється на умовах: FOB, CFR чи CIF (п. 4.8. контракту). У додатку №1 від 12.04.2023 та в інвойсі №230707054 від 07.07.2023 зазначено умови поставки CIF за Інкотермс-2010.

Відтак, у зв`язку із застосуванням умов поставки товарів CIF (Інкотермс-2010), продавець зобов`язаний забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує, що свідчить про включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, до ціни товару, що була фактично сплачена.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновки митного органу про відсутність документів щодо підтвердження такої складової митної вартості товару, як вартість пакування товару, є безпідставними.

Щодо доводів митного органу про неврахування ТОВ «СОЙТЕКС» вартості транспортування за маршрутом Гданськ (Польща) - Брвінов (Польща) при розрахунку митної вартості товару у порушення частини 10 статті 58 МК апеляційний суд виходить із такого.

Я свідчать матеріали справи, декларантом позивача до митного оформлення було надано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-0001543 від 20.10.2023 із зазначенням Відшкодування витрат з транспортування контейнеру з порту вивантаження до складу за межами митної території України(з порту Gdansk на митний склад в Brwinow) (пункт 2. Рахунку № СФ-0001543), що свідчить про наявність у відповідача інформації про вартість транспортування за маршрутом Гданськ (Польща) Брвінов (Польща) і посилання на відсутність такої інформації є безпідставним, про що слушно зауважив суд першої інстанції.

Оцінюючи доводи контролюючого органу про відсутність у поданих до митного оформлення документах банківських платіжних документів, що стосуються оплати транспортно-експедиційних послуг перевізника за договором про перевезення автомобільним транспортом від 19.10.2023 № 231019.Т.01, апеляційний суд виходить із такого.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, декларантом позивач у додатком до листа №24/10-1 від 24.10.2023 було скеровано Митниці платіжну інструкцію на сплату за перевезення автомобільним транспортом № 294 від 24.10.2023 року щодо оплати рахунку відповідно до умов пункту 2.1. договору про перевезення автомобільним транспортом від 19.10.2023 № 231019.Т.01. При цьому разом із МД митному органу надавався рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги ТОВ Галицька птиця № 73 від 20.10.2023.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що твердження контролюючого органу про ненадання декларантом будь-яких банківських платіжних документів, що стосуються оплати транспортноекспедиційних послуг за зазначеними договорами, не відповідають фактичним обставинам.

При оцінці зауважень Митниці про те, що у наданому до митного оформлення прайс-листі від 12.04.2023 № б/н не зазначено термін його дії, а ціна товару Зелена кава Арабіка, врожаю 23/24 Santos Scr.17-18, NY2/3 Fine Cup в мішках по 60 кг вказана на рівні 221,20 USD, що не відповідає відомостям, зазначеним у інвойсі від 07.07.2023 № 230331037, апеляційний звертає увагу на таке.

Суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що у наданому декларантом позивача у розпорядження контролюючого органу під час митного оформлення товару прайс-листі від 07.07.2023 № б/н наявна інформація, про те що такий дійсний на 07.07.2023, тобто на дату виставлення рахунка (інвойсу) покупцю.

Щодо різної ціни на імпортований товар, слід зауважити, що згідно із комерційним рахунком № 230707054 від 07.07.2023 та пакувальним листом №230707054 ТОВ СОЙТЕКС придбавало товар - Arabica green coffe Croup 2023/24 Scr. 17/18 NY2/3 Fine Cup Packaging 60 kg jute bags, регіон вирощування Santos, одиниця пакування якого - 60 kg jute bags, вартість одиниці пакування 217 USD.

При цьому відповідно до прайс-листа від 07.07.2023 № б/н вартість товару - Arabica green coffee croup 2023/24 Santos NY2/3 Fine Cup scr. 17/18 у випадку пакування 60 kg jute bags також становить 217 USD, що свідчить про помилковість висновків контролюючого органу.

З урахуванням наведеного слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що декларантом ТОВ СОЙТЕКС було надано Митниці необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення.

При цьому суд першої інстанції доречно зауважив, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає заявленій позивачем не може бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині 2 статті 53 МК, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого транспортного засобу за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваним рішенням.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №460/27350/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк