Рішення

від 05.07.2024 по справі 646/7876/23

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 646/7876/23

провадження № 2/631/292/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2024 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, поданою в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3», ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Директор ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ - О. П. Малько, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , звернувся до Червонозаводського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3», в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова, постановленої 10 листопада 2023 року під головуванням судді Шиховцової А. О. цивільну справу з єдиним унікальним № 646/7876/23 за позовною заявою ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, поданою в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3», про позбавлення батьківських прав, передано на розгляд за підсудністю до Нововодолазького районного суду Харківської області. Підставою для її передачі було те, що судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що згідно копії паспорту, виданої на ім`я ОСОБА_2 , долученої до позовної заяви, остання має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

31 січня 2024 року за вхідним № 582/24-вх. з Червонозаводського районного суду міста Харкова надійшла цивільна справа з єдиним унікальним № 646/7876/23 за позовом ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБИ СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, поданого в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3», про позбавлення батьківських прав.

До відкриття провадження у справі, 14 березня 2024 року до Нововодолазького районного суду Харківської області від представника ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ - Ю. Г. Побережської, яка діє на підставі довіреності № 26 від 01 січня 2024 року, надійшла позовна заява «в новій редакції», в якій по суті ставиться питання про збільшення розміру позовник вимог, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , відповідно до якої ДЕПАРТАМЕНТ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ просить позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів її доходів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення повноліття.

В обґрунтування позовних вимог представник ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ - Ю. Г. Побережська зазначила, що відповідно на статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

ДЕПАРТАМЕНТ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ відповідно до свого Положення, є самостійним виконавчим органом ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, який утворюється міською радою, та є юридичною особою, яка має право бути позивачем, відповідачем у суді. ДЕПАРТАМЕНТ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ діє від імені органу опіки та піклування й тому звертається до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_1 , призначення опікуна малолітній дитині та стягнення аліментів на її утримання.

Так, ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 та була залишена матір`ю - ОСОБА_7 у медичному закладі. При цьому, відомості про батька дитини записані у свідоцтві про народження відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Як вказав представник позивача, за направленням КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 24» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ малолітня дитина ОСОБА_6 була направлена до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ з діагнозом рінофаренгит, гіпотрофія, дитина із групи соціального ризику (в анамнезі - мати ін`єкційно наркоманка). Згідно повідомлення КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОСОБА_8 на обліку по вагітності не перебувала, народжувала поза межами лікувального закладу за місцем мешкання, разом із співмешканцем вживала наркотичні засоби та алкогольні напої, має трьох дітей, які проживають та виховуються окремо. Перебуваючи у лікувальному закладі мати дитини - ОСОБА_8 21 вересня 2021 року подала заяву, відповідно до якої просила покинути стаціонар за сімейними обставина та зобов`язалась повернутися до 13 години 00 хвилин, проте так й не повернулась. З того часу відповідач на телефоні дзвінки не відповідала, з медичним персоналом зв`язок не підтримувала, станом здоров`я дитини не цікавилась, засобами по догляду не забезпечувала, догляд за дитиною не здійснювала, що дало підставу вважати, що дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покинута в лікувальному закладі.

Представник позивача зазначила, що 05 жовтня 2021 року було складено Акт охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, з якого вбачається, що виявлена покинута дитина жіночої статі: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Народження дівчинки було зареєстроване уповноваженими органами та на підставі рішення Виконавчого комітету ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ від 08 грудня 2021 року № 973, малолітня ОСОБА_6 була влаштована до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3».

Весь цей час мати дитини - ОСОБА_8 ухиляється від виховання та утримання доньки, проявляє байдуже ставлення до своєї дитини, до її долі, розвитку, здоров`я та життя в цілому. Малолітня ОСОБА_6 перебуває на обліку СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ПО НЕМИШЛЯНСЬКОМУ РАЙОНУ, як така, що опинився у складних життєвих обставинах. За весь час перебування дитини у КОМУНАЛЬНОМУ НЕКОМЕРЦІЙНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3» відповідач доньку не відвідувала, батьківської турботи та бажання забрати її не виявляла, матеріальної та моральної підтримки не надавала, до уповноваженого органу з приводу повернення дитини в сім`ю на виховання та спільне проживання не зверталась.

За повідомленням Харківського районного управління поліції № 2 відділу поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області, 19 січня 2024 року було зареєстроване кримінального провадження під № 1202422119000100 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України, з приводу зникнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір`ю малолітньої ОСОБА_1 . В результаті проведення органами поліції розшукових заходів було встановлено місцезнаходження ОСОБА_2 , яка 08 лютого 2024 року подала нотаріально посвідчену заяву, відповідно до якої повідомила, що відмовляється від подальшого виховання та утримання малолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вважає, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідоме нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків та є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_1 .

Крім того, представник позивача посилаючись на приписи частини 3 статті 60 Цивільного кодексу України просила вирішити питання щодо призначення малолітній ОСОБА_10 опікуна - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також стягнути на користь останньої аліменти на утримання ОСОБА_1 у відповідності до статтей 160, 180 Сімейного кодексу України.

За твердженням позивача, ОСОБА_3 ознайомлена з аспектами, пов`язаними з опікою, і відчуває себе психологічно готовою до такого кроку, вона впевнена, що зможе надати дитині належне виховання та освіту. ОСОБА_3 офіційно працевлаштована, має стабільний дохід, заміжня, до кримінальної відповідальності не притягувалась, хронічних захворювань, які б перешкоджали вихованню та утриманню дитини не має, перебуває на обліку потенційних опікунів/піклувальників. У ОСОБА_3 є постійне місце проживання, де для майбутньої дитини - ОСОБА_1 створені усі необхідні умови для проживання та розвитку. 13 березня 2024 року ДЕПАРТАМЕНТОМ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ складений висновок про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном малолітньої ОСОБА_1 .

Відповідачем, ОСОБА_7 , відзиву на позовну заяву ДЕПАРТАМЕНТА СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, подану в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , про позбавлення її батьківських прав, встановлення опіки над дитиною та стягнення аліментів на утримання доньки, у відповідності до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, до суду надано не було.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3» та ОСОБА_3 письмових пояснень у відповідності до статті 181 Цивільного процесуального кодексу України надано не було. Разом із тим, останні звернулись до суду з письмовими заявами, відповідно до яких просили позовні вимоги ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів, задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 листопада 2023 року цивільну справу з єдиним унікальним № 646/7876/23 за позовною заявою ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, поданою в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3», про позбавлення батьківських прав, у відповідності до частини 1 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України направлено на розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 квітня 2024 року позовну заяву ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, подану в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3», ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 червня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, поданою в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3», ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 липня 2024 року визначено про заочний розгляд справи за позовом ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, поданим в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3», ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі за позовною заявою ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, поданою в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3», ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів, судом не вживалось.

Уповноважений представник ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися завчасно, відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, встановленим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, представник ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ - Доля Валентина Олексіївна, яка діє на підставі довіреності № 28 від 01 січня 2024 року, звернулась на електронну адресу суду з клопотанням, зареєстрованим за вхідним № ЕП-1357/24-вх від 05 липня 2024 року, відповідно до якого просила розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, зазначивши, що проти ухвалення рішення в заочному порядку не заперечують.

Крім того, 03 липня 2024 року на електронну адресу суду представник ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ - В. О. Доля направила письмові пояснення, що були зареєстровані за вхідним № ЕП-1329/24-вх., відповідно до яких вказала, що мати малолітньої ОСОБА_1 - відповідач ОСОБА_8 за час перебування дитини у КОМУНАЛЬНОМУ НЕКОМЕРЦІЙНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3» та по теперішній час дитиною не цікавилась, не телефонувала, до СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ПО НЕМИШЛЯНСЬКОМУ РАЙОНУ ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ не приходила, ніяких звернень, заяв не надходило, також свою заяву щодо відмови від малолітньої доньки ОСОБА_11 не відзивала.

Відповідач, ОСОБА_8 , у судові засідання жодного разу не з`явилась, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Судові повістки про виклик ОСОБА_2 були повернуті на адресу суду з відміткою відділення УДППЗ «УКРПОШТА» - «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, у судове засідання, що були призначені на 05 липня 2024 року ОСОБА_8 , викликалась шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/1630619/).

Про причини своєї неявки ОСОБА_8 суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності, а також відзив на позовну заяву, у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надала, станом розгляду справи не цікавилась.

Уповноважений представник КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3» у судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися завчасно у відповідності до приписів Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, директор КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3» - К. В. Землянський направив на електронну адресу суду заяву, що була зареєстрована за вхідним № ЕП-751/24-вх. від 07 травня 2024 року, відповідно до якої вказав, що адміністрація КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3» обізнана про наявність на розгляді у суді цивільної справи щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , просив розгляд справи проводити за відсутності їх представника, зазначивши, що адміністрація закладу не заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки за час перебування дитини у дитячому будинку, громадянка ОСОБА_8 доньку не відвідувала, станом здоров`я не цікавилась, моральної підтримки дитині не надавала, бажання забрати її додому не виявляла.

ОСОБА_3 у судове засідання теж не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

02 липня 2024 року у відповідності до приписів частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України на електронну адресу суду ОСОБА_3 надіслала заяву, що була зареєстрована за вхідним № ЕП-1316/24-вх, відповідно до якої просила розгляд справи з єдиним унікальним № 646/7876/23 за позовом ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, поданим в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3», ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів, здійснювати за її відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

При цьому, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність таких клопотань у позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, свідчать їх відповідні заяви долучені до матеріалів справи.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку відповідач вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки - «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання».

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та у постанові від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23 (провадження № 61-73св24).

Окрім цього, частиною 11 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Також відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явилась у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу та закінчити її розгляд по суті вимог за відсутності сторін.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9-зп).

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положення частини 2 статті 129 Конституції України визначають основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 21 грудня 2021 року Індустріально-Немишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Харкові народилась ОСОБА_6 , про що 12 жовтня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 2911. Батьками дитини у свідоцтві про народження зазначено громадян України: батько - ОСОБА_12 , мати - ОСОБА_8 .

Як убачається з копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00034441385, сформованого 29 грудня 2021 року о 15 годині 12 хвилин 28 секунд Індустріально-Немишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), 12 жовтня 2021 року о 15 годині 25 хвилин за № 00142941069 реєстратором - Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зареєстровано в Реєстрі актовий запис № 2911 про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Харкові ОСОБА_1 , батьками якої вказано: батько - ОСОБА_12 , громадянин України, мати - ОСОБА_8 , громадянка України. При цьому відомості про батька дитини - ОСОБА_1 записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Отже, з огляду на викладене встановлено, що відповідач ОСОБА_8 є рідною матір`ю ОСОБА_1 .

31 липня 2021 року лікарем поліклінічного відділення КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 24» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОСОБА_13 було видане направлення на стаціонарне лікування до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ дитини - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагноз: гострий ринофаренгит, гіпотрофія, дитина із групи соціального ризику (в анамнезі - мати ін`єкційна наркоманка).

Відповідно до листа № 885 від 05 жовтня 2021 року виконуючий обов`язки головного лікаря КОМУНАЛЬОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОСОБА_14 на виконання приписів частини 1 статті 214 Сімейного кодексу України, пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язані із захистом прав дитини», частини 2 пункту 9 наказу Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2013 року № 1095/1239 повідомив начальника СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ПО НЕМИШЛЯНСЬКОМУ РАЙОНУ ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ Долю В. О. про те, що 05 жовтня 2021 року складанням відповідно акту зафіксовано факт наявності дитини, яка залишилась без батьківського піклування - ОСОБА_15 , дівчинка, ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась поза межами лікувального закладу та була доставлена до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР». ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , телефон НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 . Мешкає ОСОБА_2 за вказаною адресою спільно із співмешканцем - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (батько дитини). На обліку по вагітності жінка не перебувала, не обстежена, народжувала поза межами лікувального закладу - за місцем мешкання. ОСОБА_2 має ще трьох дітей: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , які тривалий час спільно з матір`ю не проживають, а мешкають з колишнім співмешканцем - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . ОСОБА_2 пояснила, що вона з співмешканцем ОСОБА_16 протягом лютого - квітня вживала наркотичні засоби та алкогольні напої. Враховуючи наявну інформація щодо вживання ОСОБА_2 наркотичних засобів, а також, що троє старших дітей останньої мешкають окремо та догляд за ними вона не здійснює адміністрація КОМУНАЛЬОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ звернулась до соціальних служб з проханням здійснити заходи, спрямовані на з`ясування обставин життя даної родини та вирішити питання про можливість безпечного перебування дитини з батьками за даною адресою. Відповідно до листа СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ПО ОСНОВ`ЯНСЬКОМУ РАЙОНУ ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОСОБА_2 до теперішнього часу не звернулась до них та не виконала жодного зобов`язання щодо надання документів та виконання заходів з метою вирішення питання спільного проживання з новонародженою дитиною, на телефонні дзвінки не відповідає, абонент є недоступним. 21 вересня 2021 року ОСОБА_2 надала заяву з проханням покинути стаціонар КОМУНАЛЬОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ за сімейними обставинами та зобов`язалась повернутись до 13 години 00 хвилин 21 вересня 2021 року, однак до теперішнього часу до лікувального закладу не з`явилась. На телефоні дзвінки ОСОБА_2 не відповідає - «абонент поза зоною досяжності», з медичним персоналом зв`язок не підтримує, станом здоров`я дитини не цікавиться, засобами по догляду не забезпечує, догляд за дитиною не здійснює, що дає підстави вважати, що дитина ОСОБА_15 , дівчинка, ІНФОРМАЦІЯ_2 , покинута в лікувальному закладі.

З копії Акту закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, складеного 05 жовтня 2021 року у КОМУНАЛЬОМУ НЕКОМЕРЦІЙНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ працівниками закладу охорони здоров`я: виконуючою обов`язки завідувача відділення патології новонароджених ОСОБА_21 , лікарем-педіатром-неонатологом відділення патології новонароджених ОСОБА_22 , провідним юрисконсультом ОСОБА_23 , у присутності: працівника органу внутрішніх справ України - старшого інспектора ювенальної превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції - Шинкаренка І. О., представника служби у справах дітей - головного спеціаліста Служби у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Майби Д. Л. убачається, що 05 жовтня 2021 року у відділенні патології новонароджених КОМУНАЛЬОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ виявлена покинута дитина жіночої статті - ОСОБА_15, дівчинка, ім`я та по батькові не визначене, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина народилась поза межами лікувального закладу та була доставлена до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР». Відомості про матір дитини: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , телефон НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 . На обліку по вагітності жінка не перебувала. Враховуючи наявну інформація щодо вживання ОСОБА_2 наркотичних засобів, а також, що троє старших дітей останньої мешкають окремо та догляд за ними вона не здійснює адміністрація КОМУНАЛЬОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ звернулась до соціальних служб з проханням здійснити заходи, спрямовані на з`ясування обставин життя даної родини та вирішити питання про можливість безпечного перебування дитини з батьками за даною адресою. Відповідно до листа СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ПО ОСНОВ`ЯНСЬКОМУ РАЙОНУ ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОСОБА_2 до теперішнього часу не звернулась до них та не виконала жодного зобов`язання щодо надання документів та виконання заходів з метою вирішення питання спільного проживання з новонародженою дитиною, на телефонні дзвінки не відповідає, абонент є недоступним. 21 вересня 2021 року ОСОБА_2 надала заяву з проханням покинути стаціонар КОМУНАЛЬОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ за сімейними обставинами та зобов`язалась повернутись до 13 години 00 хвилин 21 вересня 2021 року, однак до теперішнього часу до лікувального закладу не з`явилась. На телефоні дзвінки ОСОБА_2 не відповідає - «абонент поза зоною досяжності», з медичним персоналом зв`язок не підтримує, станом здоров`я дитини не цікавиться, засобами по догляду не забезпечує, догляд за дитиною не здійснює, що дає підстави вважати, що дитина ОСОБА_15 , дівчинка, ІНФОРМАЦІЯ_2 , покинута в лікувальному закладі. Дитина поступила до закладу охорони здоров`я 31 липня 2021 року. Інші відомості про матір, батька дитини, а також інших родичів невідомі. Строк перебування дитини в закладі охорони здоров`я з 31 липня 2021 року, стан здоров`я дитини задовільний.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 08 грудня 2021 року № 973 «Про реєстрацію народження, подовження строку перебування та влаштування малолітніх дітей до закладів для дітей» вирішено: надати дозвіл службам у справах дітей Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради на реєстрацію народження малолітніх дітей у відділах державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції згідно з додатком 1; Службам у справах дітей Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради вжити заходи щодо подовження строку перебування та влаштування малолітніх дітей до закладів для дітей згідно з додатком 2.

У пункті 4 Витягу з додатка 2 до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 08 грудня 2021 року № 973 «Перелік дітей, щодо яких надається дозвіл на подовження строку перебування та влаштування до закладів для дітей» міститься ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо якої складено акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я від 05 жовтня 2021 року. Доручено Службі у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради вжити заходи щодо отримання в Департаменті охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації путівки до комунального некомерційного підприємства для дітей та влаштування на повне державне забезпечення малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на шість місяців.

Як убачається з копії направлення Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації від 31 січня 2022 року 0203-10/06, ОСОБА_24 на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 08 грудня 2021 року № 973 направлено на виховання до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3».

Згідно Акту про факт передачі дитини ОСОБА_1 , складеного 09 лютого 2022 року о 10 годині 15 хвилин, адміністрація КОМУНАЛЬОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ в особі директора ОСОБА_27, передали ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заступнику директора КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3» Земляному Костянтину Володимировичу на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 08 грудня 2021 року № 973.

Відповідно до повідомлення адміністрації КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3» від 18 вересня 2023 року № 50, мати малолітньої вихованки закладу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка ОСОБА_8 жодного разу не цікавилась долею доньки, не виявляла щодо неї батьківської турботи та піклування, з представниками будинку дитини щодо ОСОБА_28 не спілкувалась, моральної підтримки не надавала, не виявляла бажання забрати доньку додому.

З копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024221190000100 встановлено, що 19 січня 2024 року на підставі повідомлення начальника Служби у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Долі В. О. про відсутнє місцезнаходження громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка є матір`ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІТС ІПНП № 822 від 19 січня 2023 року) Відділом поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області зареєстроване кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 21 лютого 2024 року № 43 «Про надання, втрату дітьми статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування» вирішено: надати дітям статус дитини-сироти згідно з додатком 1; надати дітям статус дитини, позбавленої батьківського піклування згідно з додатком 2; визнати дітей такими, що втратили статус дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування згідно з додатком 3.

У пункті 14 Витягу з додатка 2 до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 21 лютого 2024 року № 43 «Перелік дітей, яким надається статус дитини, позбавленої батьківського піклування» міститься ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати якої перебуває в розшуку органами Національної поліції у зв`язку з відсутністю відомостей про її місцезнаходження. Відомості про батька внесено до актового запису про народження дитини відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Також судом встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склала заяву, підпис на якій 08 лютого 2024 року засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колядою Ю. С. та зареєстровано в реєстрі за № 775, відповідно до якої ОСОБА_8 , повністю розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, без будь-якого тиску зі сторони та відповідно до власного волевиявлення, повідомила, що відмовляється від подальшого виховання та утримання своєї малолітньої доньки, ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дає згоду на усиновлення іншими особами.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10 січня 2002 року.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Положеннями частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів статтей 51 та 52 Конституції України, пункту 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтей 6, 8 та 11 - 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров`я, а також право на сімейне виховання та збереження сімейних зв`язків.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»)

Відповідальну роль у захисті таких дітей Держава поклала на суди.

Відповідно до положень частини 1 статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

В той же час, положеннями статті 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН згідно резолюції 1386 (XIV) від 20 листопада 1959 року встановлено, що дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини (Принцип 2). Дитині, яка є неповно справною фізично, психічно або соціально, мають бути забезпечені спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан (Принцип 5).

Суд вважає за необхідне зазначити, що базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) висловив таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (№ 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, статті 35 - 36, пункт 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07 серпня 1996 року, пункт 78).

У частинах 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині 1 статті 9 наведеної Конвенції визначено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

При цьому рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21 та інших.

В даній ситуації суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (пункт 47 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява № 39958/06), пункт 49 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04)).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке, в свою чергу, не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне з однієї сторони розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 наведеної вище Конвенції, а з іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав малолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1 та 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Отже, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04)).

Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідачки законом» суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами статтей 164 - 167 Сімейного кодексу України та бере до уваги, що серед батьківських обов`язків чинне законодавство України відокремлює обов`язки з виховання дитини, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, а також поважати дитину (частини 1 - 4 статті 150 Сімейного кодексу України). Частиною 5 цієї ж статті визначено, що передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

З огляду на положення частини 3 статті 155 Сімейного кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

У свою чергу, положення частини 4 зазначеної вище статті передбачають, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Положення частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України обумовлюють, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України).

Враховуючи наведене, для суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави.

Вирішуючи питання чи відповідало втручання у права відповідачки «цілям», про які йдеться у пункті 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист прав і свобод малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і, відповідно, воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8 наведеної Конвенції.

Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідача «необхідним в демократичному суспільстві», суд бере до уваги справу в цілому та розглядає підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

На думку суду врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 вищевказаної Конвенції гарантує кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Проте, про свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої доньки - ОСОБА_1 та нехтування ними, свідчить сукупність доказів, що міститься в матеріалах справи.

Так, як вже зазначалось згідно повідомлення виконуючого обов`язки головного лікаря КОМУНАЛЬОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ О. С. Каратай від 05 жовтня 2021 року № 885 та відомостями, що містяться у Акті закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, складеного 05 жовтня 2021 року у КОМУНАЛЬОМУ НЕКОМЕРЦІЙНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, 05 жовтня 2021 року у відділенні патології новонароджених КОМУНАЛЬОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ виявлена покинута дитина жіночої статті - ОСОБА_15, дівчинка, ім`я та по батькові не визначене, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина народилась поза межами лікувального закладу та була доставлена до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР». Матір дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку по вагітності не перебувала, періодично вживала наркотичні засоби, має ще трьох дітей, які мешкають окремо та догляд за ними остання не здійснює. 21 вересня 2021 року ОСОБА_2 надала заяву з проханням покинути стаціонар КОМУНАЛЬОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ за сімейними обставинами та зобов`язалась повернутись до 13 години 00 хвилин 21 вересня 2021 року, однак до лікувального закладу так й не з`явилась, на телефоні дзвінки не відповідала, з медичним персоналом зв`язок не підтримувала, станом здоров`я дитини не цікавилась, догляд за дитиною не здійснювала, а отже покинула дівчинку у закладі охорони здоров`я.

09 лютого 2022 року дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 08 грудня 2021 року № 973 була передана на виховання до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3», що підтверджується копією відповідного акту, складеного 09 лютого 2022 року о 10 годині 15 хвилин.

За час перебування малолітньої ОСОБА_1 у КОМУНАЛЬНОМУ НЕКОМЕРЦІЙНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3» відповідач - ОСОБА_8 жодного разу не цікавилась долею доньки, не виявляла щодо неї батьківської турботи та піклування, з представниками будинку дитини щодо ОСОБА_28 не спілкувалась, моральної підтримки не надавала, не виявляла бажання забрати доньку додому (лист КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3» від 18 вересня 2023 року № 50).

Дівчинка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 21 лютого 2024 року № 43 отримала статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідач - ОСОБА_8 починаючи з дня залишення своєї доньки у закладі охорони здоров`я та до дня звернення позивача до суду з даним позовом, а також протягом строку судового розгляду справи не зверталась ані до КОМУНАЛЬОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, ані до ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ з приводу зацікавленості у можливості повернення у родину малолітньої ОСОБА_1 , а також не зверталась до правоохоронних органів чи інших органів влади з метою встановлення місцезнаходження своєї дитини.

Більш того, весь цей період часу відповідач свідомо не цікавилися долею малолітньої ОСОБА_1 , її розвитком та станом здоров`я, не займалась вихованням доньки, матеріальної та моральної допомоги дитині не надавала й не намагалися навіть побачити свою дитину.

Відповідно до змісту нотаріально посвідченої заяви, складеної 08 лютого 2024 року, ОСОБА_8 зазначила, що відмовляється від подальшого виховання та утримання своєї малолітньої доньки, ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , та надала згоду на її усиновлення іншими особами.

На переконання суду, дані факти, як кожен окремо, так й всі у сукупності, свідчать про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, відсутність будь-якої турботи матері по відношенню до своєї дитини.

При цьому, в даній конкретній ситуації судом враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою (пункт 52 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява № 39958/06)).

Але реалізація таких обов`язків держави також вимагає від відповідача активних дій, які б свідчили про її бажання скористатись такою допомогою держави. Проте, в даній справі ОСОБА_8 жодного разу не звернулась до уповноважених органів держави з метою захисту прав своєї дитини, сприянні їй будь-яким чином реалізувати свої батьківські обов`язки.

Відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20 відмова батьків (усиновлювачів) від дитини є такою, що порушує її права та інтереси, тому ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьківських прав і стягнення з батьків (усиновлювачів) аліментів на її утримання. Також Верховний Суд виходив у цій справі з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце не тільки коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, що є основою батьківського піклування дитиною. Але й коли батьки, надаючи дитині житло та необхідне харчування, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини.

У постанові Верховного Суд від 16 грудня 2020 року у справі № 466/5767/18 вказано, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Окрім іншого суд бере до уваги, що за загальним правилом, передбаченим статтею 19 Сімейного кодексу України та статтею 56 Цивільного процесуального кодексу України, у спорах про позбавлення батьківських прав участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору.

Нормами частин 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно Висновку ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ як представника органу опіки та піклування «Щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 386 від 02 листопада 2023 року вбачається, що під час розгляду та вивчення наданих документів щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_3 , має малолітню доньку ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 , видане відділом Індустріально-Немишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), від виховання якої ухиляється. Відомості про батька дитини записані у свідоцтво про народження відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України. Малолітня ОСОБА_6 перебуває на обліку Служби у справах дітей по Немишлянському району, як така, що опинилась у складних життєвих обставинах. Згідно повідомлення Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради вбачається, що ОСОБА_8 на обліку по вагітності не перебувала, не обстежена, народжувала поза межами лікувального закладу за місцем мешкання. ОСОБА_2 разом зі співмешканцем ОСОБА_16 протягом лютого-квітня вживала наркотичні засоби та алкогольні напої. ОСОБА_2 надавала заяву в медичному закладі з проханням покинути стаціонар за сімейними обставинами та зобов`язалась повернутися до 13 години 00 хвилин 21 вересня 2021 року, однак мати так і не з`явилась, на телефоні дзвінки не відповідала, з медичним персоналом зв`язок не підтримувала, станом здоров`я дитини не цікавилась, засоби по догляду не забезпечувала, догляд за дитиною не здійснювала, що дало підставу вважати, що дитина ОСОБА_15 , дівчинка, ІНФОРМАЦІЯ_2 , покинута в лікувальному закладі. В результаті було складено Акт охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я з якого вбачається, що виявлена покинута дитина жіночої статі: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виконавчим комітетом Харківської міської ради 08 грудня 2021 року було прийняте рішення за № 973 «Про реєстрацію народження, продовження строку перебування, та влаштування малолітніх дітей до закладів для дітей» щодо малолітньої ОСОБА_1 , яка була влаштована до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний будинок дитини № 3», де перебуває і на сьогоднішній день. За інформацією Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний будинок дитини № 3» мати малолітньої дитини, ОСОБА_8 , жодного разу не цікавилася долею доньки, не виявляла до неї батьківської турботи та піклування, 3 представниками будинку дитини стосовно ОСОБА_28 не спілкувалась, моральної підтримки не надавала, не виявляла бажання забрати доньку до дому. З часу, як дитина була покинута в медичному закладі і до сьогоднішніх днів, ОСОБА_8 жодного разу не звернулась ні до Служби у справах дітей по Основ`янському району, ані до Служби у справах дітей по Немишлянському району, ані до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради з приводу повернення дитини в сім`ю на виховання та спільне проживання дитини не зверталась. Вищевказане свідчить про те, що ОСОБА_8 самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню своєї малолітньої доньки, ОСОБА_1 . Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатково було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. Отже враховуючи вищевикладене та рекомендації Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, враховуючи інтереси малолітньої дитини орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Даний висновок органу опіки та піклування суд вважає обґрунтованими, оскільки він повністю відповідає встановленим в ході судового розгляду фактичним обставинам. Підстав для того, щоб не погодитись з таким висновком суд не вбачає, оскільки вважає його таким, що не суперечить інтересам дитини.

Відповідач не надала суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили її прагнення для повернення дитини до родини для виховання або наявності для цього перешкод.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_8 фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків по відношення до своєї доньки - ОСОБА_1 , за відсутності будь-яких об`єктивних та доведених перешкод. Надання відповідачем заяви про відмову від подальшого виховання та утримання своєї малолітньої доньки й надання згоди на її усиновлення іншими особами, на думку суду, безумовно свідчить про небажання ОСОБА_2 приймати участь у моральному, духовному та фізичному розвитку своєї дитини. Відповідач взагалі не приймає та не приймала участі у вихованні дитини, її розвитку та утриманні, не цікавилась станом здоров`я дівчинки, не турбувалась про її фізичний та духовний розвиток, харчування, лікування, а відтак, свідомо ухиляється від виховання доньки та нехтує своїми батьківськими обов`язками, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

В даному випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для забезпечення першочергової уваги інтересам дитини.

Суд зауважує, що сімейні спори - це категорія спорів, яка потребує уважного та ретельного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та оцінки відповідних доказів на підтвердження чи спростування таких обставин. Особливо вразливими є правовідносини щодо позбавлення батьківських прав, й саме дитина та забезпечення її як найкращих інтересів має бути в центрі уваги при вирішенні питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав.

На переконання суду, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить приписам національного та міжнародного законодавства, а також практиці Європейського суду з прав людини, а тому позовні вимоги в цій частині є доведеним та обґрунтованим й такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець установив гарантії для осіб, позбавлених батьківських прав, у вигляді встановлення побачень з дитиною для осіб, позбавлених батьківських прав (стаття 168 Сімейного кодексу України) та процедури поновлення батьківських прав (стаття 169 Сімейного кодексу України).

Так, частинами 1 та 4 статті 169 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. А отже, ОСОБА_8 не позбавлена права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни своєї поведінки по відношенню до доньки.

Що стосується позовної вимоги ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про встановлення над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначити опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд виходить з наступного.

Приписами частин 1 та 2 статті 20 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII визначено, що дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

За умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім`ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу (частина 1 статті 6 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»).

Згідно зі статтею 243 Сімейного кодексу України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Положеннями статті 55 Цивільного кодексу України унормовано, що опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Опіка встановлюється на малолітніми особами, які позбавлені батьківських прав, та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 58 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Отже, враховуючи вищевикладене слід дійти висновку, що підставою встановлення опіки над малолітніми особами є статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. За загальним правилом встановлення опіки та піклування належить до компетенції органів опіки та піклування.

Випадки встановлення опіки та піклування відносно дітей в судовому порядку визначені наступним чином.

Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

З наведеного вбачається, що встановлення опіки та піклування вирішується судом, коли під час розгляду інших спорів виявляється, що їх наслідком є залишення дітей без батьківського піклування.

За обставин даної справи, судом було встановлено наявність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька якої записані на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, та якій згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 21 лютого 2024 року № 43 «Про надання, втрату дітьми статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування» надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а отже малолітня ОСОБА_6 потребує встановлення над нею опіки.

Приписами статті 63 Цивільного кодексу України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника; фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу (стаття 244 Сімейного кодексу України).

У статті 212 Сімейного кодексу України передбачено, що Не можуть бути усиновлювачами особи, які: 1) обмежені у дієздатності; 2) визнані недієздатними; 3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім`ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; 5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; 6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); 8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; 9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; 10) були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров`я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень; 11) за станом здоров`я потребують постійного стороннього догляду; 12) є особами без громадянства; 13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Відповідно до повідомлення СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ПО НЕМИШЛЯНСЬКОМУ РАЙОНУ ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ від 01 лютого 2024 року № 05-22/165/24 судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , взята на облік потенційних опікунів/піклувальників в СЛУЖБІ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ПО НЕМИШЛЯНСЬКОМУ РАЙОНУ ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 01 лютого 2024 року за № 06-24.

З висновку ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ як представника органу опіки та піклування «Про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 121 від 13 березня 2024 року вбачається, що на обліку Служби у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради перебуває, як потенційний опікун від 01 лютого 2024 року ОСОБА_3 , яка має намір стати опікуном малолітньої ОСОБА_1 , яка перебуває на первинному обліку Служби у справах дітей, як дитина, позбавлена батьківського піклування. Мати дитини, ОСОБА_8 , надала нотаріальну заяву про відмову від подальшого виховання та утримання своєї доньки та дала згоду на її усиновлення іншими особами. Відомості про батька дитини, ОСОБА_1 , внесені до актового запису про народження відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 21 лютого 2024 року № 43 малолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. На даний час дитина виховується у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласний будинок дитини № 3». За направленням Служби у справах дітей Харківської обласної військової адміністрації від 02 лютого 2024 року № 05-31/25 ОСОБА_3 познайомилась та встановила контакт з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розглянувши заяву ОСОБА_3 та надані нею документи, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне призначення ОСОБА_3 опікуном малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі позбавлення батьківських прав її матері ОСОБА_2 .

Також із наданих позивачем матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває у шлюбі з ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який був зареєстрований 11 червня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління м. Донецька про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 284 та видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

09 лютого 2024 року ОСОБА_25 склав заяву, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А. М. та зареєстровано в реєстрі за № 172, відповідно до якої надав свою згоду на призначення його дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вихованки Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний будинок дитини № 3».

Згідно з висновків про стан здоров`я ОСОБА_3 та ОСОБА_25 , складених КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ЦЕНТР ПЕРВОННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 2» ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА 24 квітня 2024 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_25 на обліку в наркологічному, туберкульозному, психоневрологічному, дерматовенерологічному диспансерах не перебувають та за станом здоров`я можуть бути усиновлювачами.

Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 661 від 17 січня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , протипоказань для усиновлення, опіки не має.

З Витягів з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , станом на 08 квітня 2024 року незнятої чи непогашеної судимості не мають.

Як вбачається з довідки, наданої ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЙВІЕФ ЛАБОРАТОРІЯ», ОСОБА_3 працює на посаді психолога у даному товаристві. Загальна сума доходів ОСОБА_3 за шість останніх місяців, з липня 2023 року по грудень 2023 року, становить 158001 гривень 37 копійок.

Згідно копії акту обстеження умов проживання, складеного 24 жовтня 2023 року завідувачем сектору Служби у справах дітей по Немишлянському району Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Довженко Оксаною Анатоліївною та головним спеціалістом - юрисконсультом ОСОБА_26 , на підставі заяви ОСОБА_3 з метою обстеження житлово-побутових умов для майбутньої підопічної дитини, було встановлено, що ОСОБА_3 мешкає у приватному одноповерховому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , що складається з 3 кімнат, загальною площею 78 кв.м, житлова площа - 54 кв.м. Всі комунікації у будинку централізовані та працюють. Житлово-побутові умови проживання - задовільні. Приміщення обладнане необхідною технікою (холодильник, телевізор, ноутбук, пральна машина) та меблями. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: виділене окреме спальне місце (ліжко), є місце для ігор та відпочинку, у наявності продукти харчування, предмети гігієни, іграшки, книжки тощо. Тобто, житлово-побутові умови за місцем проживання кандидата в опікуни, ОСОБА_3 задовільні та відповідають потребам дитини. У сім`ї спостерігаються доброзичливі, добрі стосунки, позитивна атмосфера. Для майбутньої дитини створено всі умови для гармонійного розвитку та виховання.

Крім того, згідно копії договору купівлі продажу квартири від 06 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненком Д. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1114, вбачається, що ОСОБА_3 має у приватній власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 .

Таким чином, враховуючи висновок ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ від 13 березня 2024 року № 121 «Про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », беручи до уваги відсутність у ОСОБА_3 протипоказань для цього, а також доцільність позбавлення відповідача, ОСОБА_2 , батьківських прав, суд вважає необхідним встановити опіку над ОСОБА_5 та призначити опікуном ОСОБА_3 .

Вирішуючи позовні вимоги ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначені положеннями статті 166 Сімейного кодексу України, а саме: особа, яка позбавляється батьківських прав, втрачає всі права, засновані на спорідненні з дитиною, окрім обов`язку щодо утримання дитини (частини 2 та 3 статті 166 Сімейного кодексу України).

Приписами частини 2 статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України чітко визначений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Аналогічне за своїм правовим змістом роз`яснення міститься також й у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

За змістом положень частини 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Отже, з огляду на наведене слід зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Окрім цього, згідно приписів Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Такий припис доводить факт підвищеного захисту прав дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

При цьому суд зауважує, що згідно з положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 зазначеної вище Конвенції передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору доцільно застосовувати положення частини 8 статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У статті 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

При цьому батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу їх матері, батька (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що малолітня ОСОБА_6 , яку мати залишала у медичному закладі є вихованкою КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3» та відповідно до висновку ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ від 13 березня 2024 року № 121 «Про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » вирішено призначити малолітній дитині опікуна ОСОБА_3 .

Імперативними припасами частин 1 та 2 статті 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Аналогічне роз`яснення щодо обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів надане Пленумом Верховного Суду України в абзаці 3 пункту 17 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина 2 статті 182 Сімейного кодексу України).

Так, за досліджених у судовому засіданні обставин, суд приходить висновку, що ОСОБА_8 не виконує по відношенню до своєї доньки батьківських обов`язків, передбачених сімейним законодавством, та ухиляється від належної участі по її утриманню у грошовій чи будь-якій іншій формі.

Визначаючи розмір аліментів, які необхідно стягувати з відповідача на утримання неповнолітньої дитини, суд враховує, що ОСОБА_8 має задовільний стан здоров`я, доказів того, що остання є непрацездатною за станом здоров`я, суду не надано, як й не надано доказів того, що у остання сплачує аліменти на утримання інших дітей.

При цьому суд виходить з приписів статтей 166 та 180 Сімейного кодексу України, якими передбачено саме обов`язок, а не право батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття та цей обов`язок не зажить від того позбавлена мати батьківських прав чи ні.

З огляду на вище викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи те, що ОСОБА_8 є біологічною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 21 грудня 2021 року Індустріально-Немишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), відповідач матеріальної допомоги на утримання донки не надає, хоча є працездатною особою за віком, має задовільний стан здоров`я, суд доходить висновку щодо необхідності стягнення з відповідача, ОСОБА_2 , аліментів на утримання дитини - ОСОБА_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Приймаючи до уваги положення частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України суд вважає, що аліменти з відповідача необхідно стягувати з дня звернення позивача до суду, тобто починаючи з 09 листопада 2023 року.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

У відповідності до вимог частини 6 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки, ОСОБА_2 , судовий збір на користь держави на загальну суму 8052 гривні 00 копійок, за три пред`явлені вимоги не майнового характеру (позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та встановлення опіки), поданих юридичною особою.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1 - 5, 7, 10 -13, 45, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 - 283, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ДЕПАРТАМЕНТУ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, поданою в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3», ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Харкова, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав стосовно доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити опіку над ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь опікуна - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 09 листопада 2023 року й до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 8052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) гривні 00 копійок у дохід держави.

В частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення суду підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до вимог частини 6 статті 164 Сімейного кодексу України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити відповідачу положення статті 169 Сімейного кодексу України, що мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ДЕПАРТАМЕНТ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26489104, адреса місцезнаходження: проспект Петра Григоренка, будинок № 17, місто Харків.

Відповідач: ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ № 3», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30288968. адреса місцезнаходження: вулиця Амосова, будинок № 44, місто Харків,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя: Т. М. Трояновська