Вирок

від 02.08.2024 по справі 635/11250/23

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/11250/23

Провадження №1-кп/635/372/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_3

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_4 , захисник адвокат ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 62023170020001454 від 21 липня 2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, військовослужбовець військової служби за призивом у період воєнного стану на посаді гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 у військовому звані солдат, одружений, не засуджений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військова частина НОМЕР_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією у військовому званні «солдат», перебуваючи на посаді гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України, ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без відповідного дозволу командування та поважних на те причин, 14 квітня 2023 року самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_1 та починаючи з 14 квітня 2023 року по 20 червня 2023 року, незаконно, постійно перебував поза місцем тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав та пояснив, що дійсно є військовослужбовцем військової служби за призивом у період воєнного стану на посаді гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 у військовому звані солдат. 12 квітня 2023 року він повернувся з відпустки до частини, але часу для вирішення сімейних справ було замало і він просив командира частини надати ще десять діб, при цьому надав документи про стан здоров`я дружини. Відпустку не надали, причину не повідомили, казали, що довідка про дослідження МРТ давнішня, на що він повідомив, що самовільно залишить частину, якщо його не відпустять. Два дні прочекав, потім 14 квітня 2023 року вранці здав зброю і залишив частину. Повернувся до в/ч 20 червня 2023 року у АДРЕСА_3 . Вказав, що від виконання бойових завдань не відмовлявся, після повернення у частину продовжував виконувати бойові завдання, має статус «Учасник бойових дій», щиро розкаюється, бажає повернутись на військову службу, про вчинене дуже шкодує.

Незважаючи на визнання ОСОБА_4 винуватості, його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, які узгоджуються між собою.

Допитані в судовому засіданні свідки пояснили:

свідок ОСОБА_6 пояснив, що був безпосереднім командиром ОСОБА_4 і їх частина базувалась у АДРЕСА_3 . Перед виїздом на позиції у квітні 2023 року перевіряли особовий склад і з`ясувалось, що ОСОБА_4 відсутній і на телефонні дзвінки він не відповідає; вказав, що про надання ОСОБА_4 відпустки йому нічого не відомо, що той збирається залишити частину також нічого не відомо, про свої сімейні проблеми він також не розповідав; зазначив, що ОСОБА_4 не ухилявся від виконання бойових наказів та поставлених задач, з керівництвом не конфліктував, відносини з побратимами мав не погані;

свідок ОСОБА_7 пояснив, що у квітні 2023 року перебував на посаді заступника командира роти збройно-психологічного забезпечення, частина базувалась у АДРЕСА_3 і командир роти йому доповів, що солдат ОСОБА_4 відсутній на місці, це було виявлено під час збору для виходу на зайняття позицій; було організовано пошук військовослужбовця силами та засобами підрозділу, тому що на момент виконання завдання стільниковій зв`язок був відсутній; вжиті заходи результатів не надали; через декілька днів були спроби вийти з ним на телефонний зв`язок; зазначив, що перед тим як здійснити СЗЧ, солдат ОСОБА_4 був у частині щорічної відпустки і коли він повернувся з неї він розповідав співслужбовцям про певні сімейні проблеми, але документи на підтвердження цього факту не надав; про наміри ОСОБА_4 не продовжувати військову службу свідку нічого не відомо; в процесі проведення службового розслідування стало відомо, що ОСОБА_4 жалівся на проблеми вдома; вказав, що разом з ОСОБА_4 проходив разом військову службу, останній раз бачив коли його переводили до іншої військової частини приблизно на початку серпня 2023 року; з командуванням у нього були нормальні відносини, проблем із побратимами не було, адміністративних правопорушень він не допускав, охарактеризувати ОСОБА_4 можу посередньо, можливо ближче до хорошого, в зоні ведення бойових дій виконував усі завдання, як того вимагала ситуація; у середині червня 2023 року ОСОБА_4 сам з`явився у підрозділ військової частини, свідок мав з ним бесіду суті якої не пам`ятає;

свідок ОСОБА_8 пояснив, що є старшим бойовим медиком роти з 7 березня 2022 року, разом із ОСОБА_4 проходив військову службу та виконував бойові завдання; перед останній раз бачив його у квітні 2023 року перед його самовільним залишення військової частини; напередодні скаржився на свій стан здоров`я та стан здоров`я жінки; після СЗЧ намагались його розшукали та дзвонили дружині; потім бачив ОСОБА_4 коли він повернувся до частини; зазначив, що його відносини із командуванням були нормальними, свідок із ОСОБА_4 жили в одній хаті та воювали в одному окопі і останній є непоганим бійцем у бойових умовах, товаришів не залишав у небезпеці, намагався максимально допомогти, допомагав із організацією проведення курсу медичної допомоги;

свідок ОСОБА_9 пояснив, що з 06 січня 2022 року є командиром роти і йому відомо, що у квітні 2023 року ОСОБА_4 самовільно залишив частину, яка на той час базувалась у АДРЕСА_3 ; його відсутність виявили з ранку під час зборів виїзду на позиції, пошуки здійснювались у населеному пункті де розташовувався підрозділ; зазначив, що ОСОБА_4 просився у відпустку у зв`язку із станом здоров`я дружини, але відповідних документів не надав, лише висновок дослідження МРТ річної давнини і відпустку не отримав; вказав, що ОСОБА_4 з усіма мав нормальні відношення, до конфліктів не схильний, випадків порушення військової дисципліни до цього випадку не допускав, у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння виявлений не був, характеризується позитивно, як військовослужбовець, боєць він зарекомендував себе добре;

свідок ОСОБА_10 пояснив, що станом на квітень 2023 року обіймав посаду командира механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , яка базувалась у АДРЕСА_3 і ОСОБА_4 був у його підпорядкуванні; 14 квітня 2023 року ніс службу на визначених позиціях, тому про те що ОСОБА_4 в цей день самовільно залишив частину дізнався пізніше від командира роти, старшого лейтенанта ОСОБА_9 і у спробах пошуку ОСОБА_4 задіяний не був; останній раз бачив обвинуваченого 30.07.202 у місці виконання завдань військової частини; вказав, що ОСОБА_4 як військовослужбовець має великий досвід, поставленні завдання виконував сумлінно; зазначив, що ОСОБА_4 казав, що у нього були певні проблеми, але які конкретно не знає, причини СЗЧ також не відомі; обвинувачений мав з усіма відносини нормальні, до конфліктів не схильний, до цього військову дисципліну не порушував, добровільно повернувся на місце несення служби та продовжував виконувати бойові завдання, ніколи не відмовлявся від виконання бойових завдань, питань до нього як до солдата ніколи не було.

14 квітня 2023 року командир механізованої роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 подав рапорт на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 , що 14.04.2023 під час перенвірки наявності особового складу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 , пошукові дії силами підрозділу результатів не дали;

наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 145 від 14.04.2023 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 ;

наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 85 від 05.05.2023 закінчено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 та наказано підготувати документи для внесення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України;

заява № 884 від 08.05.2023 командира військової частини НОМЕР_1 про внесення відомостей про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України;

витяг з ЄРДР № 62023170020001454 від 21 липня 2023 року про внесення відомостей про кримінальне правопорушення за заявою командира військової частини НОМЕР_1 за фактом самовольного заложенная 14.04.2023 солдатом ОСОБА_4 військової частини, кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України.

Суду також надані: витяг з наказу від 26.02.2022 про призначення ОСОБА_4 на посаду стрільця в/ч НОМЕР_1 ; витяг з наказу від 29.03.2023 про призначення ОСОБА_4 на посаду гранатометника в/ч НОМЕР_1 ; акт службового розслідування та довідка доповідь командира військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_4 .

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407, як самовільне залишення військової частини вчинене в умовах воєнного стану, особою військовослужбовцем (крім строкової служби).

При призначенні обвинуваченому покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання, суд визнає: з`явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.

Суд враховує особу обвинуваченого, який за місцем служби характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, одружений, має місце проживання, раніше не засуджений.

При визначенні виду та міри покарання, суд також враховує, що обвинувачений вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, вину визнав повністю, за наявності трьох обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі санкції статті закону, що передбачає покарання за вчинене, в умовах ізоляції його від суспільства, з урахуванням строку попереднього ув`язнення.

Речові докази та судові витрати відсутні, цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний стосовно ОСОБА_4 - залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати 02 листопада 2023 року.

На підставі ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати строк тримання під вартою з 02 листопада 2023 року.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілі, їх представник у частині, що стосується інтересів потерпілих, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.

Апеляція на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду, а обвинуваченому, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1