Рішення

від 11.07.2024 по справі 295/2421/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/2421/24

Категорія 44

2/295/1150/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11.07.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Опанасюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури,

який поданий в інтересах держави в особі:

Національної служби здоров`я України,

Житомирської міської ради,

до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство «Лікарня №1» Житомирської міської ради,

про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в:

Прокурор звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України 9 240 гривень, витрачених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_2 , які перерахувати у дохід Державного бюджету України; стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської міської ради 2 317,19 грн, витрачених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_2 , які перерахувати до бюджету Житомирської міської територіальної громади.

В обґрунтування позову позивач вказує, що Житомирською окружною прокуратурою у порядку, визначеному ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру у сфері відшкодування до бюджету коштів, витрачених лікувальним закладом на лікування потерпілого від кримінального правопорушення. Так, Житомирською окружною прокуратурою здійснювалося процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12021060400001720 від 24.09.2021 за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. 24.09.2021 близько 03 години, у ОСОБА_1 , яка разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , виник раптовий злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , оскільки між останнім та ОСОБА_3 , які знаходились поряд, виник словесний конфлікт. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , в цей день, час, місці та за вказаних обставин, тримаючи у руці ніж, підійшла до ОСОБА_2 та умисно, раптово нанесла ним один удар в область живота останнього, внаслідок чого спричинила ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді: колото-різаної рани передньої черевної стінки, рановий канал якої проникає у черевну порожнину з ушкодженням великого сальника та шлунково-поперечної зв`язки, яка ускладнилась розвитком гемоперитонеуму, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по критерію небезпеки для життя в момент його спричинення. Вироком Богунського районного суду м.Житомира від 15.02.2022 у справі №295/15326/21, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75, 76 КК України.

Відповідно до даних медичної карти стаціонарного хворого №8754 КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній 24.09.2021 о 06:45 год госпіталізований до зазначеної лікарні, де перебував на стаціонарному лікуванні в період з 24.09.2021 по 29.09.2021. Згідно з інформацією КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради від 15.06.2023 №2141, потерпілий від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.09.2021 по 29.09.2021 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради (5 ліжко-днів). Вартість перебування на стаціонарному лікуванні КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради становить 9 488,25 грн. Окрім того, витрати на медикаменти становлять 2 068,94 грн. Згідно з інформацією КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради за вих. №2141 від 15.06.2023 НСЗУ на лікування ОСОБА_2 у вересні 2021 року відшкодовано 9 240 грн. Загальна вартість лікування ОСОБА_2 становить 11 557,19 грн, із яких 2 317,19 грн - кошти бюджету Житомирської міської територіальної громади та 9 240 грн - кошти Національної служби здоров`я України.

Факт отримання потерпілим тілесних ушкоджень та його перебування на стаціонарному лікуванні знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із суспільно-небезпечним діянням, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та кримінально-караними діями ОСОБА_1 . Перелік медичних послуг, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України у 2021 році, визначений Порядком реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2021 році, що затверджений постановою КМУ від 15.02.2021 №133. Встановлено, що між закладом охорони здоров`я та НСЗУ укладено договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №4073-Е421-Р000. Відтак, послуги КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради, пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено Національною службою здоров`я України, як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, кошти у розмірі 11 557,19 грн, витрачені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого в межах кримінального провадження №12021060400001720 не заявлявся. Разом з тим, відповідач не відшкодувала витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення. Оскільки лікування потерпілого від злочину здійснювалося за кошти державного бюджету, отримані закладом від Національної служби здоров`я України за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, на яку покладено обов`язок контролювати питання ефективності їх використання та повернення, тому органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах про стягнення коштів в сумі 9 240 грн буде Національна служба здоров`я України. Разом з тим, ані Національною службою здоров`я України, ані Житомирською міською радою з моменту закінчення лікування ОСОБА_2 , а саме: із 29.09.2021 по теперішній час жодних заходів до відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , не вжито. Крім того, відповідно до листів КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради від 26.01.2024 №348, Житомирської міської ради №36/397 від 29.01.2024, НСЗУ №3381/2-16-24 від 02.02.2024, з позовом до суду про стягнення витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 . Житомирська міська рада, НСЗУ та КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради не зверталися. Національною службою здоров`я України повідомлено, що НСЗУ не наділено повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Одночасно, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду Житомирською окружною прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення та готове до співпраці з вказаних питань. Зазначене свідчить про неналежне здійснення Національною службою здоров`я України, Житомирською міською радою, захисту законних інтересів держави щодо відшкодування витрат на лікування особи, потерпілої від злочину, та наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18.03.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

25.03.2024 від представника третьої особи - директора КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради В. Мордюка до суду надійшло пояснення, у якому вказано, що третя особа позов прокурора підтримує та просить задовольнити. За час лікування потерпілого ОСОБА_2 установою витрачено 11 557,19 грн.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

У судове засідання представник Житомирської окружної прокуратури не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, прокурор Житомирської окружної прокуратури Толкачова Г.В. подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, у якій також вказано, що позовні вимоги позивач підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник Національної служби здоров`я Україниу судове засідання не з`явився, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

ПредставникЖитомирської міської ради, у судове засідання не з`явився, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлявся належним чином, від представника міської ради ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Відповідач у судові засідання не з`являлась, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особиу судове засідання не з`явився, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною 1 ст.280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності усіх умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст.211, 280 ЦПК України суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи та ухвалити заочне рішення, про що винесено відповідну протокольну ухвалу суду.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Стосовно складення повного тексту рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, суд бере до уваги висновки щодо визначення дати ухвалення судового рішення Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наведені у відповідній постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 19.11.2021 Житомирська окружна прокуратура спрямувала до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021060400001720 від 24.09.2021 стосовно ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (а.с. 8-10).

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 15.05.2022 у справі №295/15326/21 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов`язків відповідно до ст. 76 КК України. Вирок набрав законної сили.

Відповідно до змісту вищевказаного вироку суду, 24.09.2021, приблизно о 03-й годині, у ОСОБА_1 , яка разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , виник раптовий злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , оскільки між останнім та ОСОБА_3 , які знаходились поряд, виник словесний конфлікт. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , в цей же день, час, місці та за вказаних обставин, тримаючи у руці ніж, підійшла до ОСОБА_2 та умисно, раптово нанесла ним один удар в область живота останнього, внаслідок чого спричинила ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді: колото-різаної рани передньої черевної стінки, рановий канал якої проникає в черевну порожнину з ушкодженням великого сальника та шлунково-поперечної зв`язки, яка ускладнилась розвитком гемоперитонеуму (наявність крові в черевній порожнині), яке є небезпечним для життя в момент заподіяння і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по критерію небезпеки для життя в момент його спричинення. Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_1 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України (а.с.13-14).

Приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначив, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно з інформацією КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради, ОСОБА_2 у період з 24.09.2021 по 29.09.2021 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради (5 ліжко-днів). Вартість перебування на стаціонарному лікуванні КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради становить 9 488,25 грн, витрати на медикаменти становлять 2 068,94 грн. НСЗУ на лікування ОСОБА_2 у вересні 2021 року відшкодовано 9 240 грн. Загальна вартість лікування ОСОБА_2 становить 11 557,19 грн, із яких 2 317,19 грн - кошти бюджету Житомирської міської територіальної громади та 9 240 грн - кошти Національної служби здоров`я України (а.с. 18, 19, 21).

З повідомлення Житомирської міської ради №36-397 від 29.01.2024 вбачається, що міська рада не заперечує проти подання Житомирською окружною прокуратурою позовної заяви про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину (а.с. 24).

Національна служба здоров`я України листом від 02.02.2024 повідомила, що НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Одночасно, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду Житомирською окружною прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення (а.с. 27-28).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру») (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом).

Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виснувала про те, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункти 38, 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (провадження № 14-58цс22).

У постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (провадження №12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43.).

Відповідно до положень статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За частиною другою статті 1191 ЦПК держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення.

Приписами частини першої статті 1206 ЦК України визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з частиною 3 вказаної статті, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Пунктом тринадцятим постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» та пунктом другим постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз`яснено, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до пункту другого «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно з п. 4 зазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

З огляду на викладене, проаналізувавши докази, які містяться у матеріалах справи у їх сукупності та норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов Житомирської окружної прокуратури є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума витрат по сплаті судового збору. Оскільки відповідно до п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд вважає необхідним стягнути судовий збір з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 2-5, 10-13, 81, 141, 264, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України 9 240,00 гривень, витрачених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, які перерахувати у дохід Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської міської ради 2 317,19 грн витрачених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, які перерахувати до бюджету Житомирської міської територіальної громади.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 3 028,00грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (м. Житомир, вул. Леха Качинського, 2, код ЄДРПОУ 02909950),

в інтересах держави в особі:

Національної служби здоров`я України (м. Київ, просп. Степана Бандери, 19, код ЄДРПОУ 42032422),

Житомирської міської ради (м.Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954),

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Третя особа: Комунальне підприємство «Лікарня №1» Житомирської міської ради (м.Житомир, вул. Велика Бердичівська, 70, код ЄДРПОУ 42788614).

Суддя Т.А. Воробйова

Повний текст рішення складено 30.07.2024.