Рішення

від 24.06.2024 по справі 199/10124/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/10124/23

(2/199/725/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Богун О.О.

при секретареві Буточкіній М.К.

за участю учасників справи:

Позивача ОСОБА_1

Представника позивача ОСОБА_2 ,

Відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Малиновського 36» про вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Малиновського 36» про вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності в рівних частках по 1/3 частині ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після смерті якої спадкоємцями є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яким видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить по частині квартири АДРЕСА_1 .

В квартирі проживає ОСОБА_3 та постійно чинить перешкоди позивачу ОСОБА_1 в користуванні квартирою, не надає ключі від неї, змінив замки на вхідних дверях. Таким чином позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

На підставі зазначеного, позивач просить, встановити порядок користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 виділивши у користування ОСОБА_1 кімнату №2 площею 13,8 кв.м. з лоджією 5 кв.м.; ОСОБА_3 кімнату №3 площею 17,1 кв.м. з балконом 1,9 кв.м., кімнату №4 площею 12,5 кв.м., залишивши в загальному користуванні наступні приміщення: кухня площею 7,6 кв.м.; вбиральню площею 1,0 кв.м.; ванну площею 2,1 кв.м.; коридор площею 5,9 кв.м., вбудовану шафу площею 0,4 кв.м.; вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023, вищезазначена цивільна справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Богун О.О.

Ухвалою від 25.12.2023 відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та по справі розпочато підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті позовних вимог.

У судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат Бурба Ю.М. надали пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні позову наполягали.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечував, оскільки він не чинить жодних перешкод у користуванні спільною квартирою, неодноразово надавав позивачу ключі від квартири, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явились, про слухання справи повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що вказаний позов задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 грудня 2022 року, виданого державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі під №2-949, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належить по частині квартири АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла17 грудня 2021 року.

Відповідно до позовних вимог захисту підлягає порушене, на думку позивача, право останньої на користування та розпорядження належним йому на праві спільної часткової власності майном, від перешкод, які чинить відповідач.

Норми статей317,319 ЦК Українипередбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 355 ЦК Українипередбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з нормами ч. 1ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з правовим висновком Верховного суду України, викладеного в Постанові від 03.04.2013 р. у справі № 6-12цс13 вбачається: «Виходячи з аналізу зазначеної правової норми (ст.358 ЦК України) слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема при встановленні порядку користування будинком кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку, виходячи із його частки в праві спільної власності на будинок. Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Встановлення співвласниками порядку користування квартирою з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 367 ЦК Українимайно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене у натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до вимогст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між свівласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Таким чином, з моменту набуття позивачем та відповідачем права спільної часткової власності на квартиру, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.

Тому, актами цивільного законодавства України надано право співвласникам на поділ та виділ майна, що є у їх спільній частковій власності.

Як зазначено вище, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. Однак при вирішенні питання такого роду суд має брати до уваги не тільки позицію та доводи позивача, а й враховувати інтереси відповідача, як належного та повноправного співвласника майна особи.

Крім того мають бути враховані судом і розміри часток кожного із співвласників, які встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили та яке обов`язково має бути враховано судом при вирішенні питання встановлення порядку користування домоволодінням, що знаходиться у спільній частковій власності.

Вказані вище питання мають враховуватись та визначатися судом із урахуванням основних засад (принципів) цивільного судочинства, зокрема щодо змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України) та диспозитивності цивільного судочинства (ст.. 13 ЦПК України).

Відповідно достатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу положень ч. 1ст. 13ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, позивач не виконав свого обов`язку, передбаченогост. 81 ЦПК Українищодо подання доказів.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем жодних перешкод у користуванні квартирою позивачу не чинилися, позивач має вільний доступ до житла та ключі від квартири надавалися відповідачем позивачу у судовому засіданні.

Таким чином, незважаючи на те, що позивачем у даному випадку обрано один із вірних способів захисту порушених прав як співвласника, а саме встановлення порядку користування нерухомим майном, вселення однак у судовому засіданні не здобуто жодних належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності та можливості встановлення порядку користування сторонами у справі квартирою, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у позові у повному обсязі, судові витрати віднести на рахунок сторони, що їх понесла.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст.316,317,319,321,358,386,391 ЦК України, ст., ст.12-13,76-81,263,-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Малиновського 36» про вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів.

Суддя О.О.Богун

24.06.2024