Рішення

від 23.07.2024 по справі 308/4823/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4823/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 липня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Іванова А.П.,

за участю секретаря судового засідання - Боти О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

13.03.2024 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сочка В.І., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 23.12.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, який був оформлений борговою розпискою, за яким позичальник отримала у позикодавця грошові кошти у розмірі 3000 доларів США та взяла зобов`язання повернути у строк до 01.01.2024 грошові кошти у розмірі 3500 доларів США.

Однак, у встановлений строк позичальник отримані в борг грошові кошти позикодавцю не повернула.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе за договором позиви зобов`язань позивач з метою захисту своїх майнових прав змушений звернутися до суду з даним позовом.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3520,14 доларів США, що включає: суму основного боргу у розмірі 3500 доларів США; три відсотки річних на підставі ст. 625 ЦК України за період з 02.01.2024 по 11.03.2024 (70 днів; 3500 х 3 % / 365 х 70 = 20,14). Також просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.04.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, при цьому його представник подав до суду клопотання, згідно з яким просить розглянути справу у їх відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомлено, відзив на позов не подано, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

За приписами ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2022 ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_1 гроші у сумі 3000 доларів США, зобов`язавшись повернути до 01.01.2024 у розмірі 3500 доларів США.

Вказані обставини підтверджуються розпискою відповідача від 23.12.2022, оригінал якої наявний у позивача.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визнаних родовими ознаками.

За приписами ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова розписка є належним доказом, що свідчить про укладення сторонами договору позики. Безгрошовість договору може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами.

За своєю юридичною природою договір позики є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання за вищезазначеним договором позики не виконав і суму боргу в обумовлений у договорі строк позивачу не повернув.

На підтвердження невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення суми позики представник позивача надав суду розписку відповідача від 23.12.2022.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 25.04.2012 у справі № 6-24ц12, наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов`язання.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач виконала свої зобов`язання за договором позики та повернула позивачу грошові кошти.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16, заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Разом з тим, представником позивача заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначила, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році)

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) зазначила, що при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за договором позики у сумі 3500 доларів США. Кошти відповідачем повернуті не були.

Таким чином, кошти у сумі 3500 доларів США є простроченою сумою заборгованості, від якої повинні визначатися 3 % річних у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Представником позивача здійснено розрахунок трьох процентів річних, згідно з яким такі за період з 02.01.2024 по 11.03.2024 становлять 20,14 доларів США (70 днів; 3500 х 3 % / 365 х 70 = 20,14).

Суд погоджується з наведеним розрахунком та вважає, що вимога про стягнення 3 % річних є обґрунтованою та доведеною.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є підставними та доведеними, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість у розмірі 3520,14 доларів США, що включає 3500 доларів США основної суми боргу та 20,14 доларів США 3 % річних.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1340,60 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.05.2024 вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі № 308/4823/24. Постановлено накласти арешт на нерухоме та рухоме майно ОСОБА_2 в межах заявленої суми позовних вимог у 134059,60 грн., заборонивши їх відчуження.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч. 7 ст. 158 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 526, 530, 625, 1046, 1047 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 76, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) заборгованість у розмірі 3520,14 (трьох тисяч п`ятиста двадцяти доларів США 14 центів), що включає 3500 доларів США основної суми боргу та 20,14 доларів США 3% річних.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов