Рішення

від 25.07.2024 по справі 452/2489/24

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/2489/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" липня 2024 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

секретаря Кафтан О.Ю.,

із участю: позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, - про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 31 липня 2008 року Підбузькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області, посилаючись на те, що протягом останніх років сімейне життя між подружжям поступово погіршувалося; між ними постійно виникали сварки та непорозуміння, що в кінцевому призвело до фактичного припинення ними шлюбних відносин, які подружжя не підтримує близько двох років. Від спільного подружнього життя у сторін народилося двоє синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрі на даний час є неповнолітніми та проживають із позивачем; через скрутне матеріальне становище відповідача сторони домовилися, що сини проживатимуть із батьком, оскільки він працевлаштований та зможе забезпечити належні умови проживання та виховання дітей; збереження сім`ї неможливе, шлюб існує формально і подальше перебування у шлюбі суперечить інтересам позивача, а тому ОСОБА_1 просить суд шлюб розірвати та визначити місце проживання неповнолітніх дітей із ним.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив такий задовольнити, пояснив, що немає змісту надавати термін для примирення, так як він із дружиною намагалися налагодити відносини, однак це не дало ніякого результату, наполягав на розірванні шлюбу; крім того просив залишити проживати дітей із ним, так як вони з відповідачем по суті спору вже добровільно вирішили це питання; відповідач у судовому засіданні позов визнала та погоджувалася на розірвання шлюбу, однаково погодилася на те, щоб діти проживали із батьком, оскільки вона запланувала виїхати за межі України.

Представник третьої особи Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області до суду не прибула, подала заяву про розгляд справи без її участі та підтримала письмовий висновок про визначення місця проживання дітей із батьком.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд уважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Тому до ухвалення судового рішення судом сторонам роз`яснено наслідки відповідної процесуальної дії.

Також судом установлено, що сторони зареєстрували шлюб 31 липня 2008 року в Підбузькій сільській раді Дрогобицького району Львівської області; від спільного подружнього життя у сторін народилося двоє синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрі на даний час є неповнолітніми та, як встановлено у судовому засіданні проживають із позивачем; сторони припинили подружні відносини та спільного господарства не ведуть тривалий час.

Згідно із статтею24Сімейного КодексуУкраїни шлюбґрунтується навільній згодіжінки тачоловіка.Примушування жінкита чоловікадо шлюбуне допускається;відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 112 Сімейного кодексу України встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При таких дійсних обставинах, що ґрунтуються на наведених нормах закону суд дійшов висновку, що примирення між сторонами неможливе, оскільки як вбачається із позицій сторін їх сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально; подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам як позивача, так і відповідача, а також їх малолітніх дітей; визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Водночас судом під час розгляду цієї справи вирішується питання про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 23 липня 2024 року підтверджується доцільність визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із батьком; згідно Висновку діти фактично проживають з батьком по АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні, у будинку зроблено ремонт, облаштований сучасними меблями та побутовою технікою; батько самостійно виховує та утримає двох неповнолітніх дітей, зарекомендував себе із позитивної сторони, спиртними напоями не зловживає, матеріально забезпечений; мати ОСОБА_2 зарекомендувала себе дещо з негативної сторони, часто залишала дітей з чоловіком; повідомила, що не заперечує , щоб її неповнолітні діти проживали з батьком; а тому комісія з питань захисту прав дитини Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області вважає доцільним визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст. ст. 160, 161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У Постанові Верховного суду від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 зазначено, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу; лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до ст. ст. 3, 6 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Тому, з урахуванням вимог наведених норм, аналізуючи зібрані докази та матеріали справи, які не містять доказів про наявність такого спору між сторонами, позицію учасників про те, що вони дійшли згоди, враховуючи інтереси дітей, суд приходить до переконання визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з батьком, - позивачем по справі, що не позбавляє матері ОСОБА_2 права та можливості особистого спілкування з синами, обов`язку брати участь в їх утриманні та вихованні.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 206, 258, 263-265, 268, 274 ЦПК України, ст. 110, 112, 160, СК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителем АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителькою АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 , - зареєстрований 31 липня 2008 року Підбузькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області, актовий запис №22, Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 для подальшого їх самостійного виховання та утримання із батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 29 липня 2024 року повного судового рішення.

Суддя