Постанова

від 08.04.2024 по справі 947/35328/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3536/24

Справа № 947/35328/23

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Долгової В.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петрушко Ірина Сергіївна

на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заявлених вимог

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа №947/35328/23 за позовом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною.

29 листопада 2023 року від представника позивача надійшла до суду заява, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

-зобов`язання ОСОБА_2 на час розгляду справи судом до моменту набрання рішення по означеній цивільній справі законної сили, не чинити перешкоди у спілкуванні та забезпечити можливість спілкування батька ОСОБА_1 шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку: Viber, Telegram, WhatsApp, Zoom тощо, кожну середу, п`ятницю та суботу протягом однієї години з урахуванням графіку та режиму дня дочки, із врахуванням думки та бажання дочки;

-визначення на час розгляду справи судом до моменту набрання рішення по означеній цивільній справі законної сили, часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 , з батьком ОСОБА_1 кожні перші та треті вихідні місяця (субота та неділя) з 09:00 годин суботи до 21:00 годин відповідної неділі, та зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 передавати малолітню дочку ОСОБА_5 , її батьку ОСОБА_1 за місцем її проживання згідно визначеного судом часу спілкування;

зобов`язання ОСОБА_2 забезпечення побачення і проводження часу дитини ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 в будь-які дні, коли ОСОБА_1 буде знаходитись у відрядженні, відпустці, лікуванні, реабілітації, до закінчення воєнного стану на території України протягом двох годин з урахуванням бажання дочки та режиму її дня.

Короткий зміст ух-вали суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №947/35328/23 - відмовлено

Ухвала суду мотивована тим, що з матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення даного позову, оскільки у разі забезпечення позову до вирішення спору по суті, судом фактично буде ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що є неприпустимим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петрушко І.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив ухвалу Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/35328/23 від 01.12.2023 року скасувати повністю, та постановити нову ухвалу , якою заяву про забезпечення позову у справі № 947/35328/23 задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 на час розгляду справи судом до моменту набрання рішення по означеній цивільній справі законної сили, не чинити перешкоди у спілкуванні та забезпечити можливість спілкування батька ОСОБА_1 шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку: Viber, Telegram, WhatsApp, Zoom тощо, кожну середу, п`ятницю та суботу протягом однієї години з урахуванням графіку та режиму дня дочки, із врахуванням думки та бажання дочки,

Визначити на час розгляду справи судом до моменту набрання рішення по означеній цивільній справі законної сили, час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 , з батьком ОСОБА_1 кожні перші та треті вихідні місяця (субота та неділя) з 09:00 годин суботи до 21:00 годин відповідної неділі, та зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 передавати малолітню дочку ОСОБА_5 , її батьку ОСОБА_1 за місцем її проживання згідно визначеного судом часу спілкування.

На час знаходження ОСОБА_1 у збройних формуваннях, що в силу виконання бойових завдань знаходяться у зоні бойових дій зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити побачення і проводження часу дитини ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 в будь-які дні, коли ОСОБА_1 буде знаходитись у відрядженні, відпустці, лікуванні, реабілітації, до закінчення воєнного стану на території України протягом двох годин з урахуванням бажання дочки та режиму її дня.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що дитина поза її волею відчужена від батька, тому, існують реальні ризики того, що у разі, якщо у справі буде ухвалено рішення про задоволення позову, виконати таке рішення ефективно та без завдання шкоди дитині буде складно.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Пояснення учасників справи

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно.

Представники сторін адвокат Петрушко І.С. та адвокат Ворошилова Д.Ю. надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії , встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини (далі Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hant v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Питання вихованнядитини вирішуєтьсябатьками спільно,крім випадку,передбаченого частиноюп`ятою цієїстатті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша - третя статті 157 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

З огляду на вказані норми матеріального права батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час судового процесу та за відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні від 04 вересня 2018 року у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14), ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що предметом спору у справі, зокрема, є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання, встановлення графіка участі у вихованні дитини.

Так, мета забезпечення позову у справах, які стосуються прав та інтересів дітей, відрізняється від мети забезпечення позову в інших категоріях спорів. ЦПК України запровадив цей інститут для того, щоб забезпечити виконання рішення суду. Натомість у справах щодо дітей забезпечення позову, як правило, покликане запобігти відчуженню одного з батьків та зберегти його контакт із дитиною. Адже відчуження одного з батьків є формою психологічного насилля над дитиною.

Судовим розглядом встановлено, що між сторонами склалися відносини, які позбавляють можливості позивача безперешкодно спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, що сторони не змогли дійти згоди щодо укладання угоди між батьками щодо здійснення батьківських прав, зокрема з приводу положень про участь батька у спілкування та вихованні дитини.

Враховуючи викладене, колегія суддів, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову позовним вимогам, вважає, що спілкування малолітньої дитини з батьком як і з матір`ю відповідає її якнайкращим інтересам.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 євійськовослужбовцем, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку: Viber, Telegram, WhatsApp, Zoom тощо, кожну середу, п`ятницю та суботу протягом однієї години з урахуванням графіку та режиму дня дочки, із врахуванням думки та бажання дочки.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петрушко Ірина Сергіївна, задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петрушко Ірина Сергіївна, про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною - зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку: Viber, Telegram, WhatsApp, Zoom тощо, кожну середу, п`ятницю та суботу протягом однієї години з урахуванням графіку та режиму дня дочки, із врахуванням думки та бажання дочки.

В іншій частині залишити заяву про вжиття заходів забезпечення позову без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалов

Ю.П. Лозко