Справа № 713/694/24
Провадження №2/713/226/24
РІШЕННЯ
іменем України
31.07.2024 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря судових засідань Троценко Л.Г., з участю представника позивача ОСОБА_1 , з участю представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вижниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ТОВ «ФК «Преміум Актив» звернувся в суд з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача ОСОБА_3 .
Просять стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Преміум Актив» заборгованість у розмірі 22162,00 грн., яка складається з наступного: 7000,00 грн. заборгованість за тілом; 210,00 грн. борг відсотків за правомірне користування коштами; 14952,00 грн. борг послуг (комісії), судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.
Свої позовні вимоги обґрунтували наступним.
05 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» та ОСОБА_3 було укладено договір позики «Неймовірний» №3317817290-2945602, відповідно до якого останній отримав у кредит грошові кошти в сумі 7000,00 гривень, шляхом перерахування на банківську картку позичальника з строком повернення до 19.08.2023 року включно. Відповідно до п.2.3.1 договору, розмір процентів за користування кредитними коштами складає 0,20 % від суми позики, що за календарний рік становить 73% річних. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування процентів здійснюється щоденно протягом строку кредитування. День надання та повернення позики враховується при нарахуванні процентів.
ОСОБА_3 умови договору позики не виконав, грошові кошти в строк не повернув, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість.
01 листопада 2023 року ТОВ «ФК «Преміум Актив» набуло право вимоги за укладеним договором позики №3317817290-2945602 від 05.08.2023 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Є гроші Ком» на підставі договору факторингу №202311-1П від 01.11.2023 року укладеного між ТОВ «ФК «Преміум Актив» та ТОВ «Кредитпромінвест» на загальну суму заборгованості в розмірі 22162,00 грн., яка складається з наступного: 7000,00 грн. заборгованість за тілом; 210,00 грн. борг відсотків за правомірне користування коштами; 14952,00 грн. борг послуг (комісії). Після придбання права вимоги ТОВ «ФК «Преміум Актив» додаткових нарахувань не здійснювало.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, надав письмовий відзив, в якому зазначив наступне.
Умови в частині сплати додаткових комісій надання послуг, визначених п.2.5 договору позики, зокрема послуг пролонгації кредиту реструктуризації кредитної заборгованості, фінансових інших супровідних послуг за окремим зверненням позичальника нікчемними. Відсутні докази, що він отримав грошові кошти у розмірі 7000,00 гри. за договором №3317817290-2945602 від 19.08.2023 року на платіжну картку відсутні, долучене платіжне доручення не містить ПІБ отримувача грошових коштів, вказано інший номер договору та інша сума переказу. Сам по собі розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, без надання доказів отримання кредитних коштів не є підтвердженням наявності заборгованості, оскільки такий документ не підтверджує вчинення господарської операції.
Позивач надав грошові кошти у сумі 7000,00 грн. на 15 днів із сплатою 13% на рік, строк повернення 19.08.2023 року, після строку 19.08.2023 року позивач не мав права нараховувати відсотки, а отже вимоги в частині нарахування відсотків після спливу строку кредитування не підлягають задоволенню.
У пункті 6.3 договору позики «Неймовірний» зазначено, що у разі пролонгації строку позики за договором, позичальник повинен сплатити позикодавцю комісію у розмірі 4.00% від несплаченої суми позики, проте не менше 150,00 грн за вчинення позикодавцем дій, пов?язаних з оформленням та укладанням додаткової угоди про пролонгацію строку позики. Будь-яких належних та допустимих доказів укладання між сторонами додаткової угоди про пролонгацію строку позики суду не представлено. Позивачем не доведено, що під час підписання кредитного договору позичальник був ознайомлений саме з тими умовами, на які є посилання в кредитному договору. Позивач не вказує за який вид послуг (комісії) та чкою процентною ставкою проведено розрахунок заборгованості з послуг. Не надано доказів на підтвердження обґрунтованості нарахування заборгованості з послуг, не зазначено про вид (відповідно до умов позики) та факт надання послуг ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» та ТОВ «Кредитпромінвест», якими нараховувалися заборгованість за послуги.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що він не працює, не має доходу та знаходиться в скрутному становищі, а тому витрати на правову допомогу це подвійний тягар для нього.
Заяви (клопотання) учасників справи.
В судовому засіданні представник ТОВ «ФК «Преміум Актив» Петровська О.Д. позовні вимоги підтримала, посилалась на обставини викладені позові та у відповіді на відзив, де зазначила, що за умовами договору позики №3317817290-2945602 від 05.08.2023 року, ТОВ «ФК «Є ГРОШІ КОМ» надав відповідачу грошові кошти у сумі 7000,00 грн. В матеріалах справи є довідка від 06.03.2024 року, яка підтверджує перерахунок ТОВ ФК «Є ГРОШ КОМ» кредитних коштів у розмірі 6825,00 грн., з вирахуванням комісії за надання такого кредиту в розмірі 175,00 грн., яка передбачена п.2.4.1 договору позики, гроші переведено на картку відповідача, що підтверджує факт видачі позики та факт переведення коштів на картку відповідача. ОСОБА_3 звернувся із заявкою про отримання кредитних коштів, договір став укладеним після введення відповідачем у відповідне поле на сайті позикодавця всіх особистих даних та введення отриманого на його телефон одноразового ідентифікатора у вигляді смс-повідомлення у якості акцепту договору. Оскільки за умовами договору позики ОСОБА_3 повинен був повернути грошові кошти у строк до 19.05.2023 року включно, то в перший день прострочення, тобто 20.05.2023 року, було здійснено перерахунок процентів за весь строк користування за базовою ставкою за кожен день користування. Відповідно до п.п.4.3, 4.4 договору позики, першочергово сплачуються прострочена до повернення сума позики та прострочені проценти за користування позикою, після чого сплачуються проценти за користування позикою, неустойка та інші платежі. Відповідно до розрахунку ОСОБА_4 не було внесено жодних оплат задля погашення заборгованості за договором позики. Зокрема нарахування комісії було зроблено минулим кредитором в рамках умов договору, з якими ОСОБА_4 був ознайомлений та згідний. Просила задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Преміум Актив» судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, посилалась на обставини викладені у відзиві, просила відмовити в задоволенні позову та стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов ТОВ «ФК «Преміум Актив» є обґрунтований і підлягає задоволенню.
В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що 05.08.2023 року між ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір позики «Неймовірний» №3317817290-2945602, відповідно до якого останній отримав у кредит грошові кошти в сумі 7000,00 гривень, шляхом перерахування на банківську картку позичальника з строком повернення до 19.08.2023 року включно. Відповідно до п.2.3.1 договору, розмір процентів за користування кредитними коштами складає 0,20 % від суми позики, що за календарний рік становить 73% річних. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування процентів здійснюється щоденно протягом строку кредитування. День надання та повернення позики враховується при нарахуванні процентів.
Відповідно до п.2.6. договору позики «Неймовірний» №3317817290-2945602 від 05.08,2023 року, орієнтовна загальна вартість позики складається із розміру Суми позики, тобто суми коштів, яка надана Позичальнику згідно п.2.1. цього Договору та загальних витрат обслуговуванням договором, тобто витрати Позичальника, пов?язані з отриманням, поверненням Суми позики, включаючи проценти користування, комісії та супровідні послуги, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням Суми позики, які сплачуються Позичальником згідно умов цього Договору, та становить 9905 гривень.
Відповідно до п.2.7. договору позики «Неймовірний» №3317817290-2945602 від 05.08,2023 року, орієнтовна реальна річна процентна ставка за Позикою розраховується Позикодавцем у відповідності до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 11.02.2021р. за N? 16 та визначається у Графіку платежів цього Договору, що наведений в Додатку 1 та є невід?ємною частиною цього Договору., що підтверджується копією договору.
Відповідач ОСОБА_3 отримав кредитні кошти, шляхом перерахування на рахунок, що підтверджується копією довідки від 06.03.2024 року.
03.10.2023 року між ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» та ТОВ «Кредитпромінвест» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №2023-10-1К згідно якого ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» було відступлено право вимоги за договорами позики на користь ТОВ «Кредитпромінвест», а відповідно ТОВ «Кредитпромінвест» набуло право вимоги до ОСОБА_3 , що підтверджується копією договору.
01.11.2023 року між ТОВ «ФК «Преміум Актив» та ТОВ «Кредитпромінвест» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №2023-11-1П згідно якого ТОВ «Кредитпромінвест» було відступлено право вимоги за договорами позики на користь ТОВ «ФК «Преміум Актив», а відповідно ТОВ «ФК «Преміум Актив» набуло право вимоги до ОСОБА_3 , що підтверджується копією договору, копією витягу з акту приймання-передачі прав вимоги.
Станом на 01.11.2023 року у відповідача ОСОБА_3 утворилась заборгованість в розмірі 22162,00 грн., яка складається з наступного: 7000,00 грн. заборгованість за тілом; 210,00 грн. борг відсотків за правомірне користування коштами; 14952,00 грн. борг послуг (комісії).
Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою для пред`явлення даного позову.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного Кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Згідно із п.1.ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із п.1.ст.1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. З положень кредитного договору та ст.ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, згідно з якими кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені устатті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Згідно з ч.1 ст.1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Вищевказані правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 року у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 року у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 року у справі № 638/22396/14-ц.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 28).
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надаючи оцінку наданим позивачем та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам судом встановлено, що:
Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором.
Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
При укладенні спірного кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Твердження представника відповідача стосовно того, що відповідач ОСОБА_4 не отримував кошти, розмір заборгованості нараховано в порушення умов договору, відсутність доказів надання інших послуг є необґрунтованими та спростовуються дослідженими доказами.
Таким чином, з урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин, Суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, у відповідача утворилась заборгованість, в зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «ФК «Преміум Актив» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 7210,00 грн., а саме: 7000,00 грн. заборгованість за тілом; 14952,00 грн. - борг послуг (комісії), 210,00 грн. борг відсотків за правомірне користування коштами.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ТОВ «ФК «Преміум Актив» необхідно стягнути судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 09.08.2022 року, укладеного між ТОВ «ФК «Преміум Актив» та адвокатом Куташвілі В.О.; копію квитанції до прибуткового касового ордера №3 від 02.05.2024 року з даних якого вбачається, що ТОВ «ФК «Преміум Актив» здійснив оплату послуг за договором про надання правової допомоги від 09.08.2022 року в розмірі 5000,00 грн.; акт прийняття-передачі наданих послуг від 02 травня 2024 року з даних якого вбачається, що адвокат Кшуташвілі В.О. з 01 березня 2024 року по 02 травня 2024 року надав замовнику юридичні послуги, а саме: ознайомлення з документами для підготовки позову ( ОСОБА_3 ) в сумі 2000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором 2500,00 грн., складання клопотання про доручення доказів 500,00 грн., всього 5000,00 грн.
Представник відповідача надала заперечення щодо заявленого розміру судових витрат, зазначила, що Гулей не працює, не має доходу та знаходиться в скрутному становищі, а тому витрати на правову допомогу це подвійний тягар для нього.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №320/5284/19.
Згідно із ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Іншими словами, суд виходить з того, що процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Таким чином, враховуючи наведене та положення ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача є обґрунтованими. Однак, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, суд не може погодитися із заявленою представником позивача сумою витрат на правову допомогу, яку позивач поніс.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності, ціни позову, а також результатів розгляду такої справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Преміум Актив» витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 549, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 13, 141, 258-265, 274-276, 354 ЦПК України, Суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив», заборгованість за договором позики №3317817290-2945602 від 05.08.2023 року у розмірі 22162,00 (Двадцять дві тисячі сто шістдесят дві) гривні, яка складається з наступного: 7000,00 грн. борг тіла кредиту; 210,00 грн. борг відсотків за правомірне користування коштами, 14952,00 грн. борг послуг.
Стягнути з ОСОБА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив», судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 2422 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (Сорок) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 (Три тисячі) гривень, всього стягнути 5422 (П`ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 (Сорок) копійок. .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив», код ЄДРПОУ 41797188, адреса: м.Дніпро вул.Мандриківська, 66.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання с.Виженка, Вижницького району Чернівецької області.
Суддя Іван КИБИЧ
Суд | Вижницький районний суд Чернівецької області |
Дата ухвалення рішення | 31.07.2024 |
Оприлюднено | 07.08.2024 |
Номер документу | 120825419 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Вижницький районний суд Чернівецької області
КИБИЧ І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні