Постанова

від 01.08.2024 по справі 639/3441/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 639/3441/23 Головуючий суддя І інстанції Баркова Н. В.

Провадження № 22-ц/818/1674/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про поновлення на роботі, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів колегії: Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

представника ОСОБА_1 - адвоката Загорулька Євгена Олеговича на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року, та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року

Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 березня 2024 року

Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року,

по цивільній справі № 639/3441/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення сум,

В С Т А Н О В И В :

03.07.2023 року до Жовтневого районного суду м. Харкова через свого представника адвоката Загорулько Є.О. ОСОБА_1 звернулась з позовом до відповідачів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26.04.2023 року № 277-к; поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з 27.04.2023 року; стягнути з Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення з посади (26.04.2023 року) по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі у розмірі 213 370,00 грн.; стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про призначення виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії» від 28.10.2022 року № 553-к ОСОБА_1 працювала у відповідача виконуючою обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - з 01.01.2022 року та до призначення в установленому законодавством порядку керівника цієї лабораторії.

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26.04.2023 року № 277-к позивачку було достроково звільнено з 27.04.2023 року з посади виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів відповідно до п. 2 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, із зазначенням у наказі наступної причини: «...у зв`язку із затвердженням Положення про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 24.04.2023 року № 286...».

Позивач вважає згаданий Наказ безпідставним, протиправним, внаслідок чого він підлягає скасуванню. У відповідь на адвокатський запит Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було зазначено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є затвердження Положення про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів наказом Держпродспоживслужби від 24 квітня 2023 року №286. Проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Положення вищенаведеної норми не містить такої підстави розірвання трудового договору роботодавцем, як прийняття чи затвердження ним будь-якого локального нормативного акту.

Більш того, за наявною інформацією Положення про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затверджене наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 24.04.2023 № 286, не зареєстровано відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а отже не є офіційно визнаним, і відповідно не могло бути підставою звільнення позивача.

Враховуючи відсутність будь-яких зауважень з боку роботодавця щодо виконання покладених на позивача трудових обов`язків, позивачка може лише припускати, що звільнення відбулось через її невідповідність вимогам абз. 3 п. 11 Положення про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 24.04.2023 року №286, відповідно до якого з метою безперебійного функціонування Лабораторії, до укомплектування посади директора Лабораторії, обов`язки за вакантною посадою покладаються на іншу особу, яка повинна мати повну вищу освіту у галузі ветеринарії, стаж роботи на посадах у сфері ветеринарної медицини не менш двох років, досвід роботи на керівних посадах не менше одного року.

Сам факт того, що дійсні підстави звільнення не були вказані у наказі про її звільнення, - свідчить про його необґрунтованість та невідповідність його вимогам п. 41 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року №55, згідно з якими текст документа містить інформацію, для фіксування якої його створено.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26.04.2023 року № 277-к.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Стягнуто з Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 6 738 (шість тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 00 копійок с подальшим відрахуванням передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.

Стягнуто з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь держави судовий збір у розмірі по 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року стягнуто з Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь держави судовий збір за майнову вимогу у розмірі 64 грн 01 коп.

Стягнуто Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Харківської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів на користь держави ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі по 600 грн з кожного окремо, а всього - 1200 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 березня 2024 року у задоволенні заяви представника Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про роз`яснення рішення відмовлено.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Загорулько Є.О. подав апеляційні скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року, та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року, в яких просить: рішення суду від 22 січня 2024 року змінити, виклавши по іншому мотивувальну частину рішення з наданням правової оцінки істотним аргументам позивачки в редакції постанови суду апеляційної інстанції; скасувати рішення від 22.01.2024 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю: стягнути з Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 05381662) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення з посади по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі; в іншій частині рішення суду від 22.01.2024 залишити без змін.

На обґрунтування вказав, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову вважає необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, і відповідно таким, що в цій частині підлягає скасуванню з наступних підстав.

Суд правильно встановив, що позивачка була призначена на посаду виконуючої обов`язки директора лабораторії відповідним наказом, в якому було зазначено, що вона здатна забезпечити виконання покладених на лабораторію завдань та обов`язків, має відповідні ділові та інші якості для забезпечення діяльності регіональної лабораторії на належному рівні, в додаток була надана біографічна довідка позивачки.

Проте, суд першої інстанції безпідставно не надав відповідної оцінки аргументам позивачки щодо наступного. З відповіді Лабораторії від 24.08.2023 № 607 на адвокатський запит від 21.08.2023 вбачається, що всупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державної реєстрації Положення про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів», затвердженого наказом Держпродслужби від 24.04.2023 « 286 (далі - Положення), в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на час надання відповіді на адвокатський запит, не відбулась. Відповідач безпідставно покликався у преамбулі Наказу про звільнення відповідачки на згадане Положення, норми якого в даному випадку не є джерелом трудового права, і відповідно також не можуть бути застосовані, як підстави розірвання трудового договору роботодавцем.

У рішенні від 28.03.2018 по справі № 522/5656/16-ц Верховний Суд зазначає, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Із наявного в матеріалах справи довідки вбачається, що дохід ОСОБА_1 на посаді заступника директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за період з 08.05.2023 по 29.05.2023 складав ).)) грн., і відповідно сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу та різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи дорівнює однаковій сумі грошових коштів.

Вважає помилковими висновки суду про відсутність вимушеного прогулу з дати прийняття Наказу Харківської регіональної державної лабораторії Держпродслужби «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » від 08.05.2023 « 99-ОС по дату скасування цього наказу наказом «Про скасування наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 » від 29.05.2023 № 139-ОС. Звертає увагу суду на те, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.02.2024 провадження у цивільній справі № 639/3439/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу зупинено до набрання законної сили рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.01.2024 по цій справі № 639/3441/23, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції.

У апеляційній скарзі на додаткове рішення райсуду представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Загорулько Є.О. просить його скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу та ухвалити нове судом рішення про задоволення заяви про відшкодування судових витрат повністю, на суму 40000 грн.

Вказав, що у даній справі Договором про надання правничої допомоги від 07.06.2023 б/н визначений фіксований розмір винагороди адвоката, а тому останній не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Наведене свідчить про співмірність витрат позивача на надання правничої допомоги.

Суд у своїх розрахунках щодо відшкодування у пропорційному до розміру задоволених майнових вимог (3%) не врахував, що немайнові вимоги позивачки були повністю задоволені.

У відзиві на апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Загорулька Є.О. представниця Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_2 просить відмовити у її задоволенні.

Вказує, що відповідно до підпункту 14 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою КМУ від 02 вересня 2015 року № 667 Голова Держпродспоживслужби самостійно утворює, реорганізовує та ліквідовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, виконує у межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери її управління.

Зазначає, що після прийняття нової редакції Положення про Лабораторію позивачка ОСОБА_1 перестала відповідати кваліфікаційним вимогам виконуючої обов`язки її директора.

У відзиві на вказану апеляційну скаргу на додаткове рішення просить її залишити без задоволення. Вважає твердження представника позивача хибними та такими, що не відповідають дійсності. Вказує, що заява про відшкодування витрат на правничу допомогу взагалі не підлягала задоволенню з мотивів, які були викладені нижче у відповідній апеляційній скарзі Державної служби.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів подала апеляційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року, а також - апеляційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 березня 2024 року.

У скарзі просить скасувати повністю рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.01.2024, додаткове рішення цього ж суду від 08.02.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

На обґрунтування скарги зазначено наступне.

Абзацом 3 пункту 11 Положення про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затверджене наказом Держпродспоживслужби від 24.04.2023 № 286 (далі - Положення про Лабораторію) з метою безперебійного функціонування Лабораторії, до укомплектування посади директора Лабораторії, обов`язки за вакантною посадою покладаються на іншу особу, яка повинна мати повну вишу освіту у галузі ветеринарії, стаж роботи на посадах v сфері ветеринарної медицини не менше двох років, досвід роботи на керівних посадах не менше одного року

На момент призначення ОСОБА_1 в. о. директора Лабораторії (прим. наказ Держпродспоживслужби від 28.10.2022 № 553-к) було чинним інше положення про Лабораторію, а саме затверджене наказом Держпродспоживслужби від 27.07.2018 № 618.

Як вбачається з доданої до позову біографічної довідки ОСОБА_1 , остання не має повної вищої освіти у галузі ветеринарії та у неї відсутній стаж роботи на посадах у сфері ветеринарної медицини, у графі «Освітньо-кваліфікаційний рівень, повне найменування навчального закладу, дата закінчення, спеціальність та кваліфікація» біографічної довідки ОСОБА_1 зазначено: «Освіта вища, Харківський національний державний технічний університет будівництва та архітектури, 2005 р., спеціальність «Водні ресурси», кваліфікація «Водні ресурси», вища, Харківський національний державний технічний університет будівництва та архітектури, 2006, спеціальність «Водопостачання та водовідведення», кваліфікація «Інженер- будівельник».».

А отже кваліфікація позивачки не відповідає вимогам абзацу 3 пункту 11 Положення про Лабораторію, в зв`язку з чим і була обґрунтовано звільнена відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.

Вказано, що при звільненні позивачки з передбачених п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підстав норма ч. 2 ст. 40 КЗпП України про обов`язок роботодавця запропонувати працівнику усі наявні в установі вакансії - не застосовується, оскільки такий обов`язок діє у разі вивільнення працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Такий висновок ґрунтується на тому, що термін «вивільнення» у вказаній нормі Кодексу застосовується лише для випадків звільнення за п. 1 ч. ст. 40 КЗпП України. Тому вважає помилковими висновки суду про те, що відповідач при звільненні позивачки порушив вказану норму ч. 2 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 12 Положення про Лабораторію директор Лабораторії приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, спеціалістів та працівників Лабораторії.

Відповідно до наказу Держпродспоживслужби від 28.10.2022 № 553-к ОСОБА_1 було призначено виконуючою обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Вважає, що позивач ОСОБА_1 на момент видання Держпродспоживслужбою наказу від 26.04.2023 року № 277-к «Про звільнення ОСОБА_1 » була згодна зі своїм звільненням з посади в.о. директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, що підтверджується поданням нею заяви та її згоди на призначення наказом Харківської регіональної державної лабораторії від 08.05.2023 року № 99-ОС на посаду заступника директора цієї лабораторії.

На обґрунтування незаконності ухвалення додаткового рішення вказано, що заява (з доказами) (про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у цивільній справі), подана у справі № 639/3441/23 представником позивача - адвокатом Загорулько Євгеном Олеговичем, датована 29.01.2024, тобто зі спливом 5-денного строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Крім того, вказана заява не містить детальних розрахунків та опису витрат (лише посилання на п.1.1 Договору про надання правничої допомоги від 07.06.223 № б/н), а також документального підтвердження «дійсної сплати» позивачем - ОСОБА_1 своєму представнику - адвокату Загорулько Є.О. виплат гонорару та фактичних витрат згідно із Договором про надання правничої допомоги від 07.06.223 № б/н (оскільки зазначений договір, додаткова угода до нього, та акт прийому-передачі наданих послуг від 23.01.2024 не підтверджують дійсність сплати).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення".

У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що "на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазом А.П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу".

Просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.03.2024, оскільки вона не містить детального аналізу, чому реалізація судового рішення від 22.01.2024 не потребує роз`яснення. Зокрема, у мотивувальній частині повного тексту ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.03.2024 судом не було зазначено, як поновити позивачку на посаді виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, якщо вона погодилась на своє звільнення з цієї посади та за її заявою через 6 днів після звільнення її було призначено на посаду заступника директора цієї Лабораторії.

Харківська регіональна державна лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів подала апеляційні скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року, в яких поставлено питання про їх скасування, та ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з мотивів їх незаконності, необґрунтованості, прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне обґрунтування.

Вважає таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновок суду про те, що лише нормативна зміна вимог до особи позивача щодо її стажу та освіти не може бути підставою для звільнення її за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки на момент призначення ОСОБА_1 в.о. директора Лабораторії на підставі наказу Держпродспоживслужби від 28.10.2022 № 553-к було чинним інше положення про Лабораторію, а саме - затверджене наказом Держпродспоживслужби від 27.07.2018 № 618. Покликається на правові висновки, які були висловлені у постанові ВС від 12.02.2020 у справі № 521/18658/17, згідно з якими при підвищенні вимог до кваліфікації працівника проведення атестації для виявлення недостатньої кваліфікації не є обов`язковим.

Звертає увагу, що наказ про звільнення позички був нею підписаний, а тому вона зі своїм звільненням погодилась.

Вказано, що суд не дослідив нове Положення про Лабораторію, в якому визначені такий перелік обов`язків директора, які позивачка внаслідок відсутності спеціалізованої освіти в галузі ветеринарної медицини не зможе виконувати.

Вважає помилковим стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу у сумі 6738 грн. на користь позивачки, оскільки суд помилково поновив її на посаді.

Зазначено, що не підлягали задоволенню вимоги позивача щодо стягнення судових витрат, оскільки відповідно до ст. 137 ЦПК України необхідно було надати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги. Відсутні платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів вищевказаних скарг та заперечень, які були наведені проти їх задоволення у відзивах на скарги, і вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам основне та додаткове рішення суду та ухвала суду першої інстанції відповідають.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції навів наступне обґрунтування своїх висновків.

Під час призначення на посаду виконуючою обов`язки директора позивач була допущена до роботи з урахуванням наявних у неї освіти та досвіду, і такі дані не змінились на час її звільнення. Доказів про наявність будь-яких зауважень з боку роботодавця щодо виконання покладених на позивача трудових обов`язків, як і доказів непроходження нею будь-якої атестації суду не надано. Відповідачем підтверджено, що позивач звільнена з посади виконуючого обов`язки директора виключно у зв`язку з прийняттям нового Положенням про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим наказом Держпродспоживслужби від 24.04.2023 №286, в якому ставляться певні вимоги до виконуючого обов`язки директора.

Отже виходячи з аналізу чинного законодавства і судової практики лише нормативна зміна вимог до особи позивача щодо її стажу та освіти не може бути підставою для звільнення її за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпПУ.

При цьому суд не вдається до аналізу чинності та правомірності змін, внесених до Положення про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим наказом Держпродспоживслужби від 24.04.2023 №286, оскільки зазначений нормативний акт не є предметом оскарження у даній справі.

Крім того суду не надані докази пропонування ОСОБА_1 наявної на підприємстві іншої роботи, вакантних посад чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншої вакантної роботи, яку позивач може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Факт призначення в подальшому позивача заступником директора даних обставин не спростовує.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, зокрема, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи зазначені вище положення закону та встановлені в судовому засіданні обставини, через порушення як процедури прийняття оскаржуваного наказу про звільнення так і відсутність передбачених п.2 ч.1 ст. 40 КЗпПУ підстав для звільнення позивача, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26.04.2023 року № 277-к, поновивши ОСОБА_1 на посаді виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, в силу вимог ст. 430 ЦПК України, слід допустити рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

При вирішенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом встановлено наступне.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Загорулько Є.О. наданий розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача з 26.04.2023 року по 18.01.2024 року, який становить 213 370,00 грн., і складається з кількості (робочих) днів вимушеного прогулу :190 днів, помножених на середньоденний заробіток (згідно наданої довідки) 1123, 00 грн.

Між тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, останнім робочим днем ОСОБА_1 на посаді виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було саме 27.04.2023 року, за який позивачем отримана заробітна плата, що визнано учасниками справи в судовому засіданні, в тому числі і представником позивача. Однак, в подальшому позивач за її заявою і з її згоди була наказом Харківської регіональної державної лабораторії від 08.05.2023 року № 99-ОС призначена на посаду заступника директора Харківської регіональної державної лабораторії. Отже, останнім днем вимушеного прогулу є 05.05.2023, тобто, останній робочій день перед призначенням ОСОБА_1 на посаду заступника Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. З урахуванням вищезазначеного, вимушений прогул ОСОБА_1 тривав 6 робочих днів 28.04.2023 року, 01.05.2023 року, 02.05.2023 року, 03.05.2023 року, 04.05.2023 року, 05.05.2023 року. При цьому суд враховує, наявність в матеріалах справи даних про те, що наказом в.о. директора Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 29.05.2023 року № 139-ОС «Про скасування наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 » позивач була фактично звільнена з посади заступника директора, однак оскарження вказаного наказу є предметом розгляду іншої справи, по якій рішення на даний час не прийнято, отже з огляду на поданий позов сама позивач вважає законним призначення її на посаду заступника директора, на якій бажає бути поновленою і отримати середній заробіток за час вимушеного прогулу.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що з відповідача Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь позивача ОСОБА_1 підлягає до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 123,00 (грн.) х 6 (днів) = 6 738,00 грн., з подальшим відрахуванням передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів, тобто позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині суд не знайшов підстав для задоволення позову про стягнення сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу з причин, зазначених вище.

У задоволенні заяви представника Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про роз`яснення рішення суду від 22.01.2024 року у цивільній справі №639/3441/23 суд відмовив та вказав, що воно є зрозумілим і не підлягає роз`ясненню. При суд вказав, що зі змісту поданої заяви вбачається, що заявник ставить питання, які стосуються фактично порядку виконання рішення суду або його зміни по суті, оскільки ні мотивувальна ні резолютивна частини рішення не містять вказівки на те, що ОСОБА_1 слід поновити на посаді виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів лише на певний термін, в тому числі на 6 днів вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Судовим розглядом на підставі наявних у справі доказів встановлені наступні обставини.

Наказом № 553-к від 28.10.2022 року т.в.о. голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про призначення виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії», на підставі статті 24 КЗпПУ, Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою КМУ від 02.09.2015 року № 667 було призначено ОСОБА_1 виконуючою обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з 01.11.2022 року до призначення в установленому законодавством порядку керівника цієї лабораторії, встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад, визначений шляхом множення посадового окладу працівника першого тарифного розряду на тарифний коефіцієнт 2,79 та фактично відпрацьованого часу, який переглядається після підвищення мінімальної заробітної плати. Підстава: заява ОСОБА_1 від 28.10.2022 року, лист Головного управління Держпродсоживслужби в Харківській області від 24.10.2022 року (т.1 а.с. 252, т.2 а.с. 31).

Підставою для видання вказаного наказу про призначення позивачки на вказану посаду були наступні документи:

1.Заява ОСОБА_1 від 28.10.2022 року про призначення її виконуючим обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів з 01.11.2022 року (т.1, а.с. 258, том №2, а.с.31 зворот).

2.Подання Начальника Головного Управління Держпродспоживслужби в Харківській області, яке було 24 жовтня 2022 року надіслано у електронній формі до т.в.о. Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, в якому було висловлення прохання скасувати попередній наказ від 05.08.2022 №357-К стосовно в.о. директора Лабораторії ОСОБА_3 і покласти виконання обов`язків директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на ОСОБА_1 . У поданні було вказано, що ОСОБА_1 здатна забезпечити виконання покладених на лабораторію завдань та обов`язків, має відповідні ділові та інші якості для забезпечення діяльності регіональної лабораторії на належному рівні, та було додано біографічну довідку ОСОБА_4 (т.1 а.с. 253-254).

Як вбачається з біографічної довідки ОСОБА_1 , складеної 24.10.2022 року доданої до вищевказаного подання на посаду в.о. директора Харківської регіональної державного лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, - вона має Вищу освіту, закінчила Харківський національний державний технічний університет будівництва та архітектури, 2005 р, спеціальність «Водні ресурси», кваліфікація «Водні ресурси», вища, Харківський національний державний технічний університет будівництва та архітектури, 2006,спеціальність «Водопостачання та водовідведення», кваліфікація «інженер-будівельник», досвіду роботи у галузі ветеринарної. При цьому ОСОБА_1 не має повної вищої освіти в галузі ветеринарії, а також - стажу роботи на посадах у галузі ветеринарної медицини (т.2, а.с. 32, 33-34).

Наказом т.в.о. голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 277-к від 26.04.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » керуючись статтею 40 КЗпПУ, Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою КМУ від 02.09.2015 року № 667, у зв`язку із затвердженням Положення про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів відповідно звільнено з 27.04.2023 року ОСОБА_1 з посади виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 24.04.2023 року №286 наказано звільнити 27.04.2023 року ОСОБА_1 з посади виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів відповідно до п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпПУ (т.1 а.с. 259, т.2, а.с. 34 зворот, 101). Вказаний наказ надіслано директором Департаменту з управління персоналом та організаційного розвитку до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Харківській області та Харківської регіональної державної лабораторії і отримано 27.04.2023 року за вх.№267 (т.2 а.с.100).

З тексту наданих суду копій Положень про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів затверджених наказами Держпродспоживслужби від 12.02.2018 №110, від 27.07.2018 №618, від 21.03.2023 №185 вбачається, що в них передбачені певні вимоги до директора Лабораторії - до його освіти, стажу роботи на посаді лікаря ветеринарної медицина, досвіду роботи на керівних посадах, а також порядок його призначення, кількість і порядок призначення заступників директора Лабораторії, вимоги до останніх. В тому числі на час призначення ОСОБА_1 виконуючою обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії наказом № 553-к від 28.10.2022 року діяло Положення про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затверджене наказом Держпродспоживслужби від 27.07.2018 №618, яким в п.10 передбачено, що Лабораторію очолює директор, який має повну вищу освіту відповідного напряму підготовки, стаж роботи на посаді лікаря ветеринарної медицини не менше п`яти років, досвід роботи на керівних посадах не менше трьох років, а також пройшов відповідну підготовку на курсах підвищення кваліфікації. Директор Лабораторії призначається на посаду на умовах контракту Головою Держпродспоживслужби за поданням начальника Головного управління на строк не більше ніж три роки. Директор Лабораторії може бути звільнений з посади Головою Держпродспоживслужби з підстав, визначених законодавством про працю, а також за порушення умов контракту. Вимоги до заступника директора Лабораторії не були передбачені.(т.1 а.с. 216-241).

І лише останнім Положенням про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим наказом Держпродспоживслужби від 24.04.2023 №286, вперше передбачено вимоги до заступника директора Лабораторії, а саме: з метою безперебійного функціонування Лабораторії, до укомплектування посади директора Лабораторії, обов`язки за вакантною посадою покладаються на іншу особу, яка повинна мати повну вищу освіту у галузі ветеринарії, стаж роботи на посадах у сфері ветеринарної медицини не менше двох років, досвід роботи на керівних посадах не менше одного року.

Як вбачається з Наказу № 553-к від 28.10.2022 року т.в.о. голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було призначено ОСОБА_1 виконуючою обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з 01.11.2022 року до призначення в установленому законодавством порядку керівника цієї лабораторії.

Призначення позивачки виконуючою обов`язки директора Лабораторії у даному випадку відбувалось за вакантною посадою, а тому таке призначення за своїм змістом є видом строкового трудового договору, строк якого закінчуються після призначення особи на цю посаду безстроково чи за контрактом.

Отже, посада виконуючого обов`язки директора Лабораторії за своїм змістом є тимчасовою та за відсутності у згаданому Наказі про її призначення на цю посаду яких-небудь виключень передбачає повне та без обмежень виконання відповідних обов`язків директора Лабораторії. Тому за відсутності додаткових умов для зайняття такої посади на той день, позивачка ще при призначенні на цю посаду у 2022 році мала відповідати вимогам до посади директора Лабораторії, які були зазначені у вищевказаному Положенні Про Харківську регіональну державну лабораторію державної служби України з питань безпечності харчових продуктів захисту споживачів, яка діяла в редакції від 27 липня 2018 року, яке на той день було чинним. Інший підхід до цього питання не відповідає принципу правової визначеності, який є елементом комплексного принципу верховенства права, ст. 10 ЦПК України, а також таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, розумність та добросовісність, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Так, у Положенні Про Харківську регіональну державну лабораторію державної служби України з питань безпечності харчових продуктів захисту споживачів від 27 липня 2018 року, яка діяла на день призначення позивачки на посаду виконуючого обов`язки директора Лабораторії - особливих вимог до посади виконуючого обов`язки директора Лабораторії не було сформульовано. Тому до виконуючого обов`язки мають застосовуватися відповідні професійні та освітні критерії директора цієї лабораторії, а саме: повна вища освіта відповідного напрямку підготовки, стаж роботи на посаді лікаря ветеринарної медицини не менше п`яти років, досвід роботи на керівних посадах не менше трьох років, а також пройшов відповідну підготовку на курсах підвищення кваліфікації, п.10 згаданого Положення (а.с. 106-107 т.2).

Отже під час призначення на посаду виконуючою обов`язки директора позивач була допущена до роботи з урахуванням наявних у неї освіти та досвіду, і такі вимоги внаслідок ухвалення нового Положення у 2023 році, на день її звільнення по суті не змінились. Відповідачем визнано, що позивач звільнена з посади виконуючого обов`язки директора виключно у зв`язку з прийняттям нового Положенням про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим наказом Держпродспоживслужби від 24.04.2023 №286, у п. 11 якого були визначені конкретні вимоги до виконуючого обов`язки директора. Апеляційний суд вважає, що за їх змістом такі зміни по суті лише надали більшої правової визначеності у питанні призначення тимчасово виконуючого обов`язки на посаді директора Лабораторії, а тому їх не можна вважати новими. Доказів про наявність будь-яких зауважень з боку роботодавця щодо виконання покладених на позивача трудових обов`язків виконуючої обов`язки директора, як і доказів непроходження нею будь-якої атестації, - суду не надано.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Колегія суддів у контексті вищевказаних обставин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує наступні правові висновки, які були висловлені у постанові ОП КЦС ВС від 27 січня 2020 року у релевантній за обставинами справі № 654/941/17 (провадження № 61-576сво18): «Підставою для розірвання трудового договору згідно пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність працівника займаній посаді. Якщо роботодавець, на момент призначення особи знав про кваліфікаційні вимоги, що є обов`язковими для виконання цієї роботи і те, що особа займаній посаді не відповідає через відсутність спеціальної освіти, однак свідомо її призначив, то сам по собі факт відсутності документа про освіту не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника за цим пунктом. Виявленою невідповідністю у такому разі може бути неякісне виконання робіт; неналежне виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію. На особу, яка є виконуючим обов`язки, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення».

У даному випадку відповідачі не надали до суду першої інстанції доказів про те, що вони не знали про невідповідність позивачки, якій було тимчасово довірено посаду директора Лабораторії вимогам щодо освіти, стажу та досвіду роботи, які за змістом згаданого Положення висувалися до цієї посади, або що позивачка під час тимчасового виконання своїх обов`язків неякісно виконувала свою роботу, неналежно виконувала свої тимчасові обов`язки директора Лабораторії.

Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність дострокового звільнення позивачки.

Крім того, відповідач порушив порядок звільнення позивачки з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Так. згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з цієї підстави, зазначеної у п. 2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У справі відсутні докази пропонування ОСОБА_1 наявної на підприємстві іншої роботи, вакантних посад чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншої вакантної роботи, яку позивач може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Факт призначення в подальшому позивача заступником директора даних обставин не дійсно не спростовує.

За відсутності доказів, що відповідач при звільненні запропонував позивачці посаду заступника директора, на яку вона погодилась до її звільнення з роботи, прийняття її після свільнення на посаду заступника директора не впливає на його законніст, та має правове значення лише для строку вимушеного прогулу, як правильно виснував суд першої інстанції та відповідним чином обмежив суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Наведені з цього приводу доводи скарги не підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів відхиляє доводи скарг про те, що вказана норма ч. 2 ст. 40 КЗпП України не поширюється на випадки звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 і обмежується лише звільненням відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а також про добровільний характер її звільнення - за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд першої інстанції відповідно до принципу диспозитивності, ст. 13 ЦПК України, правильно не досліджував питання законності нової редакції Положення Про Харківську регіональну державну лабораторію державної служби України з питань безпечності харчових продуктів захисту споживачів від 2023 року, а тому колегія суддів з урахуванням визначених у ст. 367 ЦПК України меж апеляційного перегляду справи відхиляє наведені з цього приводу представником позивачки доводи скарги.

Як вбачається з довідки Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 10.07.2023 року за № 513 про виплати ОСОБА_1 ,в.о. директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, за лютий 2023 року та березень 2023 року нараховано 45 259,58 грн., виплачено 36434, 08 грн.(т. 2, а.с. 10).

Однак відповідно до довідки Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 04.12.2023 року за №850 ОСОБА_1 працювала в Харківській регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з 01.11.2022 року по 27.04.2023 року на посаді в.о. директора, її дохід за період з 01.02.2023 року по 31.03.2023 року склав 48 315,72 грн. Середня заробітна плата за період з лютого 2023 року по березень 2023 року склала 1 123,00 грн. (т.2, а.с. 162). Також суду надані копії табелів обліку робочого часу за лютий, березень 2023 року (т.2а.с.156-161).

В подальшому наказом в.о. директора Харківської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 08.05.2023 року № 99-ОС «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » призначено ОСОБА_1 з 08.05.2023 року на посаду заступника директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з посадовим окладом згідно штатного розпису за рахунок коштів загального фонду, за основним місцем роботи. Підстава: заява ОСОБА_1 від 08.05.2023 року, погодження Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (т.2, а.с. 152).

Як вбачається з копій електронних листків непрацездатності (т.1 а.с. 250-264), які стосуються ОСОБА_1 і це визнано учасниками справи, позивач перебувала на лікарняному з 09.05.2023 року по 15.05.2023 року, з 16.05.2023 року по 19.05.2023 року, з 22.05.2023 року по 26.05.2023 року, з 27.05.2023 року по 31.05.2023 року, з 01.06.2023 року по 12.06.2023 року.

Наказом в.о. директора Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 29.05.2023 року № 139-ОС «Про скасування наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 » у зв`язку з призначенням заступника директора Харківської регіональної державно лабораторії Держпродспоживслужби без погодження з Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області відповідно до п.11 Положення про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.04.2023 року №286, враховуючи наказ Харківської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 08.05.2023 року , на підставі службової записки заступника директора Харківської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 26.05.2023 року наказано: скасувати Наказ Харківської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби №99-ОС від 08.05.2023 року «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 », як такий, що прийнятий всупереч п.11 Положення про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.04.2023 року №286, ОСОБА_5 вважати звільненою на підставі наказу Держпродспоживслужби від 26.04.2023 року № 277-К, відділу бухгалтерського обліку та економічної роботи провести розрахунки у відповідності до вимог діючого законодавства (т.2 а.с. 153).

Зазначений вище наказ в.о. директора Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 29.05.2023 року № 139-ОС «Про скасування наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 » є предметом оскарження по іншій цивільній справі №639/3439/23, по якій відкрито провадження ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова Єрмоленко В.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення сум, судовий розгляд якої наразі зупинений. У даній справі, як вбачається зі змісту позову, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ поновити її на роботі на посаді заступника директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів і також стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, що перебуває поза межами предмета спору справи, яка наразі переглядається в суді апеляційної інстанції і для неї преюдиціального значення рішення по справі №639/3439/23 не має.

Згідно з довідкою Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_1 працювала до 29.05.2023 року на посаді заступника директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та її дохід за період з 08.05.2023 року по 29.05.2023 року склав 0,00 грн. (т.2, а.с.154).

Відповідно до ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Загорулько Є.О. наданий розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача з 26.04.2023 року по 18.01.2024 року, який становить 213 370,00 грн., і складається з кількості (робочих) днів вимушеного прогулу :190 днів, помножених на середньоденний заробіток (згідно наданої довідки) 1123, 00 грн.

Суд правильно встановив, що останнім робочим днем ОСОБА_1 на посаді виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було саме 27.04.2023 року, за який позивачем отримана заробітна плата, що визнано учасниками справи в судовому засіданні, в тому числі і представником позивача. Однак, в подальшому позивач за її заявою і з її згоди була наказом Харківської регіональної державної лабораторії від 08.05.2023 року № 99-ОС призначена на посаду заступника директора Харківської регіональної державної лабораторії, внаслідок чого її вимушений прогул припився.

Отже, суд обґрунтовано вважав, що останнім днем вимушеного прогулу є 05.05.2023, тобто, останній робочій день перед призначенням ОСОБА_1 на посаду заступника Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. З урахуванням вищезазначеного, вимушений прогул ОСОБА_1 тривав 6 робочих днів 28.04.2023 року, 01.05.2023 року, 02.05.2023 року, 03.05.2023 року, 04.05.2023 року, 05.05.2023 року. При цьому суд правильно враховав наявність в матеріалах справи даних про те, що наказом в.о. директора Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 29.05.2023 року № 139-ОС «Про скасування наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 » позивач була фактично звільнена з посади заступника директора, однак оскарження вказаного наказу є предметом розгляду іншої справи, яке не має преюдиціального значення по цій справі, оскільки стосуються іншого спору щодо законності трудового договору, який був укладений пізніше.

За таких обставин суд дійшов до законного та обґрунтованого висновку, що з відповідача Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь позивача ОСОБА_1 підлягає до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 123,00 (грн.) х 6 (днів) = 6 738,00 грн., з подальшим відрахуванням передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів, тобто позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Наведені з цього приводу доводи скарги не доведені і висновків суду не спростували.

Враховуючи зазначені вище положення закону та встановлені в судовому засіданні обставини, через порушення як процедури прийняття оскаржуваного наказу про звільнення так і відсутність передбачених п.2 ч.1 ст. 40 КЗпПУ підстав для звільнення позивача, суд ухвалив законне та обгрунтоване рішення про визнання незаконним та скасування наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26.04.2023 року № 277-к, та поновив ОСОБА_1 на посаді виконуючої обов`язки директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Доводи апеляційних скарг не знайшли підтвердження у матеріалах справи.

Не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи й аргументи скарг на додаткове рішення суду щодо підстав та розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, та ухвалу про відмову у роз`ясненні рішення суду. Суд першої інстанції обґрунтовано, та відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України та наведеної касаційної практики, згідно до принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, вирішив ці процесуальні питання з урахуванням незначної складності справи та сталої касаційної практики у таких спорах, яка є загально доступною.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Загорулька Євгена Олеговича, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року, та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 02 серпня 2024 року.

Головуючий суддя В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В. Бурлака.

Ю.М. Мальований.