Постанова

від 05.08.2024 по справі 910/16186/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2024 р. Справа№ 910/16186/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/16186/23 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів»

про стягнення 17 922 грн 26 коп

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» про стягнення 17 922 грн 26 коп. заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02514/1-198 від 23.12.2016.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02514/1-198 від 23.12.2016 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплат спожитих послуг, у зв`язку із чим в останнього виникала заборгованість у розмірі 11 468 грн 67 коп. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховано 5 299 грн 13 коп. пені, 821 грн 47 коп. інфляційних нарахувань та 332 грн 99 коп. 3% річних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 2 206 грн 17 коп. заборгованості зі сплати послуг, 97 грн 78 коп. 3 % річних, 1 478 грн 42 коп. пені, 451 грн 39 коп. інфляційних втрат та 634 грн 04 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Суд визнав доведеним позивачем і не спростованим відповідачем існування у останнього заборгованості за надані послуги за рахунками №№ 236/66 від 28.02.2022, 226/140 від 28.02.2022, 226/483 від 12.09.2022 та 226/249 від 30.06.2023 в загальному розмірі 2 206 грн 17 коп.

З урахуванням вказаного висновку суду, позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в загальному розмірі 1 478 грн 42 коп. пені, 451 грн 39 коп. інфляційних нарахувань та 97 грн 78 коп. 3% річних.

Вимоги та зміст апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва 20.12.2023 у справі №910/16186/23 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 11410,12 грн. заборгованості за надання послуг, 235,21 грн 3% річних, 3820,71 грн. пені, 370,08 грн інфляційних витрат, 2049,96 грн. судового збору. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» 15 836,12 грн. у тому числі: 11410,12 грн. заборгованості за надання послуг, 235,21 грн 3% річних, 3820,71 грн. пені, 370,08 грн інфляційних витрат, 2049,96 грн. судового збору. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» 3220,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу цієї апеляційної скарги.

Апелянт вважає, що рішення підлягає скасуванню частково, у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- Відповідач не був звільнений від виконання зобов`язань за Договором у спірний період;

- Відповідачем належними доказами не доведено, що він не мав доступу до орендованих приміщень та не споживав послуги згідно умов Договору;

- у провадженнях судових органів різних інстанцій на сьогодні перебуває більше 20 справ Позивача у подібних правовідносинах. Зокрема, у справах №№ 911/2821/23, 910/1136/23, 910/4789/23, 911/2485/22, 910/14186/22, 911/1724/23, 910/13879/23 судами першої інстанції винесено рішення, якими позовні вимоги ДП МА «Бориспіль» задоволено повністю/частково, що не було враховано судом.

Клопотання та відзив учасників справи.

02.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- Відповідач належними доказами довів суду факт відсутності працюючих працівників Відповідача в орендованому приміщенні, а відсутність персоналу Відповідача у орендованому приміщенні, напряму вплинула на умови виконання Договору, адже відповідно до п. 1.4. Договору розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат Балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг;

- посилання скаржника на аналогічні справи є безпідставними з огляду на те, що правовідносини у таких справах та в даній справі не є подібними.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

05.01.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/16186/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/16186/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 10.01.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/16186/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/16186/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

18.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/16186/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/16186/23, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1253/24 від 20.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/16186/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

23.12.2016 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - ДП МА «Бориспіль», Балансоутримувач, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів» (надалі - Орендар, Відповідач) укладено Договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 02.5-14/1-198 (надалі - Договір).

Відповідно до пп. 1.1, 1.1.1 розділу 1 Додаткової угоди №1 від 20.11.2018 до Договору (далі - Додаткова угода № 1), у зв`язку із наданням Орендарю в строкове плане користування приміщення № 345 площею 21,8 кв. м на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів (надалі - Майно або приміщення) Балансоутримувач надає, а Орендар отримує та оплачує наступні послуги:

-постачання теплової енергії/виробництво, транспортування та постачання теплової енергії-за 1 Гкал.;

-забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника - за місяць;

-вода, використання для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно, за місць;

-прибирання та вивезення твердих побутових відходів.

Крім того передбачені забезпечення технічної можливості для під`єднання обладнання Орендаря до електричних мереж Балансоутримувача з метою передачі Орендарю електричної енергії, а Орендар відшкодовує витрати Балансоутримувача за тарифами, встановленими уповноваженим органом державної влади - НКРЕКП; - компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду Майна (п. 1.1.2 Договору) (надалі разом - Послуги).

Сплата за Послуги здійснюється Орендарем з 01.11.2016 ( дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі орендованого майна від 01.11.2016 до договору оренди індивід індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, № 1893 від 01.11.2016, далі - Акт приймання передачі орендованого майна від 01.11.2016). Сплата за послуги, які надавались в період з 01.11.2016 до дати укладання цього Договору здійснюється окремо на підставі виставленого Балансоутримувачем рахунку та в термін, визначений п.2.2.2 Договору (п.1.3 Договору).

Відповідно до п.1.4 Договору розмір оплати за Послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат Балансоутримувача, пов`язаних з обсягом Послуг в період їх надання, якості Послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

У разі припинення надання в строкове платне користування приміщенням, нарахування оплати за Послуги відбувається до дати повернення Майна (включно), що фіксується Сторонами у відповідному Акті приймання - передачі орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1893 від 01.11.2016.

Крім того, пунктом 2.1.6 у редакції Додаткової угоди № 1 від 20.11.2018 до Договору, Балансоутримувач зобов`язується, щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти Орендарю рахунок-фактуру за надані Послуги (далі - рахунок) за звітний місяць та складати Акт приймання-здачі виконаних Послуг (далі- Акт), який є контрольним та звітним документом Сторін щодо надання-отримання Послуг та їх якості.

Щомісяця, з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 Договору. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт Орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт не буде повернутий Балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами.

Акт підписується керівниками Сторін або призначеними керівниками Сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень)повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання Акту Орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих Послуг (п.п. 2.2.2 Додаткової угоди № 1 від 20.11.2018 до Договору ).

На виконання взятих на себе зобов`язань, Балансоутримувачем Орендарю у лютому 2022 - грудні 2022 року, січні 2023 - липні 2023 року були надані визначені умовами Договору Послуги, що підтверджується Актами приймання- здачі виконаних послуг від 28.02.2022, року, 28.02.2022, 30.04.2022, 23.05.2022, 31.05.2022.30.06.2022, 31.07.2022, 31.08.2022, 12.09.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, 31.12.2022, 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023, 30.04.2023, 31.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023.

У порушення взятих на себе на умовах п.п. 1.1.1, 1.1.2, п. 1.1, п.п. 2.2.1, 2.2.2 п. 2.2 Договору зобов`язань, Орендар не сплатив Балансоутримувачу вартість наданих/отриманих у лютому 2022 - грудні 2022 року, січні 2023- липні 2023 Послуги, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 13 616 грн 29 коп., з яких позивач просить суд стягнути з відповідача 11 468 грн 67 коп.

Відповідач позовні вимоги частково визнає, погоджується з нарахуванням йому компенсації земельного податку згідно п. 1.1.3 Договору в сумі 21 грн 92 коп.

В іншій частині відповідач проти стягнення заборгованості заперечував, посилаючись на наступне.

Відповідач є авіаперевізником, основним видом економічної діяльності якого є пасажирський авіаційний транспорт. Приміщення № 345, площею 21,8 кв.м. на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» використовувалося Орендарем до війни для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, а саме: в приміщенні розміщувався Відділ обслуговування пасажирів.

Відповідно із початку повномасштабної війни через введення воєнного стану в Україні та закриття повітряного простору України, здійснювати будь-яку діяльність щодо перевезення пасажирів в межах України відповідач позбавлений можливості.

Наказом по підприємству № 50-од від 28.02.2022 відповідачем змінено графік роботи компанії та встановлено з 01.03.2022 року одноденний робочий тиждень з робочим днем понеділком з 09-00 до 11-00 години. Відповідно і виконання службових обов`язків працівників було скорочено до мінімальних. Таким чином, працівники відповідача в період з 24.02.2022 по сьогодні (включаючи період за який позивач нарахував комунальні послуги лютий-грудень 2022, січень - липень 2023) фактично не знаходились у орендованому приміщенні, розташованому в ДП МА «Бориспіль».

Згідно з п. 2.2.13 Договору Орендар зобов`язується надавати Балансоутримувачу перелік електрообладнання та кількість працюючих згідно прикріпленої до Договору форми (Додаток №3). У разі зміни кількості працюючих в орендованому майні та/або кількості, потужності, режиму роботи електрообладнання, своєчасно підготувати новий перелік, підписати уповноваженою особою, та передати в службу головного енергетика Балансоутримувача для внесення відповідних змін в Договір щодо передачі Орендарю величини потужності електричної енергії та забезпечення його працівників санітарно-гігієнічними умовами праці.

Відповідач, на виконання п. 2.2.13 Договору, повідомив позивача про зміну кількості працівників в орендованому об`єкті направивши йому Перелік електрообладнання та кількість працюючих від 24.02.2022р.- форма Додаток № 3. В графі Дані про персонал вказано 0 (нуль) працюючих. Таке повідомлення є підставою внесення змін до Договору та відповідно враховується при наданні послуги «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника» та «вода, використана для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно».

Після відправлення на адресу позивача листа № 22/08-864 від 17.08.2022 року, в якому відповідач наголошував на тому, що починаючи з 24.02.2022 кількість працюючих працівників в орендованому приміщенні - 0 (нуль), 23.08.2022 від співробітника позивача зі служби договорів неавіаційної діяльності ОСОБА_1 зі своєї офіційної адреси на адресу відповідача було надіслано форму додатків 3, які також треба було направити (відповідач орендує не одне приміщення у позивача).

31.08.2022 відповідач направив на адресу позивача форму Додаток № 3 до Договору. На підтвердження чого подаємо відповідне листування. Після чого той же співробітник позивача зі служби договорів неавіаційної діяльності ОСОБА_1 , в телефонному режимі підтвердила, що отримала форму Додаток № 3 до Договору, і Балансоутримувач готує відповідну угоду до Договору про внесення змін.

Також, відповідач надсилав Балансоутримувачу листи № 22/07-763 від 06.07.2022 року, № 22/08-864 від 17.08.2022, № 23/01-16 від 11.01.2023, № 23/04-198 від 18.04.2023, № 23/04-226 від 27.04.2023, в яких повідомляв позивача, що не веде діяльності і не використовує орендовані приміщення, які розташовані в МА «Бориспіль, за призначенням. Та просив позивача призупинити надання послуг (в тому числі, постачання теплової енергії, забезпечення санітарно- гігієнічних умов праці працівників, постачання води для прибирання, прибирання та вивезення твердих побутових відходів) з 24.02.2022 року через відсутність в них персоналу та неспоживання послуг. Копії листів додаються.

Також, у вказаних листах відповідач повідомляв позивача про відмову від підписання Актів приймання-здачі наданих послуг та просив вважати ці листи мотивованою відмовою від підписання Актів.

Однак, позивач прохання відповідача проігнорував, але своїм листом № 25-22/1-278 від 17.04.2023 підтвердив той факт, що «З метою виконання положень договору, ТОВ «Авіаційна компанія «Роза вітрів» повідомило ДП МА «Бориспіль» про відсутність працівників в орендованому майні». Тобто, позивач підтвердив отримання від відповідача належного повідомлення про зміну кількості працівників в орендованому об`єкті.

Цим же листом позивач зазначив, що інформація про відсутність працівників відповідача в орендованих приміщеннях не відповідає дійсності, з огляду на те, що відповідач звертався до позивача з проханням надати доступ працівникам до орендованих приміщень.

Для спростування даного твердження, відповідач звернувся до позивача з листом № 23/09- 676 від 20.09.2023, в якому просив надати інформацію про працівників ТОВ «АК «Роза вітрів», які у період з 01.03.2022 по 31.08.2023 здійснювали проходження на територію пасажирського терміналу «D», де розміщене на 2-поверсі орендоване майно.

У відповідь позивач надав Лист-відповідь № 35-22Е-156 від 04.10.2023 р., в якому вказав, що з початком воєнного стану санкціонований доступ до терміналу «D» персоналу позивача та інших організацій здійснювався на підставі погодженої заявки та особистої перепустки працівника, із занесенням цієї інформації до журналу Обліку входу/виходу в/із терміналі «D». А з січня 2023 року реєстрація таких осіб здійснювалася за допомогою системи СКУД (система контролю управління доступом).

До листа позивача були додані Додатки: Додаток 1 - перелік працівників відповідача, які здійснювали вхід в термінал «D» та Додаток 2 - виписка з СКУД щодо пересування працівників відповідача на всій території ДП МА «Бориспіль».

З Додатку 1 чітко встановлено, що працівники відповідача входили в термінал «D», де знаходиться орендоване приміщення, 15.04.2022, 20.04.2022, 05.05.2022, 07.07.2022, тобто 4 (чотири) рази у період з 24.02.2022 по 31.12.2022 року. З Додатку 2 встановлено, що працівники відповідача входили в термінал «D», де знаходиться орендоване приміщення, 16.02.2023, 30.05.2023, 08.09.2023, тобто 3 (три) рази у період з 01.01.2023 по 14.09.2023 року.

15.04.2022 працівники відповідача у к-ті 4 осіб перебували на території термінал «D» для вивезення з території аеропорту багажу пасажирів рейсу 7W655, яких 24.02.2022 було евакуйовано з території аеропорту, але багаж яких залишився в Камері незапитаного багажу в Зоні видачі багажу на першому поверсі терміналу «D».

20.04.2022 працівники відповідача у к-ті 4 осіб перебували на території терміналу «D» для вивезення з орендованих приміщень № 345 і 257 на другому поверсі терміналу «D» службових персональних комп`ютерів та необхідної для дистанційної роботи документації.

05.05.2022 працівники відповідача у к-ті 2 осіб перебували на території терміналу «D» для вивезення з VІР-терміналу аеропорту та Камери незапитаного багажу багаж пасажирів на склад відповідача.

16.02.2023 працівники відповідача у к-ті 2 осіб перебували на території терміналу «D» для вивезення з орендованого приміщення на першому поверсі терміналу «D» офісного обладнання та документації Директорату авіаційної безпеки відповідача.

30.05.2023 працівник відповідача (Заступник генерального директора з авіаційної безпеки) перебував на території терміналу «D» в орендованому приміщені на першому поверсі терміналу «D» з метою доступу до документації Директорату авіаційної безпеки відповідача.

08.09.2023 працівники відповідача у к-ті 2 осіб перебували на території терміналу «D» в орендованому приміщені на першому поверсі терміналу «D» з метою доступу до майна відповідача в орендованому приміщенні та для оформлення здачі перепусток.

Як підтверджено поданими заявками, зазначені працівники відповідача проходили на територію аеропорту для здійснення вивезення майна відповідача та для доступу до інших орендованих приміщень, і лише разово 20.04.2022 вони перебували у приміщені № 345 на 2- му поверсі пасажирського терміналу «D», з метою вивезення з приміщення комп`ютерів та документації відповідача.

Дослідивши наведені обставини та перевіривши матеріали справи, врахувавши доводи учасників справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом взято до уваги ту обставину, що з початком повномасштабного вторгнення рф 24.02.2022 авіаперевезення на території України не здійснюються, що є загальновідомим і не потребує окремого доказування.

Також як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем вжито всіх необхідних заходів для повідомлення позивача, що господарська діяльність в орендованому майні не здійснюється з 01.03.2022.

Відтак, з урахуванням доводів та доказів, наданих відповідачем на спростування позовних вимог, що зокрема тих обставин, що стосуються факту відсутності працюючих працівників Відповідача в орендованому приміщенні, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано існування у останнього заборгованості за надані послуги за рахунками №№ 236/66 від 28.02.2022, 226/140 від 28.02.2022, 226/483 від 12.09.2022 та 226/249 від 30.06.2023 в загальному розмірі 2 206 грн 17 коп., і відповідно позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховано 5 299 грн 13 коп. пені, 821 грн 47 коп. інфляційних нарахувань та 332 грн 99 коп. 3% річних.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на висновок суду щодо існування у відповідача заборгованості за рахунками №№ 236/66 від 28.02.2022, 226/140 від 28.02.2022, 226/483 від 12.09.2022 та 226/249 від 30.06.2023, з яким погодилась судова колегія, за обґрунтованим висновком суду першої інстанції позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в загальному розмірі 1 478 грн 42 коп. пені, 451 грн 39 коп. інфляційних нарахувань та 97 грн 78 коп. 3% річних.

Заперечуючи проти часткового задоволення позовних вимог, позивач у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що відповідачем належними доказами не доведено, що він не мав доступу до орендованих приміщень та не споживав послуги згідно умов Договору, однак колегія суддів вважає, що такі доводи спростовуються матеріалами справи та змістом оскаржуваного рішення.

Також позивач посилається на те, що у провадженнях судових органів різних інстанцій на сьогодні перебуває більше 20 справ Позивача у подібних правовідносинах. Зокрема, у справах №№ 911/2821/23, 910/1136/23, 910/4789/23, 911/2485/22, 910/14186/22, 911/1724/23, 910/13879/23 судами першої інстанції винесено рішення, якими позовні вимоги ДП МА «Бориспіль» задоволено повністю/частково, що не було враховано судом.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі № 910/719/19).

Також позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2821/23 за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» про стягнення заборгованості за Договором № 02.5-14/1-326 від 07.11.2018 року про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю, позовні вимоги задоволені повністю.

Однак, колегія суддів зазначає, що справи, на які посилається позивач, не є подібними з даною справою з огляду на те, що встановлені судом фактичні обставини у таких справах різняться, а крім того, суд наголошує, що в силу вимог ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, натомість як позивач посилається на судові рішення судів першої інстанції.

Усі інші доводи та міркування сторін судовою колегією враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Висновки апеляційного інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/16186/23.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/16186/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/16186/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/16186/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/16186/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/16186/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв