Рішення

від 06.08.2024 по справі 907/504/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/504/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕЯ М.І.К.", м. Ужгород,

про стягнення 60948,67 грн,

Секретар судового засідання - Райніш М.І.

Сторони не викликалися

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заявив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю " ІДЕЯ М.І.К. " про стягнення 60948,67 грн в т.ч. 54210,24 грн заборгованості з орендної плати згідно з договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород від 31.08.2021 № 1173/0 та 6738,43 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Ухвалою суду від 30.05.2024 залишено позовну заяву без руху з мотивів, наведених в тексті ухвали. Встановлено позивачу строк у 5 днів з моменту вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

05.06.2024 на адресу суду надійшло клопотання представника Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви від 05.06.2024 (вх. № 02.3.1-02/4595/24). Ухвалою суду від 10.06.2024 клопотання задоволено, продовжено позивачу процесуальний строк для подання заяви на усунення недоліків.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 05.06.2024 надійшла заява вх. №02.3.1-02/4619/24, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.

Ухвалою суду від 10.06.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

16.07.2024 на адресу суду надійшло клопотання про приєднання доказів представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕЯ М.І.К." (вх. № 02.3.1-02/5596/24).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач має заборгованість з орендної плати перед міським бюджетом за договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода №11573/0 від 31.08.2021 за період з червня 2023 року по 20.05.2024 року у розмірі 60948,67 грн в т.ч. 54210,24 грн основного боргу та 6738,43 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Оскільки заборгованість по орендній платі та штрафні санкції станом на дату подання позову відповідачем не сплачені, департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій в примусовому порядку.

Правова позиція відповідача.

Відповідач заперечує позовні вимоги в повному обсязі, зазначає, що збудований відповідачем новий об`єкт належить до нерухомого майна і речові права на нього підлягають державній реєстрації, оскільки відповідно до висновку судового експерта Павлича О.В. від 01.08.2022р. №0023/2022 переміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном за адресою м. Ужгород, вул. Грушевського, б/н (біля будинку № 25) в просторі не є можливим без її знецінення та зміни призначення.

Так, посилаючись на ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та наявність всіх необхідних документів для реєстрації права власності вказує, що набув право власності на автозупинку в комплексі з торговим павільйоном площею 28,9 м. кв. по вулиці Грушевського 25 Б в м. Ужгород в законний спосіб (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2722741321100), а правові підстави для задоволення позову і стягнення з нього орендної плати за користування належним йому майном відсутні.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Рішенням Ужгородської міської ради №894 від 28.02.2006 було затверджено положення Про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів, відповідно до якого користувачем автозупинки-комплексу є фізична або юридична особа, яка фінансує будівництво автозупинки-комплексу та використовує його для здійснення підприємницької діяльності. Також, вищенаведеним порядком визначено, що в якості компенсації затрачених на будівництво коштів суб`єктам господарювання надавалось право безкоштовного користування автозупинками-комплексами на 10-річний строк.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №150 від 25.04.2007 р. "Про надання дозволів на будівництво автобусної зупинки" відповідачеві надано дозвіл на облаштування автобусних зупинок в комплексі з торговим павільйоном по вул. Грушевського, 25.

Рішенням XVI сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 03.02.2022р. №638 (пункт 1.4.) затверджено проект землеустрою щодо відведення Відповідачеві земельної ділянки площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського та передано її в оренду строком на 3 роки.

08 листопада 2023 року Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення у справі №907/545/23, яке набрало законної сили, про задоволення позову, визнано укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського, між Позивачем, як Орендодавцем, та Відповідачем, як Орендарем, в редакції зазначеній в п.2 резолютивної частини рішення.

31.08.2021 між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (17.11.2021 змінено назву на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІДЕЯ М.І.К." (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород № 1173/0 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 28,8 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського (біля буд. № 25) - об`єкт оренди.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 вступ Орендаря в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акта приймання-передачі.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада в особі Ужгородської міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до пункту 2.1 Договору 31.08.2021 між сторонами Договору було підписано акт приймання-передач згідно з яким на виконання договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород від 31.08.2021 № 1173/0 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 28,8 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського (біля буд. № 25).

Згідно з пунктом 3.1 Договору, договір оренди укладається на строк з 31.08.2021 до 31.08.2026.

Положеннями п. 3.4. та 3.5. Договору встановлено, що За користування об`єктом оренди Орендар сплачує орендну плату Орендодавцю Балансоутримувачу комунального майна в розмірі 100% орендної плати у сумі 3050,00 грн. на рахунки балансоутримувача об`єкта оренди. Орендна плата сплачується Орендарем за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2 Договору розмір орендної плати визначається за результатами проведеного аукціону в електронній торговій системі на підставі Протоколу проведення аукціону № LLЕ001-цА-20210720-160039 і становить 3050,00 грн (в т.ч. ПДВ - 508,33 грн.) в місяць.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати, визначеного на момент укладення договору, на індекс інфляції за поточний місяць року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно пункту 4.5. Договору орендна плата вноситься безготівково на р/р UA 908201720355129001012056013 ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЕДРПОУ 36541721, одержувач: УК у м. Ужгороді, призначення платежу: за оренду майна, не пізніше 15 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 4.6 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Позивач стверджує, що у період з червня 2023 року по 20.05.2024 орендар систематично в повному обсязі не сплачував орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі. Станом на день подачі позовної заяви до суду у відповідача виникла заборгованість по орендній платі за користування об`єктом оренди в сумі 54210,24 грн.

У відповідності до умов договору позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 6738,43 грн. Проте, відповідачем не була сплачена в добровільному порядку нарахована орендна плата та штрафні санкції.

Водночас відповідач зазначає, що 17.04.2023р. державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради зареєстровано за Відповідачем право власності на закінчений будівництвом об`єкт автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном площею 28.9 кв.м. по вул. Грушевського, 25 "Б" в м. Ужгороді (адреса присвоєна відповідно до наказу Ужгородської міської ради від 11.04.2023 року №38-А) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2722741321100 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав №329647537 від 20.04.2023), оскільки відповідно до висновку експерта від 01.08.2022 року №0023/2022 збудований об`єкт належить до нерухомого майна і речове право на нього підлягало державній реєстрації.

Відповідач вважає, що у позивача відсутні будь-які права на нерухоме майно, що свідчать про нікчемність договору оренди, а сам по собі факт укладення 31.08.2021р. між Департаментом та Відповідачем договору оренди №1173/0 не має ніякого правового значення і не породжує жодних правових наслідків.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що 31.08.2021 між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (17.11.2021 змінено назву на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІДЕЯ М.І.К." (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород № 1173/0 згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 28,8 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського (біля буд. № 25).

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до заявлених позовних вимог предметом даного спору є стягнення 60948,67 грн в т.ч. 54210,24 грн заборгованості з орендної плати згідно з договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород від 31.08.2021 № 1173/0 та 6738,43 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з пунктом 1, 2, частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Водночас згідно з витягом з Державного реєстру речових прав №329647537 від 20.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІДЕЯ М.І.К." з 17.04.2023 року є власником автозупинки в комплексі з торговим павільйоном площею 28.9 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл. Ужгородський р-н., м. Ужгород, вул Грушевського Михайла, буд. 25 б. (адреса присвоєна відповідно до наказу Ужгородської міської ради від 11.04.2023 року №38-А).

З вищенаведеного вбачається, що відповідач є власником майна, що є об`єктом договору оренди за яким позивач, згідно з наведених позовних вимог просить стягнути заборгованість у розмірі 60948,67 грн.

Відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною третьою статті 510 ЦК України встановлено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 606 ЦК України зобов`язання припиняється, коли в одній особі поєднується боржник і кредитор.

Зазначена підстава припинення цивільно-правового зобов`язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін.

Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов`язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, у цьому зобов`язанні і навпаки.

Ураховуючи наведене, стаття 606 ЦК України повинна застосовуватися судом до правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов`язання іншої особи, яка є кредитором у цьому зобов`язанні, відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі. При цьому один із суб`єктів правовідношення у зв`язку з обставинами, зазначеними в законі, стає одночасно і боржником, і кредитором у тому ж самому зобов`язанні. Саме в цьому разі підстава припинення цивільно-правового зобов`язання не залежатиме від волі сторін.

Така правова позиція є сталою та викладена як у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (провадження № 6-43цс15), так і неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 липня 2018 року справі № 334/10417/14-ц (провадження 61-17019св18)та від 14 листопада 2018 року у справі № 461/13458/14-ц (провадження № 61-17549св18).

Керуючись вищенаведеним суд встановив, що правовідносини, які склалися згідно з укладеним між позивачем та відповідачем договором оренди від 31.08.2021 № 1173/0 з моменту державної реєстрації речового права на об`єкт оренди відповідачем, поєднують боржника та кредитора в одній особі.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 60948,67 грн в т.ч. 54210,24 грн заборгованості з орендної плати згідно договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород від 31.08.2021 № 1173/0 та 6738,43 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за користування майном, що не знаходиться в його власності, а відтак, у задоволенні таких слід відмовити.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач доказів на підтвердження наведених ним обставин та обґрунтувань суду не надав. Аргументи позивача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись статтями ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 06.08.2024

Суддя Л.В. Андрейчук