Рішення

від 30.07.2024 по справі 908/918/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/54/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2024 справа № 908/918/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/918/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА (вул. Москаленка Маршала, буд. 144-А, м. Покровськ, Донецька область, 85302; адреса представника (керівника): вул. Вишгородська, буд. 45, корпус 7, кв. 22, м. Київ, 04114)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОМЕНЕРГО (вул. Верхня, буд. 11-А, кв. 22, м. Запоріжжя, 69006)

про стягнення 49269,26 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА через підсистему Електронний суд ЄСІТС звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОМЕНЕРГО 49269,26 грн., які складаються з 20314,52 грн. основного боргу за договором поставки № 931-ТДУ від 09.06.2021, 17494,32 грн. пені, 4062,90 грн. штрафу (з урахуванням заяви про уточнення розміру штрафу), 1268,56 грн. 3% річних та 6128,96 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 931-ТДУ від 09.06.2021 щодо сплати вартості отриманої продукції у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням нарахованих за прострочення зобов`язання пені, штрафу та компенсаційних сум. За твердженням позивача, станом на дату подання позовної заяви за даними бухгалтерського обліку за відповідачем рахується прострочена заборгованість в розмірі 20314,52 грн., яка залишається неоплаченою. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 625, 655, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 справу № 908/918/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 03.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/918/24, присвоєно справі номер провадження 18/54/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/918/24; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 30.04.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку шляхом направлення на їхні адреси відповідної ухвали.

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 03.04.2024 повернулась до суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОМЕНЕРГО є: вул. Верхня, буд. 11-А, кв. 22, м. Запоріжжя, 69006, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою за закінченням терміну зберігання, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/918/24 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 03.04.2024 у справі № 908/918/24 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/918/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 15.07.2024 по 29.07.2024, рішення прийнято без його проголошення 30.07.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА (Постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю УКРПРОМЕНЕРГО (Покупцем, відповідачем у справі) 09.06.2021 укладений договір поставки № 931-ТДУ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, на умовах, які викладені в цьому договорі, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця кабельно-провідникову та (чи) іншу продукцію, надалі продукція, а Покупець зобов`язується прийняти продукцію і вчасно сплатити Постачальникові її вартість.

Згідно із п. 1.2 Договору тип, марка, кількість, ціна продукції узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або в специфікаціях на кожну окрему партію продукції.

В пункті 2.2 Договору сторони домовились, що ціна на кожну окрему партію продукції визначається окремо та узгоджується сторонами в рахунках-фактурах/специфікаціях.

За визначенням п. 4.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику вартість партії продукції, що узгоджена сторонами в специфікації та/або рахунку-фактурі до договору, шляхом внесення 100% передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника, який вказано в рахунку-фактурі.

Згідно із п. 4.5 Договору, у разі, якщо Постачальник вважатиме можливим відпустити продукцію без передоплати, Покупець зобов`язаний сплатити її вартість протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання Продукції, але не пізніше наступної дати поставки.

Пунктом 4.7 Договору передбачено, що за рішенням Постачальника, поточні перерахування грошових коштів від Покупця можуть зараховуватись на рахунок погашення попередньої заборгованості за поставлену Продукцію, не залежно від того, яке призначення платежу було вказано Покупцем в платіжному (розрахунковому) документі.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, у випадку порушення Покупцем термінів розрахунку, Постачальник має право стягнути із Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати. У разі порушення Покупцем термінів сплати більш ніж на десять днів, Постачальник вправі вимагати від нього сплату штрафу в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

В пункті 5.7 Договору сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним договором не припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції продовжують нараховувати до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 8.1 Договору договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженим особами сторін і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків та поставки продукції, до повного виконання сторонами зобов`язань.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку продукції на загальну суму 81816,90 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № ТІНУз005258 від 22.06.2021 на суму 1526,80 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз009012 від 22.07.2021 на суму 1750,26 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз028014 від 18.11.2021 на суму 1235,52 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз028643 від 23.11.2021 на суму 1404,00 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз034084 від 22.12.2021 на суму 1200,98 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз034093 від 22.12.2021 на суму 14158,16 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз034241 від 23.12.2021 на суму 3350,40 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз034242 від 23.12.2021 на суму 725,76 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз034244 від 23.12.2021 на суму 2622,00 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз034455 від 24.12.2021 на суму 3768,52 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз034649 від 28.12.2021 на суму 9517,63 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз034888 від 29.12.2021 на суму 2448,00 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз035182 від 04.01.2022 на суму 1522,19 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз035501 від 11.01.2022 на суму 3464,86 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз035801 від 12.01.2022 на суму 1767,08 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз036294 від 17.01.2022 на суму 4067,04 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз038017 від 28.01.2022 на суму 7193,76 грн. з ПДВ;

- № ТІНУз040800 від 21.02.2022 на суму 9053,72 грн. з ПДВ.

Всі видаткові накладні, крім видаткової накладної № ТІНУз035501 від 11.01.2022, підписані відповідачем без зауважень.

Стосовно видаткової накладної №ТІНУз035501 від 11.01.2022 на суму 3464,86 грн., яка підписана зі сторони позивача і підпису відповідача не містить, суд приймає до уваги зареєстровану позивачем податкову накладну №970 від 11.01.2022 відносно поставки від 11.01.222 на суму 3464,86 грн. Відповідно до п. 3.8 Договору, у разі втрати, пошкодження та/або не підписання видаткової накладної Покупцем, підтвердженням факту поставки такої Продукції буде вважатись податкова накладна, яка зареєстрована в ЄРПН в рамках даної поставки та щодо якої були відсутні заперечення Покупця протягом одного місяця з дати її реєстрації Постачальником в ЄРПН, а датою поставки Продукції, буде вважатись дата, визначена в п.3.7 договору. Отже, датою цієї поставки вважається дата видаткової накладної.

Відповідачем оплату вартості отриманої від позивача продукції здійснено частково на загальну суму 61502,38 грн.

За поясненнями позивача, на підставі п. 4.6 Договору, сплачені раніше відповідачем кошти зараховувалися на рахунок погашення попередньої заборгованості, станом на час подання позовної заяви заборгованість відповідача за Договором складає 20314,52 грн. Розрахунок штрафних санкцій здійснювався з дати останньої поставки Продукції.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості отриманої продукції у повному обсязі та у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалів справи видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача за Договором, підписані з боку Покупця без зауважень. Факт поставки продукції за видатковою накладною № ТІНУз035501 від 11.01.2022, яка не містить підпису відповідача, підтверджується податковою накладною №970 від 11.01.2022, зареєстрованої позивачем у відповідності до чинного законодавства.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п. 4.5 Договору та зважаючи на відсутність передплати з боку відповідача, строк оплати 5 календарних днів з моменту отримання Продукції, але не пізніше наступної дати поставки.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманої Продукції у повному обсязі та у визначений у Договорі строк не здійснив.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у повному обсязі у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 20314,52 грн. основного боргу за Договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 17494,32 грн. пені, 4062,90 грн. штрафу (з урахуванням заяви про уточнення розміру штрафу), 1268,56 грн. 3% річних та 6128,96 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем вимоги про стягнення 17494,32 грн. пені та 4062,90 грн. штрафу заявлені на підставі п. 5.2 Договору, яким встановлено розмір пені за прострочення оплати - подвійна облікова ставка НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати, а також передбачено сплату 20% штрафу від вартості неоплаченого товару за прострочення понад 10 календарних днів.

При цьому сторони в пункті 5.7 Договору узгодили, що нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, і такі штрафні санкції продовжують нараховувати до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов`язань за договором.

Отже, підстави для застосування ч. 6 ст. 232 ГК України відсутні, оскільки сторони передбачили інший строк нарахування пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 04.03.2022 по 10.04.2023 за простроченою заборгованістю, суд зазначає наступне.

Позивачем розрахунок штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань здійснено з дати останньої поставки, що не відповідає вимогам чинного законодавства і є неправильним, оскільки прострочення виконання зобов`язання виникає за кожною поставкою партії Продукції. Однак, враховуючи те, що за правильний період прострочення розмір пені, 3% річних та інфляції є значно більшим, а також зважаючи на відсутність у суду повноважень виходити за межі заявлених позовних вимог, суд задовольняє вимогу про стягнення пені у визначеній позивачем сумі 17494,32 грн.

У випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Тож, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 5.2 Договору, суд визнає нарахування відповідачу 20% штрафу обґрунтованим, розрахунок правильним.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 4062,90 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 28.02.2022 по 28.03.2024, суд визнає його виконаним неправильно, однак аналогічно вимозі про стягнення пені задовольняє вимогу про стягнення 3% річних в заявленій сумі 1268,56 грн., оскільки у суду відсутні повноваження виходити за межі заявлених позовних вимог.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період березень 2022 року лютий 2024 року, виходячи із загальної суми прострочення, суд, з огляду на наведене вище щодо відсутності у суду повноважень виходити за межі заявлених позовних вимог, задовольняє вимогу про стягнення інфляційних втрат в заявленій позивачем сумі 6128,96 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті вартості отриманої від позивача продукції у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого обов`язку.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (платіжна інструкція № 7541 від 27.03.2024).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлений на рівні 3028,00 грн.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2422,40 грн. (3028,00 грн. х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА судового збору в розмірі 605,60 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОМЕНЕРГО (вул. Верхня, буд. 11-А, кв. 22, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код 43536584) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА (вул. Москаленка Маршала, буд. 144-А, м. Покровськ, Донецька область, 85302; адреса представника (керівника): вул. Вишгородська, буд.45, корпус 7, кв. 22, м. Київ, 04114; ідентифікаційний код 43783381) 20314,52 грн. (двадцять тисяч триста чотирнадцять грн. 52 коп.) основного боргу, 17494,32 грн. (сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири грн. 32 коп.) пені, 4062,90 грн. (чотири тисячі шістдесят дві грн. 90 коп.) штрафу, 1268,56 грн. (одну тисячу двісті шістдесят вісім грн. 56 коп.) 3% річних, 6128,96 грн. (шість тисяч сто двадцять вісім грн. 56 коп.) інфляційних втрат та 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 05.08.2024.

Суддя В.В. Левкут