Рішення

від 06.08.2024 по справі 910/4108/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2024Справа № 910/4108/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальгарант»

про стягнення 6994,92 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальгарант» про стягнення 6994,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено укладений між сторонами у спрощений спосіб договір поставки в частині непоставки попередньо оплаченого позивачем товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 6994,92 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 09.05.2024, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 20.05.2024 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 30.05.2024. Визначено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 24.05.2024.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.04.2024 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення ТОВ «Стальгарант» у зв`язку із відсутністю адресата за адресою.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Крім того, відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду 29.04.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями ч.9 ст.165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що 02.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стальгарант» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» (Одержувач) було укладено договір поставки у спрощений спосіб, шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату №СГ-0000390 від 02.02.2022 на суму 13989,84 грн.

В свою чергу, позивач зобов`язався здійснити оплату, а відповідач поставити оплачений товар.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями статі 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем 18.02.2022 було здійснено попередню оплату за вказаним рахунком на суму 6994,92 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №1235 від 18.02.2022 із відповідним призначенням платежу.

Проте, судом встановлено, що відповідачем попередньо оплачений не поставлено позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 04.03.2024 звертався до відповідача з вимогою №25 від 04.03.2024 у якій вимагав протягом 5 робочих днів з дати отримання цієї вимоги поставити товар на суму 6994,92 грн або повернути зазначені грошові кошти.

Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.

За таких обставин, враховуючи непоставку відповідачем обумовленого товару, отримання вимоги позивача про повернення попередньо сплачених коштів, відсутність своєчасного та належного повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов`язання щодо поставки оплаченого товару, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 6994,92 грн попередньої оплати.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, на спростування викладених у позові обставин.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальгарант» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 40, Н/П №2; ідентифікаційний код 42050221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» (11101, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Радчиці, вул. Шевченка, буд. 39; ідентифікаційний номер 41102844) заборгованість у розмірі 6994 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 92 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 06.08.2024.

Суддя Я.В. Маринченко